Рішення № 137008524, 01.06.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/43257/24

Провадження № 2/761/1391/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Харечко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві, за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», про стягнення суми несплаченого страхового відшкодування; стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2024р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», в якому просив суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування, у вигляді понесених позивачем витрат на медичне обслуговування, що становить 3141,0 євро, що по курсу на момент проведення операції та лікування дорівнювало 123755,40 грн.

- стягнути з відповідача на користь позивача, завдану позивачу моральну шкоду в розмірі 50000,0 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 14 жовтня 2021р. між сторонами було укладено договір комплексного добровільного страхування подорожуючих за кордон № HL00010547 (далі по тексту - договір страхування), предметом якого є страхування медичних та додаткових витрат - майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані з життям, здоров`ям та працездатністю застрахованої особи, а саме: з непередбаченими медичними та додатковими витратами, що виникають у зв`язку з необхідністю отримання медичної та іншої допомоги, що передбачена договором.

Наприкінці серпня 2022р., позивач відчув погіршення стану здоров`я та звернувся до лікарів та медичних установ за допомогою. Зокрема робив УЗД, МРТ. За результатами діагностики, йому було призначено проведення хірургічної операції (орхіектомії). 12 жовтня 2022р. позивачу було проведено відповідне хірургічне втручання у клініці Св. Луки, м. Салоніки, Грецька Республіка та 13 жовтня 2022р. позивача було виписано з лікувального закладу. Операцію проводив лікар приватної практики уролог-хірург ОСОБА_2 . Перебування на стаціонарі склало два вищевказаних дні. Загальна сума витрачена позивачем на проведену операцію становить 3141,0 євро.

14 жовтня 2022р. відповідачем було отримано заяву позивача, та додані до неї копії медичних документів на відшкодування витрат по випадку, що має ознаки страхового. За результатами розгляду заяви і наданих позивачем документів, страховиком було надіслано позивачу лист, в якому останній відмовив позивачу у виплаті суми страхового відшкодування, з посиланням на п. 3.5.4.29 договору страхування, з зазначенням, що не є страховим випадком події, які сталися з застрахованою особою та прямо чи опосередковано пов`язання з будь-яким протезуванням.

На думку позивача, відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є незаконною, оскільки відповідачем не дотримані положення договору страхування, у зв`язку з тим, що йому було видалено орган (діагностовано абсцес мошонки правого яєчка), що потребувало проведення невідкладної радикальної орхіектомії, а вже потім було запропоновано позивачу встановлення протезу.

Крім того, позивач вважає, що неправомірними діями відповідача йому була спричинена моральна шкода, яку він оцінив в 50000,0 грн.

Оскільки в досудовому порядку вирішити спір неможливо, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом для захисту свого порушеного права.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2024р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження і призначено справу в підготовче засідання.

20 грудня 2024р. на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечував проти позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що за умовами договору страхування, відповідно до пп 8.2.28. п. 8.2. Розділу 8 договору страхування, страховик не визнає страховим випадком події, які сталися із застрахованою особою та прямо чи опосередковано пов`язані з будь-яким протезуванням, включаючи зуби та очі. Отже, прийняте страховиком рішення про відмову у страховій виплаті є правомірним та ґрунтується на умовах договору страхування. Помилкове посилання у рішенні страховика на п.3.5.4.29 договору страхування не змінює підстав прийнятого рішення, та не свідчить про його незаконність.

Також, сторона відповідача вважала, що стороною позивача надані неналежні докази, оскільки відсутній їх переклад.

Крім того, на думку сторони відповідача безпідставними та необґрунтованими є вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди.

Відповідь на відзив стороною позивача до суду не подавалась.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 лютого 2025р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав наведених у позові, просив суд позов задовольнити, наголошуючи, що ним, внаслідок погіршення стану здоров`я було звернення до медичних установ, та проведено невідкладну медичну операцію по видаленню органу, за рекомендацією лікарів, з метою уникнути ще більшого погіршення стану його здоров`я, та вже після цього здійснено протезування, при цьому заявлені вимоги майнового характеру, не включають витрати позивача на протезування.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, з підстав наведених у відзиві на позов, зазначивши, що сторона відповідача вважає, що хірургічне втручання, яке зазнав позивач, викликано виключно протезуванням органу, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 14 жовтня 2021р. між сторонами було укладено договір страхування, предметом якого, відповідно до п. 5.1-5.3 є: страхування медичних та додаткових витрат - майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані з життям, здоров`ям та працездатністю застрахованої особи, а саме: з непередбаченими медичними та додатковими витратами, що виникають у зв`язку з необхідністю отримання медичної та іншої допомоги, що передбачена договором; страхування від нещасного випадку - майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані з життям, здоров`ям та працездатністю застрахованої особи; страхування цивільної відповідальності - майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з обов`язком застрахованої особи відшкодовувати третім особам пряму шкоду, за ненавмисне заподіяння якої застрахована особа несе цивільно-правову відповідальність.

Згідно умов договору страхування, період страхування становить з 15 жовтня 2021р. по 30 жовтня 2022р.; страхова сума на одну особу 30000,0 євро; франшиза 0,0 євро.

Так, позивач звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначав, що він відчув погіршення стану здоров`я та звернувся до лікарів та медичних установ за допомогою. Зокрема робив УЗД, МРТ. За результатами діагностики, йому було призначено проведення хірургічної операції (орхіектомії). 12 жовтня 2022р. позивачу було проведено відповідне хірургічне втручання у клініці Св. Луки, м. Салоніки, Грецька Республіка та 13 жовтня 2022р. позивача було виписано з лікувального закладу. Операцію проводив лікар приватної практики уролог-хірург ОСОБА_2 . Як вбачається зі змісту виписного епікризу, позивач проходив лікування в лікарні Святого Луки в м. Салоніки Грецька Республіка, з 12 по 13 жовтня 2022р., у нього було діагностовано «абсцес мошонки правого яєчка», та було проведено радикальну орхіектомію правого яєчка та встановлено протез яєчка.

В судовому засіданні позивач наголошував, надавши до суду належні і допустимі докази, що загальна сума витрачена позивачем на проведену операцію становить 3141,0 євро, без врахування вартості придбаного ним окремо протезу.

Судом встановлено, що 14 жовтня 2022р. відповідачем було отримано заяву позивача, та додані до неї копії медичних документів на відшкодування витрат по випадку, що має ознаки страхового. За результатами розгляду заяви і наданих позивачем документів, страховиком було надіслано лист, в якому останній відмовив позивачу у виплаті суми страхового відшкодування, з посиланням на п. 3.5.4.29 договору страхування, а саме: не є страховим випадком події, які сталися з застрахованою особою та прямо чи опосередковано пов`язання з будь-яким протезуванням.

В судовому засіданні, представник відповідача не заперечувала, факту своєчасного звернення позивача до страховика з заявою про настання страхового випадку та виплату суми страхового відшкодування та надання в повному обсязі, документів, на підтвердження факту події.

Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Положеннями ст. 991 ЦК України передбачено, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:

1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації;

2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;

5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

За змістом п. 2) ч. 1 ст. 20 Закону та п. 2 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування.

Згідно з положеннями ст. ст. 11, 525, 526, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від виконання умов якого не допускається.

Пунктом 3.13 договору страхування передбачено, що невідкладна амбулаторно-поліклінічна (стаціонарна) допомога - медична допомога, що надається Застрахованій особі в умовах поліклініки або дипломованим лікарем цілодобового стаціонару при станах, що виникають у Застрахованої особи внаслідок гострих захворювань, загострення хронічних хвороб, нещасних випадків, і спрямована на ліквідацію загрози життю та запобігання подальших пошкоджень.

В свою чергу, згідно з умовами договору страхування, страховими випадками при страхуванні медичних та додаткових витрат визнаються (п. 6.1.1., 6.1.2., 6.1.3 договору страхування):

- невідкладна (швидка) допомога;

- невідкладна стаціонарна допомога;

- невідкладна амбулаторно-поліклінічна допомога.

В свою чергу, п. 8.2.28 договору страхування передбачає, що страховик не визнає страховим випадком події, які сталися із Застрахованою особою та прямо чи опосередковано пов`язані з будь-яким протезуванням, включаючи зуби та очі.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, відмовляючи позивачу у виплаті суми страхового відшкодування, сторона відповідача у своєму рішенні послалася, як на підставу відмови на положення п. 3.5.4.29 договору, при цьому редакція, укладеного між сторонами договору страхування такого пункту не містить. В судовому засіданні представник відповідача наголошувала, що страховиком була допущена помилка, в номері пункту договору, однак в досудовому порядку така помилка страховиком усунунута не була.

Крім того, в судовому засіданні позивач звертав увагу суду, що крім протезування, йому невідкладно було проведено радикальну орхіектомію правого яєчка, у зв`язку з встановленням діагнозу: «абсцес мошонки правого яєчка».

В судовому засіданні представник відповідача наголошувала, що сторона відповідача вважає, що орхіектомію правого яєчка, була проведена саме з подальшим протезуванням, а тому відсутні правові підстави для визнання даної події страховим випадком.

Судом критично оцінюються, вказані твердження сторони відповідача, оскільки протягом всього часу розгляду справи в суді стороною відповідача не було надано до суду жодного належного і допустимого доказу на підтвердження вказаних тверджень, а також відомості про відсутність медичних показань проведення позивачу орхіектомії правого яєчка.

Таким чином, суд вважає, що в розумінні положень розділу 6.1 договору страхування, укладеного між сторонами, дана подія (проведення позивачу орхіектомії правого яєчка, внаслідок абсцесу мошонки правого яєчка) є страховим випадком.

Судом встановлено, що позивач повідомив страховика про подію (страховий випадок) своєчасно, та надав всі необхідні документи для визнання випадку страховим та для визначення розміру страхового відшкодування, що не заперечувалось стороною відповідача протягом всього часу розгляду справи в суді.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, на підставі п. 3.5.4.29 договору страхування, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума страхового відшкодування у розмірі 123755,40 грн.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 23 ЦК України (ч. 1) передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд погоджується з тим, що позивачеві було завдано моральні страждання, пов`язані із незаконними діями відповідача, які виразилась у його небажанні здійснювати виплату суми страхового відшкодування в повному обсязі.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові № 4 від 31 березня 1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру в наслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку із ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що вимога про стягнення моральної шкоди безпідставна та незаконна.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України (ч. 2 цієї статті), передбачає, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, зокрема з вимогою про відшкодування моральної шкоди, позивач мотивував небажанням відповідача здійснювати виплату страхового відшкодування в повному обсязі, порушенням зобов`язань за договором страхування і незаконною відмовою у виплаті страхового відшкодування, що, за його твердженнями, змусило звертатись до суду, і як наслідок до отримання страхового відшкодування із затримкою, що призвело до тривалих переживань і душевних страждань та вимагало додаткових зусиль і часу.

Наведене узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019р. у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19).

Разом з тим, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, оскільки в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що діями відповідача, позивачу завдано моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, які вимагають від останнього, додаткових зусиль для організації свого життя, відчуття ним негативних емоцій, перебування у стресовій ситуації, а тому суд вважає вірним, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди - 10000,0 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1337,55 грн.

Керуючись ст. ст. ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 1, 4, 15, 16, 525, 526, 629, 979, 988, 989 ЦК України; ст. ст. 8, 9, 16, 20 Закону України «Про страхування», суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (код ЄДРПОУ: 20782312, місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40), про стягнення суми несплаченого страхового відшкодування; стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 123755 /сто двадцять три тисячі сімсот п`ятдесят п`ять/ грн. 40 коп.; у відшкодування моральної шкоди 10000,0 /десять тисяч/ грн.; судовий збір у розмірі 1337 /одна тисяча триста тридцять сім/ грн. 55 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду. якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 01 червня 2026р.

Суддя: