Рішення № 137020670, 02.06.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/21244/25

Провадження № 2/175/4571/25

РІШЕННЯ

Іменем України

"02" червня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Білоусової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Яшиної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із позовом до Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна, в обґрунтування якого вказує на те, що все її нерухоме майно було накладено арешт.

30 листопада 2021 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу, відповідно до якої задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення до примусового виконання виконавчого листа. З урахування вище наведеного ТОВ «Глобал Спліт» було здійснено звернення до приватного виконавця та 26 серпня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцеву Ігорю Васильовичу, було відкрито виконавче провадження №69721868 з примусового виконання дубліката виконавчого листа № 175/1772/15-ц.

30 серпня 2022 року ОСОБА_1 стало відомо про арешт грошових коштів на пенсійному рахунку.

22 березня 2023 року постановою Дніпровського апеляційного суду по справі № 175/1772/15-ц ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2021 року - скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення до примусового виконання виконавчого листа.

31 березня 2023 року до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря Васильовича було направлено заяву про закінчення виконавчого провадження №69721868 відкритого 26.08.2022 року.

Таким чином, виконавче провадження №69721868 відкрите 26.08.2022 року було завершено, однак, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 61990262 на усе нерухоме майно ОСОБА_1 все ще накладено арешт, у зв`язку з чим вона не може розпоряджатись своїм майном у повному обсязі. Так, у листопаді 2025 року Позивачем було здійснено звернення до Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), з заявою про зняття арешту з її майна.

26 листопада 2025 року отримано відповідь на заву про зняття арешту з майна від Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) №28-1/157972 від 25.11.2025 року, відповідно до якої, зазначено що у виконавчої служби відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 .

Представник позивача зазначає, що через наявність арешту та обтяження на все майно позивача порушується її право власності на нерухоме майно при цьому доказів існування співмірних та обґрунтованих підстав такого втручання у мирне володіння немає.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вказував, що будь-яких законних підстав для скасування арешту з майна боржника у державного виконавця не було, а скасування арешту державним виконавцем призвело б до порушення норм чинного законодавства, дії, що були вчинені державним виконавцем відділу не суперечать вимогам чинного законодавства та доводи позивача є хибними та необґрунтованими.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, зазначав, що враховуючи обставини, а саме відсутність відкритих виконавчих проваджень та фактичних майнових претензій стягувача (кредитора) до позивача (повторного пред`явлення виконавчий документ до виконання), вважає, що наявність протягом тривалого часу арешту, накладеного державним виконавцем на усе майно позивача, без об`єктивної та передбачуваної можливості поновлення виконавчих проваджень за виконавчим листом, який повернуто, є невиправданим втручанням у її право на мирне володіння майном та свідчить про відсутність правових підстав для подальшого обмеження права власності позивача

Представник позивача подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу без участі сторони позивача, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, заяв не надавав.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, 01 березня 2016 року рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області по справі 2-175/1772/15-ц позовну заяву «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором № R53700438109B від 27.06.2013 року у розмірі 92005грн. 35 коп.

16 червня 2016 року державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51461667 на підставі виконавчого листа № 2-175/1772/15-ц виданого 13.05.2016 р.

У рамках виконавчого провадження № 51461667 було накладено обтяження, а саме арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 61990262 від 22.06.2016, у реєстрі міститься запис про обтяження за №15085620 від 22.06.2016 року, підстава виникнення обтяження: постанова № 51461667 від 16.06.2016, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження № 30163529 від 22.06.2016, яким внесено обтяження у вигляді арешту на все нерухоме майно ОСОБА_1

27 серпня 2018 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у ВП 51461667 з якої вбачається, «шляхом проведення електронних торгів відповідно до договору, укладеного з Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, на підставі наказу Міністерства юстиції України від 16.04.2014 року «Про затвердження тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів» зареєстрованого в Міністерстві юстиції від 16.04.2014 року за № 427/25204, проведено електронні торги торгівельний кіоск. Стягнуто на користь стягувача 13 832,55 грн., стягнуто виконавчого збору у розмірі 1 383,26 грн. Ураховуючи викладене, керуючись п. 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», постановлено виконавчий документ: виконавчий лист № 2 175/1772/15-ц виданий 13.05.2016 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення заборгованості на загальну суму 92 925,40 грн., повернути стягувачу»

Відповідно до Автоматизованої системи виконавчих проваджень при перевірці виконавчого провадження № 51461667 зазначено стан ВП завершено.

07.09.2020 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу, якою змінено сторону виконавчого провадження з виконання вищезазначеного рішення суду з ПАТ «ВТБ Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт».

30 листопада 2021 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу, відповідно до якої задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення до примусового виконання виконавчого листа задоволено. Видано дублікати виконавчих листів по справі 175/1772/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» (правонаступник TOB «Глобал Спліт») заборгованості в сумі 92005,35 грн. Поновити строк пред`явлення дублікатів виконавчих листів до виконання, виданих по цивільній справі № 175/1772/15-ц Дніпровського районного суду Дніпропетровської області щодо стягненні з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» (правонаступник TOB«Глобал Спліт») заборгованості в сумі 92 005,35 грн.

З урахування вище наведеного ТОВ «Глобал Спліт» було здійснено звернення до приватного виконавця та 26 серпня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області, було відкрито виконавче провадження №69721868 з примусового виконання дубліката виконавчого листа № 175/1772/15-ц.

22 березня 2023 року постановою Дніпровського апеляційного суду по справі № 175/1772/15-ц ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2021 року - скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення до примусового виконання виконавчого листа.

Таким чином, виконавче провадження №69721868 відкрите 26.08.2022 року було завершено, що підтверджується витягом з АСВП.

Відповідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1. ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частина 1 ст. 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно ч. 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об`єктивний і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

На підставі наведеного суд приходить висновку, що на даний час виконавче провадження закінчено. Наявний арешт порушує права позивача, так як вона не має можливості розпоряджатися майном.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обв`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, підставами виникнення яких можуть бути інші юридичні факти (пункт 4 частини другої вказаної статті).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення (пункти 3, 4 частини другої статті 16 ЦК України). За приписами статті 214 ЦПК України визначення характеру спірних правовідносин відповідно до установлених обставин у справі, а також визначення правової норми, яка підлягає застосуванню, належить до обов`язків суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження №12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №299/2931/17 (провадження №61-35013св18).

Звертаючись з вказаним позовом ОСОБА_1 просила зняти арешт, накладений постановою від 16.06.2016 року про арешт нерухомого майна боржника у виконавчому провадженні №51461667 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-175/1772/15-ц від 13.05.2016, виданого Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (правонаступником якого є ТОВ «Глобал Спліт») заборгованості за кредитним договором № R53700438109B від 27.06.2013 року у розмірі 92005грн. 35 коп.

З урахуванням зазначеного, належними відповідачем/співвідповідачем у справі, що розглядається, є особа, в інтересах якої накладено арешт на майно - Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», проте враховуючи, що 07.09.2020 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу, якою змінено сторону виконавчого провадження з виконання вищезазначеного рішення суду з ПАТ «ВТБ Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт», належним відповідачем/співвідповідачем у справі є - Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт».

Частина 1 ст.48 ЦПК України визначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Частиною 2 ст.51 ЦПК України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов`язок визначати коло відповідачів у справі, предмет та підстави позову.

При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі №757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі №520/17304/15-ц (пункт 63), від 01 квітня 2020 року у справі №520/13067/17 (пункт 71)).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №200/8461/15-ц, від 03 травня 2022 року у справі №711/3591/21).

Аналогічний висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 03 травня 2023 року у справі №200/7595/18.

Таким чином, з урахуванням наявності правонаступника особи, в інтересах якої накладено арешт на майно, суд приходить до висновку, що позивачем заявлено вимоги до неналежного відповідача, у зв`язку з чим у задоволенні позову до Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 5,12, 76-81, 133, 141, 258-259, 263-265, 353-354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Білоусова