Рішення № 137015478, 19.05.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 499/1377/25

Провадження №2/523/4952/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м.Одеси в складі:

головуючого судді Бокова О.М.,

за участю секретаря судового засідання Шаріпової Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №7 в м. Одеса у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 17.10.2019 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2809698, відповідно до якого відповідачу надано кредит в розмірі 12000 грн. на умовах строковості, платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов договору.

10.06.2025 року ТОВ «Алекскредит» відступило за договором факторингу №АК-10/06/2025 право вимоги за договором №2809698 від 17.10.2019 року ТОВ «Секвоя Капітал», яке в свою чергу 07.07.2025 року за договором факторингу №ДФ-07072025 відступило право вимоги за договором №2809698 від 17.10.2019 року ТОВ «Фінансова Компанія «Солвентіс».

Посилаючись на те, що ТОВ «Алекскредит» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов договору, а відповідач в свою чергу взяті на себе зобов`язання, відповідно до договору позики не виконала, тобто не надала своєчасно кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим, станом на день подання позовної заяви, утворилася заборгованість в розмірі 23916 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 12000 грн. та заборгованості за процентами в сумі 11916 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також витрати на правову допомогу та судовий збір.

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 25.11.2025 року відкрито провадження у вищенаведеній справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін

10.12.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просила відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених обставин, зокрема щодо укладення договору та отримання кредитних коштів відповідачем, а також розрахунку заборгованості за ним. Позивачем також не надано доказів на підтвердження права вимоги за вищевказаним договором, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про відступлення права вимоги. Крім того, зазначила, що з долученого позивачем розрахунку заборгованості вбачається нарахування відсотків поза межами строку кредиту, що суперечить правовій позиції викладеній Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року. Серед іншого також зазначила, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, що є однією з окремих підстав для відмови у задоволенні позову, а також просила відмовити позивачу, щодо відшкодування понесених ним витрат на правову допомогу, оскільки жодних доказів, які б вказували на представництво інтересів позивача у суді адвокатом не надано.

15.12.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстави викладених у позовні заяві, а також зазначив, що відсотки, які були нараховані первісним кредитором поміж строку дії договору передбачені самим договором, а також положеннями ч.2 ст.625 ЦК України. Щодо строків позовної давності, зазначив, що 17.03.2022 року набув чинност Закон України від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», відповідно до якого розділ 12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України був доповнений п.19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Поряд з цим, Законом від 14.05.2025 №4434 IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (далі - Закон №4434) передбачено відновлення строків позовної давності Закон №4434 передбачає виключення з Цивільного кодексу України пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» (далі - ЦКУ).

Саме цей пункт передбачає зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦКУ, на період дії воєнного стану. Закон №4434 набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Закон був надрукований в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 №108. Тому, він набрав чинності 04.09.2025, саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.

Отже, хоча норми «Прикінцевих та перехідних положень» ЦКУ, якими призупинялися строки позовної давності на період карантину та воєнного стану, мають різні формулювання, але, фактично строки позовної давності були «на паузі» у період з 02.04.2020 по 03.09.2025 (тобто, більше 5 років), а тому просить позовні вимоги задовольнити повністю.

22.01.2026 року ухвалою Іванівського районного суду Одеської області задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів від АТ КБ «ПриватБанк».

24.02.2026 року ухвалою Іванівського районного суду Одеської області цивільну справу №499/1377/25 за вказаним позовом передано на розгляд до Пересипського районного суду м.Одеси за підсудністю, яка визначена за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 03.04.2026 року відкрито провадження у вищенаведеній справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.10.2019 року ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 уклали Договір про надання кредиту № 2809698, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 12000 грн., строком на 29 діб з кінцевим терміном повернення 15.11.2019 року, зі сплатою процентів 1,7% за кожен день користування кредитом.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Положенням ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення договору в електронній формі, на погоджених умовах шляхом підписання Договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст.627 Цивільного кодексу України)

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627-629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до положень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З матеріалів справи вбачається, що договір про надання кредиту № 2809698 від 17.10.2019 року був укладений між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 в електронному вигляді із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Встановлено, що ТОВ «Алекскредит» зобов`язання перед відповідачем по кредитному договору виконано, що підтверджується матеріалами справи, а також випискою з банківського рахунку відповідача, отриманою на запит суду, проте відповідач взяті на себе зобов`язання не виконала та не повернула наданий кредит у строки, передбачені кредитним договором.

10.06.2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено Договір факторингу №АК-10/06/2025, у відповідності до умов якого ТОВ «Алекскредит» передало (відступає) ТОВ «Секвоя Капітал» право вимоги до позичальників в тому числі за договором №2809698 від 17.10.2019 року де боржником є ОСОБА_1 .

В подальшому 07.07.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Фінансова Компанія «Солвентіс» укладено Договір факторингу № ДФ-07072025, у відповідності до умов якого ТОВ «Секвоя Капітал» передало (відступає) ТОВ «Фінансова Компанія «Солвентіс» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором №2809698 від 17.10.2019 року де боржником є ОСОБА_1 .

За положеннями п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, позивач є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору №2809698 від 17.10.2019 року, що був укладений між первісним кредитором та ОСОБА_1 .

Щодо розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором №2809698 від 17.10.2019 року, суд керується наступним.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 23916 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 12000 грн. та заборгованості за процентами в сумі 11916 грн.

Однак, суд не погоджується з розрахунком суми процентів, наданим позивачем, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору №2809698 від 17.10.2019 року визначено, зокрема, строк кредиту - 29 днів.

Тобто, у даному випадку, нарахування передбачених договором процентів можливе лише до 15.11.2019 року.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду, суд вважає, що право позивача нараховувати передбачені договором проценти за договором припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування, а тому з 16.11.2019 року позивач не мав права нараховувати передбачені договором проценти за договором, а мав право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, але таких вимог не заявляв, тому суд вирішує справу в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що з відповідача підлягають до стягнення відсотки за вказаним кредитним договором у розмірі 1365 грн. за період з 18.10.2019 року по 15.11.2019 року (12000 грн. х 1,7 % (процентна ставка) : 100% = 204 грн. х 29 днів = 5916 грн.).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № №2809698 від 17.10.2019 року в розмірі 17916 гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 12000 грн. та заборгованості за процентами в сумі 5916 грн

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в 6000 грн. підтверджується договором про надання правової допомоги №43657029 від 01.07.2025 року, копію детального опису робіт, акт №2809698 про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом.

Проте позивачем не надано належних доказів, що підтверджують надання правової допомоги, сплату гонорару адвокату.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що відсутність документального підтвердження про понесені відповідачем витрати на правову допомогу є підставою для відмови у стягненні таких витрат з позивача.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1815,70 грн.

Керуючись ст. 13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, на підставі ст. 526, 527, 530, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» (код ЄДРПОУ: 43657029, місцезнаходження: Київська обл., м.Бровари, вул.Симона Петлюри 21/1) суму заборгованості за кредитним договором №2809698 від 17.10.20109 року в загальній сумі 17916 (сімнадцять тисяч дев`ятсот шістнадцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» (код ЄДРПОУ: 43657029, місцезнаходження: Київська обл., м.Бровари, вул.Симона Петлюри 21/1) суму сплаченого судового збору в сумі 1815 (одна тисяча вісімсот п`ятнадцять) гривень 70 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 19.05.2026 року.

Суддя О.М.Боков