Рішення № 137012405, 27.05.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/55/26

Провадження № 2/345/708/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.05.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Гапоненка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Баран В.В.,

представникапозивача - адвоката Левицького А.О.,

представника відповідача - адвоката Устінського А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуш в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу,-

в с т а н о в и в:

представник позивача звернувся з позовом про стягнення з ОСОБА_1 завданої матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої підприємству внаслідок незаконного звільнення працівника в розмірі 336648,97 грн. Окрім цього просить суд поновити строк для подання позовної заяви та стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що наказом голови комісії з припинення Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» від 21.02.2022 року № 18-к «Про звільнення у зв`язку з реорганізацією, скороченням чисельності працівників» провідного районного мисливствознавця ОСОБА_2 було звільнено з роботи з 23.02.2022 у зв`язку із реорганізацією, скороченням чисельності працівників за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Наказ було підписано головою комісії з припинення Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» Безруким Любомиром Ігоровичем.

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2023 року у справі № 350/325/22 скасовано наказ № 18-к «Про звільнення з роботи ОСОБА_2 » виданий головою комісії з припинення ДП «Брошнівський лісгосп» Безруким Л.І. від 21.02.2022 року; поновлено ОСОБА_2 на посаді провідного районного мисливствознавця з 23.02.2022 року; стягнуто з ДП «Брошнівський лісгосп» на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

На виконання рішення суду наказом філії «Брошнівське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 25.03.2024 № 61-к ОСОБА_2 з 23.02.2022 поновлено на посаді провідного мисливствознавця районного відділу лісового господарства.

Додатковим рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 червня 2024 року у справі № 350/352/22 стягнуто з Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» в особі правонаступника - філія «Брошнівське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 367 308,21 грн. з утриманням із цієї cyми установлених законодавством України податків та інших обов`язкових платежів.Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18.10.2024 року справі № 350/325/22 додаткове рішення Рожнятівського районного суду від 28 червня 2024 року змінено, зменшивши суму стягнутого з Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» в особі правонаступника філія «Брошнівське лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_2 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 367 308,21 грн. до 228 530,60 грн. з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та інших обов`язкових платежів.

На виконання рішення суду, ОСОБА_2 було виплачено кошти згідно доданих до матеріалів справи платіжних інструкцій.

04 березня 2023 року старшим державним виконавцем Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиці Вагилевич В.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 74332099, з примусового виконання виконавчого листа виданого Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області у справі № 350/325/22 про поновлення ОСОБА_2 на посаді провідного районного мисливствознавця Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» з 23.02.2022 року.

09 травня 2024 року на рахунок Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було перераховано кошти, зокрема: 28 400,00 грн. виконавчий збір (платіжна інструкція № 1750 від 09.05.2024); 5 100,00 грн. штраф (платіжна інструкція № 1749 від 09.05.2024).

Таким чином, ОСОБА_1 , тимчасово виконуючи обов`язки директора Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» та будучи головою комісії з припинення Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство», видав два накази, які стосувались ОСОБА_2 , та в подальшому були скасовані судом.

Отже, розмір виплаченого відшкодування через незаконну відміну дії наказу про встановлення ОСОБА_2 надбавки за складність, напруженість у роботі, незаконне звільнення ОСОБА_2 та додаткові платежі, пов`язані із виконання рішень судів, на загальну суму 336 648,97 грн. є матеріальною шкодою, завданою Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» незаконними діями службової особи.

Щодо поновлення строку для подання позовної заяви зазначив, що пропуск зумовлений виключно об`єктивними та незалежними від позивача обставинами, пов`язаними з реорганізацією та правонаступництвом. Пропуск строку не є істотним та не свідчить про зловживання процесуальними правами.

На момент виконання судових рішень у 2024 році та фактичного виникнення майнових втрат підприємства, облік відповідних активів і пасивів здійснювався філією «Брошнівське лісове господарство» ДП «Ліси України». Лише після завершення процедури правонаступництва та передачі первинної бухгалтерської й правової документації позивач отримав реальну можливість встановити розмір шкоди, її причини та винну особу, а також звернутися до суду з відповідним позовом. До цього часу позивач був об`єктивно позбавлений можливості реалізувати право на звернення до суду.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.01.2026 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника відповідача адвоката Устінського А.В. до суду надійшло клопотання про застосування строку позовної давності в обґрунтування якого зазначив, що право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою с?м третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову. Таким чином, у даному випадку строк для пред`явлення регресного позову підлягає обчисленню з дня сплати Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» середньомісячного заробітку за час вимушено прогулу з відповідними відрахуваннями обов`язкових платежів ОСОБА_2 на виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 18.10.2024 у справі № 350/325/22. Таким днем сплати є 31.10.2024 року, що підтверджується платіжними інструкціями. Вважає, що доводи позивача не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до суду. Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, не наведено жодних конкретних обставин, які б об`єктивно унеможливлювали звернення до суду у встановлений законом строк. А тому, просить суд відмовити у поновленні строку звернення до суду Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» та застосувати строк позовної давності звернення до суду, встановлений частиною третьою статті 233 КЗпП України, у даній справі. Також зазначає, що процедура реорганізації підприємства була розпочата ще у жовтні 2021 року. Як зазначає сам позивач у розділі позовної заяви «Щодо правонаступництва філії», наказом ДП «Ліси України» від 31.12.2024 року № 2340 «Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Карпатським лісовим офісом», затверджено передавальні акти активів та пасивів, у тому числі філії «Брошнівське лісове господарство», на балансових та позабалансових рахунках, а також матеріалів лісовпорядкування та документів, що підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше.

Передача активів, пасивів та документації філії «Брошнівське лісове господарство» відбулася до філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України», що свідчить про завершення процедури правонаступництва та наявність у позивача з 31.12.2024 року всіх необхідних документів для реалізації права на звернення до суду. Вважає, що жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних та поважних причин пропуску цього строку, позивачем не подано. Посилання на реорганізацію підприємства не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Таким чином, вважає, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» пропустило встановлений частиною третьою статті 233 КЗпП України строк звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу.

Від представника відповідача адвоката Устінського А.В. до суду надійшов відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову.Зазначає, що заявлені позовні вимоги та наведені позивачем розрахунки є безпідставними. В обґрунтування відзиву вказав, що притягнення працівника до матеріальної відповідальності в порядку регресу є можливим виключно у встановлений законом строк та за сукупності всіх передбачених законом умов, а саме: наявності прямої дійсної шкоди, протиправної поведінки працівника, його вини та причинно-наслідкового зв`язку між такими діями і завданою шкодою, які підлягають доведенню роботодавцем. За відсутності хоча б однієї з наведених умов, у тому числі за відсутності встановленої вини працівника, правові підстави для задоволення регресних вимог відсутні. Крім того, заявлений позивачем розмір матеріальної шкоди є необґрунтованим, оскільки включає до складу регресної вимоги не лише суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а й витрати у вигляді виконавчого збору, судового збору та інших платежів, пов`язаних із виконанням рішення суду. Також безпідставною є вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 в порядку регресу невиплаченої ОСОБА_2 надбавки за складність та напруженість у роботі в розмірі 18 400,65 грн. та 2 000,00 грн., оскільки такі виплати не пов`язані з оплатою часу вимушеного прогулу та не передбачені статтею 237 КЗпП України як вид шкоди, що може бути відшкодована з працівника у порядку регресу. Отже, включення до складу регресної вимоги будь-яких вимог, що не пов`язані з оплатою часу вимушеного прогулу не відповідає вимогам статей 130, 134, 237 КЗпП України та спрямоване на необґрунтоване і протиправне розширення меж матеріальної відповідальності працівника.

Окрім цього, процес реорганізації відбувався централізовано на підставі розпорядчих актів керівних органів ДП «Ліси України» і цілком очевидно, що ОСОБА_1 не володів інформацією про наявність вакантних посад в інших державних підприємствах/філіях ДП «Ліси України», в тому числі ДП «Осмолодське лісове господарство».

Таким чином, із наведеного вбачається, що незаконність звільнення була зумовлена невиконанням роботодавцем (позивачем у даній справі) встановлених законом гарантій та обов`язків щодо працевлаштування працівника у зв`язку з реорганізацією підприємства та наявністю правонаступника. Суд апеляцій інстанції прямо пов`язав незаконність звільнення ОСОБА_2 з протиправною бездіяльністю роботодавця як суб`єкта трудових правовідносин, а не з винними діями чи бездіяльністю керівника підприємства Безрукого Л.І. За таких обставин, вважає, що відсутня одна з обов`язкових умов притягнення працівника до матеріальної відповідальності, визначена ст. 130 КЗпП України, а саме наявність вини службової особи у незаконному звільненні, що спричинило стягнення з підприємства, установи чи організації оплати часу вимушеного прогулу працівника.

Від представникапозивача адвоката Левицького А.О., до суду надійшли письмові пояснення у справі де зазначив, що відповідач як службова особа, яка видала наказ про звільнення, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, неодноразово зазначалось Верховним Судом, зокрема у постановах: від 12.07.2023 у справі №663/1169/20, від 20.05.2020, у справі № 401/1387/17-ц, від 20.06.2019 у справі № 462/8925/14, від 06.12.2018 у справі №474/658/16-ц, від 10.10.2018 у справі № 371/1165/16-ц, від 23.04.2018 у справі №335/7848/15-ц. Зокрема у постанові ВС від 12.07.2023 у справі №663/1169/20 касаційний суд вказав, що «...ОСОБА_1, як службова особа, яка видала накази про звільнення працівників, які у подальшому визнано незаконними та скасовано в судовому порядку, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненим працівникам середнього заробітку за час вимушеного прогулу...». При цьому обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу покладається на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення здійснено з порушенням закону. Відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини». Вищенаведена судова практика в даній категорії спорів підтверджує позицію позивача викладену в позовній заяві, у зв`язку з чим при розгляді справи по суті просить суд врахувати зазначені висновки Верховного Суду з порушених питань.

Від представника відповідача адвоката Устінського А.В. до суду надійшли заперечення в яких вказує, щопозивач цитує окремі частини постанови Верховного Суду у справі №335/7848/15-ц. Проте постанови Верховного Суду на які посилається позивач є нерелевантними до спірних правовідносин та не спростовують доводів наведених у відзиві. Крім того, як вбачається із судового рішення про поновлення на роботі ОСОБА_2 підставою поновлення було те, що йому не запропоновано посади у ДП «Осмолодське лісове господарство» до якого приєднано ДП «Брошнівське лісове господарство», голового комісії з припинення якого був відповідач. Проте, ОСОБА_1 не володів і не міг володіти інформацією про вакантні посади у ДП «Осмолодське лісове господарство до якого не мав жодного відношення. Як вбачається із трудової книжки звільнився з державного підприємства 03.08.2022 після чого продовжив роботу у приватному секторі. А саме ДП «Брошнівське лісове господарство» припинено 28.12.2023.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Левицький А.О., позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Вважає, що протиправними діями відповідача була завдана шкода ДП «Ліси України» в розмірі 336 648,97 грн. Просить суд поновити спрок звернення з позовною заявою оскільки філія «Карпатський лісовий офіс» як правонаступник лише після отримання інформації про наявність заподіяної шкоди та документів, що підтверджують обставини даної справи подав позовну заяву до суду.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Устінський А.В. зазначив, що позов не визнає, просить суд відмовити в повному обсязі оскільки вважає його безпідставним. Зазначив, що відшкодуваня шкоди в порядку регресу в даному випадку підлягає тільки сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, ОСОБА_1 не володів інформацією про наявність вакантних посад в інших державних підприємствах/філіях ДП «Ліси України», в тому числі ДП «Осмолодське лісове господарство». Просить застосувати строки позовної давності, які в порушення вимог ч.3 ст. 233 КЗпП позивачем пропущено, натомість в обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку позивач не навів чітких, об`єктивних перешкод, що унеможливлювали його звернення до суду в межах строку.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судом встановлено наступне.

Частиною першою ст.15, частиною 1 ст.16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

В судовому засіданні достовірними та належними доказами встановлено, що предметом розгляду справи є стягнення коштів в порядку регресу з приводу виконання рішення суду.

Щодо клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності до вимог позивача.

Відповідно до частини третьої статті 233 КЗпП України, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» роз`яснено, що право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову.

Стаття 234 КЗпП України не визначає переліку причин для поновлення строку та їх поважність має визначатися судом в кожному випадку, залежно від конкретних обставин справи. При цьому очевидно, що як поважні причини пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали істотні труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

У справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 5023/2756/11 вказано, що «…позивачка звернулась до суду в порядку норм КЗпП України і строки передбачені статтею 233 КЗпП України не є строками позовної давності, що регулює ЦК України і застосовується судом незалежно від наявності заяви зацікавленої сторони…». Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і у постанові від 08 квітня 2024 року у справі № 593/1176/21.

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 30 липня 2021 року у справа № 263/6538/18 (провадження № 61-1619св20): « у статті 234 КЗпП України не передбачений перелік поважних причин для поновлення строку, їх поважність визначається судом в кожному випадку залежно від конкретних обставин. Як поважні причини пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами. Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами».

Як вбачається з матеріалів справи, остання сплата позивачем здійснена 31.10.2024 року.

Строк перебігу для обчислення строку на пред`явлення регресного позову починається від дня виплати повної суми, що присуджена, а не її частини, а тому саме з 31.10. 2024 року до позивача перейшло право регресної вимоги.

Річний строк на пред`явлення даного позову почав перебіг із 31.10. 2024 року та мав закінчитися 31.10. 2025 року, а позивач звернувся до суду із позовом 08.01.2026 року.

У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк.

Представник позивача просить суд поновити строк для подання позовної заяви.

Суд звертає увагу, що у трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у cправі № 910/17459/20.

У трудових спорах має застосовуватися добросовісність обох сторін, а суд застосовує правові норми, у тому числі норми трудового права, з урахуванням принципу розумності та справедливості.

Судом встановлено, що процедура реорганізації підприємства була розпочата у жовтні 2021 року. Згідно з наказом ДП «Ліси України» від 31.12.2024 року № 2340 «Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Карпатським лісовим офісом», затверджено передавальні акти активів та пасивів, у тому числі філії «Брошнівське лісове господарство», на балансових та позабалансових рахунках, а також матеріалів лісовпорядкування та документів, що підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше.

Передача активів, пасивів та документації філії «Брошнівське лісове господарство» відбулася до філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України», що свідчить про завершення процедури правонаступництва та наявність у позивача з 31.12.2024 року всіх необхідних документів для реалізації права на звернення до суду.

За таких обставин, річний строк для звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди позивачем пропущений з поважних причин.

Із матеріалів справи встановлено, що наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 25.05.2021 року № 252-к ОСОБА_1 з 27.05.2021 року було призначено тимчасово виконуючим обов`язки директора державного підприємства «Брошнівське лісове господарство»

30.06.2021 року ОСОБА_1 , виконуючи обов`язки директора, підписав наказ № 139 «Про встановлення доплат, надбавок», яким, зокрема, було скасовано дію пункту 1.7 наказу від 31.12.2020 року № 218 щодо встановлення ОСОБА_2 надбавки за складність і напруженість у роботі в розмірі 30% посадового окладу.

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11.10.2023 року у справі № 350/993/22, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 28.03.2024 року, наказ № 139 у частині відміни дії пункту 1.7 наказу від 31.12.2020 року № 218 щодо встановлення ОСОБА_2 надбавки за складність і напруженість у роботі в розмірі 30% посадового окладу, було скасовано та стягнуто з підприємства на користь ОСОБА_2 невиплачену надбавку в розмірі 18400,65 грн. і 2000 грн. відшкодування моральної шкоди.

29.10.2021 року наказом Державного агентства лісових ресурсів України №713 прийнято рішення про припинення ДП «Брошнівське лісове господарство» шляхом реорганізації та створено комісію з припинення, головою якої призначено ОСОБА_1 .

Згідно з наказом голови комісії з припинення Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» від 21.02.2022 року № 18-к «Про звільнення у зв`язку з реорганізацією, скороченням чисельності працівників» провідного районного мисливствознавця ОСОБА_2 звільнено з роботи з 23.02.2022 у зв`язку із реорганізацією, скороченням чисельності працівників за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України. Наказ підписано головою комісії з припинення Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» ОСОБА_1 .

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2023 року у справі № 350/325/22 скасовано наказ № 18-к «Про звільнення з роботи ОСОБА_2 » виданий головою комісії з припинення ДП «Брошнівський лісгосп» ОСОБА_1 від 21.02.2022 року; поновлено ОСОБА_2 на посаді провідного районного мисливствознавця з 23.02.2022 року; стягнуто з ДП «Брошнівський лісгосп» на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

На виконання рішення суду наказом філії «Брошнівське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 25.03.2024 № 61-к ОСОБА_2 з 23.02.2022 поновлено на посаді провідного мисливствознавця районного відділу лісового господарства.

Додатковим рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 червня 2024 року у справі № 350/352/22 стягнуто з Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» в особі правонаступника-філія «Брошнівське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 367 308,21 грн. з утриманням із цієї cyми установлених законодавством України податків та інших обов`язкових платежів.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18.10.2024 року у справі № 350/325/22 додаткове рішення Рожнятівського районного суду від 28 червня 2024 року змінено, зменшено суму стягнутого з Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» в особі правонаступника філія «Брошнівське лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_2 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 367 308,21 грн. до 228 530,60 грн. з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та інших обов`язкових платежів.

На виконання рішення суду, ОСОБА_2 було виплачено:

23 228,94 грн. середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць (платіжна інструкція № 2202 від 07.08.2024);

160 738,19 грн. середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу (платіжна інструкція № 2598 від 31.10.2024).

Відраховано та сплачено податки:

50 276,73 грн. єдиний внесок на суму виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу (платіжна інструкція № 2600 від 31.10.2024);

41 135,51 грн. ПДФО з виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу (платіжна інструкція № 2601 від 31.10.2024);

3 427,96 грн. військовий збір 1,5% з виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу (платіжна інструкція № 2599 від 31.10.2024).

04 березня 2023 року старшим державним виконавцем Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиці Вагилевич В.М. було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження № 74332099, з примусового виконання виконавчого листа виданого Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області у справі № 350/325/22 про поновлення ОСОБА_2 на посаді провідного районного мисливствознавця Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» з 23.02.2022 року.

09 травня 2024 року на рахунок Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було перераховано кошти, зокрема:

28 400,00 грн. виконавчий збір (платіжна інструкція № 1750 від 09.05.2024);

5 100,00 грн. штраф (платіжна інструкція № 1749 від 09.05.2024).

Відповідно до платіжної інструкції № 979 від 29.11.2023, судовий збір у розмірі 1 610,40 грн., сплачений при поданні апеляційної скарги на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області у справі № 350/993/22.

19 квітня 2024 року державним виконавцем Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Борис Ю.Б. було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження № 74798931, з примусового виконання виконавчого листа виданого Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області у справі № 350/993/22 про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Брошнівське лісове господарство» на користь ОСОБА_2 заборгованість в сумі 20 400,65 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 1803 від 22 травня 2024 року на рахунок Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції були перераховані кошти в розмірі 22 730,71 грн., з них: 20 400,65 грн. заборгованість, для подальшого направлення за належністю; 290,00 грн. розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; 2 040,06 грн. виконавчий збір.

Відповідно до пункту 8 частини першої ст.134 КЗпП України, службові особи, винні у незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Згідно зі ст.237 КЗпП України, суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.

Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Так, при незаконному звільненні настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну установі у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу може бути покладено при допущенні ними будь-якого порушення закону, а не лише явного.

Застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п.8 ст.134 КЗпП України, слід мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної установі у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу, на винних службових осіб, за наказом яких звільнення здійснено з порушенням закону. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Отже, чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом яких звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону.

Водночас слід враховувати, що з постанови Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі №371/1165/16-ц видно, що за приписами ст.237 КЗпП України на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, покладається обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації лише у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Відшкодування інших витрат законодавством України не передбачено.

Так, відповідно до статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Підставою регресного позову є відповідальність заподіювача шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред`явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди.

Право зворотньої вимоги виникає лише після того, як відбулася виплата.

Наявність судового рішення, за яким з потенційного регресанта ухвалено стягнути на користь потерпілого певну суму, не вважається достатньою підставою для пред`явлення регресного позову.

Такий позов може бути пред`явлений лише після виконання зазначеного рішення, оскільки до моменту виконання в іншої особи, яка відшкодовує шкоду, немає витрат, які підлягають відшкодуванню.

Юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану працівником, має право зворотньої вимоги (регресу) до цієї особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України), тобто розмір відшкодування визначається трудовим законодавством.

Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством грошової суми третій особі, саме від цього часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову.

Судові рішення у вказаній справі мотивовані тим, що оскаржуваний наказ № 18-к «Про звільнення з роботи ОСОБА_2 » виданий головою комісії з припинення ДП «Брошнівський лісгосп» Безруким Л.І. від 21.02.2022 року є протиправним, підлягає скасуванню із поновленням ОСОБА_2 на займаній посаді.

Відтак, відповідач, як посадова особа, яка винна у незаконному звільненні працівника, має покрити шкоду, заподіяну установі в зв`язку з незаконним звільненням в розмірі 228 530,60 грн., що становить саме розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначений у рішенні суду.

З цих підстав не підлягають до задоволення вимоги на суму 108 118,37 грн. про стягнення з відповідача інших витрат, зокрема, сплати податків, виконавчого збору, надбавку за складність, напруженість в роботі, штрафу, судового збору.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд вирішує питання щодо витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які в даному спорі становлять 4039,46 грн.(сплата судового збору при подачі позовної заяви).

Виходячи з того, що вимоги позивача підлягають задоволенню судом на 67,88 % (228 530,60: 336648,97 х 100), з урахуванням приписів пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 2741,98 грн. (4039,46 х 67,88 %).

На підставі наведеного, керуючись ст.141, 258-259, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

поновити Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» строк на звернення до суду.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» (вул.Шота Руставелі, 9А, м.Київ, 01601, ЄДРПОУ ВП 45554542, адреса філії вул.Собранецька,156, м.Ужгород, Закарпатська область, 88000, ЄДРПОУ 44768034) завдану матеріальну шкоду в розмірі 228 530,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» 2741,98 грн. сплаченого судового збору.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду і протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 01.06.2026.

Головуючий: