Ухвала суду № 137010789, 01.06.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5448/24

Провадження № 2-ві/369/27/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Лапченко О.М., розглянувши в письмовому провадженні заяву представника позивача адвоката Логойди Яни Василівни про відвід головуючого судді Янченка А.В. від участі у цивільній справі № 369/5448/24 за позовом ОСОБА_1 до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про усунення перешкод у користування земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в:

у провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 369/5448/24 за позовом ОСОБА_1 до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про усунення перешкод у користування земельною ділянкою.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.05.2026 року заяву про відвід головуючого судді Янченка А.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про усунення перешкод у користування земельною ділянкою, визнано необґрунтованою. Питання про відвід судді Янченка А.В. передано для його вирішення іншому судді у відповідності до вимог ст. 33 ЦПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2026 року вирішення питання про відвід судді Янченка А.В. передано судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Лапченко О.М.

Заява представника позивача адвоката Логойди Я.В. про відвід судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченку А.В. мотивована тим, що дії з боку судді викликають сумніви щодо неупередженості та об`єктивності та існують підстави для його відводу від розгляду справи № 369/5448/24. Так, у судовому засіданні у даній справі, призначеному на 19.05.2026 року на 14.00 год., було розглянуте клопотання відповідача 2 про витребування доказів у позивачів від 23.02.2026 року в порядку ст.ст. 84, 95 ЦПК України. Таке клопотання відповідача 2 було обґрунтоване тим, що стороною позивачів 02.12.2024 року подано до суду ряд письмових доказів у копіях, серед яких засвідчені представником позивачів копії висновку експертів за результатами проведення експертизи з питань землеустрою № 8239/8240/17-41 від 01.09.2017 року, а також ряд інших документів. Проте, проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 позивачами суду не наданий і нібито на запити відповідача 2 також наданий не був, як і оригінал рішення Крюківщинської сільської ради від 12.03.2010 року № 4/21 за підписом Сільського голови М. Сезановича. З цих підстав сторона відповідача 2 стверджувала, що на її переконання, вказані документи є сфальсифікованими, викликають сумнів у їх достовірності та наявності оригіналів, а тому не можуть братися судом до уваги, бо вони ґрунтувалися начебто на підставі копій підроблених документів. У вказаному судовому засіданні представником позивачів заперечено проти задоволення такого клопотання з підстав його необґрунтованості, вказано на те, що сам по собі сумнів, висловлений відповідачем 2 щодо відповідності поданих копій (електронних копії) оригіналам вказаних доказів, поданих позивачем в обґрунтування позовних вимог, не може бути підставою для задоволення клопотання про витребування оригіналів документів в порядку ст. 95 ЦПК України. При цьому наголошено на тому, що висновок експертів № 8239/8240/17-41 від 01.09.2017 року позивачами надавався до суду з клопотанням про приєднання доказів до матеріалів даної справи, в якому повідомлялось суду, що такий доказ наданий до суду в копії за фактом ознайомлення у Відділі поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області з матеріалами кримінального провадження № 12015110200003595, де він і знаходиться, а тому витребування оригіналу такого документа у позивачів є завідомо невиконуваним. Проте, ухвалою від 19.05.2026 року судом витребувано у позивачів проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , рішення Крюківщинської сільської ради за підписом сільського голови М. Сезановича, а також вказаний висновок експертів за результатами проведення експертизи з питань землеустрою № 8239/8240/17-41 від 01.09.2017 року. Таким чином фактично без належного підтвердження відповідачем 2 необхідності у витребуванні вказаних оригіналів, всупереч відомому суду та сторонам факту перебування оригіналу висновку експерта не у позивачів, а у правоохоронного органу в матеріалах зазначеного кримінального провадження, суддею ОСОБА_8 покладено на позивачів об`єктивно невиконуваний у певній частині обов`язок надання суду оригіналу документа, який за наявності передбачених законом підстав мав витребовуватись у його зберігача/володільця, ким позивачі не являються. При цьому вбачається однобічне врахування судом безпідставних тверджень відповідача 2 про «сфальсифікованість» «підроблення» документів, наданих позивачами. Наведені обставини свідчать не лише про прийняття окремих процесуальних рішень, а про сформований підхід суду до оцінки доказів сторони позивачів ще до їх безпосереднього дослідження та надання їм оцінки у передбаченому законом порядку. Згідно з ч. 6 ст. 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Тобто суддею фактично покладено на позивачів обов`язок, виконання якого є об`єктивно неможливим у відповідній частині. При цьому покладення такого обов`язку за обставин, коли суду достеменно відомо про відсутність у позивачів фактичної можливості надати відповідний оригінал документа з підстав його знаходження у іншого суб`єкта, об`єктивно створює ризик застосування до сторони позивачів негативних процесуальних наслідків, передбачених ч. 6 ст. 95 ЦПК України. В ході розгляду даної справи суддею Янченком А.В. раніше було задоволено заяву відповідача 2 від 18.04.2025 року про вжиття заходів щодо скасування ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.04.2025 року про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, хоча зазначена заява також ґрунтувалась на голослівних твердженнях відповідача 2 про «завідомо сфальшовані документи» у справі. Внаслідок чого позивачі були вимушені оскаржувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.04.2025 року у справі № 369/5448/24, яку постановою Київського апеляційного суду від 10.12.2025 року у даній справі було скасовано, що у сукупності з наведеними вище обставинами об`єктивно посилює сумніви сторони позивачів у неупередженості суду при подальшому розгляді даної справи. Як у випадку безпідставного скасування застосованих у даній справі заходів забезпечення позову, так і у випадку задоволення 19.05.2026 року необґрунтованого клопотання відповідача 2 про витребування оригіналів доказів, суддею Янченком А.В. враховуються саме припущення сторони відповідача 2 про підроблення документів, що об`єктивно викликає сумніви щодо неупередженості суду, в тому числі при здійсненні ним оцінки наявних у справі доказів сторін на етапі їх дослідження. Зазначене, у свою чергу, викликає обґрунтовані сумніви щодо неупередженості судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченка А.В. при розгляді даної справи та винесення ним законного та об`єктивного рішення у ній, відповідно про існування ризику обмеження прав позивачів на ефективний захист їх порушених прав та законних інтересів в судовому порядку. На підставі наведеного, заявник просила відвести головуючого суддю Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченка А.В. у справі № 369/5448/24.

Згідно ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Згідно положень ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Положеннями ст. 36 ЦПК України встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Як передбачено вимогами ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

Отже, за умовами ч. 3 ч. 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

Разом із тим, слід зазначити, що визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб`єктивного та об`єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб`єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.

Стаття 6 ЄСПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄСПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти.

Так, у справі «П`єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами. У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві» повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.

Крім наведених об`єктивними обставинами, що можуть свідчити про упередженість суду, у практиці ЄСПЛ визнавались такі: члени суду, що мали розглядати справу, вже брали участь у ній у іншій процесуальній ролі, наприклад, прокурор, адвокат, суддя у суді нижчої інстанції тощо ("П`єрсак проти Бельгії"); суддя, що бере участь у справі про оспорювання законодавчих нормативних актів раніше висловлювався з цього приводу як консультант ("Прокол проти Люксембургу"); наявність дискреційних повноважень у одного з суддів, що розглядають справу у колегіальному складі ("Дактарас проти Литви"); участь судді у прийнятті законодавчих або підзаконних нормативних актів, на основі яких потім виноситься судове рішення ("Макгоннелл проти Сполученого Королівства") тощо. Так, у справі "Деміколі проти Мальти" було визнано порушення об`єктивного критерію неупередженості суду, адже до складу Палати представників Мальти, яка розглядала справу заявника, входили два члени, що раніше піддавалися критиці у статті заявника, яка мала відношення до справи, а тому фактично мали особисту заінтересованість у справі.

Аналіз практики рішень ЄСПЛ з цього питання дає можливість прийти до висновку що критерієм порушення суб`єктивної складової даного поняття, можуть бути висловлювання судді по суті правової проблеми, яка порушена у позові у засобах масової інформації до свого головування у суді при розгляді конкретної справи; не реагування судді на расистські висловлювання; якщо головуючий у справі, у пресі вжив висловлювання, які натякали на негативну оцінку заявника, ще до того, як суд під його головуванням повинен був винести рішення у справі тощо. Конкретизуючи суб`єктивний критерій, суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. Суб`єктивна упередженість полягає, як правило, в умисних чи необережних діях суддів перед початком чи під час судового розгляду справи.

З системного аналізу вказаних положень вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Водночас для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.

Вимога мотивувати відвід означає, що особа, яка його заявила, повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов`язує необхідність усунення судді від участі у судовому провадженні. Відповідно до положень національного законодавства, зокрема, вимогами ч. 4 ст. 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

За таких обставин, дослідивши заяву, перевіривши матеріали справи, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд вважає, що заявником не зазначені та не доведені будь-які обставини, які викликають сумнів в неупередженості судді Янченка А.В. при розгляді даної цивільної справи.

Вказані заявником доводи свідчать про незгоду з прийнятими суддею процесуальними рішеннями, проте не містять будь-яких відомостей про наявність певної особистої заінтересованості судді, його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі, що не є підставою для відводу судді.

Даних, які б свідчили, що відповідні процесуальні дії приймались суддею саме тому, що останній відчував упереджене ставлення до тих чи інших учасників провадження, суду не надано.

Твердження заявника про упередженість судді об`єктивно не підтверджуються, а містять лише суб`єктивну, власну оцінку заявника діям судді.

Призначення та проведення судових засідань, оцінка доказів, долучення доказів, вирішення клопотань в ході судового розгляду є процесуальною діяльністю головуючого у справі та у разі порушення цієї діяльності може бути приводом для апеляційного оскарження рішення, яке буде ухвалено суддею в нарадчій кімнаті, а тому зазначені доводи заявника не є підставами для відводу судді в розумінні ст. 36 ЦПК України.

Розглянувши питання про відвід судді Янченка А.В. в порядку, визначеному ст. 40 ЦПК України, дослідивши докази, суд вважає, що заявлений відвід судді Янченку А.В. задоволенню не підлягає, оскільки підстав для відводу судді, передбачених вищенаведеними положеннями чинного процесуального законодавства України, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 36, 39, 40, 260, 261 ЦПК України, суддя,

п о с т а н о в и в:

у задоволенні заяви представника позивача адвоката Логойди Яни Василівни про відвід головуючого судді Янченка А.В. від участі у цивільній справі № 369/5448/24 за позовом ОСОБА_1 до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про усунення перешкод у користування земельною ділянкою - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя - О.М. Лапченко