Ухвала суду № 137014709, 01.06.2026, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/1707/26

2-а/683/24/2026

У Х В А Л А

01 червня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області в складі судді Кутасевич О.Г., ознайомившись із адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и л а:

27 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Старокостянтинівського районного суду з адміністративним позовом до ГУНП в Хмельницькій області про скасування постанови поліцейського ВП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області від 29 листопада 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та закриття провадження у справі.

Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк на оскарження зазначеної постанови, оскільки з її змістом він ознайомився лише 30 березня 2026 року.

Дослідивши матеріали позовної заяви, приходжу до висновку, що вказана заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Згідно положень ч.2 ст.171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду їз заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Звертаючись в суд з позовом, ОСОБА_1 на підтвердження поважждності причин пропуску строку на оскарждення постанови від 29 листопада 2025 року вказував, що з її змістом ознайомився під час ознайомлення з матеріами іншої справи №683/632/26, та 05 квітня 2026 року подав позовну заяву через Електронний суд, яка ухвалою Старокостянтинівського районного суду від 13 травня 2026 року була повернута без розгляду, оскільки ним не було усунуто недоліки позовної заяви.

Зазначав, що з 06 серпня по 12 серпня 2025 року він знаходився на стаціонарному лікуванні в КП «Старокостянтинівська багатопрофільна лікарня», 07 січня 2025 року йому провели операцію на хребті та з 03 по 10 квітня 2026 року він знаходився на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні продовжує лікуватимь та проходити реабілітацію. 11 травня та 22 травня 2026 року йому проведено хірургічне втручання та він перебуває на післяопераційному відновленні. Крім того, на його утриманні перебувають його батьки похилого віку, які обмежені в пересуванні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить поновити строк у резолютивній частині адміністративного позову, а не подає окремою заявою із зазначенням поважності причин пропуску із зверненням з адміністративним позовом до суду.

Крім того, позивач вказує, що дізнався про винесення оскаржуваної постанови від 29 листопада 2025 року лише 30 березня 2026 року під час розгяду іншої справи №683/632/26.

Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що згідно його заяви від 26.03.2026 року він 30.05.2026 року ознаймився з матеріалами справи №683/632/26 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАп, оскільки саме ознайомлення із матеріалами іншої справи не свідчить про отримання позивачем оскаржуваної ним постанови від 29 листопада 2025 року саме 30.05.2026 року. Долучена ж ним до позовної заяви копія оскаржуваної постанови не містить розділу щодо інформації про отримання правопорушником її копії чи відмови від її отримання.

Як убачається зі змісту постанови Старокостянтинівського районного суду від 02 березня 2026 року у справі №683/632/26 ОСОБА_1 визнаний виним у тому, що будучи протягом року притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП, 22 лютого 2026 року о 10 годині 45 хвилин керував транспортним засобом «Dacia Logan, державний номерний знак НОМЕР_1 , незважаючи на позбавлення його права керування тнанспортним засобом.

Тобто, при складенні вказаного протоколу 22 лютого 2026 року ОСОБА_1 був повідомлений про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП згідно постанови поліцейського ВП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області від 29 листопада 2025 року, однак у встаовлений законом п`ятнадцяти денний строк, будь-яких дій щодо оскарження цієї постанови до 05 квітня 2026 року не вчинив.

Із наданих позивачем виписок з епікризу стаціонарного хворого №5346 убачається, що ОСОБА_1 знаходився та стаціонарному лікуванні з 06 серпня по 25 серпня 2025 року, тобто до винесення оскаржуваної постанови.

Відповідно до виписного епікризу стаціонарного хворого №2035 ОСОБА_1 перебував на стаціонарнорму лікуванні з 03 квітня 2026 року по 10 квітня 2026 року.

Таким чином ОСОБА_1 не наведено поважних причини пропуску ним строку на оскарження постанови від 29 листопада 2025 року за період з 22 лютого 2026 року по 03 квітня 2026 року, коли він поступив на стаціонарне лікування, яке проходив до 15 квітня 2026 року.

З наданих ОСОБА_1 виписок з медичної картки хворого неможливо встановити, що він продовжував лікування з 15 квітня 2026 року до кінця квітня та з 11 травня по 22 травня 2026 року, як він зазначає у позовній заяві.

При цьому суд ураховує, що та обставина, що на утриманні ОСОБА_1 перебували його батьки пенсіонери не є достатньою переконливою, що об`єктивно перешкоджала йому вжити заходів для захисту своїх прав та звернення до суду з 29 листопада 2025 року і до 27 травня 2026 року та визнає вказану обставину неповажною.

Таким, враховуючи положення ч.1 ст.123 КАС України, суд пропонує ОСОБА_1 навести інші об`єктивні причини, які перешкодили йому подати позовну заяву у період з 29 листопада 2025 року по 22 лютого 2026 року, а також з 22 лютого 2026 року по 03 квітня 2026 року.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно ч. 1, 2, 4, 5 ст.93 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що позивач подав незасвідчені письмові докази, а саме відсутній підпис позивача із зазначенням дати такого засвідчення у копіях: постанови серії ЕНА № 6247093 по справі про адміністративне правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП від 29.11.2025 року; заяви від 26.03.2026 року про видачу постанови у справі №683/632/26; посвідчення серії НОМЕР_2 ; витягу з рішення експертної комісії від 08.01.2026 року та інших документах.

За положеннями ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За вимогами ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3 328 гривень.

Згідно із частиною першою статті 5 Закону про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, зокрема, звільняються: 1) військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків (пункт 12); 2) учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав (пункт 13).

Ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема якщо позивачем є військовослужбовець (підпункт «а» пункту 2 частини першої статті 8 Закону про судовий збір). Згідно із частиною другою статті 8 Закону про судовий збір суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Державна політика соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України - цілеспрямована, системна діяльність органів державної влади щодо забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України шляхом надання їм пільг і гарантій соціального захисту відповідно до законодавства (частина перша статті 1-1 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у актуальній редакції далі - Закон про соцзахист ветеранів війни).

Система соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України - сукупність органів державної влади, підприємств, установ, організацій, які взаємодіють між собою та іншими системами державного управління з метою формування та реалізації державної політики у сфері соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України (частина перша статті 1-2 Закону про соцзахист ветеранів війни).

Законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України (частина перша статті 2 Закону про соцзахист ветеранів війни).

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни (абзац другий частини першої статті 4 Закону про соцзахист ветеранів війни).

Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час (частина перша статті 5 Закону про соцзахист ветеранів війни).

Стаття 6 Закону про соцзахист ветеранів війни врегульовує коло осіб, які належать до учасників бойових дій.

Відповідно до умов Закону про соцзахист ветеранів війни та наданих суду документів ОСОБА_1 належить до учасників бойових дій. Отже, він має право на перелік пільг, закріплених у статті 12 цього Закону.

Разом з тим, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, не пов`язаним з отриманням ним будь-яких його пільг як учасника бойових дій, чи його соціального захисту, а з позовом про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.

А тому за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення у 2026 році належить сплачувати судовий збір у розмірі 665,60 грн (0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

У постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 Велика Палата Верховного Суду у контексті аналізу застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір дійшла висновку, що правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом про соцзахист ветеранів війни. У статті 22 цього закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Водночас, оскільки у справі № 9901/311/19 особа зверталась за захистом права, яке не випливало із статті 12 Закону про соцзахист ветеранів війни, тобто позов не зачіпав обсяг соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосувався соціального і правового захисту ветеранів війни, то Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ця особа не звільняється від сплати судового збору, попри її статус учасника бойових дій, на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір.

Посилання позивача на те, що постановою Верховного Суду України у справі №567/79/23 дійшов висновку про необхідність відступити від правового висновку Великої палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19, у зв`язку із чим передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 567/79/23 на увагу не заслуговують, оскільки постановою Великої Палати Верховного суду від 11 вересня 2024 року у вказаній справі зроблено висновок про те, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.

Відтак, наведені Третьою судовою палатою Касаційного цивільного суду мотиви про те, що сформульований Великою Палатою Верховного Суду висновок обмежує застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI виключно статтями 12 та 22 Закону № 3551-XII, не підтверджують наявності підстав для прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, оскільки висновки, сформульовані нею у наведених постановах, навпаки, є конкретними, однозначними і такими, що позбавляють можливості застосувати пункт 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI у справі, що розглядається.

Тобто висновок Велика Палата Верховного Суду 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 про те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору лише у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав залишаються обов`язковим для застосування.

Тому, позивачу слід сплатити судовий збір в сумі 665,60 грн, які внести або перерахувати за такими реквізитами: отримувач ГУК у Хмел.обл/Старокостмтг/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) 37971775; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); номер рахунку UA918999980313101206000022751; код класифікації доходів бюджету 2203010; найменування коду класифікації доходів бюджету Судовий збір (державна судова адміністрація України, 050); пункт таблиці: 3.1.2 ставок судового збору.

Згідно ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що оскільки адміністративний позов не відповідає вимогам закону, слід залишити його без руху і надати строк позивачеві для виправлення недоліків строком десять днів, а саме:

- надати суду клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення із адміністративним позовом із зазначенням поважних підстав для поновлення строку за період з 29 листопада 2025 року по 22 лютого 2026 року, а також з 22 лютого 2026 року по 03 квітня 2026 року, та 10 квітня по 27 травня 2026 року.

- надати суду читабельні та засвідченні копії документів, поданих із адміністративним позовом відповідно до вимог ст.93 КАС України;

- надати суду докази сплатити судового збору у розмірі 665 грн 60 коп на зазначений в ухвалі розрахунковий рахунок або подати документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 93, 123, 160, 161, 169 КАС України, суддя, -

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про скасування постанови поліцейського ВП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області від 29 листопада 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП залишити без руху.

Надати позивачу термін для усунення недоліків поданого позову протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків, його позовна заява буде вважається неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя