Рішення № 137005641, 01.06.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/130/26

Провадження № 2/638/95/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді: Хайкіна В.М.,

за участю секретаря: Кирилішиної М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмір нарахованих грошових коштів у вигляді допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам,-

ВСТАНОВИВ:

05.01.2026 року засобами поштового зв`язку до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмір нарахованих грошових коштів у вигляді допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, згідно прохальної частини якої просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача надмір нараховані грошові кошти у вигляді допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 4 000,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та згідно довідки внутрішньо переміщеної особи від 17.07.2024 року №6326-5003368352, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , перебувала за кордоном більше як 30 календарних днів підряд (виїхала за кордон 07.10.2024 року та станом на 28.01.2025 року до України не повернулась). Відповідачу були надміру виплачені кошти допомоги за період з 01.12.2024 року по 31.01.2025 рік у розмірі 4 000,00 грн. Відповідачем в добровільному порядку не було повернуто отримані кошти на проживання внутрішньо переміщеним особам, у зв`язку із чим позивач змушений звернутись до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 07.01.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву, який би відповідав вимогам статті 178 ЦПК України, чи будь-яких письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів, заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову, до суду не надала.

Суд, дослідивши доводи сторін, викладені у письмових заявах по суті справи, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

За приписом частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 2 статті 13 та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради №56330-19521913-2024-1 від 01.08.2024 року ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , призначено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.03.2024 року у розмірі 2 000,00 грн. щомісячно.

Рішенням УСЗНА Шевченківського району ХМР від 27.01.2025 року припинено виплату допомоги ВПО ОСОБА_1 , № ОЕС №56330-19521913, з 01.02.2025 року до з`ясування обставин.

Відповідно до інформації Державної прикордонної служби України за №19/8241-25 від 29.01.2025 року ОСОБА_3 07.10.2024 року виїхла за межі України у пункті пропуску Устилуг, відомості про повернення в Україну станом на 28.01.2025 року відсутні.

Рішенням УСЗНА Шевченківського району ХМР від 11.02.2025 року вирішено припинити виплату допомоги ВПО ОСОБА_1 , № ОЕС №56330-19521913, з 01.12.2024 року, за результатами верифікації (430 за даними Адміністрації Державної прикордонної служби України отримувач або уповноважена особа перебувала за кордоном більш як 30 календарних днів підряд чи більше як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги).

Згідно з Довідкою Обласного центру нарахування та здійснення соціальних виплат від 17.02.2025 року №277 по особовому рахунку № НОМЕР_2 , отримувач ОСОБА_1 , наявна переплата у розмірі 4 000,00 грн. з причини: розпорядження УСЗН за період з 01.12.2024 року по 31.03.2025 рік.

Листом від 19.08.2025 №975/0/1061-25 УСЗНА Шевченківського району ХМР повідомило ОСОБА_1 про наявність переплати у розмірі 4 000,00 грн. та про необхідність повернення переплаченої суми на відповідні банківські реквізити.

Призначення та виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам регулюється Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам».

Відповідно до пункту 1 Порядку, допомога призначається для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб із числа незахищених верств населення та стимулювання до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб працездатного віку.

Згідно з п. 3, 5, 11 Положення (в редакція, яка діяла у період спірних правовідносин) допомога призначається для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб із числа незахищених верств населення та стимулювання до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб працездатного віку. Починаючи з травня 2022 р. допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали до 20 травня 2022 р. заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), або за умови подання документального підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації. Розмір допомоги складає для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень, для інших осіб - 2000 гривень. Внутрішньо переміщені особи несуть відповідальність за достовірність інформації, наданої для отримання допомоги.

Згідно абз. 2 п. 8 Порядку нарахування та виплата допомоги уповноваженій особі або отримувачу припиняється та більше не призначається/поновлюється у цьому шестимісячному періоді починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому стало відомо щодо її повернення до покинутого місця проживання, або з місяця виїзду за кордон на постійне проживання, або з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує 30 календарних днів підряд чи 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, або 60 та 90 календарних днів відповідно, в разі прийняття рішення про збільшення зазначеного строку за наявності обґрунтованих причин.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).

Отже, нараховані відповідачу кошти у розмірі 4 000,00 грн. є допомогою на проживання внутрішньо переміщеним особам, тому при вирішенні питання повернення вказаних коштів застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15 зазначила, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність розрахунків, за якими проведено виплати, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових сум.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті обставин цієї справи, суд зазначає наступне.

На підставі належних, допустимих та достатніх доказів судом встановлено, що відповідач отримувала допомогу проживання внутрішньо переміщеним особам, однак з 01.12.2024 року втратила право на отримання такої допомоги у зв`язку з тим, що перебувала за кордоном більш як 30 календарних днів підряд. При цьому, за період з 01.12.2024 року до 31.01.2025 року продовжувалася виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 2 000,00 грн, внаслідок чого загальний розмір надміру виплачених коштів складає 4 000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо недобросовісності набувача такої виплати, як обов`язкової умови застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України, суд зазначає наступне.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Крім того, згідно з частиною 1-3 статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Статтею 68 Конституції України закріплено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Отже, відповідач, як отримувач допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, в період отримання такої допомоги повинен був неухильно дотримуватися законодавства України, яке регулює механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, а саме Порядок №332, який зобов`язує отримувача допомоги надавати достовірну інформацію відповідним органам.

Всупереч зазначеним вище вимогам, відповідач діючи недобросовісно, своєчасно не повідомила позивача про перебування за кордоном понад 30 календарних днів, отже, надмірно виплачена відповідач сума щомісячної допомоги у розмірі 4 000,00 грн. підлягає стягнення на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки відбулася з вини набувача, а саме, через зловживання правом, а саме у зв`язку з ненадання відповідної інформації.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє у повному обсязі та на підставі статті 1212 ЦК України стягує з відповідача на користь державного бюджету надмір нараховані грошові кошти у вигляді допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 4 000,00 грн.

На підставі частини 1 статті 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3028,00 грн

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279-280, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмір нарахованих грошових коштів у вигляді допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь державного бюджету (рахунок НОМЕР_3 , МФО 300465 АТ «Державний ощадний банк України», одержувач ГУ ПФУ Харківської області, код ЄДРПОУ 14099344), надмір нараховані грошові кошти у вигляді допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 03196593, місцезнаходження: м. Харків, пр. Науки, 17-А, сплачений судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: