Рішення № 13700575, 31.01.2011, Господарський суд Чернігівської області

31.01.11

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

27 січня 2011р. справа №14/29

Позивач: Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком», м. Київ, бульвар Шевченка,18, в особі Чернігівської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»,

14000 м. Чернігів, пр-т Миру, 28

Відповідач: Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Чернігівської облдержадміністрації,

14013, м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка,70

предмет спору: про стягнення 2239грн.08коп.

                                                                                          Суддя Книш Н.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Лісова М.П. представник, довіреність №6336 від 21.07.08 р.

Від відповідача: Євстратенко А.К. представник, довіреність 01/153 від 26.01.11 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2076,22грн. по орендній платі за період з 01.04.10р. по 30.11.10р. згідно договору від 01.01.08р. № 34-133 оренди нерухомого майна товариства, що належить до СТП, загальною площею до 20кв.м, 94,04грн. пені за період з 21.05.10р. по 23.12.10р., 50,32грн. інфляційних нарахувань за період з червня 2010р. –по 23.12.10р., 18,50грн. три проценти річних за період з 21.05.10р. по 23.12.10р.

Від відповідача надійшов відзив на позов №05-05/145 від 24.01.11р., в якому визнав заборгованість в частині основного боргу в сумі 2076,22грн., зазначив, що погасити її найближчим часом не зможе тому, що в першу чергу має виконати рішення господарського суду за 2010р і перерахувати ВАТ «Укртелеком»заборгованість в сумі 267,7тис.грн. та просив суд звільнити відповідача від сплати пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних, оскільки останній є бюджетною установою, яка фінансується з бюджету.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, з’ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

Згідно ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6 ст.283 Господарського кодексу України).

01.01.2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди № 34-133 оренди нерухомого майна товариства, що належить до СТП, загальною площею до 20кв.м. Відповідно до п.1.1 договору орендодавець (позивач по справі) передає, а орендар (відповідач) бере у строкове платне користування частини спеціалізованих технологічних приміщень Чернігівської філії ВАТ «Укртелеком», що знаходиться на 3-му поверсі трьохповерхової будівлі за адресою м. Новгород-Сіверський, вул. Леніна,34а, площею 1,0кв.м для розміщення обладнання типу П-160, СЦВ, ОБ-60 для забезпечення доступу до мережі загального користування.

Згідно ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Право власності позивача на передане в оренду майно підтверджується копією свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 01.12.2004р., яке видано позивачу на підставі рішення виконкому Новгород-Сіверської міської ради від 30.09.2004 року №149.

Згідно п.2.1-2.2 договору передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноваженими представниками сторін Акта приймання-передачі майна вказаного в п.1.1 договору, але не пізніше 3 днів з моменту підписання сторонами договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з відповідними наслідками. Передача майна в оренду не передбачає передачі орендареві права власності на нього. Власником орендованого майна залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом дії договору.

01.01.2008р. між сторонами підписано акт приймання-передачі майна, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до умов договору № 34-133 від 01.01.08р. в строкове платне користування частину спеціалізованих технологічних приміщень за адресою м.Н-Сіверський, вул. Леніна,34а, площею 1,0кв.м.

Відповідно до ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Так, у п.3.1 договору сторони обумовили, що орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується орендарем у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим. Датою початку оплати вважається дата приймання-передачі майна.

Відповідно до п.3.2 договору орендна плата за базовий місяць оренди майна у відповідності до фіксованого розміру місячної орендної плати становить за 1 кв.м. орендованих спеціалізованих технологічних приміщень з ПДВ (20 %) 140,49грн. Орендна плата за перший місяць оренди майна розраховується шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за період між базовим і першим місяцем оренди.

Згідно п. 3.2.1 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції.

Позивач та відповідач у п. 3.4 договору передбачили, що крім орендної плати майна, зазначеної у п. 3.2 договору, орендар щомісячно сплачує компенсацію витрат на утримання майна у розмірі 25 % від суми місячної орендної плати.

Згідно п. 12.1 договору договір діє з 01.01.2008 р. по 30.11.2010р. Сторони зобов’язані протягом 20 днів з моменту завершення строку дії договору здійснити остаточні розрахунки за ним.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату орендної плати за період з 01.04.10р. по 30.11.10р. (а.с.21-28) на загальну суму 2076,22грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов’язання за договором не виконав, виставлені позивачем рахунки на оплату орендної плати в обумовлений договором строк не сплатив. Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 2076,22грн., що підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.

Відповідно до ст.22 ч.5 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Згідно з ст.78 ч.5 цього Кодексу у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 2076,22грн., при цьому його дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно діючого законодавства зобов’язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, а тому борг в сумі 2076,22грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України –штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Згідно п. 8.2 договору за несвоєчасне перерахування орендної плати та інших витрат за договором орендар сплачує орендодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Позивач просить стягнути з відповідача 94,04грн. пені за період з 21.05.10р. по 23.12.10р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені обґрунтовані і підлягають задоволенню в повній сумі 94,04грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 50,32грн. інфляційних нарахувань за період з червня 2010р. по 23.12.10р., 18,50грн. - 3 % річних за період з 21.05.10р. по 23.12.10р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, суд доходить висновку, що позивачем здійснено нарахування інфляційних у сумі 50,32грн. фактично за період з серпня 2010р. по листопад 2010р., а не за період з червня 2010р. по 23.12.10р.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 50,32грн. за період з серпня 2010р. по листопад 2010р. підлягають задоволенню в повній сумі.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок трьох процентів річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних за період з 21.05.10р. по 23.12.10р. є обґрунтованими і підлягають задоволенню в сумі 18,50грн.

Клопотання відповідача про звільнення від сплати пені, індексу інфляції та 3 % річних задоволенню не підлягає, з урахуванням відсутності в умовах договору залежності оплат по договору (грошових зобов’язань) від бюджетного фінансування, та нормами чинного законодавства не передбачено звільнення бюджетних організацій від сплати інфляційних нарахувань і трьох процентів річних у випадку несвоєчасного виконання взятих на себе грошових зобов’язань.

З урахуванням бюджетного фінансування відповідача, порядок стягнення за рішенням суду повинен бути встановлений з урахуванням КЕКВ 1134 «оплата послуг (крім комунальних)», як бюджетної установи.

Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України взяті на себе зобов’язання не виконав, заборгованість по орендній платі не сплатив і вимоги позивача не оспорив, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення боргу в сумі 2076,22грн., в частині стягнення пені в сумі 94,04грн., 3% річних в сумі 18,50грн. та інфляційних нарахувань у сумі 50,32грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача держмито в сумі 102,00грн. та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 526, 525, 615, 625, 759, 760, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 33, 34, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Чернігівської обласної державної адміністрації (м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка,70 р/р 35219001000155 в Управлінні державного казначейства в Чернігівській області МФО 853592 код 23000089 КЕКВ 1134) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(м. Київ, бульвар Шевченка, 18, р/р 26008515 в ЧОД ПАТ «Райффайзен банк Аваль»м. Чернігова МФО 353348 код 01189425) борг по орендній платі 2076грн.22коп., 94грн.04коп. пені, 50грн.32коп. інфляційних нарахувань, 18грн.50коп. три проценти річних, 102грн.00коп. державного мита та 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Ю.Книш

Повний текст рішення складено 31.01.2011р.