Рішення № 137019460, 01.06.2026, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/222/26

Провадження № 2/548/348/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.06.2026 Хорольський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Старокожка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Скрипніченко М.І.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

третьої особи - ОСОБА_3 ,

представника третьої особи - Богатеренко О.В., Гавриленко Н.В.,

психолога - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду м. Хорола за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_5 , за участі третьої особи на стороні позивача - ОСОБА_3 , третіх осіб на стороні відповідача - Служби у справах дітей виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

Позиція позивача, відповідача, третіх осіб, процесуальні дії, вчинені по справі.

Представник позивача ОСОБА_2 , діючи в інтересах свого довірителя ОСОБА_1 , 05.02.2026 звернулася до Хорольського районного суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме перебування неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У обґрунтування позову зазначила, що позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 з 14.07.2014 перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох синів - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , 2013 року народження та 2021 року народження відповідно. Від попереднього шлюбу із відповідачем ОСОБА_5 дружина позивача ОСОБА_3 має повнолітню дочку ОСОБА_9 , 2007 року народження та неповнолітню ОСОБА_6 , 2009 року народження. У 2013 році шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 був розірваний. З 2011 року ОСОБА_5 залишив сім`ю.

З 2012 року позивач та ОСОБА_3 стали проживати разом, у подальшому уклали шлюб, у якому народилися спільні діти - сини.

З 2012 року позивач та ОСОБА_3 проживають разом однією сім`єю із своїми спільними дітьми та дочками останньої від попереднього шлюбу. Понад 13 років позивач виховує, утримує останніх, піклується про їхнє здоров`я, цікавиться навчанням, інтересами, забезпечує усім необхідним для життя та розвитку. Дружина не працює, займається домашніми справами, оскільки має велику сім`ю. Позивач всі витрати несе одноосібно.

Відповідач ОСОБА_5 з часу залишення сім`ї життям дітей не цікавиться, не зустрічається з ними, матеріальної підтримки їм не надає, аліментів не сплачує, проживає окремо за невідомою їм адресою.

У зв`язку із необхідністю отримання у майбутньому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" позивач потребує підтвердження за допомогою рішення суду, що він окрім власних двох неповнолітніх дітей має на утриманні дочку дружини від попереднього шлюбу - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З урахуванням вищевикладеного, звернувся до суду із цим позовом, у якому прохав такий факт встановити.

Ухвалою судді від 12.02.2026 відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання, залучено до участі в справі практичного психолога Центру соціальних служб Хорольської міської ради, задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків, надано відповідачу та третім особам строк 15 днів для надання відзиву на позов та пояснення щодо позову відповідно.

23.02.2026 до суду засобами поштового зв`язку надійшла заява ОСОБА_5 про розгляд справи за його відсутності та визнання позовних вимог.

16.03.2026 за допомогою підсистеми "Електронний суд" представник третьої особи - Міністерства оборони України Лисенко В.Ю. надіслав до суду пояснення щодо позову, у якому заперечував проти задоволення позову повністю, оскільки у неповнолітньої дитини, про факт перебування на утриманні позивача якої стверджує останній, є батьки - відповідач ОСОБА_5 та третя особа ОСОБА_3 , вони за законом зобов`язані її утримувати та не звільнені від цього обов`язку, доказів протилежного суду не надано. Прохав залучити у якості третьої особи до участі у справі ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки позивач є військовозобов`язаним і у разі ухвалення позитивного рішення матиме право на відстрочку від призову за мобілізацією. Прохав розгляд справи проводити за його відсутності.

Ухвалою суду від 27.04.2026 частково задоволено клопотання представника третьої особи - Міністерства оборони України та залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 , встановлено останньому строк 15 днів для надання пояснень по суті позову.

У встановлений судом строк такі пояснення, заяви та клопотання від представника залученої третьої особи до суду не надходили.

Суд, заслухавши усні пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши зібрані докази, дійшов висновку про вирішення справи у межах заявлених вимог за наявними в ній матеріалами із відмовою у задоволенні позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні таких обставин.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 14.07.2014 позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклав шлюб із ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що доводиться копією свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 , виданого 14.07.2014 виконавчим комітетом Андріївської сільської ради Хорольського району Полтавської області, актовий запис №1.

Від цього шлюбу у подружжя народилося двоє дітей: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що доводиться копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 21.09.2013 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Хорольського районного управління юстиції у Полтавській області, актовий запис № 107, та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , виданого 21.03.2021 Хорольським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 40.

Дружина позивача, ОСОБА_3 у період з 16.09.2006 по 13.06.2013 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 . Цей шлюб 13.06.2013 рішенням Хорольського районного суду Полтавської області (цивільна справа № 548/802/13-ц) був розірваний, що підтверджується його копією.

Від вказаного шлюбу у подружжя народилося двоє дітей: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що доводиться копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 , виданого 13.10.2023 (повторно) Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 15, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що доводиться копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 , виданого 26.10.2023 (повторно) Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 18.

Позивач має позитивну характеристику за місцем колишньої роботи - у Андріївському закладі середньої освіти І-ІІІ ступенів Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, де працював на посаді оператора котельні у період з 21.10.2024 по 01.04.2025. У цій характеристиці зазначено, що він одружений, на його утриманні перебувають неповнолітні діти, у тому числі діти дружини від першого шлюбу, яким він забезпечував належні умови проживання, виховання та матеріальну підтримку.

Відповідно до копії відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників про джерела/суми нарахованого доходу станом на 16.01.2026, позивач за період із січня 2025 року по квітень 2025 року отримував дохід у вигляді заробітної плати, звільнений з роботи 01.04.2025. Розмір нарахованої заробітної плати корелюється від 3509,44 грн по 8640,80 грн.

Відповідно до копії посвідчення для багатодітних сімей серії НОМЕР_6 , виданого 25.05.2021 Відділом соціального захисту населення виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, яке дійсне до 08.09.2027, ОСОБА_1 зазначений як батько, а ОСОБА_3 - як мати чотирьох дітей: ОСОБА_14 , 2021 року народження, ОСОБА_13 2013 року народження, ОСОБА_6 2009 року народження, ОСОБА_15 2007 року народження. Згідно із копією цього посвідчення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мають право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей.

Відповідно до копії довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої 22.12.2025 Відділом «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Хорольської міської ради вих. № 09-08/2/334, у АДРЕСА_1 , зареєстрована родина ОСОБА_16 у складі: чоловік - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; заявник/дружина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; донька - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; донька - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; син - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , - усього 6 осіб.

Факт проживання цієї сім`ї у зазначеному складі без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується копією акту обстеження проживання однією сім`єю, складеного 14.11.2025 комісією Андріївського старостинського округу виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області.

Відповідно до копії довідки, виданої 27.11.2025 Андріївським закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, вих. № 01-45/129, ОСОБА_1 , 1982 р.н., бере участь у вихованні ОСОБА_6 , 2009 р.н., зокрема надає фінансову допомогу на її харчування, забезпечує шкільним приладдям, одягом та взуттям. За весь період її навчання в Андріївському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів підтримує зв`язок з класним керівником, цікавиться навчанням, вихованням, відвідує батьківські збори, забезпечує всім необхідним для навчання.

Копією характеристики учениці 11 класу Андріївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області ОСОБА_6 , 2009 року народження вищезазначене підтверджується.

Відповідно до копій платіжних інструкцій у 2020 та 2025 роках ОСОБА_1 періодично здійснював оплати комунальних послуг, зокрема за користування електроенергією, що надавалися за адресою АДРЕСА_3 , та телекомунікаційними послугами (адреса надання послуги не вказана).

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 16.01.2026 ОСОБА_3 за період з лютого 2025 року по листопад 2025 року отримувала дохід у вигляді соціальних виплат з відповідних бюджетів у розмірі від 2100,00 грн до 10000,00 грн у місяць, а також додаткове благо - виплати від військової частини НОМЕР_7 в розмірі 6120,00 грн та 8480,00 грн.

Батьки ОСОБА_3 (баба та дід дітей) померли: мати ОСОБА_17 - ІНФОРМАЦІЯ_10 , батько ОСОБА_18 - ІНФОРМАЦІЯ_11 . Зазначене доводиться копіями свідоцтв про народження ОСОБА_3 серія НОМЕР_8 та про смерть серія НОМЕР_9 і серії НОМЕР_10 .

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до копії рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 16.05.2026, отриманого судом із системи документообігу суду Д-3, ухвалено стягувати щомісячно з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , жителя АДРЕСА_4 , працюючого по найму в м. Києві, на користь ОСОБА_19 аліменти на утримання дітей: дочки - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_13 та дочки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , у твердій грошовій сумі в розмірі 250 грн на кожну дитину щомісячно до досягнення ними повноліття. Вказане рішення набрало законної сили 02.07.2013.

Згідно з отриманою судом інформацією з Єдиного реєстру боржників, інформації щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , немає.

Відповідно до відповіді № 2809652 від 29.05.2026 з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманої судом, ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_11 , за період з січня 2025 року по квітень 2026 року отримував дохід у вигляді заробітної плати, яка становила від 21620,00 грн до 9309,07 грн.

Згідно з відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_15 від 04.05.2026, наданою на запит суду, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_16 та є порушником правил військового обліку з 05.11.2025, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуває на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_16 та є заброньованим до 11.12.2026 згідно з даними ЄДРВПР (АІКС) "Оберіг". Обоє до лав ЗСУ цим відділом не призивалися.

Позивач звернувся до суду із позовом про встановлення того факту, що неповнолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка села Радивонівка Великобагачанського району Полтавської області, перебуває на утриманні позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , уродженця м. Турка Львівської області. Встановлення цього факту необхідне для отримання останнім відстрочки від призову за мобілізацією під час дії воєнного стану.

Згідно із заявою відповідача ОСОБА_5 від 23.02.2026, надісланої до суду засобами пошти, останній проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Відповідно до пояснень представника третьої особи - Міністерства оборони України Лисенка В.Ю. щодо позову від 16.03.2026, останній заперечував проти задоволення позову, оскільки у неповнолітньої дитини, про факт перебування на утриманні позивача якої стверджує останній, є батьки - відповідач ОСОБА_5 та третя особа ОСОБА_3 , вони за законом зобов`язані її утримувати та не звільнені від цього обов`язку, доказів протилежного суду не надано. Прохав залучити у якості третьої особи до участі у справі ІНФОРМАЦІЯ_4 та розгляд справи проводити за його відсутності.

Залучений у якості третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_5 пояснень по суті позову, заяв та клопотань не надіслав.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві. Пояснив, що з 2012 року він вже проживав із ОСОБА_3 та її дочками від першого шлюбу однією сім`єю, вона ще перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 , але на той час вони вже стосунків не підтримували, він залишив сім`ю. У 2014 році позивач та ОСОБА_20 офіційно одружилися, а в подальшому у них народилися двоє синів. Увесь цей час дотепер вони проживали і проживають разом та із спільними дітьми і дочками дружини. Подружжя ще з дитсадка разом виховувало старшу дочку ОСОБА_21 , наразі вже ОСОБА_22 закінчує школу. Йому не відомо фактів того, що біологічний батько дівчат з ними зв`язувався чи надавав якусь допомогу за весь цей час. Аліментів на утримання дітей він не платить, дружина ОСОБА_23 подавала виконавчий лист про стягнення аліментів на виконання, але в подальшому забрала його, оскільки останній їх не платив. Наскільки позивачу відомо, той перебуває десь у Києві, вони бачили його останній раз у 2013 році.

У судове засідання відповідач ОСОБА_5 не з`явився, належним чином був повідомлений про час та місце його проведення. Суд констатує, що останнього слід вважати належним чином повідомленим, оскільки відповідні судові документи, що повернулися до суду із відміткою про відсутність адресата, надіслані безпосередньо за місцем його реєстрації - АДРЕСА_4 . У матеріалах справи мається заява від імені ОСОБА_5 , датована 23.02.2026, надіслана до суду засобами пошти, про розгляд справи за його відсутності з урахуванням того, що він позовні вимоги визнає повністю.

У судовому засіданні третя особа ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог не заперечувала, підтримала викладене у позовній заяві. Пояснила, що переїхала до позивача у 2012 році разом із своїми дочками від першого шлюбу, стали разом проживати. У 2014 році одружилися, у подальшому народилися двоє синів. Позивач весь цей період утримує їх усіх, біологічний батько дівчат допомоги на їх утримання не надає. Виконавчий лист про стягнення аліментів вона відізвала із виконання, бо аліменти він не сплачував, майна, на яке можна було звернути стягнення, у нього не було, контактів із ним також не було. Чоловік - позивач по справі мав можливість утримувати всю сім`ю, тому необхідності у аліментах не було. Вказала, що із відповідачем вона та діти не спілкуються із 2013 року.

У судовому засіданні представник третьої особи - служби у справах дітей Гавриленко Наталія Володимирівна щодо задоволення позовних вимог поклалася на розсуд суду. Вказала, що до повноважень служби у справах дітей у даному випадку належить лише перевірка умов проживання дітей цієї сім`ї, щодо суті спору, то він знаходиться поза компетенцією органу. Зазначила, що оскільки учасники стверджують, що відповідач не спілкується із своїми дітьми протягом більше 10 років, можливо їх матері було б доцільно звернутися до суду із позовом про позбавлення його батьківських прав щодо них.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , мешканка АДРЕСА_2 , пояснила, що вона є дочкою ОСОБА_3 та падчеркою позивача ОСОБА_1 . Проживає разом із татом ОСОБА_1 та матір`ю ОСОБА_3 . Ще у неї є сестра ОСОБА_24 та брати Філяки - Роман і ОСОБА_25 . Позивача вона вважає своїм батьком, опікуном, він забезпечує сім`ю та її всім необхідним. Біологічного батька вони із сестрою взагалі не знають, не знають нічого про нього і не хочуть із ним спілкуватися. З ОСОБА_26 вони проживають із 2012 року, коли їй було 4 роки, а сестрі - 2 роки. Він ставиться до них чудово, цікавиться їхнім життям, придбає все необхідне, не відмовляє у їхніх потребах. Він є годувальником сім`ї, працює у ФОП " ОСОБА_27 " та по найму, мати не працює. Коштів, які заробляє позивач, вистачає на потреби сім`ї.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка АДРЕСА_2 , пояснила, що вона є дочкою ОСОБА_3 та падчеркою позивача ОСОБА_1 , навчається у 11 класі. Проживає разом із татом ОСОБА_1 , який не є біологічним батьком, та матір`ю ОСОБА_3 . З позивачем проживає з 2012 року, коли їй було 2 роки. В родині ще є старша сестра ОСОБА_28 та менші брати ОСОБА_7 та ОСОБА_29 . Коли вона востаннє бачила свого біологічного батька, не пам`ятає взагалі, спілкування між ними немає, не пам`ятає, щоб він коли-небудь давав якісь кошти чи чимось допомагав. Контактів з ним вона не шукала. Кошти на речі, харчі дає позивач, він є основним годувальником сім`ї, працює на 2 роботах, забезпечує усіх, мати не працює. У школу по питаннях її навчання ходять як позивач, так і мати свідка. Із позивачем хороші відносини, грають разом у настільні ігри, відпочивають.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , мешканка АДРЕСА_2 , пояснила, що вона за цією адресою проживає більше 30 років та є сусідкою сім`ї ОСОБА_16 , які є її кумами та хорошими людьми. Із цією родиною знайома з 2012 року приблизно, як вони приїхали у село, 4 роки вони є кумами. Сім`я складається із ОСОБА_31 , його дружини ОСОБА_23 , їхніх дітей - двох дівчат та двох хлопців. Їй відомо, що позивач не є біологічним батьком обох дівчат, але він не розрізняє дітей на "своїх" і "не своїх". Працює на 2 роботах, ОСОБА_23 теж працює, ходить на роботу. Про біологічного батька дівчат свідкові нічого не відомо, вона про нього ніколи нічого не чула, чи чимось він допомагає своїм дочкам, не знає. Сім`я ОСОБА_16 благополучна, у будинку є все необхідне для проживання. Чоловік та дружина ОСОБА_16 відвідують школу, де навчаються діти, ходять на батьківські збори, свята.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , мешканка АДРЕСА_2 , пояснила, що вона є сусідкою родини ОСОБА_16 , їхні будинки розташовані поряд, вона щодня бачить цю сім`ю. Проживають по сусідству із 2012 року. Сім`я складається із ОСОБА_31 , його дружини ОСОБА_23 , дітей ОСОБА_33 та ОСОБА_22 , ОСОБА_34 та ОСОБА_7 . З першого дня знайомства вона чула, що дівчата називають ОСОБА_35 татом. Їй відомо, що він не є їхнім біологічним батьком. Однак, останній не розрізняє дітей на "своїх" і "не своїх". Він утримує всю сім`ю, ОСОБА_23 не працює, бо має 4 дітей, тих треба зібрати та відвести у садочок, інших - у школу, багато справ, ніяк виходити на роботу. ОСОБА_36 постійно працює, такого, щоб він місяцями сидів вдома і не працював, вона не спостерігала. У будинку є все необхідне, родина усім забезпечена. Ніколи не чула у них сварок, живуть дружно. Біологічного батька дівчат ніколи не бачила і розмов про нього не чула.

Норми права, застосовані судом та мотивована оцінка аргументів сторін.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частинах першій та другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зробила висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Тими самими критеріями керувалася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Такі ж висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2898/16 (провадження № 14-573цс19).

З урахуванням наведеного можна констатувати, що існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення, - позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними.

У разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір слід розглядати в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

У справі, яка розглядається, позивач прохає установити факт перебування на його утриманні неповнолітньої падчерки ОСОБА_6 , 2009 року народження - дочки його дружини під попереднього шлюбу, з якою у позивача є двоє спільних дітей.

Метою встановлення зазначеного факту позивач визначив можливість звільнення його від військової служби у разі перебування на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України ''Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію''.

За таких обставин позивач звернувся до суду саме із позовною заявою, провадження у справі судом відкрито і ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження із проведенням судового засідання та викликом учасників.

У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

У частині першій статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У статті 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Згідно з частинами першою-третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до статті 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу. Суд може звільнити вітчима, мачуху від обов`язку по утриманню падчерки, пасинка або обмежити його певним строком, зокрема у разі: 1) нетривалого проживання з їхнім матір`ю, батьком; 2) негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини (стаття 268 СК України).

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (статті 164, 180 СК України).

Отже, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Тобто, для підтвердження утримання дитини вітчимом необхідне існування (настання) обставин, на підставі яких обсяг прав біологічного батька обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо утримання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України ''невідчужуваність'' сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо утримання дитини.

Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) та у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23), від 18 жовтня 2024 року у справі № 613/1674/23 (провадження № 61-5903св24), від 06 листопада 2024 року у справі № 468/1025/23 (провадження № 61-14070св23).

Дослідженими судом належними та допустимими доказами встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є вітчимом неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває у зареєстрованому шлюбі із її матір`ю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Від цього шлюбу мають також неповнолітніх дітей ОСОБА_37 та ОСОБА_7 . ОСОБА_3 від попереднього шлюбу також має повнолітню дочку ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Всі вони без реєстрації проживають разом у АДРЕСА_2 . Батько неповнолітньої ОСОБА_6 - відповідач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , живий, як встановлено з отриманої судом інформації, працездатний, працює та має можливість утримувати своїх дітей, батьківство щодо яких не оспорює.

Третя особа ОСОБА_3 - мати ОСОБА_22 та колишня дружина відповідача, зверталася до суду із позовом про стягнення аліментів, який було задоволено та згідно з рішенням Хорольського районого суду від 16.05.2013 стягнуто із останнього аліменти у твердій грошовій сумі по 250 грн щомісячно на утримання кожної із дочок - ОСОБА_22 та ОСОБА_38 , до досягнення ними повноліття, на користь позивачки. Рішення набрало законної сили 02.07.2013.

Під час розгляду справи по суті третя особа ОСОБА_3 та інші учасники повідомили суду, що виконавчий лист із виконання цього рішення було спрямовано до виконання останньою, проте в подальшому добровільно відізвано із органу примусового виконання стягувачкою. Доказів звернення його до виконання повторно, збільшення/зменшення розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду, навності заборгованості за ними, суду не надано.

Отже, судом встановлено, що рішенням суду зобов`язано батька неповнолітніх дітей - відповідача у справі ОСОБА_5 виконувати його обов`язок з матеріального утримання останніх. Від примусового стягнення аліментів із боржника стягувачка ОСОБА_39 добровільно відмовилася. Письмових доказів як надання у добровільному порядку матеріальної допомоги дітям відповідачем ОСОБА_5 , так і ненадання такої, суду не надано.

Судом встановлено із пояснень учасників, що у стягненні цих аліментів не було потреби після того як родина ОСОБА_40 почала проживати разом, оскільки позивач належно самостійно забезпечував потреби сім`ї.

На підтвердження зазначеного суду стороною позивача надано інформацію: про доходи останнього та його дружини - третьої особи виключно за 2025 рік; з місця роботи останнього за період з 2024 по 2025 роки (до звільнення); про часткову сплату частини комунальних платежів за адресою, яка не відповідає адресі місця проживання родини ОСОБА_41 .

Письмових доказів перебування неповнолітньої ОСОБА_6 на утриманні вітчима у період, що передує 2025 року, суду не надано.

З матеріалів справи також вбачається, що у 2025 році мати останньої - ОСОБА_3 також мала доходи, які в сукупності значно перевищують розмір доходу позивача за цей рік. Як мати дитини, вона також мала виконувати обов`язок з її матеріального утримання, доказів його невиконання суду не надано.

Суд наголошує, що письмові докази, які відображують розмір доходу позивача та третьої особи за період їх спільного проживання, який є важливою складовою на підтвердження можливості утримання останніми неповнолітньої ОСОБА_6 , наданий суду виключно за вказаний період.

Показаннями свідків підтверджено ту обставину, що родина ОСОБА_41 проживає разом з 2012 року, дочки третьої соби ОСОБА_3 від попереднього шлюбу мають добрі стосунки із вітчимом, який бере участь у їхньому вихованні та утриманні, однак не доведено факту самостійного утримання неповнолітньої падчерки ОСОБА_22 останнім як за весь період їхнього спільного проживання, так і за останні роки. Водночас, предметом розгляду у цій справі не є встановлення факту спільного проживання чи визначення місця проживання дитини, а саме встановлення факту одноосібного утримання вітчимом останньої.

Представник позивача у позовній заяві посилається на статус сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як багатодітної, на доказ чого надано копію відповідного посвідчення. Вказує, що у ньому ці особи вказані батьком та матір`ю 4 дітей - ОСОБА_33 та ОСОБА_22 , ОСОБА_37 та ОСОБА_7 .

Відповідно до Закону України "Про охорону дитинства" багатодітна сім`я - це сім`я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує. До складу багатодітної сім`ї включаються також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.

Тобто, як вбачається із вказаного формулювання, з огляду на предмет спору у цій справі, суд вважає, що статус багатодітної сім`ї ОСОБА_16 підтверджує не факт перебування неповнолітньої ОСОБА_6 на утриманні вітчима ОСОБА_1 , а свідчить про факт перебування її матері та останнього у зареєстрованому шлюбі, спільного проживання разом із вказаними дітьми та їх виховання.

У матеріалах справи мається письмова заява від імені відповідача ОСОБА_5 , у якій останній вказує, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та прохає їх задовольнити. Суд констатує, що до цієї заяви не додано копії паспорта чи іншого документу, що ідентифікує особу, яка її написала та надіслала, не надно доказів надіслання її іншим учасникам. Також суд зауважує, що у матеріалах справи маються конверти із вкладеннями (копіями ухвал про відкриття провадження, відкладення слухання справи та копіями позовної заяви з додатками), надіслані судом за адресою реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_5 , які повернулися до суду як неотримані адресатом у зв`язку із його відсутністю за вказаною адресою. Тобто, доказів фактичного отримання позивачем позовної заяви немає. За таких обставин суд ставиться критично до вказаної заяви та не приймає її як таку, що свідчить про визнання позову саме відповідачем та саме у тому формулюванні, яке визначене позивачем. У судові засідання відповідач для надання пояснень не з`явився.

Також, суд вважає за необхідне наголосити, що згідно з частинами 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

На переконання суду, за наявності вищевказаної заяви, надісланої до суду від імені відповідача ОСОБА_5 про визнання позову, яку ставить під сумнів суд, встановлення факту, про який прохав позивач, потребувало додаткового дослідження та з`ясування під час судового розгляду, оскільки з урахуванням обставин, викладених в позовній заяві, без дослідження доказів невиконання відповідачем батьківських обов`язків стосовно утримання неповнолітньої ОСОБА_6 суд позбавлений можливості достеменно встановити наявність чи відсутність законних підстав для цього

Щодо встановлення вищезгаданого факту, суд доходить висновку про таке.

Утримання особи передбачає її знаходження на тривалому або постійному матеріальному або грошовому забезпеченні з боку іншої особи, і ця допомога була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

Як зазначено вище, ст. 51 Конституції України гарантовано, а ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Тобто, Закон покладає на батьків обов`язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, або чи розірвано їх шлюб.

Обов`язок по утриманню зберігається також і у випадку позбавлення батьківських прав батьків (ч. 2 ст. 166 СК).

Отже, у батьків дитини зберігається обов`язок утримання своєї дитини з моменту її народження до досягнення нею повноліття, при чому такий обов`язок не залежить від наявності зареєстрованого шлюбу між батьками, факту позбавлення батьківських прав, визнання батьків недієздатними, тощо, а припиняється лише фактом смерті батьків.

У Постанові від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, зокрема, що згідно із ч. 2 ст. 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання.

У ч. 4 ст. 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін. Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України). Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Позивачем не надано суду доказів щодо його матеріального стану, місця роботи або ж роду занять, розміру отриманих ним доходів за період проживання з ним неповнолітньої падчерки ОСОБА_6 , що не дозволяє суду встановити, чи дійсно остання перебуває виключно на його утриманні, а останній мав та має фактичну можливість її утримувати.

Також суд зауважує, що позивачем не надано доказів позбавлення відповідача ОСОБА_5 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_22 чи перебування такої справи на розгляді у суді, не наведено інших підстав, які б підтверджували невиконання та неможливість виконання останнім своїх обов`язків щодо дитини.

Крім цього, у матеріалах справи немає доказів ухилення відповідача від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_22 з часу їх стягнення судом за рішенням суду. Фактично стягувачка цих аліментів добровільно відмовилася від їх примусового стягнення.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 27.02.1991 року, яка набула чинності в Україні 27.09.1991 року ''в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини''.

Суд звертає увагу, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантованістаттею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на спілкування та виховання дитини.

Також суд наголошує, що з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Тобто, для підтвердження утримання падчерки вітчимом необхідне існування (настання) обставин, на підставі яких обсяг прав біологічного батька обмежується або припиняється.

Ураховуючи вищенаведене та досліджені судом належні та допустимі докази у їх сукупності, суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог.

Розподіл судових витрат між сторонами.

У порядку статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача.

Питання про стягнення судових витрат судом не вирішувалось, оскільки така вимога не ставилась позивачем та у зв`язку із відмовою у позові.

Керуючись ст. ст. 141, 263, 265, 352 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

у задоволенні позову ОСОБА_1 , представник позивача Чубенко Жанна Анатоліївна, до ОСОБА_5 , за участі третьої особи на стороні позивача - ОСОБА_3 , третіх осіб на стороні відповідача - Служби у справах дітей виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_12 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_5 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1414 від 25.06.2014.

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_11 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4 .

Треті особи: 1. Служба в справах дітей виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, адреса: м. Хорол, вул. 1 Травня, 4, каб. 21 (2 поверх), ЄДРПОУ 44010573.

2. Міністерство оборони України, адреса: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022.

3. ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_6 , ЄДРПОУ НОМЕР_13 .

Головуючий