Рішення № 137015825, 01.06.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2237/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року м.Львів Галицький районний суд м. Львова в складі головуючого судді Мироненко Л.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором кредиту №12-902-864-2-21-Г від 31.05.2021 року в розмірі 132598,30 грн. та судові витрати, які складаються з сплати судового збору у розмірі 2662, 40 грн. та витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 11200 грн.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог представником позивача зазначено, що 13.05.2021 між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №12-902-864-2-21-Г (з ануїтетними платежами) про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина), який складається з публічної частини договору, яким є договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини, якою є вказаний договір. Покликається, що всі вищевказані документи у сукупності складають договірну основу, яка закріплює домовленості банку і позичальника щодо регулювання правовідносин, які виникли між ними, та є договором приєднання, що укладений шляхом прийняття позичальником пропозиції банку.

Сторони погодили та своїм підписом позичальник підтвердив, що цей кредитний договір з усіма додатками та договором, являють у сукупності для сторін один єдиний договір, який набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 16.12.2026.

АТ «МЕГАБАНК» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало в повному обсязі, та відповідно до п.1.1 кредитного договору, кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти в сумі та на умова визначених договором, які позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього договору.

Кредит надавався на споживчі цілі, шляхом видачі коштів з каси банку готівкою (п.1.2 кредитного договору). Для обліку кредиту та нарахованих процентів за кредитом кредитодавець відкрив відповідні рахунки (п.п.3.1.1, 3.1.2 кредитного договору).

Відповідач здійснювала користування кредитними грошовими коштами, однак свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення, сплаті відсотків та комісії за користування кредитом не виконала, внаслідок чого у останньої сформувалась заборгованість перед АТ «МЕГАБАНК» у сумі 132598, 30 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 47 845,86 грн, заборгованості по сплаті відсотків 14593, 04 грн, заборгованість по сплаті комісії 70159, 40 грн.

03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (новий кредитор) був укладений договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Новий кредитор ТзОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача, як боржника за кредитним договором №12-902-864-2-21-Г від 13.05.2021.

Пунктом 2 договору №GL1N426240 передбачено, що після набуття новим кредитором прав вимоги, новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України. Користуючись даним правом, ТзОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» (первісний кредитор) 27.12.2024 уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (новий кредитор) договір №1/12 про відступлення прав вимоги.

Таким чином, відповідно до умов договору №1/12 ТзОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами.

Відповідно до Додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТзОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги до відповідача, як боржника за кредитним договором №12-902-864-2-21-Г від 13.05.2021.

Згідно з розрахунком заборгованості відповідача, як боржника за кредитним договором №12-902-864-2-21-Г від 13.05.2021, сформованим АТ «МЕГАБАНК», станом на 03.09.2024 (дата укладання договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги) заборгованість відповідача становила 132598, 30 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом 47845, 86 грн, заборгованості по сплаті відсотків - 14593, 04 грн, заборгованість по сплаті комісії 70159, 40 грн.

Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТзОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС», а в подальшому ТзОВ «ФК ВРОКРЕДИТ», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо АТ «МЕГАБАНК», станом на день відступлення права вимоги, тобто на 03.09.2024. У свою чергу, ні ТзОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС», ні ТзОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» не здійснювало жодних додаткових нарахувань та умов кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.

Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задоволити.

Рух справи в суді.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 30.03.2026 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Повідомлення відповідача здійснювалось шляхом надсилання копії позову та ухвали про відкриття провадження на адресу, зареєстрованого місця проживання відповідача, відповідно до відповіді з єдиного державного демографічного реєстру. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний суд у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 сформував правовий висновок про те, що наявна в матеріалах справи довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 13.05.2021 між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №12-902-864-2-21-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, шляхом його особистого підписання.

Підписанням кредитного договору №12-902-864-2-21-Г ОСОБА_1 , як клієнт, беззастережно та безвідклично підтвердила прийняття в повному обсязі публічної пропозиції АТ «МЕГАБАНК» на укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК» www.megabank.ua.

Згідно з пунктом 1.1. кредитного договору, кредитодавець надає кредитні кошти в сумі та на умовах визначених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього договору. Кредит надається на споживчі цілі шляхом видачі кредитних коштів з каси банку готівкою (пункт 1.2. договору).

Розділом 2 кредитного договору визначені умови та порядок надання кредиту, а зокрема погодили наступне:

- кредит надається на строк з 13.05.2021 по 12.05.2026 включно;

- загальний розмір кредиту становить 49 900 грн;

- процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) становить 10,00 % річних;

- орієнтована реальна річна процентна ставка 95, 71%;

- орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання договору 177 840, 83 грн;

- розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в % від суми кредиту сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця та становить 3,80% від суми кредиту;

- розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди, сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця та становить 2961, 80 грн;

- процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний в п. 2.2. договору становить 90% річних.

Відповідно до умов п. 3.1, 3.2 договору АТ «МЕГАБАНК» відкриває ОСОБА_1 , як клієнту, для обліку кредиту позичковий рахунок № НОМЕР_1 та для обліку нарахованих процентів рахунок № НОМЕР_2 .

За умовами п. 7.1 кредитного договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Окрім того, 13.05.2021 ОСОБА_1 підписала власноручним підписом таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

АТ «МЕГАБАНК» свої зобов`язання за кредитним договором №12-902-864-2-21-Г виконало та надало ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 49900 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку позичальника за період з 13.05.2021 по 02.12.2022.

Позичальник кредит одержала, що відображено у виписках з її рахунку, однак свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів виконала не в повному обсязі, допустивши прострочення здійснення строкових платежів, внаслідок чого у останньої сформувалась заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 132598, 30 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 47 845,86 грн, заборгованості по сплаті відсотків 14593, 04 грн, заборгованість по сплаті комісії 70159, 40 грн.

Розмір заборгованості відповідача перед АТ «МЕГАБАНК» щодо виконання умов кредитного договору №12-902-864-2-21-Г від 13.05.2021, який міститься у виписці по особовим рахункам за період з 13.05.2021 по 02.12.2022, узгоджується з даними довідки-розрахунку заборгованості станом на 03.09.2024, що складена АТ «МЕГАБАНК».

09.07.2024 відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260, переможцем електронного аукціону з придбання прав вимоги за кредитними договорами, що укладені між АТ «МЕГАБАНК» та боржниками, стало ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС».

В подальшому, а саме 03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «МЕГАБАНК» та ТзОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги №GL1N426240, відповідно до умов якого АТ «МЕГАБАНК» відступило ТзОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС», а ТзОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло права вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача, як боржника за кредитним договором №12-902-864-2-21-Г від 13.05.2021.

Пунктом 2 договору №GL1N426240 передбачено, що після набуття новим кредитором прав вимоги, новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Факт сплати ТзОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» грошових коштів АТ «МЕГАБАНК» у рахунок виконання умов договору про відступлення прав вимоги №GL1N426240 від 03.09.2024 підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №66895 від 31.07.2024.

Із витягу з Додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги № GL1N426240 від 03.09.2024 вбачається, що ТзОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , за кредитним договором №12-902-864-2-21-Г від 13.05.2021.

27.12.2024 між ТзОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» та ТзОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений договір про відступлення прав вимоги №1/12, відповідно до умов якого ТзОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» відступило, а ТзОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (новий кредитор) набуло належні ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» права вимоги до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених в додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, яким перейшли обов`язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами, в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту), з урахуванням усіх видів, змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору, в тому числі і право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №12-902-864-2-21-Г від 13.05.2021.

Факт сплати ТзОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» грошових коштів ТзОВ «ФК «Мустанг Фінанс» у рахунок виконання умов договору про відступлення прав вимоги №1/12 від 27.12.2024 підтверджується платіжними інструкціями кредитового переказу коштів №1074 від 27.12.2024, №1091 від 31.12.2024 та №1822 від 22.09.2025.

Мотиви прийняття рішення судом.

Спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі ЦК).

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

За правилами ч.1 ст.202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч.1 ст.207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст.526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК).

Згідно з ч.2 ст.1054 ЦК до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у договорі №12-902-864-2-21-Г від 13.05.2021, і вона користувалася кредитними коштами, однак допустила порушення своїх зобов`язань в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.

Враховуючи, що відповідач, в порушення умов укладеного кредитного договору, своєчасно не повернула кредитні кошти та не сплатила проценти за користування кредитом, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором №12-902-864-2-21-Г від 13.05.2021, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за основним боргом в розмірі 47845, 86 грн та заборгованість за нарахованими відсотками в розмірі 14593,04 грн.

Разом з тим, позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості зі сплати комісії в розмірі 72159, 40 грн.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10.06.2017.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 13.05.2021 (день укладення кредитного договору), загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, (день укладення Кредитного договору), до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 13.05.2021 (день укладення кредитного договору), після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зважаючи на викладене, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладений після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що п.2.8 розділу 2 кредитного договору передбачена сплата комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості в процентному співвідношенні від суми кредиту, а саме в розмірі 3,80% щомісячно. При цьому, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг позикодавця, які пов`язані з отриманням такої комісійної винагороди, за які встановлена щомісячна оплата.

Враховуючи, що позивач, як правонаступник первісного кредитодавця АТ «МЕГАБАНК», не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісійну винагороду від суми кредиту є нікчемними відповідно до частин першої, другої статті 11 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року у справі №359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Враховуючи наведені правові висновки, позовна вимога ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати комісії є необґрунтованою і в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання судових витрат, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ч.8 ст.141 ЦПК України представником ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» - адвокатом Журавльовим С.Г. долучено до матеріалів справи наступні документи: копію договору про надання правничої допомоги №1/07 від 01 липня 2025 року, укладеного між ТзОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» та адвокатським об`єднанням «АЛЬЯНС ДЛС»; реєстр боржників від 01.12.2025, зі змісту якого вбачається, що на виконання умов п.2.1 договору №1/07 ТзОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» передало, а АО «АЛЬЯНС ДЛС» отримало в роботу реєстр прав вимог щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №12-902-864-2-21-Г від 13.05.2021 в загальній сумі 135598, 30 грн; акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12089516 від 05.01.2026, в якому міститься перелік наданих правових послуг, зокрема: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника - 1 200 грн, складання позовної заяви - 10 000 грн; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №5817 від 04.07.2024; ордер серії АЕ №1414107 від 11.08.2025.

Згідно ст.60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 17.10.2014, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Також, діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Згідно позиції Верховного Суду, яка висвітлена у постанові КЦС ВС від 09.06.2020 у справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11 200 грн не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Визначаючи розмір витрат які підлягають стягненню, суд виходить з критеріїв наведених вище, а саме складності справи (справа про стягнення заборгованості розглянута за правилами спрощеного позовного провадження), часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги (час витрачений на обґрунтування позиції сторони і надання консультацій для її погодження), обсягу наданих послуг та виконаних робіт (зміст та обсяг поданих суду документів, обсяг робіт наведених у відповідному акті), ціни позову, а також значення справи для кожної сторони.

З урахуванням вищенаведених доводів та мотивів, та того, що позовні вимоги задоволено частково, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000 грн. витрат на правничу допомогу.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1251, 30 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам (62438,90 грн. (заборгованість за тілом кредиту та відсотками)/132598, 30 (загальна заборгованість) х 2662.40=1251, 30 грн.)

Керуючись ст.2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» заборгованість за кредитним договором №12-902-864-2-21-Г від 13.05.2021 у розмірі 62438, 90 грн. (шістдесят дві тисячі чотириста тридцять вісім гривень дев`яносто копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» судовий збір в розмірі 1251,30 грн. та 3000 грн. витрат на правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит», ЄДРПОУ: 40932411, адреса: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд.1, офіс 105.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий суддя Мироненко Л.Д.