Рішення № 137016868, 02.06.2026, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/1420/26

Провадження № 2/740/1477/26

Р І Ш Е Н Н Я

з а о ч н е

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Карпуся І.М.,

із секретарем судового засідання Кубрак Н.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ПОЗИКА» звернулося до суду із позовом, у якому просить стягнути на свою користь із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 45583932 від 06.09.2021 у сумі 13600 грн., судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662 грн. 40 коп. та витрати професійну правничу допомогу у сумі 5500 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 06.09.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 45583932, відповідно до якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 4000 грн., а остання зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису).

Кредитор свої обов`язки за договором виконав у повному обсязі та надав кредит шляхом безготівкового перерахування коштів. Відповідачка порушила умови договору та у встановлені строки кошти не повернула.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» укладено договір факторингу №01092025/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ІРБІС» відступило ТОВ «ФК «ПОЗИКА» за плату належні йому права вимоги до боржників, указаних в реєстрі боржників, у тому числі право вимоги за кредитним договором № 45583932 від 06.09.2021 укладеним із ОСОБА_1 .

Станом на 01.09.2025 сума боргу відповідачки складає 13600 грн., з яких: 4000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9600 грн. - заборгованість за відсотками.

Ухвалою судді 09.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження, постановлено розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

Представник позивача ТОВ «ФК «ПОЗИКА» надіслала заяву про проведення розгляду справи без їх участі, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачка про дату, час та місце розгляду справи сповіщалась шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Причини неявки в судове засідання не повідомила, заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подала.

Враховуючи, що відповідачка згідно із ст. 128 ЦПК України повідомлена, відзив не подала, причини неявки в судове засідання не повідомила, суд відповідно до ст.280, 281 ЦПК розглядає справу на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення з урахуванням того, що представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини, і дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію).

На підтвердження заявлених вимог, позивачем надано договір про надання фінансового кредиту №45583932, укладений 06.09.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 , який підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором «771797», а також підписано Додаток № 1 до договору, який містить графік розрахунків та орієнтовну сукупну вартість кредиту (а.с.26-31).

Згідно умов кредитного договору, позичальнику надається кредит у розмірі 4000 грн. з оплатою по процентній ставці, що вираховується у графіку, згідно п. 3.2 договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строк та на умовах даного договору (пункт 3.1 договору)

Пунктом 3.2 визначено графік (порядок та умови надання кредиту), згідно якого визначені: - пільговий період (30 календарних днів з 06.09.2021 по 06.10.2021) протягом якого діє пільгова процентна ставка 2%; - стандартний період (60 календарних днів з 07.10.2021 по 05.12.2021), протягом якого діє стандартна процентна ставка 3%.

Видача кредиту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта з використання платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом у особистому кабінеті (п. 4.1 договору).

Пунктом 13.2 договору визначено, що договір підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно довідки про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025, ТОВ «ФК «ІРБІС» ідентифіковано клієнта ОСОБА_1 , акцепт оферти позичальником здійснювався в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, одноразовий ідентифікатор 771797 відправлений позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 , дата та час підписання 12:00:00 АМ, номер картки НОМЕР_2 (а.с.22зворот).

Згідно розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 45583932 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ІРБІС» склала 13600 грн., з яких: основний борг 4000 грн., заборгованість за відсотками 9600 грн. (а.с.7-8).

01.09.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» укладено договір факторингу №01092025/01, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ІРБІС» відступило позивачу право грошової вимоги, зокрема і по договору про надання фінансового кредиту № 45583932 з відповідачкою.

Відповідно до Витягу з Додатку №1 до договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025, ТОВ «ФК «ПОЗИКА» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 13600 грн., з яких: 4000 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 9600 грн. - заборгованість по відсотках.

Судом ураховується, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75.

Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20.

Виписка за картковим рахунком, відкритим на ім`я ОСОБА_1 , у матеріалах цієї справи відсутня. Клопотання про витребування доказів позивачем не заявлялись.

Позивачем на підтвердження видачі кредитних коштів відповідачці надано копію листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 23.10.2025 (з яким ТОВ "ФК «ІРБІС" уклало договір про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-21/04-21), з якого вбачається, що 06.09.2025 товариством успішно перераховано кошти в сумі 4000 грн. на картку № НОМЕР_3 , призначення платежу: «Зачисление 4000 грн. на карту НОМЕР_3 » (а.с. 37зворот).

Даний лист не дає змоги ідентифікувати особу-користувача картки, а отже і особу позичальника за кредитним договором.

Крім того, згідно інформації, викладеному у вказаному листі, ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТЖНІ РІШЕННЯ» було перераховано кошти в сумі 4000 грн. на карту №НОМЕР_3 , в той час, як згідно довідки про ідентифікацію клієнта ТОВ «ФК «ІРБІС» номер карти позичальника ОСОБА_1 - НОМЕР_2 .

Частиною 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, під час судового розгляду предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення.

Об`єктом оцінки судом при ухваленні рішення є як докази (фактичні дані, відомості), так і процесуальні джерела, що їх містять (показання свідків, висновки експертів, тощо).

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наявний у матеріалах цивільної справи.

Даючи правову оцінку дослідженим доказам, суд дійшов до висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів перерахунку первісним кредитором ТОВ «ФК «ІРБІС» відповідачці ОСОБА_1 грошових коштів, згідно кредитного договору №45583932, а отже, відповідно, і доказів укладення самого договору позики, в розумінні ст.1046 ЦК України, у зв`язку з чим вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Інші доводи позивача не спростовують вищенаведених висновків щодо вирішення позовних вимог, оскільки недоведення надання відповідачці коштів згідно умов кредитного договору є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК у разі відмови в позові інші судові витрати покладаються на позивача.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволені його позовних вимог в повному обсязі, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати на його користь не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, - протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.М. Карпусь