Ухвала суду № 137011452, 18.05.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/1948/25

н\п 4-с/490/20/2025

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва

у складі головуючого судді: Чулуп О.С.

при секретарі судових засідань Правник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миколаєві скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шелегей Тетяни Валентинівни, заінтересовані особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-кредо», Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,-

в с т а н о в и в:

Скаржник звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва із скаргою в якій просить: зобов`язати головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шелегай Тетяну Валентинівну повернути грошові кошти в розмірі 1219132,12 грн. на рахунок № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 відкритий в АТ «Райффайзен Банк».

В обгрунтування скарги скаржник вказує, що в провадженні головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шелегей Тетяни Валентинівни перебуває зведене виконавче провадження № 46380432 до складу якого входить:

виконавче провадження № 471121280 з примусового виконання виконавчого листа № 490/4833/13-ц від 24.09.2013 року виданого Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ «Аква-Терм-Миколаїв» на користь ПАТ «Дельта Банк» коштів в розмірі 1129690,81 грн за кредитним договором № 1119624001 від 10.08.2007 року та судових витрат в розмірі 1147 грн. з кожного;

виконавче провадження № 45039164 з примусового виконання виконавчого листа № 2ц-7-24/20/2010 від 23.03.2011 року виданого Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь АКБ «Форум» штрафних санкцій за порушення умов кредитного договору № 138/07/020AL від 20.07.2007 року в сумі 353105,99 грн. та судових витрат в розмірі 606,66 грн.

виконавче провадження № 471211162 з примусового виконання виконавчого листа № 2/489/1230 від 27.06.2013 року виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» суму в розмірі 1131082 грн за кредитним договором № 11196001001 від 10.08.2007 року;

виконавче провадження № 453500270 з примусового виконання виконавчого листа № 2/489/1230 від 27.06.2013 року виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» судового збору в розмірі 1147 грн;

виконавче провадження № 45039052 з примусового виконання виконавчого листа № 2ц-7-24/20/2010 від 23.03.2011 року виданого Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення в солідарному порядку ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь АКБ «Форум» штрафних санкцій за порушення умов кредитного договору № 138/07/020AL від 20.07.2007 року в сумі 31082,80 грн.

Скаржник вказує, що 25 вересня 2024 року він дізнався що з його рахунку, який був призначений для зарахування заробітної плати були списані всі грошові кошти, у зв`язку з чим останній звернувся до державної виконавчої служби про повернення грошових коштів списаних з його карткового рахунку зі спеціальним режимом використання для зарахування заробітної плати. Згідно відповіді головного державного виконавця Шелегей Т.В. від 26 жовтня 2024 року скаржнику було відмовлено в повернення грошових коштів. За такого скаржник змушений звернутись до суду.

Представник скаржника в судовому засіданні вимоги скарги підтримав в повному обсязі, просив скаргу задоволити.

Представник державної виконавчої служби надав відзив в якому просить в задоволені скарги відмовити. Так у відзиві представник державної виконавчої служби зазначив, що 16.09.2024 року було сформовано платіжну інструкцію по рахунку № НОМЕР_1 на суму 1244201,59 грн. та направлено в АТ «Райффайзен Банк» для виконання. 17.09.2024 року на виконання платіжної інструкції АТ «Райффайзен Банк» не депозитний рахунок відділу надійшли кошти в сумі 1219132,12 грн. стягнуті з боржника.Представник державної виконавчої служби зазначив, що саме банк повинен визначити статус коштів і рахунку на якому вони знаходяться. Вказує, що боржник не звертався до державного виконавця із відповідною заявою про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій. Щодо вимоги скарги повернути грошові кошти в розмірі 1219132,12 грн. на рахунок № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , то підставами для повернення коштів стягнутих в рамках виконавчого провадження є надлишкове або помилкове стягнення, скасування виконавчого документа, або визнання таким, що не підлягає виконанню, або відповідне рішення суду. Також зазначає, що грошові кошти у сумі 1219132.12 грн., які надійшли 17.09.2024 на депозитний рахунокрозподілено та перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО" по виконавчому провадженню № 47121280 328200,02 грн.; на користь ПАТ "Дельта банк", ПАТ "Банк Форум" по виконавчим провадженням №№: 45039052, 45350270, 45039164, 47121162. Станом на день подачі відзиву залишок списаних з рахунків боржника та не перерахованих коштів складає 779011,00 грн., які не перераховані стягувачу у зв`язку з відсутністю реквізитів для їх перерахування. На депозитному рахунку відсутня сума в розмірі 1219132,12 грн., яку скаржник просить зобов`язати повернути відділ.

Дослідивши матеріали скарги, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що вимоги скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом досліджено заяву ОСОБА_1 до начальника Інгульського ВДВС МЮ Миколаєва від 25.09.2024 року про повернення коштів списаних з його карткового рахунку зі спеціальним режимом використання для зарахування заробітної плати в розмірі 1219132,12 грн.

Судом досліджено відповідь Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві від 21.10.2024 року згідно якої ОСОБА_1 було повідомлено про відсутність підстав для повернення коштів стягнутих з боржника, а саме з рахунку № НОМЕР_1 .

Судом досліджено довідку АТ «Райффайзен Банк» від 18.09.2024 року згідно якої повідомлено, що 27.01.2022 йому було відкрито картковий рахунок фізичної особи для зарахування заробітної плати та інших платежів відповідно до законодавства України № НОМЕР_2 в Акціонерному товариства «Райффайзен Банк», 20.05.2024 року номер рахунку було змінено за ініціативою банку на № НОМЕР_1 та випущено платіжні картки до вищевказаного рахунку Visa Gold НОМЕР_3 термін дії до 31.01.2026, Visa Signature НОМЕР_4 термін дії до 31.09.2026 року. Станом на 18.09.2024 року залишок коштів на рахунку № НОМЕР_1 становить 0 грн. Акціонерне товариство «Райффазен Банк» повідомлено, що ОСОБА_1 не має жожних невиконаних зобов`язань перед банком за рахунком № НОМЕР_1 .

Судом досліджено довідку АТ «Райффайзен Банк» від 31.10.2024 року згідно якої повідомлено, що у зв`язку з проведення реорганізації в межах «АТ Райффайзен Банк» і зміною порядку бухгалтерського обліку рахунків клієнтів було проведено зміну рахунку № НОМЕР_2 на НОМЕР_1 .

Судом досліджено виписку про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за період з 20.05.2024 року по 01.11.2024 року з якої вбачається, що на рахунок останнього зараховувалась заробітна плата.

Судом досліджено лист АТ «Райффайзен Банк» від 11 грудня 2024 року згідно якого повідомлено, що до банку 17.03.2023 року надійшла постанова про зняття арешту по виконавчому провадженню № 47121280 з рахунку № НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_1 . Крім того зазначено, оскільки рахунок № НОМЕР_5 було змінено на рахунок № НОМЕР_1 , тому дія постанови про зняття арешту від 17.03.2023 року в межах виконавчого провадження № 47121280 також розповсюджується на рахунок № НОМЕР_1 .

Судом досліджено довідку ТОВ «СімКорп Україна» від 04 грудня 2024 року згідно якої повідомлено, що ОСОБА_1 дійсно працює ТОВ «СімКорп Україна» на посаді інженера-програміста з 18.07.2022 по теперішній час. Виплата заробітної плати здійснюється на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк».

Згідно додаткових пояснень представника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 11.05.2026 року повідомлено, що станом на 11.05.2026 року на депозитному рахунку Відділу знаходяться кошти в розмірі 779011 грн. стягнуті з боржника 17.09.2024 року на виконання платіжної інструкції АТ «Райффайзен Банк».

Інші кошти були перераховані наступним чином:

- по ВП № 47121280 кошти у сумі 32820, 00 грн, згідно платіжної інструкції №

19471 від 19.09.2024 перераховано як виконавчий збір. Кошти в сумі 328200,02 грн,

згідно платіжної інструкції № 19470 від 19.09.2024 перераховано на користь

стягувача ( ТОВ «ФК`ІНВЕСТ-КРЕДО»);

- по ВП № 45039164 кошти в сумі 300,00 грн згідно платіжної інструкції № 19472 від 19.09.2024 перераховано як витрати виконавчого провадження. Кошти в сумі 18163,59 грн, згідно платіжної інструкції № 19473 від 19.09.2024 перераховано як виконавчий збір; - по ВП № 45350270 кошти в сумі 300,00 грн, згідно платіжної інструкції № 19476 від 19.09.2024 перераховано як витрати виконавчого провадження. Кошти в сумі 58,90 грн, згідно платіжної інструкції № 19477 від 19.09.2024 перераховано як виконавчий збір;

- по ВП № 45039052 кошти в сумі 300,00 грн, гідно платіжної інструкції № 19474 від 19.09.2024 перераховано як витрати виконавчого провадження. Кошти в сумі 1596,14 грн, згідно платіжної інструкції № 19475 від 19.09.2024 перераховано як виконавчий збір;

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статей 1, 5 Закону України "Провиконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається Законом № 1404-VIII та розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції у відповідності до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому відповідно до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов`язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.

Таким чином, законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.

Відповідно частини першої статті 70 Закону № 1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частинами другою та третьою статті 70 Закону № 1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

Тлумачення вказаних норм права визначає, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності кількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя (див. постанови Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 444/2503/17 (провадження № 61-14767св24) та від 05 березня 2025 року у справі № 1309/7139/12 (провадження № 61-12794св24)).

Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

Залишення в силі арешту на кошти, які складають заробітну плату, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання боржником будь-яких коштів заробітної плати як єдиного джерела доходів та порушує його конституційне право на отримання винагороди за працю (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 444/2503/17 (провадження № 61-14767св24)).

Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» ).

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).

Таким чином, оскільки саме банк, який виконує постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути таку постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.

Передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом. Наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе (див. постанову Верховного Суду від 05 березня 2025 року у справі № 1309/7139/12 (провадження № 61-12794св24).

Коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21).

Отже, звернення стягнення та накладення арешту на заробітну плату понад встановлені Законом розміри заборонено, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII, зокрема й на підставі повідомлення боржника (див. постанову Верховного Суду від 05 березня 2025 року у справі № 1309/7139/12 (провадження № 61-12794св24).

Судом встановлено, що 14 березня 2023 року державний виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника, на виконання якої з відкритого на ім`я ОСОБА_1 рахунку № НОМЕР_6 АТ Райффайзен Банк, перерахував на депозитний рахунок державної виконавчої служби і 1115000 грн. Натомість після надання боржником доказів призначення цього рахунку (для зарахування заробітної плати) 17 березня 2023 року державний виконавець виніс постанову про зняття арешту з коштів боржника, а саме - з рахунку № НОМЕР_6 , а 20 березня 2023 року кошти в сумі 1115000 грн. перераховано на рахунок боржника. За місцем роботи боржника відбувається відрахування в розмірі 20% заробітної плати на виконання постанови державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні.

17 вересня 2024 року за сформованою головним державним виконавцем Відділу платіжною інструкцію по рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 , АТ «Райффайзен Банк» на депозитний рахунок Відділу перерахувало 1219132 грн. 12 коп.

25 вересня 2024 року ОСОБА_1 подав заяву начальнику Інгульського ВДВС про повернення коштів, списаних з його карткового рахунку зі спеціальним режимом використання для зарахування заробітної плати в розмірі 1219132,12 грн., надавши довідку АТ «Райффайзен Банк» від 18 вересня 2024 року, вих. 81-23/2/90110 про те, що номер відкритого 27 січня 2022 року ОСОБА_1 карткового рахунку фізичної особи для зарахування заробітної плати та інших платежів № 1971317200/UA 833229040000000262032537181 змінено відповідно до законодавства України 20 травня 2024 року за ініціативою банку на № НОМЕР_1 .

Тобто наявними у справі доказами підтверджено проведення державним виконавцем арешту майна (грошових коштів на рахунках) ОСОБА_1 , натомість відсутні докази виконання державним виконавцем вимог статті 59 Закону № 1404-VIII щодо вирішення питання про зняття арешту з грошових коштів (відповідна постанова виконавця до справи не долучена), розміщених на рахунку № НОМЕР_1 , після отримання заяви боржника ОСОБА_1 та доказів, що ці кошти є заробітною платою.

Скаржником не було заявлено вимог щодо зняття арешту з грошових коштів, розміщених на рахунках, а лише вимогу про повернення коштів.

Враховуючи, що на депозитному рахунку відділу державно виконавчої служби знаходяться кошти в розмірі 779011 грн., то суд приходить до висновку, про наявність підстав для зобов`язання головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шелегай Тетяни Валентинівни повернути грошові кошти в розмірі 779011 грн., грн. на рахунок № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 відкритий в АТ «Райффайзен Банк

На підставі наведеного,керуючись ст.ст.447-452 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,

п о с т а н о в и в :

Скаргу задовольнити частково.

Зобов`язати головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шелегай Тетяну Валентинівну повернути грошові кошти в розмірі 779011 грн. на рахунок № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 відкритий в АТ «Райффайзен Банк».

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя: