Рішення № 137005555, 01.06.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 536/1836/25

Провадження № 2/638/3261/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова

в складі головуючого судді: Хайкіна В.М.,

за участю секретаря: Кирилішиної М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

31.07.2025 року через підсистему «Електронний суд» до Кременчуцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в особі представника - Мохир Я.В. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, згідно прохальної частини якої просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №05.08.2024-100001741 від 05.08.2024 року у розмірі 17 838,00 грн.; судові витрати покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.08.2024 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір (оферти) №05.08.2024-100001741. Відповідно до умов договору, позичальнику надано кредит у розмірі 6 000,00 грн. Кредит було надано на строк 98 днів, тобто до 10.11.2024 року. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі. Проте, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 17 838,00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6 000,00 грн., по процентам - 7 938,00 грн., комісії - 900,00 грн. та неустойки - 3 000,00 грн., чим порушуються права та інтереси позивача.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20.08.2025 року цивільну справу передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 07.10.2025 року цивільну справу прийнято до провадження, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

15.10.2025 року від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Мохир Я.В. через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла заява про усунення недоліків, шляхом надання доказів відправки позовної заяви разом з додатками на адресу відповідача..

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 22.10.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощене позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву, який би відповідав вимогам статті 178 ЦПК України, чи будь-яких письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів, заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову, до суду не надала.

Суд, дослідивши доводи позивача, викладені у позові, оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 05.08.2024 року укладено кредитний договір №05.08.2024-100001741. Відповідно до умов кредитного договору, позичальнику надається кредит у сумі 6 000,00 грн., на строк 98 дні, дата повернення - 10.11.2024 року; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,35% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; денна процентна ставка - 1,13%; комісія за надання кредиту - 900,00 грн.; неустойка - 60,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання чи неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов`язання; розмір процентів відповідно до статті 625 ЦК України становить 365% річних. Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_1 .

Згідно довідки-розрахунку, відповідач має заборгованість за кредитним договором №05.08.2024-100001741 від 05.08.2024 року у розмірі 17 838,00 грн., яка складається з: 6 000,00 грн. - основний борг, 7 938,00 грн. - проценти, 900,00 грн. - комісія за надання., 3 000,00 грн. - неустойка.

Також, в матеріалах наявна довідка про видачу 6 000,00 грн. за кредитним договором від 05.08.2024 року №05.08.2024-100001741. Відповідно до зазначеної довідки 25.08.2024 року о 17:27 було перераховано кошти на платіжний картку № НОМЕР_2 , ID операції НОМЕР_3 , призначення платежу : Видача за договором №05.08.2024-100001741.

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтями 7, 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов`язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.

Відповідно до частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

05.08.2024 року відповідач підписала договір про споживчий кредит №05.08.2024-100001741.

В підписаному договорі сторони передбачили всі істотні умови кредитного договору: сума отриманих кредитних коштів - 6 000,00 грн., на строк 98 дні, дата повернення - 10.11.2024 року; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,35% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; денна процентна ставка - 1,13%; комісія за надання кредиту - 900,00 грн.; неустойка - 60,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання чи неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов`язання; розмір процентів відповідно до статті 625 ЦК України становить 365% річних. Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_1 .

Одноразовий ідентифікатор направлявся відповідачу шляхом надсилання повідомлення на його мобільний номер, який вказувався при реєстрації на сайті, що підтверджується довідкою від ТОВ «Споживчий Центр», а саме: на номер абонента НОМЕР_4 05.08.2024 року «Код підтвердження: Е434».

Кредитний договір був підписаний відповідачем шляхом введення отриманого від позичальника одноразового ідентифікатора в особистому кабінеті мобільного застосунку «Швидко Гроші».

Тому встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.

Отже, кредитний договір був укладений в електронній формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.

Факт перерахування позивачем коштів на рахунок, зазначений у кредитному договорі, підтверджується довідкою про перерахування кредитних коштів.

Доказів того, що персональні дані відповідача (паспортні дані, РНОКПП тощо) були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надані. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій позичальник не звертався.

Також не спростовано, що банківська платіжна картка № НОМЕР_1 не належить ОСОБА_1 .

Суд вважає зазначені докази належними та такими, що підтверджують факт перерахування позичальнику на вказаний ним рахунок кредитних коштів.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем отримано кредитні кошти за договором №05.08.2024-100001741 від 05.08.2024 року у сумі 6 000,00 грн., однак належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання та не повернув кредитні кошти у передбачений договором строк.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, загальна вартість заборгованості становить 17 838,00 грн., яка складається з: 6 000,00 грн. - основний борг, 7 938,00 грн. - проценти, 900,00 грн. - комісія, 3 000,00 грн. - неустойка.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення відповідачем отриманих коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частини 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»)

Положеннями кредитного договору №05.08.2024-100001741 від 05.08.2024 року передбачено, що банк надавав позичальнику кредити на поточні потреби.

Таким чином, з урахуванням пунктом 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», зазначений кредитний договір відноситься до споживчого кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

На виконання вимог пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанова Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки договір кредиту не містить переліку додаткових та супутніх послуг ТОВ за які встановлюється плата у вигляді комісії, встановлена у п.8 кредитного договору умова про сплату комісії є нікчемною.

З огляду на зазначене підстави для задоволення позовних вимог про стягнення комісії у розмірі 900,00 грн. грн відсутні.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

З огляду на зазначене, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення неустойки у розмірі 3 000,00 грн., відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 000,00 грн. та суми заборгованості за відсотками у розмірі 7 938,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 889,16 грн.

Керуючись ст. ст.81, 133, 141, 247, 263,264,265,268, ЦПК України, ст.ст. 526, 610-612, 1050, 1054 ЦК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, заборгованість за кредитним договором №05.08.2024-100001741 від 05.08.2024 року у розмірі 13 938 (тринадцять тисяч дев`ятсот тридцять вісім) грн. 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, судовий збір у розмірі 1 889 (одна тисяча вісімсот вісімдесят дев`ять) грн. 16 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: