Рішення № 137018157, 02.06.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/950/25

Провадження по справі №2/276/534/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Семенюка А.С.,

при секретарі судового засідання Процюк О.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Мельнічука Ю.В. (в режимі відеоконференції),

представника третьої особи Лозовика А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Хорошів Житомирської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Коростишівська окружна прокуратура Житомирської області, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ СПРАВИ

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою (з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог та збільшення розміру вимог в іншій частині від 18.05.2026), у якій просить стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Житомирській області на свою користь заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 70479,08 грн, моральну шкоду у розмірі 40000,00 грн, а також судові витрати в розмірі 19277,45 грн.

Вимоги обґрунтовані тим, що у провадженні Хорошівського відділення поліції № 4 тривалий час (починаючи з 08.09.2016) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016060140000480 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України. Вказане провадження відкрито за фактом умисного невиконання службовою особою Спільного підприємства «Іскар» ЛТД рішення Господарського суду Житомирської області від 18.05.2009 у справі № 12/82-НМ, винесеного на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Совкувейт ЛТД». Позивач зазначає, що внаслідок системної та умисної бездіяльності слідчих органів, затягування строків розслідування та безпідставного закриття провадження йому як фізичній особі було завдано значної матеріальної шкоди. Ця шкода складається з понесених ним витрат на проїзд автобусами між селищем Іршанськ, селищем Хорошів, селищем Нова Борова та містом Житомир, витрат на виплату собі добових згідно з наказом підприємства, компенсації за відрив від звичайних занять (розрахованої з мінімальної заробітної плати), витрат на поштові відправлення та виготовлення ксерокопій документів. Крім того, позивач вказує, що багаторічна бездіяльність поліції та постійна необхідність відстоювати свої права завдали йому моральних страждань, порушили його нормальні життєві зв`язки, принизили честь, гідність та підірвали ділову репутацію.

Відповідач, Головне управління Національної поліції в Житомирській області, позовні вимоги не визнав у повному обсязі, подавши відповідний відзив. Відповідач вказує, що заявлені позивачем матеріальні витрати за своєю правовою природою є не збитками у розумінні цивільного законодавства, а процесуальними витратами у кримінальному провадженні, передбаченими статтею 118 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України). Компенсація таких витрат має вирішуватися виключно за правилами кримінального судочинства, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду. Щодо моральної шкоди відповідач наголосив, що позивачем не доведено наявності незаконних дій або бездіяльності органів поліції, встановлених у передбаченому законом порядку, як і не доведено факту заподіяння моральних страждань безпосередньо позивачу як фізичній особі.

Третя особа, Коростишівська окружна прокуратура, також заперечила проти задоволення позову, надавши письмові пояснення. Прокуратура вказала, що позивач фактично діє в інтересах та як керівник юридичної особи ТОВ «Совкувейт ЛТД», майнових прав якої стосується кримінальне провадження. Відповідно до роз`яснень Верховного Суду, юридичній особі моральна шкода може бути завдана лише посяганням на її ділову репутацію, чого доведено не було, а емоційний стан керівника не є підставою для відшкодування шкоди компанії. Крім того, надані квитки та поштові квитанції не містять беззаперечних доказів їх пов`язаності саме з розслідуванням кримінального провадження № 12016060140000480, оскільки паралельно у цих самих населених пунктах тривало виконавче провадження щодо СП «Іскар» ЛТД, і поїздки могли здійснюватися в інтересах виконавчого провадження.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

04.06.2025 позивач звернувся до Хорошівського районного суду Житомирської області з позовом, в якому просив встановити надмірну тривалість досудового розслідування, встановити розумні процесуальні строки та стягнути матеріальну і моральну шкоду.

09.06.2025 ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області відмовлено у відкритті провадження у справі з тих підстав, що вимоги щодо строків досудового розслідування підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства.

За наслідками апеляційного та касаційного оскарження, постановою Житомирського апеляційного суду від 24.03.2026 зазначену ухвалу суду першої інстанції було скасовано, а справу направлено для продовження розгляду. Апеляційний суд зазначив, що висновки місцевого суду, що розгляд скарг на недотримання розумних строків досудового розслідування та встановлення строків для вчинення процесуальних дій належить до компетенції слідчого судді та здійснюється в порядку кримінального, а не цивільного судочинства є правильними та відповідають вимогам закону. Проте, питання, які стосуються відшкодування матеріальної та моральної шкоди, внаслідок неправомірної діяльності (бездіяльності) органів досудового слідства чи прокуратури не регулюються положеннями кримінального процесуального законодавства. Також, апеляційний суд зазначив, що за своєю правовою природою вимога про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої надмірною тривалістю досудового розслідування є деліктною, оскільки спрямована на захист порушеного особистого немайнового та майнового права особи шляхом відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями (бездіяльністю) органів державної влади.

Ухвалою судді від 14.04.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

Ухвалою судді від 23.04.2026 відкрито провадження у цій цивільній справі та призначено по справі підготовче засідання на 20.05.2026.

05.05.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

18.05.2026 до суду надійшла заява позивача про відмову від частини позовних вимог (щодо встановлення факту надмірної тривалості досудового розслідування та встановлення розумних процесуальних строків) на підставі пункту 1 частини 2 статті 49 ЦПК України, та про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди до 70479,08 грн і моральної шкоди до 4000,.00 грн.

Ухвалою суду від 20.05.2026 прийнято відмову позивача ОСОБА_1 від позовних вимог у частині та закрито провадження у справі в частині позовних вимог про встановлення надмірної тривалості досудового розслідування та встановлення розумних процесуальних строків. Подальший розгляд справи вирішено здійснювати за збільшеними позовними вимогами про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 70479,08 грн та моральної шкоди у розмірі 40000,00 грн. Закрито підготовче провадження та призначено її до розгляду по суті на 27.05.2026.

26.05.2026 від представника третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 27.05.2026 позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги в повному обсязі. Пояснив, що органи досудового розслідування та прокуратури тривалий час проявляють бездіяльність, розслідування умисно затягується. Зазначив, що тяганина почалася зі службового злочину колишнього начальника відділення поліції, який нібито підробив дати на поясненнях. Позивач заперечив твердження представників відповідача та третьої особи про те, що він діє виключно як юридична особа, вказавши, що подав позов як фізична особа, яка є одним із засновників та виконує обов`язки керівника ТОВ «Совкувейт ЛТД» на громадських засадах (без отримання заробітної плати). Щодо матеріальної шкоди позивач зазначив, що на кожному квитку чи квитанції ним детально розшифровано мету поїздки до органів влади, і ці витрати спричинені необхідністю боротися з бездіяльністю посадових осіб.

Представник відповідача Мельнічук Ю.В. у судовому засіданні 27.05.2026 просив відмовити у задоволенні позову. Підтримав доводи відзиву про те, що витрати на проїзд, пошту та копіювання документів не є матеріальною шкодою (збитками) за цивільним законодавством, а є процесуальними витратами у кримінальному провадженні. Щодо моральної шкоди зазначив, що позивачем не доведено протиправності дій поліції, факту заподіяння моральних страждань та причинно-наслідкового зв`язку. Самий факт тривалого розгляду заяв чи скасування рішень слідчого прокурором не є безумовною підставою для відшкодування шкоди. Розрахунок компенсації на основі мінімальної заробітної плати вважає безпідставним.

Представник третьої особи Лозовик А.В. у судовому засіданні 27.05.2026 також просив відмовити у позові. Наголосив, що фактичним заявником у кримінальному провадженні є ТОВ «Совкувейт ЛТД», відтак обґрунтування моральної шкоди фізичної особи безпідставне. Доказів шкоди діловій репутації юридичної особи не надано. Квитки на проїзд не доводять беззаперечного зв`язку саме з кримінальним провадженням, оскільки у цих же населених пунктах розташовані органи виконавчої служби, з якими тривала активна робота у виконавчому провадженні. Також вказав на відсутність первинних бухгалтерських чи кадрових наказів підприємства на підтвердження фактичного понесення витрат на відрядження.

У судовому засіданні 27.05.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та, враховуючи складність справи, на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 02.06.2026.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

Судом на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні фактичні обставини.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.05.2009 у справі № 12/82-НМ було зобов`язано Спільне підприємство «Іскар» ЛТД передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Совкувейт ЛТД» частину дільниці електролінії ПЛ-6кв, а саме 17 залізобетонних стовпів з траверсами та ізоляторами, 2 лінійних роз`єднувача. Вказане судове рішення набрало законної сили 23.12.2009, що підтверджується копією наказу Господарського суду Житомирської області № 12/82-НМ від 26.01.2010.

26.01.2010 на виконання вказаного рішення було видано відповідний судовий наказ, на підставі якого 18.02.2010 відкрито виконавче провадження, що підтверджується копією постанови державного виконавця від 18.02.2010 про відкриття виконавчого провадження ВП № 17527952. Встановлено, що на даний час триває ВП № 45534230 (відкрито 24.11.2014) з виконання зазначеного судового наказу, що підтверджується копією постанови про прийняття виконавчого провадження від 21.12.2022 та відповідними заявами стягувача.

Вбачаючи у діях посадових осіб боржника ознаки злочину, позивач звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою. 08.09.2016 слідчим відділенням Хорошівського відділення поліції було внесено відомості до ЄРДР за № 12016060140000480 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України (невиконання судового рішення). Вказана обставина підтверджується відповіддю заступника начальника ГУНП в Житомирській області від 27.09.2016 № 11606/24-2016 та письмовим повідомленням слідчого від 12.09.2016.

Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні неодноразово закривалося постановами слідчих поліції у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Відповідні постанови слідчих у подальшому скасовувалися прокурорами Коростишівської окружної прокуратури як передчасні та прийняті за неповноти проведених слідчих дій. Це об`єктивно підтверджується долученими копіями постанов прокурора Коростишівської місцевої (окружної) прокуратури, зокрема про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 03.07.2019 та від 21.11.2022. Після скасування вказаних постанов досудове розслідування поновлювалося та триває.

Для підтвердження понесених матеріальних витрат, які позивач кваліфікує як майнову шкоду на загальну суму 70479,08 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), суду надано:

-копії проїзних квитків на автобуси сполученням селище Іршанськ селище Хорошів, селище Іршанськ місто Житомир та залізничні квитки за період з 2015 по 2026 роки;

-квитанції та фіскальні чеки АТ «Укрпошта» про направлення рекомендованих листів;

-чеки на послуги ксерокопіювання;

-розрахунки добових витрат, складені позивачем, де вказано тариф 300,00 грн за добу (з посиланням на наказ ТОВ «Совкувейт ЛТД» № 41 від 31.12.2021);

-розрахунки компенсації за втрачений час (відрив від занять), обчислені пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати у відповідні роки;

-копії посвідчень про відрядження та авансових звітів, виписаних ТОВ «Совкувейт ЛТД» на ім`я директора Недопрядка Г.Я.

Спірні правовідносини стосуються наявності чи відсутності правових підстав для відшкодування за правилами цивільного судочинства майнової та моральної шкоди, спричиненої, за твердженням позивача, тривалим здійсненням досудового розслідування та процесуальними рішеннями органів поліції.

IV. НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду визначені статтею 1166 та статтею 1167 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, визначені статтями 1173, 1174 ЦК України. Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) кримінальне провадження досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Відповідно до статті 118 КПК України процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів. Згідно з частиною 1 статті 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ

Оцінюючи аргументи учасників справи та досліджені докази, суд виходить з наступного.

Суд не бере до уваги надані позивачем розрахунки збитків, автобусні та залізничні квитки, фіскальні чеки відділень поштового зв`язку, товарні чеки на послуги ксерокопіювання, а також посвідчення про відрядження та авансові звіти як докази наявності майнової шкоди (збитків) у цивільному правовідношенні. Суд відхиляє ці через їх неналежність до предмета доказування у цивільній справі про відшкодування деліктної шкоди. Зазначені документи підтверджують факт несення певних витрат, однак за своєю правовою природою ці витрати є процесуальними витратами учасника кримінального провадження, порядок компенсації яких регулюється виключно нормами КПК України, а не є матеріальною шкодою (реальними збитками) у розумінні статті 22 ЦК України.

Оцінюючи вимогу позивача про стягнення 70479.08 грн майнової шкоди, суд погоджується з аргументами відповідача та третьої особи. Законодавство України чітко розмежовує інститути цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду та розподілу процесуальних витрат, понесених особою під час участі у кримінальному процесі. Витрати, які позивач поніс на проїзд до правоохоронних органів, відправлення поштової кореспонденції, копіювання документів, а також вимоги про виплату добових та компенсації за втрачений час прямо охоплюються положеннями статті 118 КПК України (витрати, пов`язані із прибуттям до місця досудового розслідування; витрати, пов`язані із пересиланням документів). Порядок визначення, обчислення та відшкодування таких витрат регламентується нормами кримінального процесуального законодавства. Заявлення їх як цивільно-правових збитків є наслідком помилкового тлумачення позивачем норм матеріального та процесуального права. Участь особи у кримінальному провадженні (подання заяв, участь у слідчих діях, оскарження рішень слідчого) є реалізацією процесуальних прав, а витрати на таку участь не утворюють складу цивільного делікту з боку органів поліції. Здійснення прокурором контролю за розслідуванням шляхом скасування постанов слідчого також є складовою кримінального процесу і не перетворює процесуальні витрати заявника на збитки, що підлягають безумовному стягненню з державного бюджету в цивільному порядку.

Оцінюючи вимогу про стягнення 40000,00 грн моральної шкоди, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню. Для притягнення держави до цивільно-правової відповідальності за статтями 1173, 1174 ЦК України необхідна сукупність умов: протиправна поведінка (рішення, дія чи бездіяльність), наявність шкоди та причинно-наслідковий зв`язок. Суд погоджується з доводами прокурора про змішування позивачем статусів приватної особи та представника юридичної особи. Кримінальне провадження № 12016060140000480 відкрито за фактом невиконання рішення господарського суду, винесеного на користь ТОВ «Совкувейт ЛТД». Відповідно, об`єктом можливого посягання є майнові права юридичної особи. Позивач діє у цьому провадженні як керівник підприємства. Юридичний статус підприємства відділяє його інтереси від особистих інтересів її засновників. Моральна шкода юридичній особі може полягати у приниженні її ділової репутації, доказів чого суду не надано. Ті душевні хвилювання, на які посилається позивач, пов`язані з його діяльністю як керівника підприємства, який відстоює інтереси цього підприємства. Відсутні будь-які докази того, що органи поліції своїми незаконними діями безпосередньо порушили особисті немайнові права позивача як фізичної особи, що могло б бути підставою для відшкодування йому моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України. Сам факт тривалого досудового розслідування та скасування постанов слідчих не є автоматичним і достатнім доказом заподіяння моральної шкоди фізичній особі-керівнику підприємства.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що цивільні права, свободи та охоронювані законом інтереси позивача ОСОБА_1 (як фізичної особи), за захистом яких мало місце звернення до суду з даним позовом, не були порушені відповідачами у розумінні норм цивільного права.

VI. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю, понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору та інші витрати, пов`язані з розглядом даної цивільної справи, покладаються на позивача і відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 49, 81, 141, 244, 258, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Житомирській області, третя особа: Коростишівська окружна прокуратура Житомирської області, про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Житомирській області (місцезнаходження: вулиця Старий Бульвар, 5/37, місто Житомир; код ЄДРПОУ: 40108625).

Третя особа: Коростишівська окружна прокуратура (місцезнаходження: вулиця Різдвяна, 9-Б, місто Коростишів, Житомирський район, Житомирська область; код ЄДРПОУ: 0290995024).

Суддя А.С. Семенюк