Рішення № 137011956, 01.06.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/56/26

Провадження № 2/202/2188/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,

секретаря судового засідання Пономаренко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 202/56/26

за позовом

ОСОБА_1

до

Дніпровської міської ради

Треті особи, які не заявили самостійних вимог щодо предмета спору:

Шоста дніпровська державна нотаріальна контора

Потоцька Наталія Михайлівна

про встановлення факту спільного проживання

та визнання права власності в порядку спадкування за законом

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Мороз Н.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

05.01.2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на 1/3 частку квартири, що знаходиться у спільній сумісній власності, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Співвласниками вищевказаної квартири є три особи: вона ОСОБА_1 , її мати та дружина спадкодавця ОСОБА_3 , а також померлий ОСОБА_2 .

ОСОБА_3 спадщину після смерті чоловіка не приймала, оскільки заяву про прийняття спадщини після його смерті не подавала, на момент смерті ОСОБА_2 була зареєстрована з ним за різними адресами і разом з ним не проживала.

Інших спадкоємців першої черги спадкування у ОСОБА_2 немає.

Вона у встановленому законом порядку звернулася за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори, надавши відповідні документи. За цією заявою 11.09.2025 року заведено спадкову справу № 540/2025.

Однак у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 квартири в АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 їй було відмовлено, оскільки, по-перше, спадкоємицею в установлений законом шестимісячний строк не подано заяву про прийняття спадщини; по-друге, на момент смерті спадкодавця ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були зареєстровані за різними адресами.

Тим не менше вона та її батько ОСОБА_2 у зв`язку із сімейними обставинами (розладом у відносинах між ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_4 ) і хворобою останнього з листопада 2005 року до липня 2008 року проживали однією сім`єю у кв. АДРЕСА_2 ; вона доглядала батька до самої смерті спадкодавця.

Враховуючи викладене, вважає, що прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, і просила суд встановити факт її постійного проживання з ОСОБА_2 , який є її батьком та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і визнати за нею право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

06.01.2026 у справі відкрите загальне позовне провадження та відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

06.01.2026 судом витребувана копія спадкової справи до майна померлого ОСОБА_2 .

Відповідач своїм правом на відзив не скористався.

23.03.2026 до суду надійшла копія спадкової справи.

14.04.2026 підготовче засідання у справі закрито, справа призначена до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, з викладених у позові підстав, та просили позов задовольнити.

Відповідач про час та місце судових засідань був повідомлений судовими повістками, які доставлені до його електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд», але його представник у судове засідання не з`явився, будь-яких заяв не подав.

Треті особи про час та місце судових засідань повідомлені судовими повістками, у судове засідання не з`явилися. ОСОБА_3 надала заяву про розгляд справи без її участі.

За клопотанням позивача у судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_6 показала суду, що є подругою ОСОБА_1 і їй безпосередньо відомо, що позивач у 20052008 роках мешкала разом з батьком у квартирі АДРЕСА_2 , оскільки вона бувала у них у гостях і бачила, що вони мають спільний побут. Також показала суду, що саме ОСОБА_1 займалася похованням батька, який помер у вказаній квартирі від хвороби серця.

Свідок ОСОБА_5 показала суду, що є сусідкою ОСОБА_1 і знає її з дитинства, як і її батька ОСОБА_7 , який мешкав разом із нею до самої смерті. ОСОБА_1 опікувалася батьком, вони вели спільне господарство, і ОСОБА_8 самостійно поховала батька, який помер у квартирі АДРЕСА_2 .

Заслухавши позивача та її представника, свідків, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який є батьком позивача ОСОБА_1 , що підтверджено копіями свідоцтва про смерть від 09.07.2008 року, свідоцтва про народження від 18.02.1978 року та свідоцтва про одруження від 01.08.1998 року.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на 1/3 частку квартири, що знаходиться у спільній сумісній власності, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25.12.1997 року.

З відповіді відділу формування та ведення реєстру територіальної громади від 18.09.2025 року судом встановлено, що на день смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_1 з 14.12.1995 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено витягом з реєстру територіальної громади.

З показань допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд установив, що в період з 2005 року і до дня смерті ОСОБА_2 . ОСОБА_1 та її батько ОСОБА_2 мешкали разом за адресою: АДРЕСА_1 , мали спільний побут.

Вказані обставини також підтверджені актом ОСББ «Осіння-9».

У зв`язку з розірванням шлюбу позивач ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_9 ».

Відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України ОСОБА_10 є спадкоємицею першої черги після смерті свого батька ОСОБА_2 .

Дружина спадкодавця ОСОБА_3 спадщину після смерті чоловіка не приймала, що підтверджується матеріалами спадкової справи, а також заявою ОСОБА_3 , наданою суду.

Оскільки ОСОБА_10 постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини і до теперішнього часу проживає у вищевказаній квартирі та вільно володіє спадковим майном, вона вважала, що прийняла спадщину після свого батька, оскільки ніколи не відмовлялася від її прийняття.

11.09.2025 року ОСОБА_10 як спадкоємиця за законом звернулася із заявою до державного нотаріуса Шостої дніпровської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті свого батька.

Постановою державного нотаріуса Шостої дніпровської державної нотаріальної контори від 06.10.2025 року ОСОБА_11 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки на момент смерті спадкодавця він був зареєстрований за іншою адресою, ніж спадкоємиця, яка у шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталася.

Згідно зі ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди вправі розглядати справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Дослідивши докази в їх сукупності, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, суд доходить висновку, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт спільного проживання позивача з її батьком ОСОБА_2 з 2005 року до дати його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлення цього факту має для позивача юридичне значення, оскільки дає їй змогу реалізувати право на отримання спадкового майна.

Отже, вимоги про встановлення факту спільного проживання підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за законом суд зазначає, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Як установлено судом у цій справі, ОСОБА_10 спадщину після смерті батька прийняла в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України і від неї не відмовлялася, а причиною відмови у вчиненні нотаріальної дії було саме те, що на момент звернення із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину вона не підтвердила факт спільного проживання із спадкодавцем, а відтак на цей час відпали підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії, і ОСОБА_10 може оформити свої спадкові права у позасудовому порядку.

Таким чином, суд доходить висновку, що спадкові права ОСОБА_10 не порушені, а відтак не потребують судового захисту, тому в задоволенні позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 76, 141, 263265, 280281 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка народилася у м. Дніпропетровську) та її батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, з 2005 року і до ІНФОРМАЦІЯ_1 (дня його смерті) спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Датою рішення, відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України та правової позиції ОП КЦС ВС у справі 1519/2-5034/11 від 05.09.2022, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суддя склала 01.06.2026.

Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО