Ухвала суду № 137021594, 02.06.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/11424/25

2/215/1866/26

У Х В А Л А

Іменем України

02 червня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі : головуючого, судді Коноваленка М.І.

секретар судового засідання Коломійчук К.Ю.

розглянувши в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» звернулись в суд із позовною заявою (на виконання ухвали суду неоліки усунуто 16.02.2026) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просять стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 18540,01грн. за кредитним договором № 09.10.2023-100000177 від 09.10.2023, а також просять стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Зазначена позовна заява надійшла до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, на підставі ухвали Покровського районного суду міста КривогоРогу від 01.10.2025 р., за підсудністю.

Ухвалою суду від 02.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

До початку розгляду справи по суті представник позивача повідомила суд, що у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа за заявою ОСОБА_1 про його неплатоспроможність як боржника фізичної особи, в якій просив прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність в порядку, передбаченому положеннями Кодексу України з процедур банкрутства. Наявність цієї справи виключає можливість розгляду судом справи за позовом ТзОВ «Споживчий центр» до нього про стягнення заборгованості.

Сторони в судове засідання, призначене на 02.06.2026, не з`явились, будучи повідомленими належним чином. Попередньо представником позивача ТзОВ «Споживчий центр» заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності. Причини неявки відповідача ОСОБА_1 суду не відомі.

Враховуючи вимоги ч.1 ст.223 ЦПК України та ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, та їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи відповідача шляхом здійснення доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень, суд дійшов до таких висновків.

У ст.124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з ч.1 ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 19 ЦПК України, зазначається, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). При цьому, суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності провадження, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами у різних юрисдикціях.

У ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.

Згідно з ч.3 ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З наведеного убачається, що при розгляді справи суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими, що не є порушенням принципу диспозитивності, на чому акцентує увагу Верховний Суд у постанові від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц та постанові від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20.

За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у справі №904/1306/26 (суддя Камша Н.М.) (посилання в ЄДРСР https://reyestr.court.gov.ua/Review/136503692) прийнято заяву ОСОБА_1 , подану 16.03.2026, про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність для розгляду у підготовчому засіданні, яке призначено на 02.07.2026 на 11:00 год. Зобов`язано боржника надати оригінали паспорту, ідентифікаційного коду, трудової книжки (для огляду у судовому засіданні). Зобов`язано керуючого реструктуризацією боржника у строк до 20.06.2026 подати до Господарського суду Дніпропетровської області відомості про результати розгляду вимог кредиторів (письмові нормативно-обґрунтовані пояснення по кожному з кредиторів, а також, при наявності, письмові заперечення боржника щодо вимог кредиторів), а також доказів повідомлення кредиторів про дату проведення попереднього засідання суду.

Станом на 02.06.2026 справа перебуває на стадії підготовчого провадження, ухвала за результатами підготовчого судового засідання Господарським судом Дніпропетровської області не постановлена, чергове підготовче судове засідання у справі призначене на 02.07.2026 об 11:00 год.

Так, 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі КУзПБ), пунктами 2, 4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» якого визначено, що з дня введення його в дію Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» втрачає чинність і подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч.1, абз.1 ч.2 ст.7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність).

Отже, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі №918/335/17, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19, у справі № 640/26320/20 від 31.08.2023.

Норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Отже, порушення провадження у справі про банкрутство боржника обумовлює особливість вирішення таких спорів і полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються по суті саме у межах справи про банкрутство. Дана позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №908/4057/14 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц, де, зокрема, зазначено і те, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому, таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.

Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

У постановах від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18 від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та №289/2210/17 та у справі №640/26320/20 від 31.08.2023 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

Таким чином, зокрема, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію вказаного Кодексу має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає. До того ж, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не тільки з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 ГПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 січня 2020 року також зазначила, що закриття провадження у справі є недоцільним, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення.

Отже, при врегулюванні відносин неплатоспроможності законодавець відійшов від принципу їх розподілу за ознаками наявності у сторони (кредитора боржника) владних повноважень чи свободи волевиявлення, що характерно для цивільних правовідносин, об`єднавши їх в єдине провадження у справі про банкрутство з огляду на необхідність формування єдиного реєстру грошових вимог кредиторів та задоволення їх згідно з визначеною законом черговістю та пропорційністю. Зазначене дозволяє ефективно захистити право особи (кредитора, боржника) в межах одного судового провадження, уникаючи розподілу його на способи захисту, характерні для окремих юрисдикцій (адміністративної чи цивільної).

Предметом розгляду у цивільній справі №212/11424/25 є вимоги позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, що виникла внаслідок неналежного виконання його умов відповідачем як позичальником.

Отже, характер правовідносин між учасниками справи свідчить про те, що у позивача існує спір з відповідачем з приводу виконання умов кредитного договору, тобто за майновими вимогами. З огляду на викладене суд дійшов до висновку, що заявлені у цій справі вимоги до ОСОБА_1 мають розглядатися у межах справи про банкрутство відповідача відповідно до ст.7 КУзПБ.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що справа №904/1306/26 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність перебуває на розгляді у Господарському суді Дніпропетровської області, тому з метою уникнення перешкоджання позивачу у доступі до правосуддя та задля захисту його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення, встановлених законом, суд прийшов до висновку, що дану справу слід передати до Господарського суду Дніпропетровської області за підсудністю для розгляду по суті, згідно встановлених законом (ч.3 ст.7 КУзПБ) правил юрисдикції та підсудності.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст.10, 30, 31, 247 ч.2, 260, 261, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Цивільну справу №212/11424/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передати за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду по суті, згідно встановлених законом правил юрисдикції та підсудності в рамках справи про банкрутство фізичної особи ОСОБА_1 №904/1306/26.

Роз`яснити учасникам справи, що передача справи, з підстав зазначених вище в ухвалі, здійснюється не пізніше п`яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала набирає законної сили через 15 днів з дня її підписання, але може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Ухвалу складено та підписано 05.06.2026.

Суддя: