Рішення № 137011026, 02.06.2026, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/274/26

Провадження № 2/139/213/26

РІШЕННЯ

іменем України

02 червня 2026 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.,

з участю секретаря судових засідань Хонькович Л.І.,

розглянувши в селищі Муровані Курилівці у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

25 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІРОКО ФІНАНС" та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 417941, за цим договором Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику грошові кошти, шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму та сплатити плату від суми позики. Позикодавець передав відповідачу грошові кошти у розмірі 5500 гривень, а відповідач не виконав належним чином взяті зобов`язання за договором позики.

29 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІРОКО ФІНАНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" було укладено договір факторингу № 29112024, у відповідності до умов якого ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" відступило право вимоги за Договором позики № 417941 від 25 липня 2024 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС", а Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" набуло права вимоги до ОСОБА_1 в сумі 17325 гривень, з яких: 5500 гривень заборгованість за основною сумою боргу, 825 гривень заборгованість за відсотками, 11000 гривень заборгованість по штрафним санкціям.

Від позивача 30 квітня 2026 року через систему "Електронний суд" надійшов цей позов про стягнення заборгованості за Договором позики № 417941 від 25 липня 2024 року, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "СІРОКО ФІНАНС" та ОСОБА_1 , в сумі 17325 гривень.

30 квітня 2026 року на підставі ч. 6 ст. 187 ЦПК України отримано підтвердження про зареєстроване місце проживання відповідача в АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 01 травня 2026 року (а.с. 13) позовну заяву прийнято до розгляду Мурованокуриловецького районного суду, відкрито провадження у справі та ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання сторони не з`явилися. Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином. Позивач в п. 6 позовних вимог просив розгляд даної справи проводити без участі представника ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" (а.с. 6). Судову повістку-повідомлення з копією ухвали про розгляд справи в спрощеному провадженні з повідомленням сторін та копією ухвали про відкриття провадження 01 травня 2026 року було направлено відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання, однак поштове відправлення повернулося без вручення, оскільки одержувач відсутній за вказаною адресою (а.с. 15-16). Копії вказаних вище документів відповідачу також було направлено та доставлено на зазначену у позовній заяві та в Договорі позики № 417941 від 25.07.2024 електронну адресу (а.с. 17). Таким чином, відповідач обізнаний про розгляд справи за позовом до нього в Мурованокуриловецькому районному суді, в силу положень ст. 128 ЦПК України відповідач вважається таким, що повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи.

За приписами ч. 1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими ЦПК України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 ЦПК України.

Тому, з урахуванням положень ч. 3 ст. 211, ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд постановив про розгляд справи без участі сторін.

Розглянувши справу, суд прийшов до висновку, що позовна вимога підлягає до часткового задоволення, враховуючи таке:

За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Судом установлено:

25 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІРОКО ФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 417941. Відповідно до умов цього ДоговоруПозикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, для придбання товарів та/або робіт та/або послуг (на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від Суми Позики (п. 1.); сума позики 5500 гривень (п. 2.1.); строк позики (первісний строк кредитування) - 10 днів (п. 2.2.); процентна ставка, фіксована - 1,50%/день, дата надання позики 25.07.2024, дата повернення позики 04.08.2024, ОРРПС 16323,71%, орієнтовна загальна вартість позики 6325 гривень (п. 2.3.); Позичальник ознайомився на сайті https://monto.com.ua/informaciya з повною інформацією щодоПозикодавця та його послуги, у тому числі з інформацією, що передбачена ст. 7 Закону України «Про фінансовіпослуги та фінансові компанії», ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», та нормативно-правовимиактами Національного банку України (п. 5.1.); у разі невиконання Позичальником умов цього Договору (неповернення у встановлені умовами Договору строки суми Позики), у випадку коли Сума Позики, зазначена в п. 2 Договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування коштами Позики понад встановлений Договором строк Позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства (п. 18).

Відповідно до п. 21. цей Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-комунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису Позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором Позичальника згідно Закону України «Про електронну комерцію» про що свідчить п. 30. Договору Юридичні адреси та реквізити сторін, в якому зазначено ПІБ Позичальника ОСОБА_1 , його РНОКПП, реквізити паспорта, адреса, номер мобільного телефону, e-mail, номер електронного платіжного засобу, електронний підпис D367yt.

Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

У п.п. 5, 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частина 2 ст. 1056-1 ЦК України визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, в установлений строк і відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Щодо виконання ОСОБА_1 зобов`язання за Договором позики № 417941 від 25 липня 2024 року:

Так, як зазначено вище та слідує з умов цього Договору, предметом договору є позика в сумі 5500 гривень, яка надається строком на 10 днів до 04.08.2024. Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Додаток № 1 До договору позики (з фіксованою процентною ставкою) № 417941 від 25.07.2024 ОСОБА_1 04.08.2024 мав повернути 6325 гривень, з яких: 5500 гривень сума кредиту, а 825 гривень проценти за користування кредитом.

Як слідує із розрахунку заборгованості, який вчинено первісним кредитором, ОСОБА_1 не виконав свого зобов`язання з повернення позики і процентів за користування позикою.

Відповідач відзиву на позов чи будь-яких пояснень, доказів на спростування заяви позивача про існування заборгованості за Договором позики, який є предметом цього позову, суду не подав.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Процесуальні обов`язки відповідача полягають, зокрема, у здійсненні ним активних процесуальних дій, наданні доводів та доказів, що стосуються існування цивільних прав позивача як кредитора у зобов`язанні. Така правова позиція міститься у п. 6.8. постанови ВП ВС від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

29 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІРОКО ФІНАНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" укладено Договір факторингу № 29112024, відповідно до умов якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 4.1. договору визначено, що перехід Права вимоги: Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку № 1 до цього Договору, за умови виконання Фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування передбачених Розділом 3 Договору.

Відповідно до копії витягу з Додатку до Договору факторингу № 29112024 від 29.11.2024 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло прав вимоги, в тому числі, за Договором позики № 417941 від 25 липня 2024 року, в сумі 17325 гривень (з них 5500 гривень - сума заборгованості за тілом, 825 гривень - сума заборгованості за відсотками, 11000 гривень сума заборгованості по пені).

Щодо наявності підстав для задоволення заявленого розміру вимог, суд враховує таке:

Відповідно до п. 1. Договору позики Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від Суми Позики.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ " ДІДЖИ ФІНАНС" щодо стягнення із ОСОБА_1 суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5500 гривень, заборгованості за процентами в розмірі 825 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення із відповідача 11000 гривень - заборгованості по штрафним санкціям (пені), суд враховує таке:

Із розрахунку заборгованості за Договором позики № 417941 від 25.07.2024 укладеним ОСОБА_1 із ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» слідує, що після закінчення строку кредитування первісним кредитором нарахована пеня в сумі 11000 гривень.

Відповідно до п. 18. Договору позики № 417941 від 25.07.2024 у разі невиконання Позичальником умов цього Договору (неповернення у встановлені умовами Договору строки суми Позики), у випадку коли Сума Позики, зазначена в п. 2 Договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування коштами Позики понад встановлений Договором строк Позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

В той же час, відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (зі змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 14.07.2025, № 793/2025 від 20.10.2025, № 40/2026 від 12.01.2026, № 342/2026 від 27.04.2026 ) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє до 02 серпня 2026 року.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що вимога про стягнення із відповідача 11000 гривень штрафних санкцій (пені) задоволенню не підлягає.

За таких обставин, суд вбачає підстави для судового захисту прав позивача та стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" кредитної заборгованості в сумі 6325 гривень.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, в тому числі, питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог, а п. 3 ч. 2 цієї норми, - що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач заявив до суду позовну вимогу з ціною позову 17325 гривень, сплативши 2662 гривні 40 копійок судового збору (а.с. 7). Суд у цьому судовому рішенні прийшов до висновку про задоволення позову в розмірі 6325 гривень, що складає 36,50% від заявленої вимоги. Тому і компенсація судових витрат, зокрема, у вигляді сплаченого при зверненні до суду судового збору (а.с. 7) підлягає у розмірі 36,50% або 971 гривню 77 копійок.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позивач користувався правовою допомогою, в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 гривень позивачем до суду надано наступні докази: договір про надання правової допомоги № 42649746 року від 02 лютого 2026 року, додаткова угода № 417941 від 24 квітня 2026 року до Договору № 42649746 про надання про надання правової допомоги від 02 лютого 2026 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних ФОП Міньковською А.В., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості, акт про надання послуг № 417941 на підтвердження факту надання правової допомоги від 24 квітня 2026 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС № 11306/10 від 02 листопада 2023 року.

Суд вважає подані позивачем докази понесених витрат на професійну правничу допомогу переконливими і достатніми для вирішення питання про їх відшкодування.

З врахуванням рішення суду про часткове задоволення позовних вимог, що становить 36,50% від заявленої вимоги, положень п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36,50% або 2190 гривень.

Керуючись: ст.ст. 42 і 61 Конституції України, Договором позики № 417941 від 25 липня 2024 року, ст.ст. 6, 11, 509, 512, 514, 516, 526, 527, 530, 536, 610-612, 626-629, 638, 639, 641, 644, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280, 282, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Договором позики № 417941 від 25 липня 2024 року, укладеним між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 , у сумі 6325 гривень, а також судові витрати у вигляді сплаченого при зверненні до суду судового збору в розмірі 971 гривню 77 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2190 гривень, а всього 9486 (дев`ять тисяч чотириста вісімдесят шість) гривень 77 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN НОМЕР_1 в АТ`ПУМБ».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: _______