Рішення № 137005767, 01.06.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/20572/13-ц

Провадження № 2/638/398/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретарів Подосокорської А.О., Поддубкіної А.В.,

Кондратюк І.В., Дудка Є.М.,

за участю

за участю

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представників відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Шевченківського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя; за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

17.12.2013 позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з зазначеним позовом, який 14.06.2016 уточнив. В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_5 вказує, що 05.09.1998 він уклав шлюб з ОСОБА_2 , від шлюбу мають дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Подружнє життя не склалося, фактично шлюбні відносини припинені з 2013 року, спільне господарство не ведеться. Під час шлюбу були придбане спільне майно , а саме квартира АДРЕСА_1 та нежитлові приміщення технічного поверху №11, 12, 14, 15, 27-:-32, загальною площею 154,4 кв.м., які знаходяться по АДРЕСА_2 . Земельна ділянка площею 0,2500 га, що розташована за адресою АДРЕСА_3 . Житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресобю АДРЕСА_3 . Крім того, на придбання квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та АКБ «Укрсоцбанк» за згодою ОСОБА_5 був укладений кредитний договір забезпечений порукою ОСОБА_5 та іпотекою квартири та нежитлових приміщень на суму 243 000 доларів США строком до 2033 року. 03.10.2014 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано. При ухвалені рішення про розірвання шлюбу встановлено, що шлюбно сімейні відносини між сторонами припинені з січня 2013 року. З січня 2013 ОСОБА_5 особисто сплачувалися грошові кошти за кредитним договором у сумі 174717 грн, що підтверджується квитанціями. Станом на 2014 року кредит повністю виплачений, отже ОСОБА_2 зобов`язана виплатити ОСОБА_5 1\2 частину виплаченого кредиту, а саме 121500 доларів США. У зв`язку з чим позивач просить визнати за ОСОБА_5 у порядку розподілу майна подружжя право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 та земельну ділянку площею 0,2500 га. Визнати за ОСОБА_2 у порядку розподілу майна подружжя право власності на квартиру АДРЕСА_1 та нежитлові приміщення технічного поверху. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 1\2 частину кредиту, сплаченого за кредитним договором у розмірі 1573425 грн (том 1 а.с. 1-2, а.с. 211-213).

03.02.2014 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова (головуючий суддя Хайкін В.М.) відкрито провадження у справі (том 1 а.с. 22).

31.03.2014 відповідачем ОСОБА_2 подано зустрічний позов, який 11.05.2018 уточнено. В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 вказує, що позовні вимоги ОСОБА_5 не визнає, оскільки ОСОБА_5 зазначив не все майно, яке підлягає поділу, не взяв до уваги кредитні зобов`язання та включив до поділу майно, яке є її особистою власністю. Під час шлюбу набуто майно: квартира АДРЕСА_1 , нежитлові приміщення технічного поверху, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 . Житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_3 , гаражний бокс розміром 6,2 метри у Гаражно будівельному кооперативі «Лівобережний» за адресою АДРЕСА_4 , який було придбано відповідачем у шлюбі за спільні кошти внаслідок укладення інвестиційного контракту №031703 від 11.12.2003, три гаражі № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 за адресою АДРЕСА_5 на території автогаражного кооперативу «Гігант», автомобіль Опель, сірого кольору № НОМЕР_4 , який зареєстрований за ОСОБА_8 , два квадроцикли Кавасакі, автомобіль Тойота чорного кольору, вартістю 232337,07 грн. Земельна ділянка площею 0,25 га у АДРЕСА_3 не підлягає поділу між подружжям і є особистою власністю ОСОБА_2 . Для придбання квартири та нежитлових приміщень, які вони використовували в інтересах сім`ї, за згодою ОСОБА_5 було укладено кредитний договір на суму 243 000 доларів США строком до 2033 року. Кредитний договір забезпечений порукою ОСОБА_5 та іпотекою квартири, нежитлових приміщень. Загальна вартість зобов`язань за кредитом з урахуванням тіла кредиту та відсотків протягом 228 місяців складає 238705,26 доларів США. Кредитний договір був укладений в інтересах і на потреби сім`ї, тому боргові зобов`язання повинні також ділитися між подружжям. Протягом всього кредитного договору ОСОБА_2 за рахунок особистих коштів були повністю погашені грошові зобов`язання, зокрема тіло кредиту 243000 доларів США. ОСОБА_5 без її згоди розпорядився автомобілем Тойота, який є спільною власністю та продав його за 232337,07 грн ОСОБА_9 ОСОБА_2 просить відступити від засад рівності часток подружжя та виділи їй разом з 1\2 частковою всього майна також житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_3 . Підставами відступлення від засад рівності часток та збільшення частки ОСОБА_2 є те, що ОСОБА_5 , при зверненні до суду приховав факт придбання у шлюбі значної частини майна, також він розпорядився спільним сумісним майно, а саме автомобілем Тойота, не тільки не отримавши згоди ОСОБА_2 , а і приховав факт відчуження. Також відповідач приховав той факт, що квартира АДРЕСА_1 , в якій вони мешкали разом з дітьми, була придбана у кредит, оформлений на ОСОБА_2 . Будинок розташований на земельній ділянці, яка є особистою власністю ОСОБА_10 у зв`язку з чим ОСОБА_2 просить поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя. Виділити ОСОБА_2 у порядку поділу майна подружжя у натурі наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 , нежитлові приміщення технічного поверху за адресою АДРЕСА_6 . Житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_3 . Визнати за ОСОБА_2 право власності на три гаражні бокси за адресою АДРЕСА_5 на території автогаражного кооперативу «Гігант», квадроцик Кавасакі №JKAVFDD179В510839 та квадроцик JKAVFDD199В503955, автомобіль Опель, сірого кольору № НОМЕР_4 . Стягнути з ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_2 компенсацію частки боргових зобов`язань за кредитним договором у розмірі еквівалентному 121500 доларів США, стягнути з ОСОБА_5 компенсацію частки у праві спільної сумісної власності подружжя на автомобіль Опель у розмірі 20900 грн та на автомобіль Тойота у розмірі 116168 грн. стягнути з ОСОБА_5 судові витрати (том 1 а.с. 30-34, том 2 а.с. 124-128).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.06.2014 (головуючий суддя Хайкін В.М.) зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про поділ майна об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про поділ майна (том 1 а.с. 93).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.07.2024 (головуючий суддя Хайкін В.М.) заборонено ОСОБА_5 вчиняти певні дії щодо відчуження, продажу (інші дії) майна, а саме: гаражний бокс розміром 6,2 м. на 2,88 м. у Гаражно-будівельному кооперативі «Лівобережний» за адресою АДРЕСА_4 ; три гаражні бокси № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 за адресою АДРЕСА_5 , на території гаражного кооперативу «Гігант», автомобіль Opel Vectra, 1988 р.в., сірого кольору, № НОМЕР_4 , який зареєстрований за ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 07.12.1999 року, 2 квадроцикли Kawasaki kvf 750, ідент. № НОМЕР_5 та ідент. № НОМЕР_6 , до розгляду справи по суті (том 1 а.с. 113-114).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.09.2016 (головуючий суддя Хайкін В.М.) забезпечено позов ОСОБА_5 в частині визнання за ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку, площею 0, 2500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , заставою у розмірі 521914 (п`ятсот двісті одна тисяча дев`ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп., яку дозволити позивачу ОСОБА_5 внести на рахунок отримувача: №37318098006674, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Харківській області, банк отримувача: Державна казначейська служба України, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава, справа №638/20572/13-ц (том 1 а.с. 289-291).

07.10.2020 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова задоволено самовідвід судді Хайкіна В. М. по цивільній справі №638/20572/13-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності (том 4 а.с. 80-83).

Протоклом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2020 вказану цивільну справу передано в провадження судді Грищенко І.О. 9том 5 а.с. 3).

07.10.2020 відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позов, в обгрунтування якого вказано, що всі надані ОСОБА_5 квитанції не стосуються зазначеного у позові ОСОБА_5 предмета доказування, оскільки отримувач грошових коштів, зазначений не АКТ «Укрсоцбанк», а відповідач по справі, призначення платежу відсутнє, тому необхідно констатувати, що ці платежі не мають жодного відношення до погашення кредитних зобов`язань. Факт погашення кредитних зобов`язань за рахунок особистих коштів ОСОБА_2 , підтверджується документами бухгалтерського обліку АКБ «Укрсоцбанк». Що стосується позовних вимог про визнання за ОСОБА_5 права власності на домоволодіння та земельну ділянку. Рішенням Дергачіського районного суду Харківської області від 14.12.2011 за ОСОБА_2 визнано право власності на житловий будинок, що розташовані у АДРЕСА_3 . Вказаним рішенням також встановлено, що ОСОБА_2 на земельній ділянці здійснена забудова житлового будинку. У справі не було жодних інших учасників крім позивача ОСОБА_2 та співвідповідачів. Особою, права якої порушено була виключено ОСОБА_2 ОСОБА_5 не мав процесуального статусу. Таким чином, ОСОБА_5 своєю процесуальною бездіяльністю визнав факт того, що був матеріально та юридично незацікавленим у результаті вирішення спору. У зв`язку з чим ОСОБА_2 просила відмовити у задоволені позову.

12.10.2020ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова (головуючий суддя Грищенко І.О.) прийнято до провадження зазначену справу, призначено підготовче засідання (том 6 а.с. 74-76).

Розпорядженням керівника апарату Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.04.2021 №02-06/1094 призначено повторний автоматичний розподіл справи (том 6 а.с. 88).

Протоколом повторного автоматизовано розподілу судової справи між суддями від 23.04.2021 справу передано в провадження судді Семіряд І.В.

16.12.2024 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова закрито підготовче засідання, призначено справу до судового розгляду (том 6 а.с. 175-177).

ЗУ «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» № 4273-IX від 26.02.2025, який набрав чинності 25.04.2025, змінено найменування місцевих загальних судів, зокрема Дзержинський районний суд м. Харкова змінено на Шевченківський районний суд м. Харкова. Зміна найменування місцевого загального суду не призвела до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 просила задовольнити первісний позов, з урахуванням уточнених позовних вимог, зазначила, що все майно придбано у шлюбі, тому підлягає поділу. Зустрічний позов не визнала, оскільки він порушує права позивача. Компенсація за земельну ділянку внесена на депозит суду.

Відповідачка ОСОБА_2 , представник відповідачки спочатку ОСОБА_3 , а у подальшому ОСОБА_4 , підтримали зустрічний позов, просила задовольнити, у задоволені первісного позову просили відмовити.

Суд, вислухавши представника позивача, відповідачку, представників відповідачки, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 05.09.1998 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_7 (том 1 а.с. 3).

У шлюбу у сторін народилися діти: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_8 ) та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (серія НОМЕР_9 ) (том 1 а.с. 37, 38).

03.10.2014 заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова №638/20574/13-ц розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (том 1 а.с. 214).

14.03.2008 ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1 . Вказана квартира складається з чотирьох житлових кімнат, житловою площею 81,8 кв.м., загальною площею 132,4 кв.м., що підтверджується договором купівлі продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П., зареєстровано в реєстрі за №806 (том 1 а.с. 4-5).

14.03.2008 ОСОБА_2 придбала нежитлові приміщення технічного поверху №11, 12, 14, 15, 27-:-32, загальною площею 154,4 кв.м., розташовані у літ. «А-9», які знаходяться у АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі- продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П., зареєстровано в реєстрі за №812 (том 1 а.с. 6-7).

Рішення Харківської міської ради № 509/23 від 29.12.2023 «Про впорядкування найменувань об`єктів топономіки» перейменовано вулицю Балакірєва на вулицю Станіслава Партали.

Рішенням Черкасько Лозівської сільської рад Дергачівського району Харківської області ХХІ сесії ХХІV від 13.07.2004 «Про надання земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку і господарчих споруд на території Черкасько Лозівської сільської ради» ОСОБА_2 безкоштовно передано із комунальної власності у приватну власність земельну ділянку 2500 кв.м. у АДРЕСА_3 , під будівництво житлового будинку та господарчих споруд. Цим же рішенням дозволено ОСОБА_2 будівництво житлового будинку по індивідуальному проекту (том 1 а.с. 39).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянки серія ХР №048565 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки 0,2500 га у АДРЕСА_3 (том 1.а.с 11)

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 14.12.2011 №2010/2-2425/11 визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок літ. «А-1» з мансандрою літ. «Амис», терасу «а», тамбур «а», ганок «а1», «а2», ганок «а3», «а4», сарай літ. «Б» і «Г», альтанка літ «В», басейн літ. «Д», гараж літ. «С», вигрібна яма літ «Ж», колонка N, огорожа №1-3,загальною площею 169,20 кв.м, що розташована за адресою АДРЕСА_3 (том 1 а.с. 9-10).

Постановою Верховної Ради України №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 утворено, зокрема, у Харківській області Харківський район (з адміністративним центром у місті Харків) у складі територій Безлюдівської селищної, Височанської селищної, Вільхівської сільської, Дергачівської міської, Липецької сільської, Люботинської міської, Малоданилівської селищної, Мереф`янської міської, Нововодолазької селищної, Південноміської міської, Пісочинської селищної, Роганської селищної, Солоницівської селищної, Харківської міської, Циркунівської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Тобто, село Черкаська Лозова, яке входило до складу Дергачівського району, увійшло до складу Харківського району.

24.12.2009 ПП «Флеш» та ОСОБА_2 уклали договір купівлі- продажу, за яким продавець зобов`язався передати у власність покупця квадроцикл Kawasaki KVF 750 2009 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_10 . Відповідно до акту прийому передачі транспортних засобів ОСОБА_2 прийняла квадроцикл Kawasaki KVF 750 2009 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_10 (том 1.а.с 40, 41).

24.12.2009 ПП «Флеш» та ОСОБА_2 уклали договір купівлі- продажу, за яким продавець зобов`язався передати у власність покупця квадроцикл Kawasaki KVF 750 2009 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_11 . Відповідно до акту прийому передачі транспортних засобів ОСОБА_2 прийняла квадроцикл Kawasaki KVF 750 2009 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_11 (том 1.а.с 42,43).

З довідок автогаражного кооперативу «Гігант» від 18.03.2014 вбачається, що ОСОБА_5 є власником кооперативних гаражів, розташованого по АДРЕСА_7 , бокс №3-147, бокс №4-124 (том 1 а.с. 44, 44 зворотна сторона, 45).

З інформаційної довідки державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №48091663 від 20.11.2015 вбачається, що за параметрами запиту «право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження» за адресою АДРЕСА_5 , гараж 3-146 , відомості відсутні (том 1 а.с. 159).

Відповідно до інформаційної довідки державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №48091046 від 20.11.2015 вбачається, що за параметрами запиту «право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження» за адресою АДРЕСА_5 , гараж 3-147 , відомості відсутні (том 1 а.с. 160).

Згідно з інформаційною довідкою державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №48085086 від 20.11.2015 вбачається, що за параметрами запиту «право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження» за адресою АДРЕСА_5 , гараж 4-124, відомості відсутні (том 1 а.с. 161).

Відповідно до інвестиційного контракту №031703 від 11.12.2003 ГБК «Лівобережний», Суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_11 та ОСОБА_5 (інвестор) уклали контракт, за яким підприємець зобов`язується власними або залученими силами та засобами, за рахунок залучених від інвестора грошових засобів, побудувати і передати інвестору обумовлений бокс для зберігання автомобіля, інвестор зобов`язується забезпечити відповідне фінансування об`єкта інвестування і прийняти його в особисту власність на умовах цього контракту, кооператив зобов`язується прийняти інвестора у члени кооперативу. Додатковою угодою №1 до інвестиційного контракту №031703 від 11.12.2003 закріплено за інвестором бокс за адресою АДРЕСА_8 , розмір 6,2*2,88 м (том 1 а.с. 46-48,49,50).

Згідно з договором 728/11/661893 (при оплаті тільки комісійного збору) від 22.09.2011 ОСОБА_5 , ТОВ «Віп- експерт» та ОСОБА_9 уклали договір про те, що комітент (власник) здає, а комісіонер (ТОВ «Віп експерт» приймає комісію, що належить комітентові транспортний засіб Totota HIGHLANDER. Комітентом оплата за транспортний засіб отримана повністю від покупця у сумі 232337,07 грн (том 1 а.с. 51).

14.03.2008 АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 уклали договір кредиту №834/18-27/35/8-87, за яким кредитор надав позичальнику грошові кошти на умовах забезпечності, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 243000 доларів США зі сплатою 11,75% річних та комісій, у розмірі та у порядку, визначених у додатку №1 до цього договору (том 1 а.с. 52-56).

14.03.2008 АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 уклали договір іпотеки №834/1927/35/8-90, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту № №834/18-27/35/8-87, наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення технічного поверху №11, 12, 14, 15, 27-:-32 в літ. «А-9», загальною площею 154,4, що знаходиться за адресою АДРЕСА_6 (том 1 а.с. 57-58).

14.03.2008 АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 уклали договір іпотеки №834/1927/35/8-90, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту № №834/18-27/35/8-87, наступне нерухоме майно: чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_9 (том 1 а.с. 59-60).

14.03.2008 АКБ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (поручитель) уклали договір поруки, за яким поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу) у розмірі, в строки та у порядку, передбачених договором кредиту №837/18-27/35/8-87 від 14.02.2008 (том 1 а.с. 61).

Довідкою ПАТ «Укрсоцбанк» від 26.11.2014 підтверджується, що заборгованість за договором кредиту №834/18-27/35/8-87 від 14.03.2008 зі строком користування по 10.03.2033, повністю погашена 07.11.2014 (том 1 а.с. 158).

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10.04.2017 у справі №638/8692/14-ц рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.01.2017 залишено в силі. Вказаним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова відмовлено ОСОБА_2 у задоволені позовних вимог до ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ТОВ «Віп експрес» про визнання недійсним договору комісії, який було укладено між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 та згідно якого ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_9 придбала автомобіль Тойота. Комісіонером за цим договором є ТОВ «Віп- експрес» (том 2 а.с. 162-165).

Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України, ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності.

Згідно з ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

За положенням ч.4 ст.65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Статтями 69-71 СК України визначено, що дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Крім того, в п.25 постанови роз`яснено, що вирішуючи питання про поділ неподільної речі, суди мають застосовувати положення ч.4,5 ст.71 СК щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК України, за умови звернення одного з подружжя до суду з таким позовом та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі, коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно в їх спільній частковій власності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено правовий висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

При цьому, суд виходить з того, що у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості і це є її процесуальним обов`язком.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_5 про визнання за ним права власності на житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою АДРЕСА_3 та зустрінчих позовних вимог ОСОБА_2 про виділення їй, ОСОБА_2 , житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_3 .

Судом встановлено, що 14.03.2008 ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П., зареєстровано в реєстрі за №806 (том 1 а.с. 4-5).

14.03.2008 ОСОБА_2 придбала нежитлові приміщення технічного поверху №11, 12, 14, 15, 27-:-32, загальною площею 154,4 кв.м., розташовані у літ. «А-9», які знаходяться у АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі- продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П., зареєстровано в реєстрі за №812 (том 1 а.с. 6-7).

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 14.12.2011 №2010/2-2425/11 визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок літ. «А-1» з мансандрою літ. «Амис», терасу «а», тамбур «а», ганок «а1», «а2», ганок «а3», «а4», сарай літ. «Б» і «Г», альтанка літ «В», басейн літ. «Д», гараж літ. «С», вигрібна яма літ «Ж», колонка N, огорожа №1-3,загальною площею 169,20 кв.м, що розташована за адресою АДРЕСА_3 (том 1 а.с. 9-10).

Факт реєстрації нерухомого майна, придбаного у період шлюбу, на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише особі, на ім`я якої зареєстроване. Таке майно є спільною сумісною власністю подружжя,

Отже, за час шлюбу сторони набули у власність квартиру, нежитлові приміщення та житловий будинок, які є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Окрім того, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянки серія ХР №048565 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки 0,2500 га у АДРЕСА_3 (том 1.а.с 11)

В судовому засіданні представником позивача ОСОБА_5 зазначено, що після розірвання шлюбу ОСОБА_5 користується житловим будинком та земельною ділянкою у с. Черкаська Лозова, а ОСОБА_2 - квартирою та нежитловими приміщеннями.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 63 СК України).

За статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Способи та порядок поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, передбачені статтею 71 СК України.

Частинами першою та другою статті 71 СК України визначено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Оскільки головним критерієм поділу майна як об`єкта права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками та припинення відносин спільної власності взагалі, суд дійшов до висновку про поділ спірного майна з виділенням кожному з подружжя окремого об`єкта нерухомого майна, врахувавши порядок користування цим майном, а саме, що ОСОБА_2 користується квартирою та нежитловими приміщеннями, а ОСОБА_5 житловим будинком та земельною ділянкою, отже, поділ майна застосовується у заявлений позивачем спосіб, тобто за ОСОБА_5 слід визнати право власності на житловий будинок та земельну ділянку, а за ОСОБА_2 право власності на квартиру та нежитлові приміщення.

Оскільки спірний житловий будинок набутий у власність сторонами за час зареєстрованого шлюбу, зважаючи на презумпцію спільності майна подружжя, він є спільною сумісною власністю подружжя та відповідно частки їх є рівними. У зв`язку з тим, що до ОСОБА_5 перейшло право власності житловий будинок, то до нього також переходить право власності на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, та яка набута ОСОБА_2 , виходячи з наступного.

У постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 686/9580/16 зроблено висновок, що земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України (в редакції Закону станом на грудень 2011 року час набуття права власності на житловий будинок) - до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦК України (в редакції Закону, який діє станом на день розгляду справи) - До особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України - У разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

У разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року в справі № 689/26/17 дійшла висновку, що при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, необхідно враховувати те, що норма статті 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства».

У постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 686/9580/16, від 18 жовтня 2023 року № 504/3831/19 зроблено висновок, що земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України.

Отже, з урахуванням зазначених норм Закону, суд дійшов висновку, що хоча спірна земельна ділянка і набута у власність ОСОБА_2 в порядку безоплатної приватизації, однак, оскільки на ній знаходиться будинок, який є спільною власністю подружжя та який підлягає поділу, то до ОСОБА_5 переходить право власності на земельну ділянку.

Ч. 2 ст. 71 СК України передбачено, що неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема (але не виключно) на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України

Оскільки майно подружжя складається, як правило, з різних за призначенням та вартістю речей, розподіл здійснюється таким чином, щоб в остаточному підсумку кожен одержав у натурі таку кількість речей, вартість яких була б тотожна величині частки дружини та чоловіка. У випадку, коли такої натуральної точності досягти неможливо, виходом із ситуації є доплата одному з подружжя грошової компенсації.

Частиною 1 ст. 365 ЦК України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Правовідносини, в яких позивач просить припинити право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.

Отже, у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач, не вимагається обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації.

Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі №648/3137/15-ц.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.09.2019 забезпечено позов ОСОБА_5 в частині визнання за ним права власності на земельну ділянку, дозволено ОСОБА_5 внести на рахунок ТУ ДСА України в Харківській області 521914 грн (том 1 а.с. 289-291).

Відповідно до листа начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області від 07.10.2016 №04-47-4122/16 згідно виписки по рахунку НОМЕР_12 від 05.10.2016 кошти у сумі 521914 грн надійшли на депозитний рахунок територіального управління, як застава у справі №638/20572/13-ц (том 2 а.с. 3).

Пункт 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 містить наступні висновки: залишення за позивачем на праві власності 1/2 частини спірного майна без виплати грошової компенсації за таку частку, не вирішить спір по суті, тобто не є ефективним захистом порушених прав позивача. Якщо за позовом одного із подружжя (який відмовляється від його частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ на користь відповідача - іншого із подружжя - та просить стягнути відповідну грошову компенсацію за таку частку) суд визначить кожному з подружжя ідеальні частки у цьому майні, бо відповідач не погодився на присудження грошової компенсації позивачеві та не вніс відповідну суму на депозитний рахунок, таке судове рішення не буде ефективним для захисту прав та інтересів позивача як співвласника. Залишення неподільної речі у спільній власності не позбавить того із подружжя, хто фактично користується річчю, можливості це робити надалі. Але інший із подружжя, який формально залишається співвласником, усупереч частинам 1, 7 статті 41 Конституції України за відсутності окремої домовленості фактично позбавляється можливості такого користування, впливу на долю речі, а також грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла.

Щодо вартості земельної ділянки, за яку слід з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 стягнути компенсацію.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Між колишнім подружжям не було досягнуто згоди щодо вартості майна.

Неодноразово як за клопотанням позивача так і за клопотанням відповідача були призначені експертизи щодо визначення вартості майна, окрім того, сторони самостійно зверталися до відповідних суб`єктів оціночної діяльності для визначення вартості майна.

Відповідно до висновку судової будівельно технічної експертизи №2438 від 06.07.2015, який складено Харківським науково- дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса - ринкова вартість наступних об`єктів станом на червень 2015 року складає: гаражного боксу № НОМЕР_2 в кооперативі «Гигант» вул. Гв. Широнінців, 32 у м. Харкові 76616 грн. Гаражного боксу №3-146 в кооперативі «Гигант» вул. Гв. Широнінців, 32 у м. Харкові 71194 грн. Гаражного боксу №3-147 в кооперативі «Гигант» вул. Гв. Широнінців, 32 у м. Харкові 76616 грн (том 1 а.с. 140-154).

Згідно з висновком судової оціночної експертизи №1350/3706 від 11.04.2016, який складено Харківським науково- дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса - ринкова вартість земельної ділянки, площею 0,2500 га, що розташована за адресою АДРЕСА_3 , право власності на яку належить ОСОБА_2 на підставі державного акту від 04.03.2005 за №1180, складає 521914, 00 грн без урахування ПДВ. Ринкова вартість житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою АДРЕСА_3 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 , на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 14.12.2011, складає 421511,60 грн без урахування ПДВ (том 1 а.с. 178- 207).

Відповідно до звіту про оцінку, складено суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Квартал 1» 30.06.2016, на замовлення ОСОБА_1 , ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 , якою володіє ОСОБА_2 , станом на 30.06.2016 без урахування ПДВ може складати 2375000 грн (том 1 а.с. 157-158).

Згідно зі звіту про оцінку майна №809597-27112015- МN07-151027-001 від 27.11.2015, складеного ФОП ОСОБА_12 , за заявою ОСОБА_2 , ринкова вартість об`єкта оцінки житлового будинку загальною площею 169,2 м.кв. за адресою АДРЕСА_3 , без ПДВ 5985692 грн (том 1 а.с. 281).

Як вбачається з висновку судової оціночно будівельної експертизи №5504 від 12.07.2017, складеного Харківським науково- дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса ринкова вартість земельної ділянки, площею 0,2500 га, що розташована за адресою АДРЕСА_3 , право власності на яку належить ОСОБА_2 на підставі державного акту від 04.03.2005 за №11800 складає 555096,00 грн. Ринкова вартість житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходится за адресою АДРЕСА_3 право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 14.12.2011 складає 4 401 176,00 грн. без урахування ПДВ (том 2 а.с. 42-81).

Відповідно до звіту про оцінку майна №809590-27112015- МN07-151127-002 від27.11.2015, складеного ФОП ОСОБА_12 , за заявою ОСОБА_2 , ринкова вартість об`єкта оцінки квартири АДРЕСА_1 складає 3 402 742 грн (том 3 а.с. 20).

Згідно зі звітом про оцінку майна, складеного 01.11.2018 суб`єктом оціночної діяльності ПП «Золотий лев», за заявою ОСОБА_2 , вартість нежитлових приміщень технічного поверху №11, 12, 14, 15, 27-:-32, загальною площею 154,40 кв.м. в літ. «А-9» у житловій квартирі за адресою АДРЕСА_2 , складає 2 470 454 грн (том 5 а.с. 18-27).

Відповідно до звіту про оцінку майна, складеного 01.11.2018 суб`єктом оціночної діяльності ПП «Золотий лев», за заявою ОСОБА_2 , вартість квартири АДРЕСА_1 , складає 3 715 636 грн (том 5 а.с. 53-62).

Як вбачається зі звіту про оцінку майна, складеного 31.10.2018 суб`єктом оціночної діяльності ПП «Золотий лев», за заявою ОСОБА_2 , житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 складає 5 203 011 (том 5 а.с. 84-91).

Відповідно до звіту про оцінку майна, складеного 31.10.2018 суб`єктом оціночної діяльності ПП «Золотий лев», за заявою ОСОБА_2 , земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 складає 1 524 160 (том 5 а.с. 118-127).

Згідно з інформаційною довідки про орієнтовну оцінку майна, складеної ПП «Агентство оцінки майн та земель» 29.10.2018 за заявою ОСОБА_2 орієнтовна вартість гаражних боксів №3-146, №3-147, розташовані у гаражному кооперативі «Гігант» за адресою АДРЕСА_5 , складає 180 476 грн (том 5 а.с. 142-155).

Відповідно до інформаційної довідки про орієнтовну оцінку майна, складеної ПП «Агентство оцінки майн та земель» 29.10.2018 за заявою ОСОБА_2 орієнтовна вартість гаражних боксів №4-124, розташовані у гаражному кооперативі «Гігант» за адресою АДРЕСА_5 , складає 94987 грн (том 5 а.с. 156-169).

Згідно зі звітом реєстр. №26/1 про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеного26.03.2014 ТОВ «Терра-інвест», за заявою ОСОБА_2 , вартість земельної ділянки, загальною площею 0,2500 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 складає 599383,00 грн (том 5 а.с. 171-183).

Відповідно до листа директора Київського науково- дослідного інституту судових експертиз від 22.02.2023, який надіслано на ухвалу суду про призначення повторної судової оціночно будівельної експертизи, в умовах ведення бойових дій та наявності обстрілів м. Харкова на теперішній час унеможливлює визначення дійсної ринкової вартості об`єктів дослідження у зв`язку з практичною відсутністю ринку нерухомості та нетиповою вартістю майна в умовах військових дій (том 6 а.с. 109).

08.05.2026 відповідачем ОСОБА_2 подано звіти про оцінку майна.

Так, відповідно до звіту про оцінку майна від 03.04.2026, складеного ТОВ «Нерухомість гранд», за заявою ОСОБА_2 , ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить 3 002 650 грн.

Згідно зі звітом про оцінку майна від 03.04.2026, складеного ТОВ «Нерухомість гранд», за заявою ОСОБА_2 , ринкова вартість нежитлових приміщень технічного поверху № 11, 12, 14, 15 ,27-:-32, розташовані за адресою АДРЕСА_10 становить 1 346 850 грн.

Відповідно до звіту про оцінку майна від 03.04.2026, складеного ТОВ «Нерухомість гранд», за заявою ОСОБА_2 , ринкова вартість житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_3 становить 7 229 700 грн.

Згідно зі звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 03.04.2026, складеного ТОВ «Нерухомість гранд», за заявою ОСОБА_2 , ринкова вартість земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_3 становить 1 512 900 грн.

Представником позивача ОСОБА_5 ОСОБА_1 подане клопотання про долучення доказів, у якому вона зазначила, що територія де розташований спірний будинок та земельна ділянка віднесена до територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих територій. Житловий будинок за адресою АДРЕСА_3 неодноразово пошкоджувався під час обстрілів у період з вересня 2022 року та має пошкодження, у будинку відсутні вікна, про свідчать світлини.

При вирішенні питання про поділ спірного майна суд не приймає звіти складені ТОВ «Нерухомість гранд» 03.04.2026.

Оскільки, як вже зазначалося відповідно до листа директора Київського науково- дослідного інституту судових експертиз від 22.02.2023, який надіслано на ухвалу суду про призначення повторної судової оціночно будівельної експертизи, в умовах ведення бойових дій та наявності обстрілів м. Харкова на теперішній час унеможливлює визначення дійсної ринкової вартості об`єктів дослідження у зв`язку з практичною відсутністю ринку нерухомості та нетиповою вартістю майна в умовах військових дій.

Як свідчать надані представником позивача світлини спірний будинок має пошкодження, разом з тим у наданих відповідачем звітах не відображено вказані пошкодження та оцінку проведено без врахування пошкоджень та без врахування того, що в умовах ведення бойових дій та наявності обстрілів м. Харкова на теперішній час унеможливлює визначення дійсної ринкової вартості об`єктів дослідження у зв`язку з практичною відсутністю ринку нерухомості та нетиповою вартістю майна в умовах військових дій.

Окрім того, з вказаних звітах у розділі 1 «вступ» зазначено, що використання результатів оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів. На першому аркуші звіту зазначено, що даний звіт не повинен використуватися для укладання будь-яких угод з використанням державних коштів, грошей територіальної громади та соціальних програм, що фінансуються Державою.

Отже, при вирішення питання щодо вартості земельної ділянки суд виходить з висновку судової оціночно будівельної експертизи №5504 від 12.07.2017, який складено Харківським науково дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Так, відповідно до вказаного висновку ринкова вартість земельної ділянки, площею 0,2500 га, що розташована за адресою АДРЕСА_3 складає 555 096 грн.

При цьому, звіти про оцінку майна, які були складені у різні періоди не приймаються судом, адже вони виконані суб`єктами оціночної діяльності, які не були попереджені про кримінальну відповідальність, окрім того, проводили дослідження за наявними документами, в той час як висновок №5504 складений після обстеження земельної ділянки та житлового будинку у присутності сторін.

Окрім того, хоча висновок експерта і складено у 2017 році, проте суду не надано висновку експерта станом на день розгляду справи, не дивлячись на те, що судом неодноразово були задоволені клопотання ОСОБА_2 про призначення повторної судової оціночної експертизи, яка була доручена Київському науково- дослідному інституту судових експертиз. Проте, експертизи не були проведені, зокрема і з причини того, що ОСОБА_2 не сплачувала проведення експертизи.

Також, судом враховано, що для придбання нерухомості ОСОБА_2 було оформлено договір кредиту у розмірі 243000 доларів США. В судовому засіданні сторонами не заперечувалося, що за вказані кредиті кошти було придбано спірну квартиру та нежитлові приміщення. Тобто, витрачені кошти на придбання квартири та нежитлових приміщень є значно більшими ніж вартість будинку та земельної ділянки, згідно висновків експертів, які досліджені у судовому засіданні. У зв`язку з чим враховується висновок експерта №5504, адже у ньому відображена найбільша вартість спірного будинку та земельної ділянки.

Отже, з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 слід стягнути вартість земельної ділянки, перерахувавши кошти у сумі 521914 грн з депозитного рахунку ТУ ДСА в Харківській області, решту - 33 182 грн слід стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 .

Що стосується зустрінчих позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_2 право власності на три гаражні бокси № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 за адресою АДРЕСА_5 ; квадроцикла квадроцикл Kawasaki KVF 750 2009 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_10 , квадроцикл Kawasaki KVF 750 2009 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_11 , автомобіля Опель сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_4 ; стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 компенсації на автомобіль Опель сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_4 та на автомобіль Тойота, 2011 р.в.

В судовому засіданні встановлено, що право власності на гаражні бокси НОМЕР_1 , 4-124 та 3-146 за адресою АДРЕСА_5 не зареєстровано за жодною особою, що підтверджується довідками державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №48091663 від 20.11.2015, №48091046 від 20.11.2015, №48085086 від 20.11.2015 (том 1 а.с. 159,160, 161).

При цьому, довідки, видані автогаражним кооперативом «Гігант» від 18.03.2014, де зазначено, що ОСОБА_5 є власником кооперативних гаражів, розташованого по АДРЕСА_7 , бокс №3-147, бокс №4-124 (том 1 а.с. 44, 44 зворотна сторона, 45), не приймаються, оскільки не містять навіть дати, з якої набуто право власності, не зазначено на підставі чого набуто право власності, окрім того, вказані довідки суперечать довідками державного реєстру речових прав.

Також, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 на підтвердження вимог з приводу квадроцикла Kawasaki KVF 750 2009 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_10 , квадроцикла Kawasaki KVF 750 2009 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_11 , автомобіля Опель сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_4 не надано жодного доказу кому на праві власності та на якій підставі належать вказані об`єкти.

Надані копії договорів купівлі продажу квадроциклів від 24.12.2009 не можуть бути підтвердженням права власності ОСОБА_5 на вказані транспортні засоби, оскільки документами, які підтверджуєть право власності на транспортний засіб можуть бути нотаріально засвідчені в країні придбання або в консульських установах чи в посольствах України в країні придбання договори купівлі-продажу, міни чи дарування; оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів та інших документів. У цих документах, крім чеків, згідно зі змістом відповідного бланка, мають зазначатися дата продажу, номери шасі, кузова, двигуна ТЗ, його модель та рік виготовлення, а також прізвище, ім`я, по батькові особи, якій продано ТЗ; технічні паспорти, технічні талони, сервісні книжки, реєстраційні свідоцтва та інші документи на ТЗ, видані вповноваженими органами країни придбання, із зазначенням власника ТЗ.

Будь-якого документу, який би посвідчував право власності на автомобіль Опель сірого кольору ОСОБА_2 не надано.

Що стосується компенсації частки ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на автомобіль Тойота.

В судовому засіданні встановлено, що згідно з договором 728/11/661893 (при оплаті тільки комісійного збору) від 22.09.2011 ОСОБА_5 , ТОВ «Віп- експерт» та ОСОБА_9 уклали договір про те, що комітент (власник) здає, а комісіонер (ТОВ «Віп експерт» приймає комісію, що належить комітентові транспортний засіб Toуota HIGHLANDER. Комітентом оплата за транспортний засіб отримана повністю від покупця у сумі 232337,07 грн (том 1 а.с. 51).

Також, з досліджених матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 у травні 2014 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_9 про визнання договору недійсним, а у лютому 2015 з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ТОВ «Віп-експерт» про визнання договору комісії недійсним. В обгрунтування позову ОСОБА_2 зазначала, що ОСОБА_5 без її згоди, взагалі без повідомлення розпорядився спірним автомобілем Toуota HIGHLANDER, який є їх спільною власністю та продав його. ОСОБА_2 рішенням суду було відмовлено у позові та зазначено, що доказів того, що договір укладено не в інтересах сім`ї ОСОБА_2 не надано. У зв`язку з чим ОСОБА_2 було відмовлено у задоволені позову. Рішення залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10.04.2017.

За правилами ч. 2 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Отже, зустрічні позовні вимоги в частині компенсації частки ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на автомобіль Тойота не підлягають задоволенню, оскільки автомобіль Тойота було відчужено під час перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбу, а отже за згодою другого подружжя, в свою чергу ОСОБА_2 не доведено, що автомобіль Тойота було відчужено не в інтересах сім`ї.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_2 1573425 грн - 1\2 частину кредиту, сплаченого за кредитним договором та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_5 на її користь компенсації його частки боргових зобов`язань за кредитним договором у розмірі еквівалентному 121 500 доларів США.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи 14.03.2008 АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 уклали договір кредиту №834/18-27/35/8-87, за яким кредитор надав позичальнику грошові кошти на умовах забезпечності, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 243000 доларів США зі сплатою 11,75% річних та комісій, у розмірі та у порядку, визначених у додатку №1 до цього договору (том 1 а.с. 52-56).

14.03.2008 АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 уклали договір іпотеки №834/1927/35/8-90, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту № №834/18-27/35/8-87, наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення технічного поверху №11, 12, 14, 15, 27-:-32 в літ. «А-9», загальною площею 154,4, що знаходиться за адресою АДРЕСА_6 (том 1 а.с. 57-58).

14.03.2008 АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 уклали договір іпотеки №834/1927/35/8-90, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту № №834/18-27/35/8-87, наступне нерухоме майно: чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_9 (том 1 а.с. 59-60).

14.03.2008 АКБ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (поручитель) уклали договір поруки, за яким поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу) у розмірі, в строки та у порядку, передбачених договором кредиту №837/18-27/35/8-87 від 14.02.2008 (том 1 а.с. 61).

При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Тобто, у подружжя, крім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержану за рахунок останніх квартиру, внаслідок укладення кредитного договору, також виникає зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.

Судом враховано, що кредитні зобов`язання виконувалися під час перебування у шлюбі, а отже за спільні кошти подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За правилами ст. 60 СК України- майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, незалежно від того, на чиє ім`я воно зареєстровано.

Звертаючись із зустрічною позовною заявою, ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_5 на свою користь грошову компенсацію сплачених коштів за погашення кредитної заборгованості за кредитним договором у розмірі 121500 доларів США, що в гривневому еквіваленті, станом на 11.05.2018, складає 3182347,44 грн.

Між тим, ОСОБА_2 є титульним власником квартири та нежитлових приміщень, які були придбані за кредитні кошти.

Отже, безпідставними є позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 відповідної грошової компенсації.

Фактично у разі задоволення вказаних позовних вимог у власності ОСОБА_2 залишається квартира та нежитлові приміщення й стягується з ОСОБА_5 на її користь грошова компенсація сплачених коштів за погашення кредитної заборгованості, отже такі вимоги не ґрунтуються на Законі.

Питання щодо гаражного боксу 6,2 метра на 2,88 мета у Гаражно будівельному кооперативі «Лівобережний» за адресою м. Київ, вул. Челябінська, 2 не вирішується судом, оскільки вказаний об`єкт нерухомості був предметом зустрічного позову, який подано ОСОБА_2 31.03.2014, у подальшому ОСОБА_2 звернулася до суду з уточненим зустрінчим позовом, де предметом позову не був вказаний гаражний бокс. Саме на задоволені уточненого зустрічного позову наполягала ОСОБА_2 .

Що стосується вимоги ОСОБА_2 про відступ від засад рівності часток подружжя.

За правилами ч. 2, 3 ст. 70 СК України - при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

ОСОБА_2 не довела наявність обставин, передбачених частиною другою статті 70 СК України, для відступлення від засад рівності часток подружжя, що є її процесуальним обов`язком.

Та обставина, що ОСОБА_5 розпорядився спільним сумісним майном, а саме автомобілем Тойота, не є безумовною підставою для відступлення від засад рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності. Окрім того, ОСОБА_2 зверталася до суду з позовом про визнання недійсним договору щодо відчуження автомобіля, їй у задоволені позову було відмолено.

Посилання ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_5 при звернені до суду приховав факт придбання майна також не може бути підставою для відступу від рівності часток, оскільки ОСОБА_5 звертаючись до суду реалізував своє право на звернення до суду та визначив позовні вимоги щодо поділу майна які вважав потрібними саме йому.

Окрім того, спростовано посилання ОСОБА_2 , що ОСОБА_5 приховав факт укладення нею кредитного договору, адже в уточненій позовній заяві ОСОБА_5 порушується питання щодо кредитних зобов`язань.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2022 року у справі №757/64512/16-ц зазначено, що головним критерієм поділу майна як об`єкта права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками та припинення відносин спільної власності взагалі (частина третя статті 372 ЦК України); у разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні.

Отже, враховуючи всі обставини справи та беручи до уваги, що у досудовому порядку позивач та відповідач не змогли дійти згоди щодо поділу спільного майна, набутого під час перебування у шлюбі, при вирішенні питання про поділ спільного сумісного майна подружжя у цій справі, суд виходить з того, що відповідно до статті 71 СК України коли у спільній власності подружжя перебуває квартира та будинок, необхідно застосовувати такий спосіб поділу, як виділення кожному з подружжя окремої квартири в натурі задля забезпечення можливості користування кожним із подружжя окремим житлом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном та кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Судом встановлено, що станом на час розгляду справи сторони не мають можливості спільного користування квартирою та будинком .

Крім того, суд враховує ту обставину, що на цей час квартирою та нежитловими приміщеннями фактично користується ОСОБА_2 , а ОСОБА_5 користується будинком та земельною ділянкою.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність поділу спільного майна подружжя шляхом залишення у власності ОСОБА_2 квартиру та нежитлові приміщення, та визнання за ОСОБА_5 права власності на будинок та земельну ділянку, оскільки такий поділ майна нівелює потребу сторін після ухвалення судового рішення домовлятися про порядок подальшого користування нерухомим майном, враховуючи що у досудовому порядку сторони не досягли в цьому питанні згоди, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом та зустрічним позовом.

Окрім цього, суд дійшов висновку про необхідність стягнення із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за земельну ділянку, шляхом перерахування коштів з депозитного рахунку, а решта коштів шляхом стягнення з ОСОБА_5 .

Посилання представника ОСОБА_5 на необхідність припинення спільної сумісної власності не приймається судом до уваги, оскільки внаслідок виділення частини спільного майна у власність і стягнення на користь відповідача з позивача відповідної грошової компенсації, право спільної сумісної власності на квартиру припиняється, отже окрема вимога щодо припинення права спільної сумісної власності є неефективним способом захисту, оскільки породжує лише додаткову позовну вимогу, задоволення якої не вирішує спір між сторонами по суті.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 40 постанови від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20.

Щодо клопотання ОСОБА_2 про повернення коштів, які були сплачені за експертизу.

Відповідно до ч. 2 ст. 135 ЦПК України суд може зобов`язати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів за їх місцезнаходженням, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов`язані з відповідною процесуальною дією. Якщо клопотання заявили декілька учасників справи, необхідну грошову суму авансом у рівних частках сплачують відповідні учасники справи, а у випадках, коли відповідна процесуальна дія здійснюється з ініціативи суду, - сторони в рівних частках.

Тому, в ухвалі про призначення експертизи суд вправі зобов`язати відповідну сторону перерахувати, у тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи експертній установі (судовому експерту, який не є працівником державної спеціалізованої установи).

Оплата витрат, пов`язаних з відповідною процесуальною дією (проведення експертизи) передбачає, за наявності всіх достатніх умов, виконання експертною установою в повному обсязі проведення повного дослідження і складення обґрунтованого та об`єктивного письмового висновку. Тобто експертна установа за умови оплати учасником справи витрат, пов`язаних із проведенням судової експертизи бере на себе зобов`язання виконати певну роботу, за яку, як вже зазначалося, учасником справи попередньо (авансом) сплачено грошові кошти. При цьому згідно із загальними засадами та вимогами, що звичайно ставляться, сторона, що виконує певну роботу (надає послугу), має право на оплату лише виконаної нею роботи (наданих послуг).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про судову експертизу» витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України та судово-медичними і судово-психіатричними установами Міністерства охорони здоров`я України у цивільних і господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Водночас, положеннями Закону України «Про судову експертизу» та ЦПК України не визначено порядку повернення коштів, сплачених за проведення експертизи у разі її непроведення, тобто, має місце прогалина у процесуальному законі.

Однак, суд враховує, що повернення коштів, сплачених за судову експертизу, що не була проведена, має вирішуватися за результатами провадження саме у цій справі, без ініціювання іншого, окремого судового спору щодо розрахунків за судову експертизу, оскільки експертиза призначалася за ухвалою суду, а не самостійно замовлена стороною, то і питання щодо повернення коштів, сплачених на її проведення, має вирішити суд саме у рамках цієї справи, у порядку, передбаченому для питань судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2025 у справі № 922/1381/23.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 09.07.2021 у справі призначено призначено по справі повторну судову оціночну експертизу, проведення якої доручено Київському науково дослідному інституту судових експертиз. Витрати за проведення експертизи покладено на відповідача ОСОБА_2 (том 6 а.с. 91-92).

Відповідно до акту здачі приймання повідомлення про неможливість надання висновку №27347/27348/21-43, складеного Київським науково дослідним інститутом судових експертиз, попередня оплата була здійснена у сумі 20593,20 грн (том 6 а.с. 127).

Окрім того, відповідно до рахунка №3589 від 13.08. 2024 (том 6 а.с. 163) ОСОБА_2 сплатила 28397,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією 2.206602031.1 від 08.07.2025.

Отже, ОСОБА_2 за проведення експертизи сплатила Київському науково дослідному інституту судових експертиз загальну суму 48991,00 грн. Висновок експерта вказаним інститутом складено не було.

З урахуванням наявних у справі доказів того, що ОСОБА_2 було сплачено кошти за проведення експертизи, яка проведена не була, суд вважає можливим постановити ухвалу, якою повернути ОСОБА_2 сплачені нею грошові кошти в рахунок вартості проведення судової експертизи, сплачені на рахунок експертної установи - Київського науково дослідного інституту судових експертиз, у загальній сумі 48991 грн.

Згідно із ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Сторонами було заявлено пвимоги про стягнення витрат за проведенян експертизи.

Суд не вбачає підстав для стягнення витрат за проведення експертизи. Хоча сторонами і підтверджено належними доказами понесені ними витрати, проте з урахуванням того, що вказані висновки експертів не були судом взяті до уваги при задоволені позову ОСОБА_5 та зустрічного позову ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що витрати за проведення експертиз залишаються за сторонами.

Ч.1 та п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

При звернені до суду ОСОБА_5 сплатив судовий збір у розмірі 234 грн (том 1 а.с. 1-а) та 4134 грн (том 1 а.с. 210).

Позов ОСОБА_5 задоволено частково, а саме одна позовна вимога з трьох заявлених, отже судовий збір підлягає стягненню з ОСОБА_2 на його користь у суму 1456 (одна тисяча чотириста п`ятдесят шість) грн.

При звернені до суду з зустрічним позовом ОСОБА_2 було сплачено судовий збір у розмірі 3654 грн (том 1 а.с. 71)

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково, а саме одна позовна вимога з п`яти заявлених, отже судовий збір підлягає стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 у сумі 730,80 грн.

Ч. 10 ст. 141 ЦПК України передбачає, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Різниця судових витрат понесених у зв`язку зі сплатою судового збору складає 725,20 грн, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5

ОСОБА_2 та ОСОБА_5 звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину витрат на сплату судового збору у розмірі 730,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 11, 12, 13, 19, 81, 133, 141, 158, 175, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 19, 60, 61, 63, 65, 69, 70, 71, 72, 150, 155, 157, 159 СК України, ст. ст. 183, 368, 364, 657, 1046, 1049 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя задовольнити частково.

У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок літ. А-1 з надвірними будівлями: сарай літ. «Б» і «Г», альтанка літ. «В», басейн літ. «Д», гараж літ «С», вигрібна яма літ. «Ж», колонка, огорожа «1-3, загальною площею 169,2 кв.м., земельну ділянку площею 0,2500 га, що знаходяться за адресою

АДРЕСА_3 порядку поділу майна подружжя залишити у власності ОСОБА_2 чотирьокімнатну квартиру АДРЕСА_11 та нежитлові приміщення №11-,12, 14, 15, 27-:-32, загальною площею 154,4 кв.м., що розташовані у літ. «А-9», які знаходяться за адресою АДРЕСА_10 .

Компенсувати ОСОБА_2 вартість земельно ділянки, площею 0,2500 га, що знаходяться за адресою АДРЕСА_3 , у розмірі 555 096 грн, перерахувавши грошові кошти у розмірі 521 914 (п`ятсот двадцять одна тисяча дев`ятсот чотирнадцять) грн з депозитного рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, які зберігають на рахунку територіального управління, як застава у справі №638/20572/13, згідно ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.09.2016 та стягнувши з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 33 182 (тридцять три тисячі сто вісімдесят дві) грн.

У задоволенні іншої частини первісних позовних вимог та зустрічних позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 725 (сімсот двадцять п`ять) грн 20 коп.

Звільнити ОСОБА_2 та ОСОБА_5 від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину витрат на сплату судового збору у розмірі 730 (сімсот тридцять) грн 80 коп.

Зобов`язати Київський науково дослідний інститут судових експертиз (ЄДРПОУ 02883096, м. Київ, вул. Сім`ї Бродських, 6) повернути ОСОБА_2 (IBAN НОМЕР_13 , РНОКПП/ЄДРПОУ НОМЕР_14 ) 48991 (сорок вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто одна) грн, які були сплачені за проведення експертизи та не проведені експертною установою.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований АДРЕСА_12 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована АДРЕСА_13 .

Суддя: І.В. Семіряд