Ухвала суду № 137010984, 28.05.2026, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/44/26

2/132/548/26

Ухвала

Іменем України

28 травня 2026 року місто КАЛИНІВКА

Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання РИБАК І.Ю., за участі: представника позивача ОСОБА_1 адвоката НИКИТЮКА О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області, матеріали цивільної справи № 132/44/26 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шепетівський військовий лісгосп» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

07.01.2026 року до Калинівського районного суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 із позовом до ДП «Шепетівський військовий лісгосп», в якому посилаючись на факт нещасного випадку на виробництві, який стався ІНФОРМАЦІЯ_1 з його батьком ОСОБА_2 , та право, як члена сім`ї потерпілого від нещасного випадку на виробництві, на отримання моральної (немайнової) шкоди (компенсації), передбаченої нормами ч.8 ст.30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ст.ст.23, 1167 ЦК України, просить стягнути на його користь з ДП «Шепетівський військовий лісгосп» в рахунок компенсації моральної шкоди суму у розмірі 7000000грн.00коп.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2026 року, визначено склад суду з розгляду позову: головуючого суддю Сєліна Є.В.

Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області Сєліна Є.В. від 19.01.2026 року, відкрито провадження за позовом, визначено здійснити його розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

У відзиві на позовну заяву, відповідач ДП «Шепетівський військовий лісгосп» посилаючись на положення п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, просить суд закрити провадження у справі, оскільки з приводу даного спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, є рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 24.10.2025 року у справі № 132/2048/25, що набуло законної сили.

Відповідно до ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 23.04.2026 року, закрите підготовче провадження у справі, призначено її до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Никитюк О.І. в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_1 , відповідач ДП «Шепетівський військовий лісгосп» до суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду даної справи були повідомлені належним чином, реалізували надане їм процесуальне право на власний розсуд.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши в порядку, визначеному в законі у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, прийшов до наступних висновків:

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 перебував 04 серпня 2021 року у трудових відносинах з Державним підприємством «Шепетівський військовий лісгосп», оскільки був допущений до роботи без укладення договору. Даний факт встановлений постановою Вінницького апеляційного суду від 02 лютого 2023 року у справі № 132/1587/22, якою зобов`язано Державне підприємство «Шепетівський військовий лісгосп» оформити трудові відносини з ОСОБА_2 ; нарахувати та виплатити ОСОБА_2 заробітну плату за 04 серпня 2021 року у розмірі 963грн.25коп.; нарахувати та сплатити відповідно до законодавства податок на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 04 серпня 2019 року за ОСОБА_2 , виходячи із розміру заробітної плати 963грн.25коп.

04 серпня 2019 року на території військової частини НОМЕР_1 , у Вінницькому лісництві Державного підприємства «Шепетівський військовий лісгосп» стався нещасний випадок, під час якого постраждав ОСОБА_2 , який отримав тілесні ушкодження.

Зазначений нещасний випадок, актом спеціального розслідування нещасного випадку, затвердженим 17 квітня 2024 року в.о.начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Базяка О.В., визнаний таким, що пов`язаний з виробництвом.

У зв`язку із цим, ОСОБА_2 звернувся 19 червня 2024 року до Калинівського районного суду Вінницької області із позовною заявою до Державного підприємства «Шепетівський військовий лісгосп» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві (справа № 132/1901/24, номер провадження 2/132/87/25).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане 26 травня 2025 року Калинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 08 липня 2025 року у справі № 132/1901/24 (номер провадження 2/132/87/25), провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Шепетівський військовий лісгосп» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві, закрито на підставі п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв`язку зі смертю позивача.

23 червня 2025 року до Калинівського районного суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 із позовом до Державного підприємства «Шепетівський військовий лісгосп», в якому посилаючись на факт нещасного випадку на виробництві, який стався ІНФОРМАЦІЯ_1 з його батьком ОСОБА_2 , та право, як члена сім`ї потерпілого від нещасного випадку на виробництві, на отримання моральної (немайнової) шкоди (компенсації), передбаченої нормами ч.8 ст.30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ст.ст.23, 1167 ЦК України, просив стягнути на його користь з ДП «Шепетівський військовий лісгосп» в рахунок компенсації моральної шкоди суму у розмірі 7000000грн.00коп., а також стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати у розмірі 346770грн.00коп.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 24.10.2025 року у справі № 132/2048/25 (номер провадження 2/132/852/25), позов ОСОБА_1 до ДП «Шепетівський військовий лісгосп» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві та стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати залишено без задоволення.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовної вимоги до ДП «Шепетівський військовий лісгосп» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві, суд зазначив:

«Відповідно до положень статті 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно приписів частини 8 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції закону, яка діяла на момент встановлення факту нещасного випадку на виробництві), та частини 8 статті 30 України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції закону, яка діяла на момент звернення позивача до суду із вказаним позовом та ухвалення судового рішення), відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

За нормами статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пленум Верховного Суду України в постанові «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року зазначив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Конституційний Суд України у пункті 4.1 рішення від 27.01.2004 року № 1-рп/2004, виснував, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

До спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя (частина третя статті 1230 ЦК України).

В цивілістичній доктрині під моральною шкодою розуміються фізичні та душевні страждання, завдані фізичній особі неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю, якими порушуються її особисті немайнові блага або посягають на належне фізичній особі майно, а також приниження честі, гідності та ділової репутації фізичної особи. По своїй суті право на компенсацію моральної шкоди є особистим, оскільки внаслідок заподіяння моральної шкоди відбувається негативний вплив на особисті немайнові блага фізичної особи. Саме тому у частині третій статті 1230 ЦК України передбачено правило, що спадкується право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 753/15095/17.

Верховний Суд в постанові від 30.08.2023 року у справі № 947/1429/21 виснував, що за нормою частини третьої статті 1230 ЦК України до спадкоємця переходить обов`язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя. Тобто, на підставі відповідного судового рішення (вироку, ухвали, постанови, рішення), яке набрало законної сили та є чинним (не скасоване, не визнане нечинним).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 за життя із позовом до Державного підприємства «Шепетівський військовий лісгосп» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві звернувся, однак провадження у справі на підставі ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 08.07.2025 року у справі № 132/1901/24 (номер провадження 2/132/87/25), було закрито у зв`язку із його смертю.

Тобто, виплати в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві на користь ОСОБА_2 за його життя, судом не присуджувалися.

За таких обставин, враховуючи те, що за життя ОСОБА_2 не було присуджено судом відшкодування шкоди, відповідно до спадкодавця не перейшло таке право, що відповідає вимогам частини третьої статті 1230 ЦК України, та правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 10 серпня 2022 року у справі № 466/7128/16-ц».

Зазначене судове рішення, ОСОБА_1 не оскаржував, та воно набуло законної сили 24.11.2025 року.

Не дивлячись на це, ОСОБА_1 повторно звернувся 07.01.2026 року до Калинівського районного суду Вінницької області із позовом до Державного підприємства «Шепетівський військовий лісгосп», в якому посилаючись на факт нещасного випадку на виробництві, який стався ІНФОРМАЦІЯ_1 з його батьком ОСОБА_2 , та право, як члена сім`ї потерпілого від нещасного випадку на виробництві, на отримання моральної (немайнової) шкоди (компенсації), передбаченої нормами ч.8 ст.30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ст.ст.23, 1167 ЦК України, просить стягнути на його користь з ДП «Шепетівський військовий лісгосп» в рахунок компенсації моральної шкоди суму у розмірі 7000000грн.00коп.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 зазначала, що «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла такого висновку: «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір» (у цій постанові ЦПК України у редакції до грудня 2017 року).

У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду вказує, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).

Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядалися судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Враховуючи те, що у справі № 132/44/26 (номер провадження 2/132/548/26), яка розглядається, ОСОБА_1 посилаючись на факт нещасного випадку на виробництві, який стався ІНФОРМАЦІЯ_1 з його батьком ОСОБА_2 , та право, як члена сім`ї потерпілого від нещасного випадку на виробництві, на отримання моральної (немайнової) шкоди (компенсації), передбаченої нормами ч.8 ст.30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ст.ст.23, 1167 ЦК України, просить суд стягнути на його користь з ДП «Шепетівський військовий лісгосп» в рахунок компенсації моральної шкоди суму у розмірі 7000000грн.00коп., тобто заявляє позовну вимогу, яка вже була предметом судового розгляду у справі 132/2048/25 (номер провадження 2/132/852/25) за позовом ОСОБА_1 до ДП «Шепетівський військовий лісгосп» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві та стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати, в якому був аналогічний склад учасників цивільного процесу, матеріально-правові вимоги та обставини, що обґрунтовували звернення до суду, а відтак, суд прийшов до висновку, що наявні підстави для закриття провадження у справі.

При цьому, виключення зі змісту позову вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати, а також текстуальна (редакційна) відмінність у викладені обставин, не свідчить про зміну предмета позову та не спростовує тотожність цих позовів.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Згідно частини другої статті 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

За частиною третьою статті 255 ЦПК України, ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина друга статті 256 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 255, 257-261, 268, 272, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шепетівський військовий лісгосп» про відшкодування моральної шкоди закрити.

Роз`яснити, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Копію цієї ухвали невідкладно вручити (направити) учасникам справи.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя