Рішення № 137012559, 28.05.2026, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/729/26

провадження № 2/610/1196/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2026 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Тімонової В.М.,

з участю секретаря судового засідання Кучеренко Ю.М.,

представника відповідачки - адвоката Ужви К.Р. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 610/729/26 (провадження № 2/610/1196/2026) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

23.02.2026 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1849638 від 23.01.2020 в сумі 20500 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 23.01.2020 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 (далі Відповідач) було укладено Договір № 1849638 про надання споживчого кредиту, згідно якого сума кредиту складає 12000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені Кредитним договором..

Відповідач підписала договір шляхом використання електронного підпису одноразового ідентифікатора, після чого цей електронний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому були перераховані кошти, відповідно до умов кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки позичальника.

30.10.2020 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-30102020.

Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № 1849638 від 23.01.2020, що укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Відповідачем.

Станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача по Кредитному договору перед Позивачем не сплачена і складає 20500 грн, з яких тіло кредиту - 12 000 грн, 5980,00 грн - нараховані проценти та заборгованість за штрафом/пенею - 2520,00 грн.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 05.03.2026 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у справі, витребувано у АТ "Укрсиббанк" відомості щодо відповідача, які становлять банківську таємницю.

27.03.2026 від представника відповідачки - адвоката Скользнєвої В.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Вказала, що відповідно до листа №6519-ВП від 16.12.2025 між ТОВ «Авентус Україна та ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» укладено договір на переказ коштів № ВП-200417-1 від 20.04.2017. На виконання договору, було здійснено за дорученням ТОВ «Авентус Україна» наступні успішні перекази коштів на картки клієнтів: 66. 23.01.2020 на суму 12000 грн, маска картки НОМЕР_1 , код авторизації 373982, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus-5109827. Однак, матеріали справи не містять доказів того, що платіжна картка НОМЕР_1 належить Відповідачу. Також не містять договору № ВП-200417-1 від 20.04.2017 року на підставі якого відбувався переказ коштів від ТОВ «Вей Фор Пей». Так, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорами та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Лист ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» №6519-ВП від 16.12.2025 року не є документом первинного бухгалтерського обліку який підтверджує належність платіжної картки Відповідачу та зарахування йому кредитних коштів. З урахуванням викладеного позивач не довів факту надання коштів позичальнику оскільки не надав відповідних доказів (зокрема виписки за картковими рахунками позичальника). Лист ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» №6519-ВП від 16.12.2025 року не відображає дійсної банківської операції щодо перерахування коштів ТОВ «Авентус Україна» відповідачу ОСОБА_1 оскільки не містить відповідних реквізитів, передбачених для первинний бухгалтерський документів. Отже, Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданих відповідачеві кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованої суми боргу, процентів не є можливим. Крім того, матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження факту перерахування грошових коштів за кредитним договором на картковий рахунок відповідача. Вказала, що в заявці (акцепті), яка є невід`ємною частиною кредитного договору, та інших документах, наданих позивачем, не вказано реквізити банківського рахунку чи номера банківської картки для зарахування коштів за договором. Також зазначила, що Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" 2120-IX від 15.03.2022 року набрав законної сили 17.03.2022 року, тому з 17.03.2022 позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а саме щодо сплати штрафу та пені у розмірі 2520 грн. Крім того вказала, що відшкодування заявлених представником Позивача витрат у розмірі обумовленого сторонами угодою є завищеним та необґрунтованим, а також неспівмірними з витраченим часом та обсягом виконаних робіт. Також просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн (а.с. 48-52).

30.03.2026 представником позивача подано відповідь на відзив у якому зазначив наступне.

Щодо заперечень Відповідача про відсутність доказів видачі грошових коштів Відповідачу за Договором про надання споживчого кредиту №1849638 від 23.01.2020 вказав, що 23.01.2020 між ТОВ «Авентус Україна» (надалі - Товариство) та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №1849638 (надалі кредитний договір), відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у сумі 12000,00 грн, а Відповідач зобов`язався повернути кошти кредиту, сплатити проценти та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Так до позовної заяви було долучено докази, серед яких міститься засвідчена копія Довідки про успішне перерахування коштів з протоколом підписання №6519-ВП від 16.12.2025 року, видана ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ». Згідно з інформацією, що міститься у Довідці, ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» за дорученням ТОВ «Авентус Україна» 23.01.2020 здійснило успішний переказ грошових коштів у розмірі 12000,00 грн на банківську картку НОМЕР_1 . Посилаючись на п. 2. Ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначив, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Надана Довідка ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» про перерахування коштів Відповідачу Договором №1849638 про надання споживчого кредиту містить усі необхідні реквізити, а, отже, може вважатися первинним документом. Відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків не свідчить про відсутність у Відповідача заборгованості. Відтак, Довідка ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» про перерахування коштів є належним та достатнім доказом, який встановлює суму боргу та підтверджує факт існування заборгованості. Зазначили, що ТОВ «Авентус Україна» не створює окремий рахунок для Клієнта, а надає кошти на уже існуючий, а, отже, не може мати доступу до такого рахунку аби отримати інформацію щодо вчинення фінансових операцій. З метою підтвердження транзакції, здійсненої 23.01.2020 у сумі 12000,00 грн на банківську картку НОМЕР_1 , власником якої є Відповідач, разом з позовною заявою до суду було подано клопотання про витребування доказів. Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 05.03.2026 року клопотання було задоволено та витребувано необхідну інформацію у АТ "Укрсиббанк".

Щодо застосування ст. 625 ЦК України з урахуванням п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК зазначив, що доводи Відповідача є хибними, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Кредитний договір №1849638 між сторонами був укладений 23.01.2020, а строк його дії та строк виконання зобов`язання закінчився 29.10.2020. Отже, прострочення виконання грошового зобов`язання з боку Відповідача почалося ще восени 2020 року - тобто за півтора року до введення в Україні воєнного стану (24 лютого 2022 року). Нарахована сума штрафу/пені у розмірі 2520 грн, а також нарахування за ст. 625 ЦК України (якщо такі заявлялись Позивачем за цей період), виникли та були нараховані за період до 24 лютого 2022 року.

Відповідно до абзацу 2 пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції Закону № 2120-IX), неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання за такими договорами, підлягають списанню. Законодавець чітко визначив темпоральні межі застосування цієї пільги: списанню та звільненню від відповідальності підлягають лише ті нарахування (неустойка, інфляційні, 3% річних), які були здійснені починаючи з 24 лютого 2022 року і надалі (у період дії воєнного стану). Закон України № 2120-IX не має зворотної дії в часі щодо правовідносин, які виникли та були фактично реалізовані (де заборгованість та штрафні санкції вже були нараховані) до 24 лютого 2022 року. Звільнення позичальника від відповідальності не означає прощення боргу чи анулювання правомірно нарахованих штрафних санкцій та втрат за ст. 625 ЦК України за попередні роки (2020-2021 рр.). Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що запровадження воєнного стану та внесення змін до ЦК України Законом № 2120-IX не звільняє боржника від відповідальності за прострочення, яке мало місце до 24.02.2022 року. У Постанові КЦС ВС від 11.07.2024 року у справі № 727/1033/21 Верховний Суд зазначив, що положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України застосовуються виключно до нарахувань, здійснених з 24.02.2022 року. Всі нарахування за прострочення грошового зобов`язання до 24.02.2022 року є правомірними та підлягають стягненню.

Вказали, що наданий до суду розрахунок заборгованості узгоджується із умовами кредитного договору. Водночас Представник Відповідача, заперечуючи проти доводів позовної заяви, обмежився загальними твердженнями та також не надав власного деталізованого контррозрахунку, який би спростовував заявлені вимоги. За відсутності документально підтверджених заперечень щодо арифметики нарахувань, розрахунок Позивача залишається єдиним належним доказом розміру заборгованості. Зазначений Розрахунок не є довільним документом, а базується на первинних документах бухгалтерського обліку. Оскільки первісним кредитором виступало ТОВ «Авентус Україна», рух коштів здійснювався через банківські рахунки. Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.08.2019 року у справі №353/614/15-ц, банківські виписки є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів, видачу кредиту та наявність заборгованості. Відтак, відповідно до Розрахунку заборгованості нарахування за стандартною процентною ставкою у розмірі 1,80% здійснювалось у період з 23.01.2020 по 21.02.2020, що становить 30 днів прострочення сплати кредитних коштів Відповідачем. Надалі нарахування процентів на суму боргу не здійснювалось, сума заборгованості з 21.02.2020 (включаючи проценти) по 29.10.2020 залишалась незмінною і становила 20500,00 грн. Позивачем було надано достатні докази, що підтверджують виникнення заборгованості та відображають нарахування впродовж строку кредитування. Вважають, що твердження Представника Відповідача щодо неправильності нарахування процентів є безпідставними та недоведеними.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу з Відповідача вказали, що витрати, понесені ними на професійну правничу допомогу є розумними та доведеними, а доводи Відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву не є обґрунтованими. Витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн не є завищеними, оскільки відповідають ринковій вартості юридичних послуг та є обґрунтованими з урахуванням складності справи, часу, витраченого представником Товариства, та необхідності дотримання всіх процесуальних вимог (а.с.59- 65).

На виконання ухвали суду від 05.03.2026 від представника АТ «УкрсибБанк» 01.04.2026 надійшло повідомлення про те, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 хх-хххх-1328, 23.01.2020 на вказану карту перераховано кошти у розмірі 12 000 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за їх відсутності, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідачки - адвокат Ужва К.Р. у судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити з підстав зазначених у відзиві.

Суд, заслухавши представника відповідачки - адвоката Ужву К.Р., вивчивши подані заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до наступних висновків.

Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 23.01.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 1849638 про надання споживчого кредиту у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, згідно з умовами якого Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до умов договору сума кредиту складає 12000,00 грн, кредит надається строком на 30 днів (п.1.3, п.1.4).

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_3 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту (п.2.1 договору).

Згідно з п.1.5, 1.5.1, 1.5.2 Тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання споживачем умов Договору та становить: Знижена процентна ставка 1,26 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.4 договору, якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку; Стандартна процентна ставка 1,80 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені в пп. 1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1- 4.6 цього Договору.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом в межах строку надання кредиту, визначеного у п. 1.4 Договору, та в межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до розділу 4 цього Договору, за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 23.01.2020 о 20.05 одноразовим ідентифікатором С692737, направленим на номер телефону НОМЕР_4 , що підтверджено довідкою про ідентифікацію.

Прийнявши пропозицію, ОСОБА_1 погодилася з усіма додатками та невід`ємними частинами, правилами та графіком платежу цього договору, підтвердила, що ознайомлена повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Листом ТОВ «ФК «Вей фор пей» підтверджено перерахування коштів у сумі 12000,00 грн 23.01.2020 на рахунок маска картки НОМЕР_1 .

Факт перерахування грошових коштів на платіжну картку ОСОБА_1 також підтверджується наданою до суду відповіддю від АТ «УкрсибБанк» від 17.03.2026, згідно якої на ім`я ОСОБА_1 в Банку відкрито картку № НОМЕР_3 , на яку здійснено переказ коштів 23.01.2020 у сумі 12000,00 грн.

Відповідно до відомостей з Картки обліку Договору (розрахунку заборгованості) за Кредитним договором № 1849638 від 23.01.2020 заборгованість складає 20500,00 грн, з яких: 12000,00 грн.- заборгованість за тілом кредиту; 5980,00 грн. - заборгованість за процентами (які нараховані з 23.01.2020 по 21.02.2020, що становить 30 днів, тобто в межах строку, передбаченого п. 1.4 Договору), заборгованість за штрафом/пенею - 2520,00 грн.

Відповідач станом на дату звернення до суду не виконала своїх зобов`язань перед кредитором.

Відповідно до п.5.1 - ТОВ «Авентус Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Споживача.

30.10.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-30102020, згідно з умовами якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №ККАУ-30102020 від 30.10.2020 ТОВ «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1849638 від 23.01.2020 у сумі 20500,00 грн.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Кредит-Капітал» повідомило відповідача шляхом направлення на адресу відповідача Досудової вимоги від 13.02.2026.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Договір про надання споживчого кредиту, відповідно до Правил надання коштів у позику, розміщених на сайті товариства у електронній формі, який підписано електронним підписом позичальника - одноразовим ідентифікатором С692737, що був відправлений 23.01.2020 о 20.05 на номер телефону НОМЕР_4 , зокрема ця інформація підтверджується Розділом 1 Кредитного договору, та довідкою наданою та завіреною належним чином первісним кредитором ТОВ «Авентус Україа».

В підписаному сторонами договорі відсутні данні щодо відкритого (наявного) карткового рахунку.

На підтвердження надання кредитних коштів, позивач надав лист ТОВ «ФК «Вей фор пей», з якого вбачається, що на виконання кредитного договору № 1849638 від 23.01.2020 кредитором здійснено перекази коштів у розмірі 12000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 .

АТ «УкрсибаБанк» було надано інформацію, яка підтверджує факт належності вказаної банківської картки ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ), а також підтверджує обставини, на які посилається позивач, щодо дат та сум зарахування коштів відповідачу.

Таким чином позивачем доведено факт надання кредитних коштів саме відповідачу.

Щодо розміру відсотків, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1.4. Договору №1849638 про надання споживчого кредиту строк кредиту становить 30 днів.

За пп. 1.5.1. Договору застосовується знижена процентна ставка 1,26% в день від суми кредиту, що діє у межах строку надання кредиту, зазначеного у п. 1.4. Договору, якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

Згідно з пп. 1.5.2. на прострочення нараховувалась стандартна процентна ставка 1,80%, що діяла в межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.

Детальний графік нарахувань процентів за Договором відображений у Картці обліку Договору (розрахунок заборгованості).

Розрахунок заборгованості містить усі необхідні відомості для того аби ідентифікувати його як такого, що підтверджує суму боргу саме по цьому кредитному договору, адже містить відомості про Позичальника та номер і дату кредитного договору та узгоджується із умовами кредитного договору.

Відповідно до Розрахунку заборгованості нарахування за стандартною процентною ставкою у розмірі 1,80% здійснювалось у період з 23.01.2020 по 21.02.2020, що становить 30 днів прострочення сплати кредитних коштів Відповідачем. Надалі нарахування процентів на суму боргу не здійснювалось, сума заборгованості з 21.02.2020 (включаючи проценти) по 29.10.2020 залишалась незмінною і становить 20500,00 грн.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов`язань належним чином не виконала, доказів, які б спростовували правильність складеного позивачем розрахунку заборгованості або його часткового погашення не надала, підстав для звільнення відповідачки від обов`язку з повернення використаних нею кредитних коштів у вказаному розмірі, або для зменшення вказаної суми боргу матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 20500 грн.

Підстав для зменшення розміру відсотків не вбачається.

Щодо заперечень представника відповідачки в частині стягнення з відповідача штрафу/пені у сумі 2520 грн, суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Однак представником відповідачки не враховано положення пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, чинного у періоди з 12.03.2020 по 23.02.2022 та з 25.11.2020 по 23.02.2022, відповідно до якого у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений (від 25 березня 2020 року № 338, від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 09 грудня 2020 року № 1236, від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 23 лютого 2022 № 229, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 № 928).

Таким чином, наслідки невиконання цивільно-правових зобов`язань за договорами позики змінились. Зокрема, боржники за такими договорами звільняються від оплати штрафу, пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та іншої відповідальності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що неустойка та інші платежі, як захід відповідальності, за період включно із 12.03.2020 і на період дії карантину та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не нараховуються за кредитними договорами (договорами позики) і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (на відміну від мораторію, який передбачає лише відстрочення).

Крім того, відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Позивач ставить питання про стягнення заборгованості з відповідача у загальному розмірі 20500 грн з яких: 12000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5980 грн - заборгованість за відсотками; 2520 грн - заборгованість за штрафом/пенею.

Верховний суд в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 727/1033/21 зазначив, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Як убачається з розрахунку заборгованості, позивачем штраф (пеня) нараховувалась за період з 26.02.2020 по 10.03.2020, тобто до 23.02.2022, тобто до введення карантину та воєнного стану, тому ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов`язань належним чином не виконала, доказів, які б спростовували правильність складеного позивачем розрахунку заборгованості або його часткового погашення не надала, підстав для звільнення відповідача від обов`язку з повернення використаних нею кредитних коштів у вказаному розмірі, або для зменшення вказаної суми боргу матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Факт користування кредитними коштами відповідачем також не спростовано, доказів наявності боргу у іншому розмірі не надано.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ Фінансова компанія «Кредит - Капітал» підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову в розмірі 2662,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача у сумі 8 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підставі п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За нормами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Нормою ч. 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу представником позивача надано до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025, акт № 243 від 13.02.2026 наданих послуг; детальний опис наданих послуг від 13.02.2026 за кредитним договором № 1849638 від 23.01.2020.

Відповідно детального опису робіт заявлена до стягнення сума 8 000 грн. за кредитним договором включає: усну консультацію 0 год. 30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи- 2 год. 00 хв., погодження правової позиції- 0 год. 30 хв., складання позовної заяви про стягнення заборгованості - 3 год. 30 хв., усього- 6 год. 30 хв.

Суд зауважує, що в позовній заяві ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не викладені, зазначена лише сума заборгованості за кредитним договором. Інших доказів, що підтверджують обставини, окрім кредитного договору та розрахунків заборгованості за кредитним договором, матеріали справи не містять.

Крім того, за практикою Верховного Суду надання консультацій, ознайомлення з матеріалами кредитної справи та погодження правової позиції входять до процесу підготовки і складання позовної заяви, тому окремій грошовій оцінці не підлягають.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18,від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідача про зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи розумність розміру витрат позивача на правову допомогу, виходячи з характеру спірних відносин у справі, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення усіх заявлених витрат позивача на професійну правову допомогу. Суд вважає розмір судових витрат позивача на правову допомогу, пов`язаний зі складанням позовної заяви, яка є типовою для позивача і містить тільки номер договору та суму заборгованості явно завищеною, тому зменшує розмір витрат на правову допомогу до 3000 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу представника відповідачки, заявлених у відзиві, суд відмовляє у їх задоволенні відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, оскільки інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 83, 141, 247, 258-259, 263-268, 273, 352, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 1849638 від 23.01.2020 в розмірі 20500 (двадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп., судовий збір у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. та судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складено 02 червня 2026 року.

Суддя В.М. Тімонова