Ухвала суду № 137007115, 27.05.2026, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/178/26Провадження № 1-кп/724/61/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

за участі:

секретаря судового засідання: ОСОБА_2

прокурора Чернівецької обласної

прокуратури: ОСОБА_3

захисника: ОСОБА_4

обвинувачених: ОСОБА_5 , ОСОБА_6

представника потерпілого: ОСОБА_7

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Хотин Чернівецької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024260000000151 від 10.09.2024 року відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

До Хотинського районного суду Чернівецької області для розгляду надійшов затверджений обвинувальний акт по кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024260000000151 від 10.09.2024 року відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Під час підготовчого судового засідання прокурор просив призначити справу до судового розгляду, вважає, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог КПК України, підстав для закриття провадження немає, провадження підсудне Хотинському районному суду Чернівецької області.

Обвинувачені, захисник та представник потерпілого не заперечували щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Дослідивши матеріали обвинувального акту з реєстром матеріалів досудового розслідування за №42024260000000151 від 10.09.2024 року, заслухавши думку учасників кримінального провадження з приводу можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, суд приходить до наступного висновку.

Кримінальне провадження підсудне Хотинському районному суду Чернівецької області.

Підстав для закриття провадження з підстав передбачених п. 4-8 ч.1, ч.2 ст. 284 КПК України не вбачається.

Угод про визнання винуватості у порядку ст.ст. 468-475 КПК України до суду не надійшло.

Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст.291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону.

Учасники судового провадження не заперечують проти можливості призначення судового розгляду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо необхідності призначення судового розгляду.

Під час підготовчого судового засідання прокурор заявив клопотання щодо відсторонення від посади обвинуваченої ОСОБА_5 строком на 60 днів.

Клопотання обгрунтовано тим, що 16.06.2021 згідно із розпорядженням №299-ос міського голови Хотинської міської ради укладено контракт з ОСОБА_5 , відповідно до якого останню призначено на посаду генерального директора КНП «Хотинська багатопрофільна лікарня» Хотинської міської ради. Перебуваючи на вказаній посаді обвинувачена може незаконними засобами впливати на обвинувачену ОСОБА_6 , оскільки остання на даний час працює в КНП «Хотинська багатопрофільна лікарня» та перебуває в підпорядкуванні ОСОБА_5 , протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити нове кримінальне правопорушення, пов`язане із розтратою бюджетних коштів, а так само знищити, підмінити чи спотворити документи, що мають значення для кримінального провадження, оскільки перебування ОСОБА_5 на вказаній посаді сприяло вчиненню нею корупційного кримінального правопорушення, пов`язаного з розтратою бюджетних коштів.

Також вказує, що обвинувачена ОСОБА_5 перебуваючи на посаді генерального директора, може знищити чи підробити речі і документи, оскільки вона наділена правом підпису документів від імені установи та буде мати у розпорядженні печатку підприємства, що не виключає створення нею нових документів, які будуть впливати на хід судового розгляду, а також може впливати на свідків, серед яких є працівники КПН «Хотинська багатопрофільна лікарня», використовуючи можливості, які надає їй займана посада.

Прокурор у клопотанні зазначає, що запобігання вказаним ризикам можливе у разі відсторонення обвинуваченої ОСОБА_5 від посади генерального директора КНП «Хотинська багатопрофільна лікарня».

Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні даного клопотання, оскільки прокурором у клопотанні невірно зазначено посаду, яку обіймає обвинувачена, а отже клопотання, подано без додержання вимог ст.155 КПК України.

Обвинувачена ОСОБА_5 підтримала думку свого захисника, також вказала, що всі документи, які стосуються даного кримінального правопорушення було вилучено під час досудового розслідування.

Обвинувачена ОСОБА_6 просила відмовити у задоволенні даного клопотання.

Представник потерпілого КНП «Хотинська багатопрофільна лікарня» ОСОБА_7 просив відмовити у задоволенні клопотання з підстав необгрунтованості, також зазначив, що наданий прокурором витяг з ЄРДР про внесені відомості відносно ОСОБА_5 за ч.4 ст.191 КК України не свідчить про вчинення кримінального правопорушення, оскільки підозра по даному факту обвинуваченій не оголошена.

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали додані до клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з п.4 ч.2 ст.131 КПК України відсторонення від посади є заходом забезпечення кримінального провадження. Відсторонення особи від посади під час кримінального провадження повинне здійснюватися виключно з підстав та у порядку, передбаченому КПК України.

Згідно із ст. 43 Конституції України, кожен громадянин має право заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується.

Виходячи з цього будь-які обмеження щодо реалізації вказаного права, у тому числі відсторонення особи від посади під час кримінального провадження, повинні мати обмежений, тимчасовий характер, здійснюватись виключно з підстав та в порядку, передбачених КПК України.

Відповідно до ст.155 КПК України прокурор має право звернутися до суду під час судового провадження із клопотанням про відсторонення особи від посади.

Відповідно ч.ч.1,2 ст.154 КПК України відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину.

Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.156 КПК України суд, встановивши, що клопотання подано без додержання вимог статті 155 цього Кодексу, повертає його прокурору.

Як визначено приписами ч.2 ст.157 КПК України, при вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд зобов`язаний врахувати такі обставини:1) правову підставу для відсторонення від посади; 2) достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) наслідки відсторонення від посади для інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст.158 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у продовженні строку відсторонення від посади, якщо прокурор не доведе, що обставини, які стали підставою для відсторонення від посади, продовжують існувати або сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення цілей, заради яких було здійснено відсторонення від посади, іншими способами протягом дії попередньої ухвали.

Судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_5 наразі обіймає посаду генерального директора КНП «Хотинська багатопрофільна лікарня» Хотинської міської ради.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського райсуду м. Чернівці від 18.07.2025 року застосовано до обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 211 960 гривень, яка може бути внесена як самою підозрюваною так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) протягом п`яти днів на депозитний рахунок. Покладено на ОСОБА_5 строком до 16.09.2025 наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатися за межі Чернівецької області без дозволу слідчого, прокурора слідчого судді або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування із ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , з приводу кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Строк дії обов`язків на підставі ухвал слідчого судді було продовжено до 22.10.2025 року.

Так, сторона захисту вважає, що слід відмовити у задоволенні клопотання прокурора з тих підстав, що прокурор просить відсторонити обвинувачену ОСОБА_5 від посади директора КНП «Хотинська багатопрофільна лікарня», яку остання на справді не обіймає, а отже прокурором подано клопотання без додержання вимог статті 155 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні здійснив виправлення даної описки, яку засвідчив власним підписом, надавши суду примірник клопотання, в якому зазначив посаду обвинуваченої ОСОБА_5 , яку остання наразі обіймає.

Суд не вбачає підстав для повернення клопотання або відмови у його задоволенні з тих підстав на які посилається сторона захисту, оскільки зі змісту клопотання вбачається, що прокурор просить відсторонити обвинувачену ОСОБА_5 від посади - генерального директора КНП «Хотинська багатопрофільна лікарня» Хотинської міської ради, а допущена описка в прохальній частині клопотання була відразу усунена прокурором під час розгляду клопотання.

Щодо доведення існування ризиків, на які містяться посилання в клопотанні, то суд зауважує, що вони побудовані у формі припущень. Зокрема, зазначається про можливість впливу обвинуваченої на свідків та обвинувачену ОСОБА_6 у кримінальному провадженні.

Загальні припущення про можливий вплив на свідків не є достатніми для висновку про необхідність відсторонення від посади, якщо не доведено існування реальної можливості та конкретного механізму такого впливу на цій стадії кримінального провадження.

Показання свідків у суді дійсно підлягають безпосередньому дослідженню судом. Водночас, предметом розгляду за клопотанням про відсторонення від посади є наявність доведених обставин, які виправдовують саме такий ступінь втручання в права особи, і які не можуть бути нейтралізовані іншими процесуальними засобами.

Окрім того, з метою запобігання вказаному ризику ухвалою слідчого судді на ОСОБА_5 було покладено обов`язок утримуватись від спілкування зі свідками та іншими учасниками у кримінальному провадженні щодо обставин вказаного кримінального провадження. Після закінчення строку дії обов`язків (22.10.2025) сторона обвинувачення не зверталася з новими клопотаннями про продовження покладених на обвинувачену обов`язків, що свідчить, що стороною обвинувачення не виявлено будь-яких відомостей щодо спроб обвинуваченої ОСОБА_5 впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження.

Щодо іншого ризику - продовження злочинної діяльності, то існування такого не встановлено на момент розгляду даного клопотання.

Ризики знищення, підроблення або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, також не знайшли свого підтвердження, оскільки не обґрунтовані. При цьому суд враховує, що під час досудового розслідування були вилучені всі необхідні для здійснення досудового розслідування речі та документи.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» суд звертав увагу на те, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Враховуючи викладене, а також не доведення потреб, які виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, що відповідає засадам розумності і пропорційності та виправдовують обмеження гарантованого ст.43 Конституції України права на працю обвинуваченої ОСОБА_5 , а також того, що відсторонення обвинуваченої від посади не зможе вплинути на забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання.

Щодо клопотання прокурора про забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні шляхом накладення арешту на нерухоме майно обвинувачених (заборона його відчуження, розпорядження та /або користування), то суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення обвинуваченого можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, які перебувають у власності обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Згідно п.4 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема: відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Стороною обвинувачення заявлено цивільний позов про стягнення солідарно з обвинувачених матеріальної шкоди. Ціна позову: 312 448,19 грн.

Однак, суд звертає увагу, що подаючи заяву про забезпечення позову, прокурором не надано інформації про вартість майна на яке необхідно накласти арешт, що позбавляє суд можливості встановити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Крім цього, інформація з Державного реєстру речових прав щодо належності обвинуваченим нерухомого майна, на яке просить накласти арешт прокурор, надана не на день звернення з даною заявою до суду (26.05.2026), а станом на 11.02.2026. При цьому, обвинувачена ОСОБА_5 повідомила суду, що один із об`єктів нерухомого майна, на який просить прокурор накласти арешт, їй вже не належить.

У зв`язку з чим, прокурором не доведено, що станом на день розгляду заяви про забезпечення позову, майно, на яке прокурор просить накласти арешт все ще перебуває у власності обвинувачених, а тому, існує ризик порушення прав третіх осіб (нових власників) у разі задоволення заяви.

Таким чином, оскільки заява про забезпечення позову не містить інформації та відповідних доказів на підтвердження наявності майна у обвинувачених та вартості такого майна, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості зробити висновок про співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати прокурор, із заявленими позовними вимогами, як того вимагає ч.3 ст.152 ЦПК України та ст.171 КПК України.

При цьому суд зазначає, що саме на цивільного позивача покладено обов`язок доведення відповідності обраного заходу забезпечення позову заявленим позовним вимогам, та без визначення обсягу та вартості такого майна встановити його відповідність ціні позову є неможливим.

Суд також звертає увагу, що в матеріалах заяви про забезпечення позову немає жодних відомостей та доказів щодо дійсного майнового стану обвинувачених, можливих джерел регулярного отримання ними доходів тощо.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви про накладення арешту з метою забезпечення цивільного позову, що є підставою для відмови у її задоволенні.

Щодо доводів представника потерпілого КНП «Хотинська багатопрофільна лікарня» про залишення без розгляду цивільного позову прокурора поданого в інтересах держави в особі КНП «Хотинська багатопрофільна лікарня» Хотинської міської ради щодо стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, оскільки потерпілим не підтримується позов.

Системне тлумачення частини четвертої статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (№ 12-194гс19).

Суд бере до уваги, що прокурор, звертаючись до суду з даним позовом відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.128 КПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах та вказав, у чому полягає бездіяльність зазначеного органу щодо захисту законних інтересів держави, а саме, що Комунальне некомерційне підприємство «Хотинська багатопрофільна лікарня» Хотинської міської ради, всупереч покладених на нього завдань щодо звернення до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 коштів, не вжило заходів для усунення порушень, вказаних у позовній заяві, тому немає підстав, які б унеможливлювали розгляд позовної заяви прокурора.

При цьому суд враховує, що під час досудового розслідування по даному кримінальному провадженні КНП «Хотинська багатопрофільна лікарня» повідомлялось про завдану шкоду підприємству та право бути потерпілим, звернувшись з відповідною заявою, що підтверджується листом Слідчого управління ГУ Національної поліції в Чернівецькій області від 22.08.2025.

Суд зазначає, що звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у захисті майнових інтересів держави, з метою поновлення порушеного права щодо ефективного та раціонального використання бюджетних коштів, та відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

Таким чином, суд погоджується із доводами наведеними прокурором про те, що у позові обґрунтовано наявність підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі КНП «Хотинська багатопрофільна лікарня» Хотинської міської ради, яке самоусунулось від виконання покладених на нього обов`язків щодо відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Керуючись ст.ст.314-316 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні за №42024260000000151 від 10.09.2024 року відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України у відкритому судовому засіданні на 18 червня 2026 року о 14:00 годині в приміщенні Хотинського районного суду Чернівецької областіза адресою: Чернівецька область, м. Хотин, вул. Незалежності, 25-А.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.

В судове засідання викликати прокурора, обвинувачених, їх захисників, представника потерпілого.

У задоволенні клопотання прокурора Чернівецької обласної прокуратури про відсторонення від посади обвинуваченої ОСОБА_5 - відмовити.

У задоволенні заяви прокурора Чернівецької обласної прокуратури про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та проголошено 29.05.2026 року о 14:10 год.

Суддя ОСОБА_1