Рішення № 137011208, 21.05.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/2962/26

Провадження 2/127/806/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21 травня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борисюк І.Е.,

за участю: секретаря судового засідання Обертун Н.М.,

позивачки ОСОБА_1 ,

адвоката позивачки Вдовцової А.Д.,

представника органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради Савіцької А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась адвокат Вдовцова Аліна Дмитрівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 , з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та позбавлення батьківських прав.

Позов мотивований тим, що позивачка з відповідачем з 23.04.2004 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дзержинського районного суду м. Харків від 09.12.2023 у справі № 638/15634/13-ц. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачкою у м. Вінниця. У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України, позивачка разом з дитиною були вимушені залишити місце постійного проживання та переїхати до більш безпечного міста з метою збереження життя і здоров`я. Перебування в умовах безперервної небезпеки унеможливлює забезпечення дитині належних та стабільних умов для життя, розвитку та навчання, а також не дозволяє гарантувати їй фізичну та психологічну безпеку. Після розірвання шлюбу у 2013 році відповідач поступово дистанціювався від участі у вихованні спільного сина та з часом повністю усунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. Відповідач не бере активної участі у житті дитини, не цікавиться його фізичним, моральним та психологічним станом, не бере участі у вирішенні питань щодо навчання, лікування, розвитку та дозвілля. Усі обов`язки щодо утримання, виховання та забезпечення належних умов для проживання дитини фактично покладені на позивачку та її чоловіка. Наразі сину майже 16 років і протягом усього часу його батько не виявляв до нього належного інтересу. Відповідач не ініціює телефонних дзвінків чи спілкування з сином, не намагається підтримувати регулярний контакт або брати участь у його житті. Постійна байдужість з боку батька та безрезультатні намагання налагодити контакт з часом емоційно виснажили дитину, що призвело до втрати бажання підтримувати будь-які стосунки з відповідачем. Саме позивачка щоденно забезпечує дитину турботою, піклуванням, захистом, увагою та любов`ю, задовольняє його базові та емоційні потреби, підтримує у складних життєвих ситуаціях, супроводжує у навчанні та розвитку, створює умови для його гармонійного зростання та формування особистості. Син з ранніх років веде активний спосіб життя, бере участь у різноманітних заходах та прагне всебічного розвитку, які забезпечує сину позивачка. Відповідач також ігнорує свої обов`язки щодо матеріального забезпечення потреб сина. Незважаючи на домовленість про добровільну участь відповідача у фінансовому забезпеченні дитини, відповідач жодного разу не забезпечував потреби сина.

Вищевикладене й стало підставою для звернення позивачки до суду із вимогами позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення на його утримання з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі частки заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили.

Ухвалою суду від 02.02.2026 позовні вимоги про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини роз`єднано в самостійні провадження та прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі в частині вимог про позбавлення батьківських праві, розгляд якої вирішено провести у порядку загального позовного провадження. Також даним судовим рішенням відповідачу було запропоновано, зокрема, надати суду відзив на позовну заяву і докази по справі; роз`яснено наслідки ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин. Крім того, залучено до участі у справі орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради, який зобов`язано надати суду висновок щодо розв`язання спору.

З матеріалів справи вбачається, що поштове відправлення із ухвалою суду від 02.02.2026, копією позовної заяви із доданими до неї документами, направлене відповідачу за адресою його місця проживання (перебування), зареєстрованою у встановленому законом порядку, було вручене одержувачу 13.02.2026, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с. 53)

Отже, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, вважається, що відповідач був належним чином повідомленим про розгляд справи. Також, враховуючи положення п. 3 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала суду від 02.02.2026 вважається врученою відповідачеві 13.02.2026.

У строк, визначений вищевказаним судовим рішенням, від відповідача відзив на позов не надійшов. Будь-які докази по справі чи клопотання від відповідача, також на адресу суду не надійшли. Водночас, 09.03.2026 на адресу суду від відповідача надійшла заява про визнання ним позовних вимог.

На виконання вимог ухвали суду від 02.02.2026 органом опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради суду 01.04.2026 надано висновок щодо розв`язання спору.

Ухвалою суду від 02.04.2026 відмовлено у прийнятті визнання відповідачем позовних вимог.

Ухвалою суду від 02.04.2026 задоволено клопотання адвоката позивачки про виклик в судове засідання в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; вирішено питання про вислухання думки дитини в судовому засіданні; закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті, а також визнано явку представника органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради у судове засідання обов`язковою.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, хоча відповідно до ст. 128 ЦПК України, належним чином був повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Про причини неявки відповідачем суду не повідомлено. Від відповідача на адресу суду заяви про відкладення розгляду справи та/або розгляд справи у його відсутність не надходили. Таким чином, відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин.

Позивачка, її адвокат та представник органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради не заперечували щодо розгляду справи у відсутність відповідача та проведення заочного розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, думку позивачки, її адвоката та представника органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради, а також положення ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд постановив провести судове засідання у відсутність відповідача та провести заочний розгляд справи (ухвала суду постановлена без оформлення окремого документа та занесена до протоколу судового засідання).

У судовому засіданні позивачка та її адвокат позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві.

Представник органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради підтримала наданий висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 06.05.2010 Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис № 2012. (а.с. 17)

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.12.2013 у справі № 638/15634/13-ц, яке згідно відомостей з ЄДРСР, інформація з якого перебуває у публічному доступі, набрало законної сили 20.12.2013, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, а дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати із ОСОБА_1 . (а.с. 16)

З витягів з реєстру Вінницької міської територіальної громади від 21.11.2025 та 05.01.2026 вбачається, що позивачка разом із сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 15, 19)

Згідно повідомлення КЗ «Харківський ліцей № 29 Харківської міської ради» № 01-35/54 від 04.12.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчався в ліцеї з 01.09.2016 по 02.12.2019. У житті неповнолітнього ОСОБА_6 безпосередньо брала участь мати ОСОБА_1 та її батьки (дідусь і бабуся ОСОБА_7 ). Батько ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , не брав участі в шкільному житті дитини під час навчання з вересня 2016 по грудень 2019 року. Також він ніколи не виходив на зв`язок з класним керівником, не брав жодної участі у вирішенні організаційних питань, пов`язаних з освітнім процесом. Усі питання вирішувала мати ОСОБА_1 . (а.с. 20)

Відповідно до інформації, наданої Харківським приватним ліцеєм «Очаг» Харківської області 24.11.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчався в даному навчальному закладі з 11.12.2019 по 24.06.2022. Батьки, а саме мати ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_8 , привозили та забирали ОСОБА_7 зі школи, цікавились у класного керівника досягненнями ОСОБА_7 , його спілкуванням з однолітками, поведінкою на уроках. На батьківських зборах мати та вітчим брали активну участь в обговоренні питань щодо розвитку та виховання дітей. (а.с. 21)

Згідно довідки, виданої 24.11.2025 ТОВ СК «Аква-спорт», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідував персональні тренування з 2016 року по 2022 рік. В цей період також відвідував дитячий табір та кулінарні майстер-класи. На всіх спортивних заходах спортивного клубу (тренуваннях, змаганнях) була присутня його мама ОСОБА_1 , і вона особисто вирішувала організаційні фінансові питання дитини. Батько дитини ОСОБА_2 за цей період не з`являвся та не телефонував. (а.с. 22)

Відповідно до довідки № 305, виданої 01.12.025 директоркою з розвитку Приватного ліцею «Артинов», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зарахований та навчався в 7 класі закладу освіти з 02.09.2022 і був відрахований з 8 класу 02.06.2023. Мати ОСОБА_1 та вітчим займалися вихованням та опікувались ОСОБА_7 протягом всього періоду навчання в ліцеї. Завжди цікавились його шкільним життям. Оплату за навчання сплачувала мати. За період навчання рідний батько ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , не спілкувався з працівниками ліцею та не цікавився життям дитини. (а.с. 25)

З характеристики ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданої КЗ «Вінницький ліцей № 4», вбачається, що він навчається у даному закладі з 01.09.2023. Батьки цікавляться навчанням та вихованням сина. ОСОБА_9 відвідує батьківські збори, співпрацює з класним керівником. Рідний батько ОСОБА_7 , ОСОБА_2 за цей період до закладу не з`являвся. (а.с. 26)

Згідно довідки № 01/10/221, виданої 09.12.2025 директором МДЮСШ № 2, ОСОБА_3 , 2010 року народження, є учнем даного закладу. На всіх тренуваннях, змаганнях та батьківських зборах була присутня його мама ОСОБА_1 , вона особисто вирішувала організаційні та фінансові питання дитини. Батько ОСОБА_2 за цей період жодного разу не цікавився життям дитини, не відвідував тренування, змагання, батьківські збори та не телефонував. (а.с. 27)

З відповіді КНП «ЦПМСД № 2 м. Вінниці» № 1492/01-2 від 11.12.2025 на адвокатський запит вбачається, що на амбулаторних прийомах у сімейного лікаря ОСОБА_3 перебував у супроводі матері ОСОБА_1 . В телефонному режимі зв`язок із лікарем підтримується матір`ю хлопчика. ОСОБА_2 не звертався до сімейного лікаря з приводу стану здоров`я ОСОБА_3 . Телефонний зв`язок не підтримується. З питанням щодо лікування та оздоровлення ОСОБА_3 до сімейного лікаря зверталась ОСОБА_1 . (а.с. 28)

З матеріалів справи вбачається, що позивачка несе витрати у зв`язку із укладенням договору № 323/03-10 від 29.03.2010 з ТОВ «Інститут клітинної терапії» щодо зберігання компонентів пуповинної крові ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в кріобанку даного закладу. (а.с. 29-36)

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні, відповідно до ч. 1 ст. 157 СК України.

Відповідно до ч. 1- ч. 4 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Повноліття за українським законодавством настає з вісімнадцяти років, згідно ч. 1 ст. 34 ЦК України.

Отже до досягнення 18 років фізична особа має правовий статус дитини. Наявність у особи правового статусу дитини означає, що така особа має відповідні права та обов`язки дитини. Спеціальні норми, які конкретизують обсяг прав та обов`язків дитини, містяться як у Сімейному кодексі України, так і у Цивільному кодексі України. Крім того, права дитини підлягають спеціальному захисту на підставі положень Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Згідно з законодавством України позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який застосовується лише тоді, коли усі інші не дають позитивних результатів.

Судом прийнято до уваги, що у спорах, що стосуються долі дитини, зокрема щодо позбавлення батьківських прав, незважаючи на вікову категорію, неповну цивільну дієздатність, дитина має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору, зокрема, щодо її місця проживання.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватися, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що дитина у віці шістнадцяти років може висловити свою думку та сформулювати погляди, судом було прийнято рішення про необхідність вислухати думку дитини.

У судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_7 зазначив, що батько давно не вітає його з днем народження та не передає подарунки, а також не забезпечує його фінансово. Останній раз ОСОБА_7 бачив батька в 2022 році та з того часу не спілкується з ним. ОСОБА_7 повідомив, що востаннє спілкувався з батьком щодо надання ним дозволу на виїзд за кордон та відмову від батьківських прав щодо нього; своїх бабусю і дідуся по лінії батька взагалі не знає. Також ОСОБА_7 зазначив, що у нього немає бажання спілкуватись з батьком, якому, на його переконання, навіть невідоме місце проживання сина, а батька йому замінив вітчим, якого він вважає справжнім своїм батьком.

В судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_4 , яка повідомила, що перебуває у дружніх відносинах з родиною позивачки близько двох років. Свідок повідомила, що якби її не було викликано в якості свідка у даній справі, вона б не дізналась про те, що ОСОБА_7 не є рідним сином чоловіка позивачки, зважаючи на їх стосунки, які є теплими й доброзичливими. ОСОБА_4 повідомила, що часто буває на сімейних святах родини позивачки, однак жодного разу не бачила на них рідного батька ОСОБА_7 .

Ухвалою суду від 21.05.2026 було продовжено судовий розгляд справи за відсутності свідка ОСОБА_5 , враховуючи думку учасників справи (ухвала суду постановлена без оформлення окремого документа та занесена до протоколу судового засідання).

Згідно із ч. 1 ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Тому, при оцінці показань свідків судом проаналізовано процес формування, збереження і передачі відомостей свідками.

Судом прийнято до уваги, що свідок надала покази, посилаючись на інформацію, якою володіє особисто, а не з чужих слів. Покази свідка узгоджуються з поясненнями учасників справи і не суперечать матеріалам справи. Тому, судом прийнято до уваги покази свідка.

Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Згідно із ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 і п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, заслухавши позивачку, її адвоката та представника органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради, думку дитини, покази свідка, дослідивши докази, письмові пояснення, викладені в позовній заяві, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи наведене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Так, у ході розгляду справи судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 23.04.2004, який рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.12.2013 у справі № 638/15634/13-ц, було розірвано. Позивачка із відповідачем мають спільного неповнолітню сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , життям якого відповідач з 2022 року взагалі не цікавиться, не піклується про нього, не бере участі у його вихованні та утриманні, не прагне зустрічей і спілкування із сином, хоча не був позбавлений такої можливості. Сином опікується виключно позивачка, з якою проживає дитина.

Суд вважає, що відсутність заперечень з боку відповідача про позбавлення його батьківських прав, визнання ним позовних вимог, яке не було прийнято судом, не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства й не відповідає інтересам дитини. При цьому суд наголошує, що саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення батьківських прав.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом в постановах від 22 листопада 2023 року у справі № 214/5134/22, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичний та духовний розвиток сина, його навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умови для отриманню нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, судом розцінюються як ухилення від виховання дитини батьком, внаслідок його поведінки та свідомого нехтування ним своїми обов`язками. Водночас, батьки дитини несуть відповідальність за виховання дитини та її розвиток. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Ухилення ОСОБА_2 від виконання обов`язку щодо утримання дитини не передбачене ст. 164 СК України як підстава для позбавлення батьківських прав. Однак, суд звертає увагу, що виконання цього обов`язку батьком тісно пов`язане із реалізацією права і водночас виконання обов`язку батьком щодо виховання дитини, що є важливою умовою забезпечення належних умов для повноцінного розвитку дитини.

Судом прийнято до уваги визнання відповідачем обставин, викладених позивачкою у позовній заяві, як таких, що відповідають дійсності, про що він повідомив суд у своїй заяві від 09.03.2026. (а.с. 62) Суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Тому саме такі обставини не потребують доказуванню у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до положень ст. 19 СК України органом опіки та піклування подано до суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 встановлена висновком виконавчого комітету Вінницької міської ради № 01/00/011/17545 від 27.03.2026. (а.с. 73-76)

Судом прийнято до уваги, що висновок органу опіки та піклування ВМР має рекомендаційний характер для суду і не є обов`язковим та повинен оцінюватись судом за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України.

Однак, враховуючи вищевказане суд погоджується з вищезазначеним висновком, оскільки він є достатньо обґрунтованим та не суперечить інтересам дитини.

За час перебування на розгляді даної справи в суді, судом не встановлено наявність будь-яких дій з боку ОСОБА_2 , спрямованих на хоч якесь піклування відносно дитини. Тому підстав вважати, що ОСОБА_2 забезпечить своїй дитині належне виховання відсутні.

Таким чином, суд вважає, що в даній конкретній ситуації існують виключні обставини, за яких ОСОБА_10 можна позбавити батьківських прав, що не суперечить статті 9 Конвенції про права дитини, статті 8 Конвенції (див. рішення ЄСПЛ у справі «Ньяоре проти Франції» Gnahore v. France), N 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX).

У даному випадку судом на перше місце поставлено «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включала в себе оцінку і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення в даному випадку стосовно даних осіб (див. пункт 47 Зауважень загального порядку Комітету ООН з прав дитини № 14 (2013) про право дітей на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню їх інтересів (Пункт 1 статті 3).

Отже, зазначені вище обставини переконують суд у наявності підстав для задоволення позову щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з наступного.

Позивачкою при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 1 331, 20 гривень за подання позову, що підтверджується квитанцією від 27.01.2026. (а.с. 40)

Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 331, 20 гривень.

Доказів понесення сторонами по справі інших судових витрат суду не надано.

У відповідності до ч. 6 ст. 164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили підлягає направленню до державного органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Суд вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_2 , що у відповідності до ст. 169 СК України, особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення.

Відповідно до положень ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Конвенцією про права дитини, Законом України «Про охорону дитинства», ст.ст. 6, 19, 141, ч. 1 ч. 4 ст. 150, ч. 1 ст. 155, ч. 1 ст. 157, п. 2 ч. 1 і ч. 6 ст. 164, ст. 165, 166, 169, ч. 1 і ч. 2 ст. 171 СК України, ч. 1 ст. 12, ст.ст. 15, 34 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 11-13, 76-83, 89, 90, 133, 141, 223, 229, 235, 258, 259, 263-266, 273, 280-282, 284, 288-289, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 331, 20 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду позивачем та третьою особою може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_3 .

Служба у справах дітей Вінницької міської ради: код ЄДРПОУ 44566028; місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Соборна, 50.

Рішення суду складено 01.06.2026.

Суддя