Ухвала суду № 137007669, 26.05.2026, Турківський районний суд Львівської області

Справа № 458/464/26

1-кп/458/78/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2026 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження

сторона обвинувачення:

прокурор Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 ,

сторона захисту:

обвинувачений ОСОБА_4 ,

захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Турка Львівської області клопотання прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 19.05.2026 року ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.02.2025 року № 62025140120000422 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Комарники Турківського району Львівської області, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з професійно-технічною освітою, не одружений, солдат, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

06.05.2026 року прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 передано до Турківського районного суду Львівської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.02.2025 року № 62025140120000422 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Згідно з вимогами ст.ст.127,129 Конституції України правосуддя здійснюють професійні судді і судочинство провадиться суддею одноособово.

Згідно з ч.1 ст.31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється професійним суддею одноособово. Суддя для розгляду кримінального провадження визначається у порядку, передбаченому ст.35 КПК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.35 КПК України визначено суддю для розгляду кримінального провадження, оскільки відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 06.05.2026 року справу було передано на розгляд судді ОСОБА_1 .

Ухвалою суду 06.05.2026 року призначено підготовче судове засідання.

Судові засідання призначалися на 11.05.2025 року, 20.05.2026 року, 26.05.2026 року.

19.05.2026 року прокурор Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 на електронну адресу суду в надіслав клопотання від 19.05.2026 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому строком на 60 днів, оскільки такий термін спливає 03.06.2026 року.

В судовому засіданні 26.05.2026 року прокурор Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 підтримав подане ним клопотання з підстав, які наведені в клопотанні, просив таке клопотання задовольнити, додатково звернув увагу на те, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, вчинив тяжкий злочин, який передбачає покарання у виді позбавлення волі позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років, для уникнення відповідальності обвинувачений може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Також звернув увагу на те, що під час дії воєнного стану, особа, яка обвинувачується в скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

В судовому засіданні 26.05.2026 року обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти клопотання прокурора, просив змінити запобіжний захід і застосувати запобіжний захід у вигляді застави, оскільки стан здоров`я незадовільний, вчинив правопорушення, оскільки своєчасно не давали медичної допомоги під час служби.

В судовому засіданні 26.05.2026 року захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, в судовому засіданні просив застосувати запобіжний захід у вигляді застави, вказав, що ризик переховування від суду є відсутній, ризик впливу на свідків не знайшов свого підтвердження, обвинувачений раніше не судимий.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, та матеріали клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до висновку про задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою виходячи з наступних підстав.

ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та проходячи її у військовій частині НОМЕР_2 , всупереч вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків в умовах воєнного стану, без поважних причин, 29.12.2024 року самовільно залишив територію тимчасового розташування батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) та проводив час на власний розсуд, обов`язки військової служби не виконуючи до 11.01.2025 року, тобто до моменту з`явлення до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ), де виявив бажання продовжити проходження військової служби, чим припинив вчинення триваючого кримінального правопорушення, тобто у вчиненні самовільного залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України.

Окрім того, солдат ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та проходячи її у військовій частині НОМЕР_3 , діючи з прямим умислом, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків в умовах воєнного стану, без поважних причин, 04.06.2025 року не з`явився вчасно на службу після відпустки до розташування підрозділу військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_4 ) та проводив час на власний розсуд, обов`язки військової служби не виконуючи до 09.12.2025 року, тобто до моменту з`явлення до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ), де виявив бажання продовжити проходження військової служби, чим припинив вчинення триваючого кримінального правопорушення, тобто у вчиненні нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України.

Окрім того, солдат ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та проходячи її у військовій частині НОМЕР_4 , діючи з прямим умислом, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків в умовах воєнного стану, без поважних причин, 27.12.2025 року не з`явився вчасно на службу після лікування до розташування підрозділу військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_5 ) та проводив час на власний розсуд, обов`язки військової служби не виконуючи до 05.04.2026 року, тобто до моменту його затримання в приміщенні СВ ВнП №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області (Львівська область, Самбірський район, м. Турка, вул. В. Стуса, 14), чим було припинено вчинення триваючого кримінального правопорушення, тобто у вчиненні нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України.

Клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вручено обвинуваченому ОСОБА_4 з дотриманням строку, передбаченого ч.2 ст.184 КПК України.

Сторони кримінального провадження в судовому засіданні висловили свою позицію стосовно клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: повідомленнями та доповідями про вчинення кримінальних правопорушень військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_4 ; матеріалами службових розслідувань військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_4 , НОМЕР_3 ; показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності, що також встановлювалося під час обрання підозрюваному запобіжного заходу на стадії досудового розслідування.

Вирішуючи питання про продовження раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В даному випадку, фактичні обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), а саме нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу, без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану та самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, а тому з урахуванням серйозності висунутої проти нього підозри, що свідчить про його суспільну небезпеку, як особи та тяжкість покарання, що загрожує у разі доведеності його винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення, дає суду достатньо підстав з певною вірогідністю стверджувати, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Отримані під час досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб передбачений КПК України таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого, в разі визнання судом останнього винуватим, йому загрожує безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від від 5 до 10 років.

05.04.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та того ж дня о 10.52 год. його затримано в порядку ст. 615 КПК України.

06.04.2026 року ухвалою слідчого судді Турківського районного суду Львівської області відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням у ДУ «Львівська установа виконання покарань № 19», без можливості внесення застави, строком до 03.06.2026 включно.

27.04.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України.

Доводячи існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, сторона обвинувачення зауважує про те, що ризиком є дія, яка може вчинятись з високим ступенем ймовірності.

Необхідність продовження застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю таких ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Зокрема, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 може ухилятися від органу досудового розслідування та суду, оскільки кримінальне правопорушення, яке інкримінується останньому, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України є тяжким передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років. Будучи обізнаним про покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 , для уникнення відповідальності останній може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Разом з цим, слід врахувати обвинуваченому нічого не перешкоджає залишити Львівську область, з переховування від суду, він є жителем Львівської області, проживає в безпосередній близькості від державного кордону.

Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України виражається у тому, що враховуючи отримані органом досудового розслідування показання про обставини вчинених підозрюваним кримінальних правопорушень, які надали свідки, то обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на волі матиме можливість спілкуватись із свідками, і таким чином безперешкодно впливати на них, зокрема, шляхом підкупу, примусу, погроз, з метою зміни або відмови їх надавати покази працівникам правоохоронних органів та/або суду.

Вказані вище дії може вчинити як сам підозрюваний, а також будучи на волі, може залучити для цього і інших осіб.

Про неможливість запобігти такому ризику свідчить і той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст.23 КПК України) свідки ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу судового рішення.

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що обвинувачений може перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення злочину, незаконними засобами через залякування та вмовляння впливати на свідків, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначеного кримінального правопорушення, безпідставно не з`являтися на судові засідання.

Ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_4 вчинивши неодноразово залишення військової частини, таким чином продовжити вчинення кримінального правопорушення в якому на даний час обвинувачується.

Враховуючи наведе ризик вчинення іншого кримінального правопорушення на думку сторони обвинувачення повністю підтверджений.

Під час судового розгляду суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Відповідно до п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Ст.17 Закону України «При виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права».

Зважаючи на практику Європейського суду, суд враховує, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, рішення ЄСПЛ від 06.04.2000 року у справі «Лабіта проти Італії». Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 суд враховує вимоги п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В даному випадку, фактичні обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, а тому з урахуванням серйозності висунутої проти нього підозри, що свідчить про його суспільну небезпеку, як особи та тяжкість покарання, що загрожує у разі доведеності його винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення, дає суду достатньо підстав з певною вірогідністю стверджувати, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Заявлені під час досудового розслідування ризики, передбачені п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, не зменшилися і виправдовують обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки за вчинення інкримінованого злочину йому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 5 - ти до 10 - ти років, що дає достатні підстави вважати про реальність таких ризиків з боку обвинуваченого і це може спонукати обвинуваченого до втечі.

Обираючи дію такого запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину.

При розгляді питання про доцільність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування ("Бекчиєв проти Молдови" § 58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти ("Ідалов проти Росії", "Гарицьки проти Польщі", "Храїді проти Німеччини", "Ілійков проти Болгарії"), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин ("Сельчук проти Туреччини", "Мацнеттер проти Австрії").

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що він з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому правопорушення, може вдатися до відповідних дій.

У справі "Ілійков проти Болгарії" N 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Суд звертає увагу, що згідно ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-1 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Окрім цього, відповідно до положень ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у в чиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 оскільки останній обвинувачується у вчиненні злочину, який згідно вимог ст. 12 КК України є тяжким, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 - ти до 10 - ти років , та за обвинувачення у якому застосовується безальтернативний запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Продовжуючи строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ("Летельє проти Франції").

Фактичні обставини кримінального провадження, питання наявності чи відсутності вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення вирішуються на іншій стадії кримінального процесу - у судовому провадженні під час розгляду справи по суті.

З огляду на наявні матеріали суддя доходить висновку, що застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід наразі достатньою мірою нівелює наявні ризики. Тобто в даному випадку тривалість та ступінь обмеження прав обвинуваченого постійно перевіряється, а також з урахуванням часу їх застосування та обставин змінюється запобіжний захід, який би міг забезпечити відповідну процесуальну поведінку підозрюваного та недопущення реалізації ним ризиків.

Так як судом встановлено наявність, наданими прокурором доказами, обставини, які свідчать про наявність всіх трьох обставин, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст. 194 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , необхідність накладення яких встановлена з наведеного обґрунтування клопотання.

Згідно п.7 Постанови Пленуму ВССУ № 14 від 19.12.2014 року «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» у ч. 1 ст. 197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Судам під час визначення строку закінчення дії ухвали про продовження застосування запобіжного заходу вигляді тримання під вартою слід враховувати, що в разі продовження тримання під вартою попередня ухвала втрачає свою силу. Такий підхід відповідає загальній засаді законності кримінального провадження і унеможливлює випадки визначення в ухвалі строку тримання під вартою понад 60 днів.

Продовжуючи строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави суд виходить з тих міркувань, що підозра висунута підставно і така підозра є обгрунтованою, продовжують існувати вагомі підстави, що у разі звільнення ОСОБА_4 осанній втече, втручатиметься у відправлення правосуддя, а також немає жодної можливості застосувати альтернативний захід, зважаючи на тяжкість правопорушення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.23,110,331,369-372,376,392 КПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 19.05.2026 року ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.02.2025 року № 62025140120000422 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави ОСОБА_4 строком на 60 днів задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Комарники Турківського району Львівської області, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з професійно-технічною освітою, не одружений, солдат, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали судді про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 складає 60 днів та починається з моменту його продовження, тобто з дня постановлення ухвали та до 24.07.2026 року включно.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 рахувати з 05.04.2026 року 10 год 52 хв з моменту фактичного затримання.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за конвоюванням, доставкою та прибуттям обвинуваченого ОСОБА_4 на визначені судом дати покласти на прокурорів Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, які приймають участь в судових засіданнях та входять в склад призначеної групи прокурорів.

Контроль за виконанням ухвали судді здійснює прокурор Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, який приймає участь в судових засіданнях та входить в склад призначеної групи прокурорів.

Копію даної ухвали скерувати Державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19», батальйону конвойної служби ГУ НП у Львівській області для відома та виконання етапування ОСОБА_4 до Турківського районного суду Львівської області.

Копію даної ухвали скерувати на електронну адресу Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, а також вручити в дозволений законом порядок обвинуваченому ОСОБА_4 , його захиснику адвокату ОСОБА_5 для відома.

Інформацію щодо справи, що розглядається учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет веб-адреса сторінки: http://court.gov.ua; https://tk.lv.court.gov.ua/.

Ухвала, в частині продовження строку тримання під вартою, може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 року шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Порядок оскарження ухвали визначено ст.ст.309,392,395 КПК України.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили після її проголошення

Повний текст ухвали буде складено 28.05.2026 року.

Суддя ОСОБА_1