Рішення № 137010326, 29.05.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/10458/25

2/214/1354/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 травня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Фролової Н.М., за участю секретаря судового засідання Сліпенької Л.В., представника позивача Шевченко Ю.С., відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії,

В С Т А Н О В И В:

27.10.2025 р. позивач Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» звернулось до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, в якій просить стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за період з 01.11.2021 по 31.08.2025.2025 за спожиту послугу з теплопостачання теплової енергії у розмірі 8419,74 грн., інфляційні втрати у сумі 1112,21 грн., 3 % річних у сумі 304,27 грн., пеню у розмірі 364,24 грн., а всього 10200,45 грн., а також витрати з оплати судового збору у розмірі 3028,00 грн., посилаючись на те, що посилаючись на те, що за адресою: АДРЕСА_1 встановлено автономне опалення, проте власник нерухомого майна, обладнаного індивідуальними джерелами опалення зобов`язаний здійснювати оплату на постачання теплової енергії, яка складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Житловий будинок АДРЕСА_2 технічно під`єднаний до інженерних мереж позивача та забезпечується постачанням теплової енергії, що підтверджується актами подачі та припинення теплоносія до указаного житлового будинку. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачами зобов`язань по оплаті за указані послуги, виникла заборгованість, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до суду.

Ухвалою суду від 24.11.2025 року прийнято справу до свого провадження та відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

15.12.2025 до суду надійшов відзив ОСОБА_1 в якому вона заперечила проти позову, посилаючись на те, що 30.10.2025 року заборгованість повністю погашена. 14.11.2025 року суд отримав її заяву та докази оплати, отже предмет спору відсутній. Вона з 2022 року фактично проживає в Німеччині у статусі тимчасового захисту. У квартирі, щодо якої подано позов не проживає та їй належно не було вручено судові матеріали. Відповідач ОСОБА_3 з 21.09.2018 по 24.02.2022 була зареєстрована в м. Харків, з 2022 року проживає в Канаді, тому подання до неї позову робить неможливим її повідомлення і ставить під сумнів правомірність її залучення до справи. Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у квартирі, але є діючим учасником бойових дій, фактично не проживає в квартирі, тому вручення судових повісток неможливе. Тож, жоден з відповідачів не проживає у квартирі, щодо якої позивач здійснював нарахування, що порушує право на судовий захист. Крім того, квартира обладнана автономним опаленням, і фактичне теплопостачання від АТ «Криворізька теплоцентраль» не здійснювалося. Нарахування, які позивач вимагає стягнути, фактично стосуються плати за утримання будинку та прибудинкової території, що передбачено ст.ст. 7,9 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Постановою КМУ №830 від 21.08.2019. Позивач не надав доказів фактичного споживання послуги та правильності нарахування. Заборгованість повністю погашена 30.10.2025. Відсутність заборгованості є підставою для закриття провадження (п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України). Заперечувала проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження.

18.12.2025 року до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій представник позивача просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь позивача за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.11.2021 по 31.08.2025 інфляційні втрати у розмірі 542,94 грн, 3% річних у розмірі 153,82 грн, пеня у розмірі 181,19 грн, а всього 877,95 грн., а також судові витрати в розмірі 3028,00 грн, посилаючись на те, що 17.12.2025 за №12348/31 від начальника відділу по роботі зі споживачами, надійшла довідка щодо надання інформації, в якій зазначено, що станом на 16.12.2025 заборгованість за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.11.2021 по 31.08.2025 сплачена в сумі 8 419,74 грн. Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Приписами пункту 44 Типового договору встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону. Згідно із п. 45 Типового договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Отже, стягувана позивачем з відповідачів сума інфляційних втрат на суму боргу, трьох процентів річних та пені є відповідальністю останніх за допущене ним порушення грошового зобов`язання. На підставі наведеного, АТ «Криворізька теплоцентраль» просить суд врахувати оплату у сумі 8 419,74 грн. при прийнятті рішення, однак зауважує, що оплату у сумі 5 419,74 грн. відповідачі здійснили вже після звернення АТ «Криворізька теплоцентраль» до суду. З урахуванням оплат, які були здійснені відповідачами до пред`явлення позову до суду, позивачем відкореговані суми штрафних санкцій.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позов з урахування заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не визнали позовні вимоги з підстав зазначених у відзиві.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, учасники судового розгляду не заперечували щодо проведення судового засідання за її відсутності.

Заслухавши осіб, які брали участь у розгулі справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом установлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_4 за вищевказаною адресою знято з реєстрації з 21.08.20218 року у зв`язку із вибуттям до нового місця проживання.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень статті 10 цього Закону, а також прийняти рішення про незастосування положень частини п`ятої статті 10 цього Закону при розрахунках за житлово-комунальні послуги у відповідному будинку, будівлі.

Положеннями частини першої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Таким чином, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії.

Пунктом 35 Правил визначено, що розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що до спільного майна багатоквартирного будинку належать, зокрема, і приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Отже, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18, які вірно враховано судом першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, відповідачі, як користувачі житлового приміщення, яка обладнана системою індивідуального опалення, зобов`язаний нести витрати на обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання.

При цьому згідно письмових доказів, надання теплової енергії до багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 підтверджено актами про подачу та про припинення теплової енергії.

Так, згідно з наданим до суду розрахунком, сума боргу за спожиту послугу з постачання теплової енергії, яка рахується за мешканцями квартири АДРЕСА_3 за період з 01.11.2021 по 31.08.2025 за спожиту послугу з теплопостачання теплової енергії у розмірі 8419,74 грн.

24.09.2025 була сплачена заборгованість за постачання теплової енергії в розмірі 1500,00 грн., 22.10.2025 сплачена заборгованість за постачання теплової енергії в розмірі 1500,00 грн. та після звернення до суду 30.10.2025 сплачена заборгованість за постачання теплової енергії в розмірі 5419,74, що стало підставою для зменшення позовних вимог частині стягнення заборгованості за постачання теплової енергії.

Разом з тим, згідно частини першої статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Пунктом 45 Типового договору, передбачено У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Згідно до ст. 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Загальновідомим є той факт, що встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (530-ІХ від 17.03.2020), згідно якого, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», яка набрала чинності з 24.02.2022, визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

Кабінет Міністрів України постановою № 1405 від 29 грудня 2023 р., яка набрала чинності 30.12.2023, вніс зміни в пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», виклавши його в новій редакції та таким чином скасувавши (з дати набрання чинності постановою № 1405) заборону (а не саму постанову № 206) у тому числі на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням. Такий мораторій зберігається лише на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Таким чином постанова № 206 від 05.03.2022 є чинною, але в редакції з урахуванням змін, внесених в тому числі постановою № 1405 від 29.12.2023, які набрали чинності 30.12.2023.

Виходячи з викладеного заявлені вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги з 30.12.2023.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з юридичної природи правовідносин, що виникли між сторонами, на них поширюється дія ч.2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 10 жовтня 2019 року по справі № 205/1460/15-ц, провадження № 61-13198св19.

Суд уважає, що вимоги позивача до відповідачів про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини другої статті 625 ЦК України та частково погоджується з наданим позивачем розрахунком інфляційних втрат і 3% річних за період до 23.02.2022 та з 30.12.2023 з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», яка набрала чинності з 24.02.2022 та постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 р., яка набрала чинності 30.12.2023.

За таких обставин, оцінюючи всі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Що стосується позовних вимог з урахуванням заяви про їх зменшення до відповідача ОСОБА_3 слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6). Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч.7).

Відповідно до ст.83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч.1). Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч.2). Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч.3). Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8).

Позивачем не доведено та не надано доказів у встановлений законом строк, що відповідач ОСОБА_3 являється споживачем послуг з теплопостачання, на яку може бути покладено обов`язок сплати заборгованості за надані послуги за період з 01.11.2021 року по 31.08.2025 року, інфляційних втрат, 3 % річних, пені, оскільки відсутні будь-які докази на підтвердження того, що вона є власником квартири та/або зареєстрована за вказаною адресою, тому суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 .

Одночасно суд у відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати, пропорційно задоволеної частині позовних вимог (83,51%).

Керуючись ст.ст.4, 10, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, інфляційні втрати у сумі 450,74 грн., 3 % річних у сумі 130,10 грн., пеню у розмірі 152,34 грн., а всього 733,18 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850 судовий збір у розмірі 1264,35 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850 судовий збір у розмірі1264,35 грн.

В задоволенні решти позовних вимог до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - відмовити.

В задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомлення з рішенням суду на веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення складено 29.05.2026.

Суддя