Ухвала суду № 137016153, 01.06.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/4514/26

2/465/4204/26

У Х В А Л А

01.06.2026 року м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Величко О.В., розглянувши матеріали позовної заяви Державного некомерційного товариства «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, -

в с т а н о в и в :

У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовом Державного некомерційного товариства «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2026 року цивільну справу №465/4514/26 передано для розгляду судді Франківського районного суду м. Львова Ванівському Ю.М.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 13.05.2026 року задоволено заяву судді Франківського районного суду м. Львова Ванівського Ю.М. про самовідвід у розгляді справи №465/4514/26.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2026 року матеріали справи передано у провадження судді Гулієвій М. І.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 19.05.2026 року задоволено заяву судді Франківського районного суду м. Львова Гулієвої М.І. про самовідвід у розгляді справи №465/4514/26.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2026 року матеріали справи передано у провадження судді Баран О.І.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 25.05.2026 року задоволено заяву судді Франківського районного суду м. Львова Баран О.І. про самовідвід у розгляді справи №465/4514/26.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2026 року вказану цивільну справу передано для розгляду судді Величку О.В.

01.06.2026 року суддею подано заяву про самовідвід. Заява мотивована тим, що згідно матеріалів цивільної справи №465/4514/26 представником позивача є Романюк Христина Ігорівна, яка з вересня 2013 року до 07.01.2025 року працювала в апараті Франківського районного суду м. Львова. Вказане може свідчити про наявність потенційного конфлікту інтересів та викликати сумнів в неупередженості або об`єктивності головуючого у справі судді.

Згідно з ч.1 ст.39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

За змістом ч.1 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.8 ст.40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищезазначене, суд не повідомляв учасників справи про вирішення питання про самовідвід судді у даній справі.

Вивчивши наявні матеріали справи та подану заяву про самовідвід, суддя звертає увагу на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (п. 1 ст. 6).

Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. У статті 17 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Заявляючи про самовідвід у справі, суддя керувався також практикою Європейського суду з прав людини, зокрема пунктом 56 рішення ЄСПЛ від 06.03.2018 року у справі «Михайлова проти України», в якому Суд нагадує, що «безсторонність», як правило, означає відсутність упередженості або необ`єктивності, а її існування або відсутність можуть встановлюватися різними шляхами. Відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 повинно встановлюватися згідно із: суб`єктивним критерієм, при якому мають ураховуватись особисті переконання та поведінка конкретного судді (тобто, чи мав суддя будь-які особисті упередження або чи був він об`єктивним у цій справі); та об`єктивним критерієм, тобто шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд (та, серед інших аспектів, його склад) достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справі «Моріс проти Франції» (Morice v. France), заява № 29369/10, пункт 73). За суб`єктивний критерій повинні братися до уваги особисті переконання і поведінка певного судді. У контексті об`єктивного критерію, крім поведінки судді, слід визначити, чи існують переконливі факти, які можуть викликати сумніви щодо його або її безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у відповідній справі обґрунтована причина побоюватися, що конкретний суддя або орган, який засідає в якості суду, є небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати таке побоювання об`єктивно обґрунтованим (там само, пункт 76). Об`єктивний критерій в основному стосується ієрархічних чи інших зв`язків між суддею та іншими учасниками провадження. У зв`язку з цим навіть зовнішні прояви мають певну важливість, або, іншими словами, «правосуддя має не лише здійснюватися, має бути видно, що воно здійснюється».

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошує, що такі правила виражають заінтересованість національного законодавця з приводу усунення всіх обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості відповідного судді чи суду, та є спробою забезпечити неупередженість шляхом усунення причин таких проблем. Окрім забезпечення відсутності фактичної упередженості, вони спрямовані на усунення будь-якого прояву небезсторонності, і таким чином сприяють підвищенню довіри, яку суди мають вселяти громадськості у демократичному суспільстві. Отже, ЄСПЛ вказав, що будь-який суддя, стосовно якого є законні підстави для побоювань у відсутності неупередженості, повинен взяти самовідвід (рішення ЄСПЛ у справі «Паунович проти Сербії» (№54574/07).

Відповідно до п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів, при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

Вищезазначене кореспондується із пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року № 2006/23, відповідно до яких суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Враховуючи наведене, а також обставини, зазначені в заяві судді про самовідвід, з метою недопущення будь-яких сумнівів в позивача, відповідача та сторонніх спостерігачів щодо об`єктивності, безсторонності і неупередженості судді в ході розгляду справи та вирішення спору, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення самовідводу судді Величка О.В. у цивільній справі № 465/4514/26 за позовом Державного некомерційного товариства «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.

На підставі викладеного, керуючисьст.ст.10, 36, 39, 40, 247 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Задоволити заяву судді Франківського районного суду м. Львова Величка О.В. про самовідвід у розгляді цивільної справи № 465/4514/26 за позовною заявою Державного некомерційного товариства «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.

Матеріали справи №465/4514/26 передати до загальної канцелярії Франківського районного суду м. Львова на повторний автоматизований розподіл для визначення судді у порядку, передбаченому ст.33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Величко О.В.