Рішення № 137011436, 02.06.2026, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження № 2/484/722/26

Справа № 484/437/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Шикері І.А., за участю секретаря судових засідань - Туралової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що 19.04.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (nаvse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1383-3293. На виконання зазначених вимог позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор С3556, для підписання кредитного договору № 1383-3293, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 24000 грн., строк кредитування 300 днів, базовий період 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15% від суми кредиту; знижена % ставка 1,20 % в день; стандартна % ставка 1,50 % в день. Позивач (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі. Станом на 29.12.2025, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 98106,55 грн., а саме: прострочена заборгованість за кредитом 22316,38 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 75790,17 грн. Разом з тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в зв`язку з чим, позивач просив стягнути лише прострочену заборгованість, в сумі 22316,38 грн. та прострочену заборгованість за нарахованими процентами, в сумі 72168 грн., а всього стягнути 94484,38 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте до позову додане клопотання про розгляд справи відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про день та час розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, проте від представника відповідача адвоката Філатова І.Л. до суду надійшов відзив у якому заперечуючи проти позову, останній зокрема зазначив, що заявлена позивачем сума процентів за користування кредитними коштами, в розмірі 72168 грн. на суму кредиту, в сумі 22316,38 грн. дорівнює більше ніж 300% і набагато перевищує суму отриманого відповідачкою кредиту, тому вважав, що розмір процентів, які підлягають стягненню з відповідачки має становити 200% від тіла кредиту, що складає 44632,76 грн., що на думку представника відповідача буде відповідати логічній компенсації за користування відповідачкою кредиту. Таким чином, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1383- 43293 від 19.04.2024 року, в розмірі 66949грн. 14 коп., з яких прострочена заборгованість за кредитом 22316 грн, 38 коп.; проценти 44632 грн. 76 коп.

Позивач відповіді на відзив до суду не подав.

Дослідивши матеріали справи, заяви сторін у справі, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 19.04.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (nаvse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1383-3293.

Для укладання цього Договору, у порядку встановленому Правилами, позичальник надає кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати кредит, шляхом заповнення на веб-сайті (nаvse.in.ua) усіх граф відповідної форми.

Згідно умов укладеного договору, ТОВ УКР КРЕДИТ ФІНАНС взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит (відкрити кредитну лінію), на наступних умовах: сума кредиту 24000 грн., строк кредитування 300 днів, базовий період 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15% від суми кредиту; знижена % ставка 1,20 % в день; стандартна % ставка 1,50 % в день.

Позивач видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту.

Відповідач порушила умови кредитного договору, в зв`язку з чим, на 29.12.2025, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 98106,55 грн., а саме: прострочена заборгованість за кредитом 22316,38 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 75790,17 грн. Разом з тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в зв`язку з чим, позивач просив стягнути лише прострочену заборгованість, в сумі 22316,38 грн. та прострочену заборгованість за нарахованими процентами, в сумі 72168 грн., а всього стягнути 94484,38 грн.

Відповідно до частин 1,2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч.1-2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 вказано про правильність висновків судів попередніх інстанцій про визнання недійсним спірного пункту договору (нарахування 3,8 процента від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк, зазначений у пункті 1.2 цього договору), оскільки визначений розмір процентів є непропорційно великою сумою компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості кредиту), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23 вказано, що «вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами».

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23 також вказано про те, що обов`язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦК України).

У п. 156 постанови Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 зазначено, що суд може зменшити розмір процентів річних у кожному конкретному випадку з урахуванням таких підтверджених обставинами справи підстав, зокрема, як дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу тощо, а також дотримуючись принципів розумності, справедливості, пропорційності та балансу між інтересами боржника і кредитора.

З огляду на наведене, суд враховує, що розмір нарахованих процентів, в розмірі 72168 грн на кредит, в розмірі 24000 грн дорівнює більше 300%, що набагато перевищує суму отриманого кредиту відповідачкою та не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів за кредитним договором.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про зменшення розміру процентів, які підлягають стягненню з відповідачки до 200% від суми кредиту, що складає 48000 грн. та буде відповідати логічній компенсацією за користування відповідачкою кредитом у сумі 24000 грн.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позов ТОВ "«УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає частковому задоволенню.

На підставі ч.10 ст.141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеній частині вимог, тобто в розмірі 74,42 % від сплаченої суми судового збору.

Керуючись статями 3, 12, 81, 141, 259, 265, 268,279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», заборгованість за договором № 1383-3293 від 19.04.2024, яка складається з: простроченої заборгованості, в сумі 22316,38 грн. та простроченої заборгованості за нарахованими процентами, в сумі 48000 грн., а всього стягнути 70316 (сімдесят тисяч триста шістнадцять) грн. 38 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», витрати по сплаті судового збору, в розмірі 1981 (однієї тисячі дев`ятисот вісімдесяти одної) грн. 36 коп.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 02.06.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код за ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Представник відповідачки: адвокат Філатов Іван Леонідович, вул. Толстого, 5/44, м. Первомайськ Миколаївської області.

Суддя: І.А.ШИКЕРЯ