Ухвала суду № 137011857, 07.04.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/2896/26

провадження № 4-с/208/24/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського, в складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Золотоноші А.Р., представника скаржника Повалій О.В., та представника заінтересованої особи Львов А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське» на постанову головного державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Клімової Р.Д. та скасування постанови, -

в с т а н о в и в:

19.03.2026 року представник скаржника Повалій Олени Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Заводського районного суду міста Кам`янського зі скаргою на рішення головного державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Клімової Раїси Дмитрівни, заінтересована особа: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», якою просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Клімової Р.Д. від 23.02.2026 про закінчення виконавчого провадження № 80125238 та відновити виконавче провадження.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Заводського районного суду міста Кам`янського від 06 травня 2025 року по справі № 235/5612/24 вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 130 000 грн. (сто тридцять тисяч) гривень 00 копійок.

Боржник ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» рішення суду виконав частково, добровільно сплатив стягувачу 107 410,00 гривень, решту суми як податковий агент утримав та сплатив податкові зобов`язання.

22 січня 2026 року стягувач звернувся до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Постановою від 30.01.2026 державний виконавець Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Клімова Раїса Дмитрівна відкрила виконавче провадження № 80125238.

В зв`язку із зверненням ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» із заявою про закінчення виконавчого провадження, в зв`язку з фактичним повним виконанням рішення суду, постановою від 23.02.2026 року державний виконавець Клімова Р.Д. на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» закінчила виконавче провадження № 80125238 та винесено постанову про закриття виконавчого провадження.

Стягувач не погоджується із вказаною постановою державного виконавця, оскільки рішення суду в повному обсязі не виконано, боржник перерахував на рахунок стягувача 107 410 грн. із 130 000 грн., про стягнення яких ухвалено рішення суду, 4900 грн., утримано боржником та перераховано до державного бюджету України в якості сплати військового збору, 17640 грн., утримано та перерахованого до державного бюджету України в якості сплати податку з доходів фізичних осіб.

На підтвердження своєї правової позиції зазначає, що моральна шкода, завдана життю та здоров`ю, не підлягає оподаткуванню відповідно до вимог пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а тому самостійне утримання боржником вказаних сум не може вважатися повним та належним виконанням рішення суду.

При застосуванні норм права до спірних правовідносин посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.01.2025 року у справі № 212/4843/24, від 25.07.2018 року у справі № 180/683/13-ц, від 05.06.2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 25.11.2020 року у справі № 264/5681/17, від 19.05.2021 року у справі № 180/377/20, від 25.01.2023 року у справі № 598/438/21.

19.03.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника заінтересованої особи ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» - адвоката Львова А.Л. надійшов відзив на скаргу, у якому заінтересована особа проти фактичних обставин справи не заперечує, та не погоджується із застосуванням норм права. Зокрема, наполягає на тому, що стягнення моральної шкоди за рішенням суду підлягає оподаткуванню відповідно до вимог Податкового кодексу України. При застосуванні норм права до спірних правовідносин посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.10.2020 у справі № 523/14396/19.

Ухвалою суду від 20 березня 2026 року відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 Повалій О.В., підтримала заявлені вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в скарзі.

В судовому засіданні представник заінтересованої особи Приватного акціонерного товариство «Шахтоуправління «Покровське» - Львов А.Л., заперечував проти задоволення заявлених вимог, просив відмовити в задоволенні скарги у повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені в запереченні на скаргу.

В судове засідання Головний державний виконавець Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Клімова Раїса Дмитрівна належним чином повідомлена про розгляд справи, до суду не з`явилась.

У судовому засіданні вислухавши представника скаржника та представника заінтересованої особи, вивчивши матеріали скарги, дослідивши надані суду докази, суд вважає вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Рішенням Заводського районного суду міста Кам`янського від 06.05.2025 року у справі № 235/5612/24, зміненим постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.10.2025 року, за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, вирішено стягнути з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 130 000,00 гривень.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині виключення з резолютивної частини рішення суду посилання на стягнення моральної шкоди «без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів», суд апеляційної інстанції виходив з того, що правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

Головним державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Відділу) Клімовою Р.Д. відкрито виконавче провадження № 80125195 про стягнення з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 130 000,00 гривень, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.01.2026 року.

30.01.2026 року на адресу Відділу від представника ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» надійшла заява про закриття виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із фактичним виконанням і повному обсязі рішення суду.

На підтвердження виконання рішення суду надано платіжну інструкцію № 1199377 від 06.11.2025 про перерахування моральної шкоди стягувачу у сумі 107 460,00 гривень та виписку по рахунку, платіжну інструкцію № 1199380 від 06.11.2025 про утримання та перерахування до Державного бюджету України військового збору у сумі 4 900,00 гривень,

платіжну інструкцію № 1199379 від 06.11.2025 про утримання та перерахування до Державного бюджету України податку з доходів фізичних осіб у сумі 17 640,00 гривень. Загальна сума виплати становить 130 000, гривень.

23.02.2026 року головним державним виконавцем Клімовою Р.Д. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 80125238 в зв`язку з повним фактичним виконання рішення суду на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до індивідуальної податкової консультації № 3302/ІПК/99-00-04-03-03-06 від 03.09.2021, наданої Державною податковою службою України ПАТ «Центральний гірничо збагачувальний комбінат», у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи платника податків (працівнику/членам сім`ї), то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, або в розмірі, визначеному законом. Якщо розмір зазначеного доходу перевищує вказаний розмір, то сума такого перевищення оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

Відповідно до індивідуальної податкової консультації № 3594/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК від 30.06.2025, наданої Державною податковою службою України ПрАТ «Північний гірничо збагачувальний комбінат», пунктом 164.2 ст. 164 ПК України визначено перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:

сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння його матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом (п.п. «а» п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

У paзi якщо юридичною ocoбoю нa підставі рішення суду нараховується та виплачується на користь фізичної особи (працівника) шкода, яка не пов`язана з ушкодженням здоров`я, отриманим під час виконання трудових обов`язків, то сума такої шкоди не є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором.

Якщо на підставі рішення суду юридичною особою виплачується на користь фізичної особи (працівника) дохід у вигляді моральної шкоди в розмірі, що перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, то сума такого перевищення оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. При цьому юридична особа зобов`язана виконати усі функції податкового агента, встановлені Кодексом, зокрема, в частині нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджетів.

У судовому засідання встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до таких висновків.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Примусове виконання судових рішень здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Наведені норми закону дають підстави для висновку про те, що із відкриттям виконавчого провадження, тобто винесенням відповідної постанови, розпочинається примусове виконання судового рішення, при цьому боржнику дається час для виконання рішення суду самостійно, а у разі невиконання такого виконавець виконує його примусово.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 20 січня 2021 року у справі № 619/562/18 (провадження № 61-39095св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 2-15/2003 (провадження № 61-13346св19), належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду.

Невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на положення статті 129-1 Конституції України щодо обов`язковості судових рішень.

Статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-18, 19-1 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (частина друга, третя статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 448 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Єєвропейського Суду з прав людини у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадав свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.

Слід зазначити, що державні органи, які здійснюють дії спрямовані на виконання відповідного рішення суду зобов`язані вчиняти дії відповідно до вимог вказаних нормативно-правових актів, зокрема орган державної виконавчої служби може закрити відповідне виконавче провадження тільки у випадку виконання рішення.

Отже, з метою вчинення дій спрямованих на завершення процедури виконання рішення, а саме прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження спочатку необхідним є перевірка фактичного виконання рішення суду у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2020 року у справі № 809/1370/17.

При цьому, приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» в зв`язку із фактичним виконанням рішення суду, державний виконавець, повинен пересвідчитися не тільки у проведенні виплати заборгованості на виконання рішення суду, а й у правильності виконання рішення суду в частині проведення нарахування та виплати такої заборгованості.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2025 у справі № 240/28517/23.

Під час розгляду даної справи суд виходить з того, що учасники справи не заперечують проти фактичних обставин справи, спірним є питання виконання рішення суду в повному обсязі з огляду на утримання боржником військового збору та податку з доходів фізичних осіб з суми моральної шкоди, яка стягнута на підставі рішення суду, та фактичного отримання стягувачем суми моральної шкоди у меншому розмірі, ніж встановлено рішенням суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010.

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В питанні включення стягнутих за рішенням суду сум на відшкодування моральної шкоди життю та здоров`ю до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку Верховним Судом сформовано усталену практику щодо застосування норм Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Зокрема, відповідно до установленої практики Верховного Суду сума моральної шкоди, стягнута на підставі рішення суду про відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, не підлягає оподаткуванню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 264/5681/17, від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20, від 03 червня 2021 року у справі № 180/407/20, від 25 січня 2023 року у справі № 598/438/21, від 16 грудня 2025 року у справі № 226/651/24, на які посилається заявник у скарзі.

Так, в постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 598/438/21 (провадження № 61-283св22) викладено такі правові висновки:

«Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Суд відхиляє посилання заінтересованої особи ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19 стосовно того, що якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи моральну шкоду, завдану порушенням трудових прав, ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

Вказана правова позиція не може братися до уваги, оскільки фактичні обставини, встановлені у вказаній справі та у справі № 235/5612/24 є різними. У справі № 523/14396/19 моральна шкода була стягнута разом із середнім заробітком за час вимушеного прогулу, у зв`язку із незаконним звільненням позивача, а у справі № 235/5612/24 така шкода стягнута у зв`язку із професійним захворюванням, ушкодженням здоров`я, пов`язаного з виконанням трудових обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2025 року у справі № 226/651/24.

Також суд відхиляє як неналежний та недопустимий доказ індивідуальну податкову консультацію № 3302/ІПК/99-00-04-03-03-06 від 03.09.2021, надану Державною податковою службою України ПАТ «Центральний гірничо збагачувальний комбінат», та індивідуальну податкову консультацію № 3594/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК від 30.06.2025, надану Державною податковою службою України ПрАТ «Північний гірничо збагачувальний комбінат», з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 81 ЦПК України).

Статтями 76 80 ЦПК України висуваються вимоги щодо належності, допустимості, достатності та достовірності доказів.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частина четверта статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до підпункту 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України індивідуальна податкова консультація це роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПК України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

З огляду на те, що долучені до матеріалів справи індивідуальні податкові консультації надані не ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», то вони не стосуються предмету доказування у даній справі та не можуть бути використанні ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» в обґрунтування своєї позиції щодо питань оподаткування виплаченої за рішенням суду моральної шкоди на користь заявника.

Встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, зважаючи на те, що суми моральної шкоди, стягнуті на підставі рішення суду на відшкодування шкоди життю та здоров`ю, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, а відтак у ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» відсутній обов`язок як у податкового агента утримувати та сплачувати із зазначених сум до Державного бюджету України суми військового збору та податку з доходів фізичних осіб; на виконання рішення Заводського районного суду міста Кам`янського від 06 травня 2025 року, зміненого постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.10.2025, у справі № 235/5612/24, на користь ОСОБА_1 боржником добровільно сплачено 107 460,00 гривень замість 130 000,00 гривень; суд дійшов до висновку, що головним державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Клімовою Раїсою Дмитрівною обов`язок щодо контролю та перевірки фактичного виконання рішення суду у повному обсязі не виконаний, а тому постанова про закінчення виконавчого провадження від 23.02.2026 року є передчасною і підлягає скасуванню.

Одночасно з тим, суд зважає, що відповідно до вимог частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця.

Відтак, вимоги скарги про відновлення виконавчого провадження є передчасними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження невиконання головним державним виконавцем Клімовою Р.Д. рішення суду про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та/або допущення нею протиправної бездіяльності під час такого виконання рішення суду та відновлення виконавчого провадження.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частин першої, другої статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Керуючись ст. 12, 19, 76 - 81, 258 - 260, 263 - 265, 447 - 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», -

п о с т а н о в и в:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: головний державний виконавець Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Клімова Раїса Дмитрівна, Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське» на рішення органу примусового виконання рішень задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Клімової Раїси Дмитрівни від 23.02.2026 про закінчення виконавчого провадження № 80125238.

У задоволенні скарги в частині вимоги про відновлення виконавчого провадження № 80125238 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С. М. Похваліта