Рішення № 137006423, 01.06.2026, Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/636/26

Провадження № 2/692/613/26

01.06.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року с-ще Драбів

Драбівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Левченко Л.О.

за участю секретаря Савенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» обґрунтовує тим, що 19.02.2021 між ТОВ «Партнер Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 87/33218182, за яким відповідачу було надано готівкові кошти у позику у розмірі 5000,00грн.

Вказує, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, припинив повертати надану позику у строки, передбачені договором.

28.12.2023 між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» було укладено Договір факторингу № 28122023.

17.04.2025 між ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» та ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» було укладено Договір факторингу № 17-04/ФК-25.

25.08.2025 між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» було укладено Договір факторингу № 25-08/ФК-25.

Відповідно до вказаних договорів факторингу відбулось відступлення прав вимоги за договором № 87/33218182 від 19.02.2021.

Згідно розрахунку заборгованості, сума боргу становить 41500,00грн., з яких: заборгованість за сумою позики: 5000,00грн., заборгованість по нарахованим процентам: 35100,00грн., заборгованість за комісією: 1400,00 грн.

Позивач зазначає орієнтовний розрахунок судових витрат, що складаються з судового збору у розмірі 2662,40грн. та 6000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 41500,00грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн., 6000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу, розгляд справи проводити без участі представника позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін. В ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 28.04.2026 відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду відзив на позовну заяву не надходив, про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, заяв та клопотань не надсилав.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши надані позивачем письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що згідно Договору позики № 87/33218182 від 19.02.2021, його сторонами є ТОВ «Факторинг Партнерс» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник).

Згідно п. 1.1 Договору позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти у розмірі, встановленому цим договором, а позичальник зобов`язується повернути суму позики та сплатити проценти, а також інші платежі за договором у порядку та строки, передбачені договором, зокрема, графіком платежів.

Сторони погодили істотні умови договору, зокрема, суму кредиту: 5000,00грн., строк кредиту: 365 днів, комісію за видачу кредиту: 28% від суми кредиту, що становить 1400,00грн., проценти за договором: 2% від суми позики за кожен день користування позикою, які мають сплачуватись у порядку, розмірах та в строки, визначені у графіку платежів. Загальний розмір відсотків: 35100,00грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 730%. Орієнтовна загальна вартість позики: 41500,00грн. Загальні витрати: 36500,00грн.

Згідно п. 3.1 Договору позикодавець надає позику шляхом передачі готівкових коштів позичальнику.

Згідно п. 4.4.1 Договору позичальник зобов`язаний забезпечити повне та своєчасне повернення позики та сплати процентів за договором а також дотримання всіх покладених зобов`язань.

Згідно 8.1 Договору він укладений на строк 365 днів і діє до 18.02.2022.

Розділом 9 Договору є графік платежів, відповідно до якого дата оплати: 27 дат у період з 04.03.2021 по 18.02.2022, платіж за сумою позики: 5000,00грн., комісія: 1400,00грн. проценти: 35100,00грн. (всього).

Згідно паспорта споживчого кредиту він містить відомості про позику у сумі 5000,00грн. строком на 365 днів з відсотковою ставкою 730% річних (2 відсотки на день).

Договір та паспорт підписано особистим підписом ОСОБА_1 19.02.2021.

Згідно Розрахунку заборгованості ТОВ «Партнер Фінанс» за договором № 87/33218182, дата видачі 19.02.2021, дата закриття 18.02.2022, ПІБ боржника: ОСОБА_1 , 19.02.2021 нараховано основну суму боргу у розмірі 5000,00грн. та комісію у розмірі 1400,00грн. Відсотки нараховувались у період з 19.02.2021 по 18.02.2022 за ставкою 2%. Станом на дату завершення розрахунку: основна сума боргу: 5000,00грн., відсотки, всього: 35100,00грн., комісія: 1400,00грн., сплати: 0,00грн., загальна заборгованість 41500,00грн.

Відповідно до договору факторингу № 28.12.2023 від 28.12.2023, укладеного між ТОВ «Партнер Фінанс» (клієнт) та ТОВ «Факторингова компанія Укрглобал-Фінанс» (фактор), клієнт передає фактору свої права вимоги, а фактор набуває права вимоги клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Згідно копії акта приймання-передачі документації від 29.12.2023 на виконання договору факторингу № 28.12.2023 від 28.12.2023 клієнт передав, а фактор прийняв документацію та інформацію з ІТС клієнта.

Згідно копії платіжної інструкції № 530 від 05.01.2024 ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс»» переказало ТОВ «Партнер Фінанс» кошти у розмірі 17530,00грн. як оплата згідно договору факторингу № 28.12.2023 від 28.12.2023, без ПДВ.

Згідно витягу з реєстру боржників № 1 від 28.12.2023, за № 320 вказано відомості про боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер кредитного договору № 87/33218182 від 19.02.2021, заборгованість за сумою кредиту: 5000,00грн., заборгованість за комісією: 1400,00грн., заборгованість по нарахованим процентам: 35100,00грн., загальна заборгованість: 41500,00грн.

Відповідно до договору факторингу № 17-04/25-25 від 17.04.2025, укладеного між ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (фактор), клієнт передає фактору свої права вимоги, а фактор набуває права вимоги клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Згідно копії акта приймання-передачі документації від 17.04.2025 на виконання договору факторингу № 17-04/ФК-25 від 17.04.2025, клієнт передав, а фактор прийняв документацію в повному обсязі щодо кожного боржника, зазначеного в реєстрі боржників № 1 від 17.04.2025.

Згідно копії платіжної інструкції № 488 від 24.04.2025 ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» переказало ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс»» кошти у розмірі 30000,00грн. як оплата згідно договору факторингу № 17-04/ФК-25 від 17.04.2025, без ПДВ.

Згідно витягу з реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № 17-04/ФК-25 від 17.04.2025, за № 320 вказано відомості про боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер кредитного договору № 87/33218182 від 19.02.2021, заборгованість за сумою кредиту: 5000,00грн., заборгованість за комісією: 1400,00грн., заборгованість по нарахованим процентам: 35100,00грн., загальна заборгованість: 41500,00грн.

Відповідно до договору факторингу № 28-08/25-25 від 28.08.2025, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (клієнт) та ТОВ «Юрконсалт Груп Плюс» (фактор), клієнт передає фактору свої права вимоги, а фактор набуває права вимоги клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Згідно копії акта приймання-передачі документації від 25.08.2025, на виконання договору факторингу № 28-08/25-25 від 28.08.2025, клієнт передав, а фактор прийняв документацію в повному обсязі щодо кожного боржника, зазначеного в реєстрі боржників № 1 від 25.08.2025.

Згідно копії платіжної інструкції № 11 від 12.11.2025 ТОВ «Юрконсалт Груп Плюс» переказало ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» кошти у розмірі 31000,00грн. як оплата згідно договору факторингу № 25-08/ФК-25 від 25.08.2025, без ПДВ.

Згідно витягу з реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № 25-08/ФК-25 від 25.08.2025, за № 320 вказано відомості про боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер кредитного договору № 87/33218182 від 19.02.2021, заборгованість за сумою кредиту: 5000,00грн., заборгованість за комісією: 1400,00грн., заборгованість по нарахованим процентам: 35100,00грн., загальна заборгованість: 41500,00грн.

Статтею204 ЦК України визначено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Факт укладення договору позики, а також досягнення згоди щодо його істотних умов відповідачем не заперечується.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Вказаним Договором позики позичальник зобов`язався повернути отримані грошові кошти та сплатити проценти за їх користування.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

ОСОБА_1 усунувся від виконання передбачених договором обов`язків та отримані в позику кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість за позикою та відсотками.

Тому суд погоджується з вимогою про стягнення заборгованості за сумою позики у розмірі 5000,00грн. та сумою заборгованості за відсотками: 35100,00грн., а всього на суму 40100,00грн.

Щодо вимоги про стягнення комісії на суму 1400,00грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 1.5 Договору кредиту передбачено комісію за видачу кредиту у розмірі 28,00% від суми кредиту, що становить 1400,00грн.

Згідно норм ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Нормами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про споживче кредитування» передбачена заборона вимагати від споживача укладення договору про споживчий кредит як обов`язкової умови придбання будь-яких товарів чи послуг у кредитодавця або у його спорідненої чи пов`язаної особи.

Згідно ч. 5 ст. 12 вказаного Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено номативно-правовими актами.

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

У договорі позики № 87/33218182 від 19.02.2021 зазначено, що комісія нараховується за видачу позики, що суперечить вищевикладеним вимогам закону, які забороняють встановлювати будь-яку зустрічну оплату з боку позичальника за надання позики.

Тому вимога про стягнення комісії за видачу позики у розмірі 1400,00грн. до задоволення не підлягає.

Враховуючи викладене з відповідача на користь позивача належить стягнути суму заборгованості за Договором позики № 87/33218182 від 19.02.2021 у загальному розмірі 40100,00 грн., що включає суму заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2572,58 грн.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

На підтвердження понесених витрат відповідача на правову допомогу до матеріалів позову додано його представник надав суду копію договору про надання правової допомоги № 45714110 від 10.12.2025, додаткову угоду № 2479011097 від 12.12.2025 до договору про надання правової допомоги № 45714110 від 10.12.2025, Детальний опис виконаних адвокатом робіт, Акт № 2479011097 про підтвердження надання правничої допомоги адвокатом від 12.12.2025.

Згідно Р.І Договору про надання правової допомоги № 45714110 від 10.12.2025, укладеного між ТОВ «Юрконсалт Груп Плюс» та адвокатом Горобей Русланою Геннадіївною, його предметом є надання юридичної допомоги в обсязі та на умовах, встановлених договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами.

Додатковою угодою № 2479011097 від 12.12.2025 визначено, що правова допомога надається щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .

Згідно детального опису робіт, виконаних адвокатом Горобей Р.Г. вказано про надання 3 послуг (згідно переліку) на загальну суму 6000,00грн.

Згідно копії акту № 2479011097 від 12.12.2025 адвокат Горобей Р.Г. та ТОВ «Юрконсалт Груп Плюс» підтверджують, що адвокат надав клієнту правову допомогу (3 послуги згідно переліку), загальною вартістю 6000,00 грн.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначив Верховний суд у своїй постанові 24 січня 2022 року по справі № 757/36628/16-ц, у відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі № 915/517/21 містить висновок, що «відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Договором про надання правової допомоги № 45714110 від 10.12.2025 визначено, що загальна вартість послуг складається з вартості наданих юридичних послуг згідно тарифної сітки, визначеної у п. 4.8 Договору та гонорару, вказаного у п. 4.9 Договору. Пунктом 4.8 Договору визначено тарифну сітку, де вартість наданих послуг визначена як у фіксованому розмірі, так і погодинна.

У акті № 2479011097 від 12.12.2025 визначено перелік наданих послуг. Так було надано 3 послуги: правовий аналіз спірних правовідносин та надання правових рекомендацій щодо захисту інтересів «Юрконлалт Груп Плюс», на що витрачено 1,5год. за ціною 1500грн. за годину, на загальну суму 2250,00грн., складення позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в т.ч. попередній розрахунок судових витрат, на що витрачено 3 год. за ціною 1000 грн. 1 годину на загальну суму 3000,00грн. та формування додатків до позовної заяви (письмові докази), на що витрачено 1 годину за ціною 750 грн. за 1 годину на загальну суму 750,00грн.

Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладно, вказаний позов було подано шляхом його направлення через систему «Електронний суд», а розгляд самої справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, тому у суду виникають сумніви щодо часу, витраченого адвокатом, який є кваліфікованим надавачем послуг щодо надання професійної правничої допомоги, на надані послуги, згідно вказаного переліку. При цьому суд зазначає, що формування додатків до позову не є самостійним видом надання правової допомоги у даній справі та входить до процедури складення позовної заяви.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, вказані вище, складність та категорію справи, а також положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, суд вважає розмір витрат позивача завищеним, тому до стягнення підлягають такі витрати у розмірі 3000,00грн., що і буде становити співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 15,16, 141, 268, 280-289 ЦПК України, ст.ст. 512, 526, 612, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс»(код за ЄДРПОУ 45714110) заборгованість за Договором позики № 87/33218182 від 19.02.2021 у сумі 40100,00грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс»судовий збір у розмірі 2572,58грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс»3000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс»», код за ЄДРПОУ 45714110, місцезнаходження: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, 17Б, офіс 503.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя Л.О. Левченко