Ухвала суду № 137011153, 27.05.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/18099/26

Провадження № 1-кс/127/6897/26

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

27 травня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого криміналіста Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Хмельницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 12026020160000210 внесеного до ЄРДР 26.05.2026, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в м. Могилів Подільський Вінницької області, громадянин України, українець, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 345 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло вищевказане клопотання старшого слідчого криміналіста Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Хмельницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 ..

Клопотання мотивовано тим, що слідчим провадиться досудове розслідування кримінального провадження № 12026020160000210 від 26.05.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 345 КК України, в ході розслідування якого виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 21.10.2011 № 211 ОСОБА_4 , прийнято на військову службу за контрактом, зараховано до списків особового складу та на усі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду стрільця 2 відділення 2 взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 08.04.2022 № 90 старшому сержанту ОСОБА_4 , присвоєно військове звання «головний сержант».

У подальшому між військовою частиною НОМЕР_1 та ОСОБА_4 , 21.10.2024 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб сержантського та старшинського складу строком на 1 рік.

Відповідно до ст. ст. 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», останній вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом, на особливий період.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом є день зарахування до списків особового складу військової частини.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 08.04.2021 № 77 ОСОБА_4 призначено на посаду начальника варти 3 го відділення взводу начальників варт стрілецького батальйону (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних).

Головний сержант ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 11, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов`язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов`язки й додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов`язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників).

Згідно до ст. ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України, а також зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України військовослужбовець військової служби за контрактом головний сержант ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 26.06.2025 приблизно о 00 годині 30 хвилин ОСОБА_4 спільно з раніше знайомим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння прийшли на АЗС «ОККО», розташованого за адресою: Вінницька область, м. Могилів-Подільський, проспект Незалежності, 147.

У подальшому, перебуваючи у вищезазначеному приміщенні АЗС «ОККО», ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_7 , діючи умисно, із хуліганських спонукань, зневажаючи загально прийнятими нормами поведінки й моралі в суспільстві, безпричинно нецензурно висловлювались та вчинили насильницькі дії по відношенню до сержанта поліції ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 та відвідувачів АЗК «ОККО», які перебували у приміщенні закладу, усвідомлюючи, що їх дії, можуть призвести до припинення нормального функціонування вище вказаного громадського закладу.

Зокрема ОСОБА_4 у групі ОСОБА_7 , діючи умисно, безпричинно, явно з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок і виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалася особливою зухвалістю, яка проявилось у його нахабному поводженні під час знаходження у громадському місці, ігноруючи існуючі в суспільстві норми поведінки, моралі та добропристойності, демонструючи свою грубу силу, виражаючись нецензурними словами в адресу ОСОБА_10 відштовхнув його в сторону, а також відштовхував та замахувався руками до ОСОБА_8 . Після чого ОСОБА_4 застосовуючи фізичну силу схватив за одяг ОСОБА_9 та силоміць потягнув в сторону.

Тоді ж, ОСОБА_7 , діючи умисно та реалізовуючи спільний злочинний умисел з ОСОБА_4 , безпричинно підійшов до ОСОБА_8 та взявши останнього за одяг потягнув в сторону та силоміць відштовхнув його. Після чого підійшов до ОСОБА_9 та своїми руками штовхав в область шиї та наніс один удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя останнього та здійснив декілька поштовхів руками по тулубу ОСОБА_9 .

Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_4 , вчинив насильство щодо працівника правоохоронного органу, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків за наступних обставин:

Так, відповідно до наказу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому № 242-ос/дск від 27.11.2025 ОСОБА_11 , призначено на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, тобто ОСОБА_11 згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» та ст. 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» - є працівником правоохоронного органу, маючи спеціальне звання - підполковника Державного бюро розслідувань.

Відповідно до ст. 5 Законну України «Про Державне бюро розслідувань», Державне бюро розслідувань вирішує завдання із запобігання, виявлення, припинення, розкриття і розслідування: злочинів, вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про державну службу», особами, посади яких віднесено до першої - третьої категорій посад державної служби, суддями та працівниками правоохоронних органів, крім випадків, коли ці злочини віднесено до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України.

25.05.2026 старший слідчий в особливо важливих справах Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_11 , в межах проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025240040000320 від 04.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, прибув на проспект Незалежності 147 у місті Могилів-Подільський, де знаходиться АЗК «ОККО», для проведення слідчої дії слідчого експерименту. Після завершення вказаної слідчої дії ОСОБА_11 спільно з учасниками даної слідчої дії, а саме: ОСОБА_8 , понятими: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , з метою складання та ознайомлення зі змістом протоколу слідчого експерименту, 26.05.2026 приблизно 00 годині 20 хвилин увійшов до приміщення АЗК «ОККО».

У подальшому до вищезазначеної АЗК «ОККО», 26.05.2026, приблизно о 00 годині 30 хвилин увійшов ОСОБА_4 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Після чого у ОСОБА_4 , виник злочинний умисел направлений на вчинення насильства щодо працівника правоохоронного органу, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 виражаючи зневажливе ставлення до працівника правоохоронного органу, підійшов до ОСОБА_11 , який продовжував складати протокол слідчого експерименту, усвідомлюючи, що останній являється працівником правоохоронного органу та перебуває під час виконання своїх безпосередніх обов`язків, з метою перешкодити йому виконувати свої службові обов`язки, висловлюючись нецензурною лайкою в адресу останнього, вчинив конфлікт з ОСОБА_11 та ігноруючи законні вимоги ОСОБА_11 припинити вчинення злочинних дій, перешкоджаючи виконанню функціональних обов`язків працівника правоохоронного органу, виривав протокол слідчої дії. Після чого ОСОБА_4 , умисно, безпричинно завдав по обличчю ОСОБА_11 долонями правої та лівої рук (не менше 9 дев`яти) ударів, тим самим спричинивши тілесні ушкодження.

Вищевказані обставини стали підставою для повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296 КК України хуліганстві, тобто у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб та ч. 2 ст. 345 КК України в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

У вчиненні вказаного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Могилів-Подільський Вінницької області, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, що перебуває на посаді стрільця 2 відділення 2 взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 10.08.1990, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Обґрунтована підозра ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 26.05.2026; протоколом огляду місця події від 26.05.2026; показаннями потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_8 ; показами свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , та іншими матеріалами, зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження у їх сукупності.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчинення тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк, тому є підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які слугують підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді застави. Зокрема:

1) неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, так як підозрюваний ОСОБА_4 , усвідомлюючи що кримінальне правопорушення, яке йому інкримінується, є тяжким, за яке передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк, може ухилятись від органу досудового розслідування та суду.

Згідно позиції Європейського Суду з прав людини у справі «Бекчиєв проти Молдови» вбачається, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

2) неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні шляхом їх переконання та залякування і схилити їх до зміни даних ними показань.

Крім цього підозрюваний ОСОБА_4 , у силу займаної керівній посаді раніше у системі Міністерства оборони України під час досудового розслідування матиме можливість використовуючи особисті знайомства та здобутий досвід, впливати на свідків та експертів у кримінальному провадженні, з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження зможе вступати у поза процесуальні відносини із свідками та схиляти їх до зміни даних слідству показань.

Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.

Окрім цього, відсутність належного та ефективного заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного може негативно відобразитися на результатах досудового розслідування.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (п. 35 рішення ЄСПЛ № 12369/86 від 26.06.1991 «Летельє проти Франції»).

Разом із тим слід додати, що згідно із п. 51 вказаного вище рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини слідує, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване.

3) неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що підозрюваний, в силу своєї раніше займаної керівної посади у системі Міністерства оборони України має можливість впливати на викривлення значимих даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню, використати свої зв`язки для незаконного впливу на свідків, які брали участь у слідчих діях та є особами, які раніше перебували під його керівництвом.

Крім того, ОСОБА_4 , може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, затягувати звершення досудового розслідування не прибуттям до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду та не виконанням підозрюваним інших процесуальних обов`язків.

Згідно ст. 183 КПК України заборон щодо застосування до ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.

Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 не суперечить вимогам ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», вказаним у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.10.2014 у справі «Чанєв проти України», оскільки в матеріалах справи існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів у відношенні до обвинуваченого чи зменшення ризиків на даний не встановлено.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177, 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи те, що інкримінований ОСОБА_4 злочин вчинений із застосуванням насильства, орган досудового розслідування вважає, що до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Вищевикладене свідчить про те, що на даний час існують ризики того, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу та матиме можливість перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування справи, а тому керуючись вимогами ст. 36, 40, 131, 132, 176-178, 183, 184, 194 КПК України, прокурор просила слідчого суддю клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, слідчому судді пояснив, що по кримінальному провадженні існує ризик, зокрема те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні не тяжкого кримінального правопорушення, тому може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, чинити тиск на свідків, потерпілих, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що унеможливлює обрання йому менш суворого запобіжного заходу.

Підозрюваний та його захисники в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання слідчого, просили слідчого суддю застосувати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, а також визначити розмір застави. Пояснили, що підозра необгрунтована, а ризики не доведені.

Слідчий суддя, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.

Стаття 177 КПК України, передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Стаття 183 КПК України, передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Відповідно до вимог ст. 184 КПК України під час досудового розслідування слідством встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, чинити тиск на свідків та потерпілих, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.

Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров`я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Зокрема слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання, не одружений, на утриманні дітей не має, військовослужбовець, має на утриманні пристарілу матір з інвалідністю.

Разом із тим, органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Зокрема, на теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні умисного не тяжкого кримінального правопорушення. Враховуючи обставини кримінального правопорушення, який вчинений у комендантську годину та військовослужбовцем по відношенню до працівника правоохоронного органу, а також наслідки кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваного, відсутність у нього соціально стримуючих факторів, тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, чинити тиск на свідків, потерпілих, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

При цьому, підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу ОСОБА_4 слідчий суддя не вбачає.

На час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 345 КК України обґрунтована.

Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим і саме тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, який вчинений із застосуванням насильства або погрозою його застосування, тому слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для визначення підозрюваному застави.

На підставі наведеного, керуючись ст. 176 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 309, 400 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , тобто до 00 години 48 хвилин 24 липня 2026 року.

Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 24 липня 2026 року.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Вінницького міського суду

Вінницької області ОСОБА_18