Рішення № 137005405, 29.05.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/1324/26

Номер провадження 2-о/570/109/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі:

судді Гнатущенко Ю.В.

з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.

заявниці ОСОБА_1 у судовому засіданні 25.05.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ВІДОКРЕМЛЕНИЙ СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ "РІВНЕНСЬКИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ" про встановлення факту, що має юридичне значення , -

в с т а н о в и в:

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду 18.03.2026 р. із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановити факт належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) диплому молодшого спеціаліста серії ІЛ ВЕ№ 008049, реєстраційний № НОМЕР_2 про освіту за спеціальністю «Правознавство» та присвоєння кваліфікації юрист, виданого Рівненським державним сільськогосподарським технікумом на ім`я ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи свою заяву ОСОБА_1 вказує, що у 1993 році після закінчення школи вона вступила до Рівненського радгоспу-технікуму, а після закінчення нею 28.06.1996 Рівненського державного сільськогосподарського технікуму їй було видано Диплом молодшого спеціаліста серії ІЛ ВЕ№ 008049, реєстраційний №8579, на ім`я « ОСОБА_2 » про те, що вона закінчила повний курс за спеціальністю «Правознавство» та їй присвоєно кваліфікацію юриста. Додаток до диплому видано також на ім`я ОСОБА_2 .

Внаслідок такої помилки виникла певна невідповідність між документом, що посвідчує особу заявниці, та дипломом про освіту, що, в свою чергу, не дає їй можливості підтвердити свій робочий стаж за період навчання для перерахунку пенсії по інвалідності.

Згідно із копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 24.04.1976 Тучинською сільською радою Ровенської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_2 .

23 січня 1998 року ОСОБА_2 взяла шлюб і змінила прізвище на ОСОБА_1 свідоцтво про шлюб № НОМЕР_4 .

Згідно з паспортом громадянина України серія НОМЕР_5 , виданим 06.07.1998, та довідки про присвоєння РНОКПП ім`я заявниці зазначено як « ОСОБА_3 », дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У березні 2026 року заявниця звернулася до навчального закладу, який видав їй диплом про освіту серії НОМЕР_6 , реєстраційний №8579, про надання довідки на підтвердження навчання у ньому. Заявниці було видано довідку № 65 від 10.03.2026 про те, що ОСОБА_2 дійсно навчалася у Рівненському державному сільськогосподарському технікумі, підтверджено видачу зазначеного вище диплома.

Наведене вказує на те, що у правовстановлюючому документі, а саме у Дипломі ІЛ ВЕ№ 008049, реєстраційний №8579, допущена помилка у написанні імені заявниці, усунення якої є неможливим в позасудовому порядку.

Ухвалою суду від 10.04.2026 р. заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено дату та час проведення судового засідання з розгляду вказаної справи.

Заявниця ОСОБА_1 та заінтересована особа Відокремлений структурний підрозділ «Рівненський фаховий коледж Національного університету біоресурсів і природокористування України» мають зареєстровані електронні кабінети у системі «Електронний суд», куди їм було доставлено ухвалу про відкриття провадження у справі 11.04.2026 р., що підтверджується відповідними довідками.

У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 свою заяву підтримала, просила суд задовольнити її в повному обсязі та встановити описаний у її заяві факт, що має юридичне значення.

У судове засідання представник заінтересованої особи не з`явився, причин неявки не повідомлено, клопотань про відкладення розгляду не подано.

Вислухавши заявницю, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 28.06.1996 на ім`я « ОСОБА_2 » видано диплом серії НОМЕР_6 , у якому вказується, що ОСОБА_2 закінчила Рівненський державний сільськогосподарський технікум за спеціальністю Правознавство; рішенням державної кваліфікаційної комісії від 28.06.1996 р. їй присвоєно кваліфікацію юрист; реєстраційний номер диплому №8579.

Також в матеріалах справи наявна копія Додатку до диплома молодшого спеціаліста ІЛ ВЕ №008049, який засвідчує, що ОСОБА_2 в 1993 році вступила до Рівненського радгоспу-технікуму і в 1996 році закінчила повний курс Рівненського державного сільськогосподарського технікуму за спеціальністю Правознавство.

23.01.1998 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одружилися, про що в книзі реєстрації актів про одруження 23.01.1998 р. зроблено запис за №27. Наведений факт підтверджується наявною у матеріалах справи копією Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 , виданого 23 січня 1998 року відділом реєстрації актів громадянського стану м.Рівне.

Як вбачається із Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 від 23.01.1998 р., прізвище дружини після одруження було змінено з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

Окрім вказаних вище документів заявницею також надано копії її паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого Гощанським РВ УМВС України в Рівненській області 06.07.1998 р., та картки платника податків, у яких прізвище, ім`я та по батькові заявниці вказано як « ОСОБА_1 ».

У свідоцтві про народження серії НОМЕР_3 , виданому 24 квітня 1976 р. Тучинською сільською радою Ровенської області, ім`я заявниці вказано як « ОСОБА_2 ».

Відповідно до довідки відокремленого структурного підрозділу «Рівненський фаховий коледж Національного університету біоресурсів і природокористування України» від 10.03.2026 за вих.№65 ОСОБА_2 дійсно навчалася в Рівненському державному сільськогосподарському технікумі на денній формі навчання по спеціальності «Правознавство» з 01.09.1993 р.; відрахована з числа студентів у зв`язку із закінченням терміну навчання з 29.06.1996, диплом молодшого спеціаліста ІЛВЕ №008049, реєстраційний номер 8579.

У судовому засіданні заявниця надала до суду для дослідження оригінали документів, які долучені до заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно із ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У ч.1 ст. 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до змісту статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України)

Cуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно із п.6 ч. 1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, - зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб (постанова Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 (провадження № 61-15630св23)).

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду сформувала такий висновок: «В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

В Постанові Пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року зі змінами в п. 12 указано, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Окрім того, згідно із п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31 березня 1995 року № 5 суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

У своїй заяві ОСОБА_1 вказує, що факт належності їй диплому необхідно встановити з метою підтвердження її робочого стажу за період навчання для перерахунку пенсії по інвалідності, усунення помилки в написанні її імені у дипломі молодшого спеціаліста в позасудовому порядку є неможливим.

Частинами 1-2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Докази, подані заявницею та оцінені судом, відповідають вимогам ст. 77-80 ЦПК України, дозволяють в своїй сукупності стверджувати про існування факту належності ОСОБА_1 документа, а саме диплому молодшого спеціаліста ІЛВЕ №008049 від 28.06.1996 р., реєстраційний номер 8579.

За таких обставин, оскільки заявниця позбавлена можливості встановити вказаний у її заяві факт, що має юридичне значення, у іншому, крім судового, порядку, і факт належності документа, який просить встановити заявниця, підтверджується письмовими матеріалами справи, суд дійшов висновку, що вимоги заявниці є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 81, 89, 315, 319 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ВІДОКРЕМЛЕНИЙ СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ "РІВНЕНСЬКИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ" про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволити повністю.

Встановити факт належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) диплому молодшого спеціаліста серії ІЛ ВЕ№ 008049, реєстраційний №8579, про освіту за спеціальністю «Правознавство» та присвоєння кваліфікації юрист, виданого Рівненським державним сільськогосподарським технікумом на ім`я ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: Відокремлений структурний підрозділ «Рівненський фаховий коледж Національного університету біоресурсів і природокористування України», адреса: 33001, м.Рівне, вул. Коперніка, 44, код ЄДРПОУ 40266301.

Суддя Гнатущенко Ю.В.