Рішення № 137006034, 01.06.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 947/36073/25

Провадження № 2/643/1793/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2026

01 червня 2026 року місто Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту,

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» в особі представника Бачинського О.М. звернулося до суду з позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 , якою просить стягнути з останньої на користь позивача суму заборгованості за Договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 00021049453 від 07.04.2021 у розмірі 13 033,07 грн, а також суму судового збору в розмірі 2 422,40 грн та суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.04.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «ФОРЗА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 00021049453 (надалі - Договір позики). Договір укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на веб-сайті www.forzacredit.com.ua, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «Фінансова компанія «ФОРЗА» та акцептована ОСОБА_1 , шляхом підписання електронним підписом відповідачки (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. З, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 ЦК України) Заяви-формуляра про акцептування оферти № 00021049453 від 07.04.2021 про прийняття пропозиції ТОВ «Фінансова компанія «ФОРЗА» укласти Договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту на визначених умовах. Відповідачка здійснивши дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, із введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на який в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 4 098,00 грн, № картки НОМЕР_1 вказаний відповідачкою при оформленні Договору позики. Відповідно до умов Договору позики, Кредитодавець надав відповідачці грошові кошти (кредит) у гривні на умовах передбачених Договором позики № 00021049453 у розмірі 4098,00 грн, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених Договором позики, з кінцевим терміном погашення (п.п.1.6.3.) не пізніше 06.05.2021, процентна ставка в день за користування коштами кредиту (базова процентна ставка) становить 1.85% (п.п.1.6.8.), та процентною ставкою 2,5% за кожен день, яка застосовується у разі прострочення (користування коштами поза межами строку на який видано кредит) (п.5.9). ТОВ «Фінансова компанія «ФОРЗА» (Первісний кредитор) свої зобов`язання за Договором позики виконав у повному обсязі, надавши відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами Договору позики. Відповідачка ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання: всього здійснила оплат на суму 250,00 грн, сума останнього платежу - 50,00 грн, дата останнього платежу - 08.07.2021, та припинила вносити платежі, передбачені умовами Договору позики, як повернення отриманих коштів, а також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із припиненням здійснення платежів на виконання Договору позики у відповідачки утворилася заборгованість за Договором позики. 30.11.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «ФОРЗА» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» укладено Договір факторингу № 20211130-Ф/1 від 30.11.2021. Згідно Договору факторингу № 20211130-Ф/1 від 30.11.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» набуло статусу Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Фінансова компанія «ФОРЗА», включно і до відповідачки ОСОБА_1 за Договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 00021049453 від 07.04.2021. Враховуючи те, що відповідачка не виконувала умови взятого на себе зобов`язання за Договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 00021049453 від 07.04.2021, у неї виникла заборгованість у розмірі 13 033,07 грн, яка складається із: 4 098,00 грн залишок заборгованості за тілом кредиту; 2 274,30 грн залишок заборгованості по строковим процентам за користування кредитом (нарахованих відповідно до ст. 1048 ЦК України та умов Договору позики); 0,00 грн заборгованість за пенею; 6 147,00 грн залишок заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом поза межами строку дії Договору позики, за період з 01.12.2021 по 29.01.2022; 513,77 грн інфляційне збільшення (нараховано новим кредитором згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 07.05.2021 по 23.02.2022). Зазначену суму заборгованості представник позивача просить стягнути з відповідачки на користь позивача, а також суму судового збору в розмірі 2 422,40 грн та суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Судом визначено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, у відповідності до вимог ст. 274 ЦПК України.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідачці направлено копію прозову з додатками до нього разом із ухвалою про відкриття провадження у справі та встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.

З боку відповідачки до суду у встановлений законом строк відзив відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, не надіслано, зустрічний позов не пред`явлено.

Відповідно до правил ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, від АТ «Райффайзен Банк» надійшла відповідь та виписка про рух коштів по рахунку (банківська картка № НОМЕР_1 ), яка належить ОСОБА_1 , за період з 07.04.2021 по 10.04.2021.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов до такого.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15-16 ЦК України).

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що 07.04.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «ФОРЗА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 00021049453 (надалі - Договір позики). (а.с.8-11).

Договір укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на веб-сайті www.forzacredit.com.ua, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «Фінансова компанія «ФОРЗА» та акцептована ОСОБА_1 , шляхом підписання електронним підписом відповідачки (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. З, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 ЦК України) Заяви-формуляра про акцептування оферти № 00021049453 від 07.04.2021 про прийняття пропозиції ТОВ «Фінансова компанія «ФОРЗА» укласти Договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту на визначених умовах.

Відповідачка здійснивши дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, із введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на який в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 4 098,00 грн, № картки НОМЕР_1 вказаний відповідачкою при оформленні Договору позики.

Відповідно до умов Договору позики, Кредитодавець ТОВ «Фінансова компанія «ФОРЗА» надав відповідачці грошові кошти (кредит) у гривні на умовах передбачених Договором позики № 00021049453 у розмірі 4098,00 грн, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених Договором позики, з кінцевим терміном погашення (п.п.1.6.3.) не пізніше 06.05.2021, процентна ставка в день за користування коштами кредиту (базова процентна ставка) становить 1.85% (п.п.1.6.8.), та процентною ставкою 2,5% за кожен день, яка застосовується у разі прострочення (користування коштами поза межами строку на який видано кредит) (п.5.9).

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 ознайомлена з умовами кредитування, правилами користування карткою, розміром відсотків, пені тощо.

Із матеріалів справи вбачається, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Згідно із ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Судом встановлено, що зазначений Договір позики відповідачкою ОСОБА_1 не оспорювався, у передбаченому законом порядку не визнаний недійсним/нікчемним, крім того відповідачкою частково виконувалися зобов`язання за Договором, що вбачається з матеріалів справи.

Також встановлено, що Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачці кредит у розмірі відповідно до умов Договору. (а.с.68-69).

Відповідачка, у свою чергу, покладені на неї зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим станом на 10.09.2025 має заборгованість у розмірі 13 033,07 грн.

30.11.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «ФОРЗА» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» укладено Договір факторингу № 20211130-Ф/1 від 30.11.2021. (а.с.12-14).

Згідно Договору факторингу № 20211130-Ф/1 від 30.11.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» набуло статусу Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Фінансова компанія «ФОРЗА», включно і до відповідачки ОСОБА_1 за Договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 00021049453 від 07.04.2021.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимог № 1 від 12.08.2025 до Договору факторингу № 20211130-Ф/1 від 30.11.2021, до ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 00021049453 від 07.04.2021 на суму 12 744,60 грн. (а.с.15).

За загальним правилом зобов`язання виконуються тими самими особами, які були кредитором і боржником під час їх виникнення. Але законодавство передбачає можливість заміни осіб (як кредитора, так і боржника) при збереженні предмета і змісту зобов`язання. Стосовно обсягу прав, що переходять до нового кредитора, Цивільний Кодекс України у ст. 514 закріплює правило, згідно з яким до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов`язанні, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця, на підставі укладеного Договору, а тому до ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», перейшло право вимоги за Договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 00021049453 від 07.04.2021, і ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» є новим кредитором у зобов`язанні, позичальником у якому є відповідачка ОСОБА_1 .

У позовній заяві зазначено, що всупереч умовам Договору позики, ОСОБА_1 не виконала свого зобов`язання перед позивачем. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до ОСОБА_1 остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості.

Згідно із розрахунком заборгованості, сформованого ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (Новим кредитором), заборгованість відповідачки ОСОБА_1 становить у загальному розмірі 13 033,07 грн, яка складається із: 4 098,00 грн залишок заборгованості за тілом кредиту; 2 274,30 грн залишок заборгованості по строковим процентам за користування кредитом (нарахованих відповідно до ст. 1048 ЦК України та умов Договору позики); 0,00 грн заборгованість за пенею; 6 147,00 грн залишок заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом поза межами строку дії Договору позики, за період з 01.12.2021 по 29.01.2022; 513,77 грн інфляційне збільшення (нараховано новим кредитором згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 07.05.2021 по 23.02.2022). (а.с.16).

Доказів, що кредитні кошти відповідачкою не отримано матеріали справи не містять.

Щодо заборгованості за кредитом (тілом), суд зазначає таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Положеннями ч. 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Для приватного права апріорі притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема, в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.07.2022 у справі № 303/2983/19 (провадження № 61-4745св21), постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03.06.2024 в справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23)).

На час укладання Договору про надання позики ОСОБА_1 ознайомлена з його умовами, а тому, у разі якщо вона вважала їх для себе неприйнятними та несправедливими, мала можливість відмовитися від вказаної угоди та укласти правочин з іншим контрагентом на інших умовах.

За наведених обставин, а також того, що належними і допустимими доказами позивачем підтверджено отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, та відсутності відомостей про вжиття останньою заходів щодо їх повернення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованості за кредитом (тілом) у розмірі 4 098,00 грн.

Щодо процентів за користування кредитом, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із ч. 1 ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Оскільки позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заявлено вимоги про стягнення процентів, нарахованих за процентною ставкою, визначеною умовами Договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 00021049453 від 07.04.2021, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача процентів за користування кредитом у розмірі 2 274,30 грн.

Щодо стягнення з відповідачки заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом поза межами строку дії Договору про надання позики в розмірі 6 147,00 грн, суд зазначає таке.

Нарахування позивачем процентів поза межами строку дії Договору про надання позики суперечить правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження №12-16гс22), зі змісту якої вбачається, що право позикодавця нараховувати проценти припиняється після спливу обумовленого в договорі строку. Прострочення виконання позичальником зобов`язання з повернення позики є підставою лише для притягнення його до цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання, передбаченої ст. 625 ЦК України. Адже регулятивні відносини між сторонами договору позики обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати борг. Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення позики, в цій частині між ним та позикодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, то регулятивна норма ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Аналогічна правова позиція була викладена також в п. 6.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Таким чином, після 06.05.2021 ні ТОВ «Фінансова компанія «ФОРЗА», ні ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» не мали права нараховувати відповідачці ОСОБА_1 проценти за користування позикою.

Достовірність приєднаного до позовної заяви письмового розрахунку спростовується графіком платежів за Договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 00021049453 від 07.04.2021, тому борг за відсотками поза межами строку дії Договору в розмірі 6 147,00 грн не підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення заборгованості інфляційного збільшення (нарахованого новим кредитором згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 07.05.2021 по 23.02.2022), суд зазначає таке.

Згідно із п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває на цей час.

Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, підстави для нарахування та стягнення з відповідачки за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України - відсутні.

Отже, з аналізу викладених вище норм вбачається, що законодавець звільнив позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, такі нарахування підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, нарахована позивачем заборгованість інфляційного збільшення (нарахованого новим кредитором згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 07.05.2021 по 23.02.2022), стягненню з відповідачки не підлягає.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У порушення зазначених норм законодавства та умов Договору відповідач зобов`язання за вказаним Договором належним чином не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

За правилами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На час розгляду справи судом відповідачкою не надано відомостей, які б свідчили про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за Договором про надання позики у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відтак, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за Договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 00021049453 від 07.04.2021 у розмірі 6 372,30 грн, з яких: 4 098,00 грн залишок заборгованості за тілом кредиту; 2 274,30 грн залишок заборгованості по строковим процентам за користування кредитом.

В іншій частині позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» слід відмовити з підстав, наведених у мотивувальній частині цього рішення.

Матеріали справи означених вище висновків суду не спростовують.

Далі, згідно із статтею 133 ЦПК України, судовий збір включено до складу судових витрат.

Згідно із платіжною інструкцією № 2014 від 23.09.2025 при пред`явленні позовної заяви до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн .

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача - на 48,89% (в сумі 6 372,30 грн), то з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 184,31 грн (6 372,30 грн (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 13 033,07 грн (загальна сума позовних вимог) = 48,89% х 2 422,40 грн (сума сплаченого судового збору).

Щодо стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн, суд зазначає таке.

За приписами ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

За приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Нормою ч. 8 ст. 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 28.06.2023 у справі № 463/2001/19 де зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано: копію Договору про надання правової допомоги № 20250903 від 08.09.2025; копію розрахунку суми судових витрат; копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копію ордера на надання правничої допомоги.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги про стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу, оскільки, всупереч вимог ст. 137 ЦПК України, позивачем не подано до матеріалів справи детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не подано акт приймання-передачі виконаних адвокатом робіт, а також жодних доказів понесених позивачем витрат на правничу допомогу саме в розмірі 7000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 274 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», код ЄДРПОУ 42655697, IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк», МФО банку 300528, суму заборгованості за Договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 00021049453 від 07.04.2021, яка утворилася станом на 10.09.2025, у розмірі 6 372 (шість тисяч триста сімдесят дві) гривні 30 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», код ЄДРПОУ 42655697, IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк», МФО банку 300528, суму судового збору в розмірі 1 184 (одна тисяча сто вісімдесят чотири) гривні 31 копійка.

Відмовити в іншій частині позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Сугачова