Рішення № 137005085, 01.06.2026, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/4179/25

Провадження № 2/559/287/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м.Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючого судді Томіліна О.М., при секретарі Солімчук М.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дубно в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Сіагрус» про визнання укладеною додаткової угоди, визнання відсутнім права оренди у нового орендаря,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Західна агровиробнича компанія» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ПП «Сіаргус», в якому просить визнати укладеною додаткову угоду № б/н від 22.04.2025 до договору оренди землі б/н від 15.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" та ОСОБА_1 ; визнати відсутнім у ПП "Сіагрус" права оренди земельної ділянки площею 2,8961 га, кадастровий номер 5621688500:10:008:0078.

В обґрунтування позову зазначає, що 15.04.2014 ТОВ «Райз Захід» уклало з ОСОБА_1 договір оренди землі № б/н, згідно Додаткової угоди № б/н від 20.08.2018 визначено нового орендаря: ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та внесено зміни до Договору (земельна ділянка площею 2.8961 га, згідно витягу ДЗК площа складає: 2.8961 га, кадастровий номер земельної ділянки 5621688500:10:008:0078), право оренди за яким зареєстроване відповідно до вимог чинного на момент укладення договору законодавства України у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право: 53008603.

Згідно Додаткової угоди № б/н від 20.08.2018, Договір укладено строком на 7 (сім) років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі, але в будь-якому випадку дана Додаткова угода та право оренди на підставі її є чинним до моменту закінчення збирання врожаю Орендарем. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. Маючи намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди землі від 15.04.2014, ТОВ «ЗАК» 03.05.2025 надіслано ОСОБА_1 лист-повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі вих. № 2832 від 22.04.2025, тобто до закінчення строку дії договору оренди позивач, як добросовісний орендар, маючи законні сподівання на продовження дії договору оренди землі на новий строк, у встановленому порядку звернувся до орендодавця з метою реалізації переважного права на поновлення договору, та запропонував підписати додаткову угоду. Відповідач отримав вищезазначене повідомлення, проте, будь-якої відповіді на даний лист не надав, тобто не скористався правами, передбаченими ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме у місячний строк з моменту отримання листа-повідомлення не заперечив проти продовження Договору на новий строк.

Зазначає, що оскільки відповідач, у відповідь на отриманий проєкт додаткової угоди, не надіслав повідомлення про заперечення на пропоновані умови або зустрічну пропозицію, що вказує на існування правових підстав для визнання додаткової угоди укладеною, та дає підстави позивачу вважати поновленим Договір оренди землі, відтак наявні підстави для визнання укладеною додаткової угоди про поновлення строку його дії в судовому порядку. Разом з тим, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.09.2025, право оренди вказаної земельної ділянки, яка знаходиться на території Стовпецької с/ради Дубенського району, Рівненської області, проведено державну реєстрацію іншого речового права: номер запису 61217784, відтак, позивач дізнався про те, що ОСОБА_1 уклав договір оренди земельної ділянки, яка знаходилась в оренді у позивача, з іншим орендарем ПП "Сіагрус".

Вважає, що укладенням вищезазначеного Договору відповідачі порушили переважне право позивача на укладення договору оренди землі. З врахуванням наведеного, просить визнати укладеною додаткову угоду № б/н від 22.04.2025 до договору оренди землі б/н від 15.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" та ОСОБА_1 ; визнати відсутнім у ПП "Сіагрус" права оренди земельної ділянки площею 2,8961 га, кадастровий номер 5621688500:10:008:0078, яка розташована на території Стовпецької с/ради, Дубенського району, Рівненської області, номер запису про інше речове право 61217784.

Представник відповідача ПП "Сіагрус" подав відзив, згідно якого відповідач позов не визнає, вважає його безпідставним і не обгрунтованим. Свою позицію пояснює наступним. При вирішенні спорів суди зобов`язані аналізувати питання про те, чи спрямований інтерес позивача при задоволення таких потреб, які не суперечать принципу добросовісності. Зазначає, що орендодавець здійснив свій вибір нового орендаря, а попереднього орендаря було завчасно повідомлено про небажання продовжувати орендні правовідносини. Зокрема, орендодавець ОСОБА_1 листом від 01.04.2025 завчасно повідомив ТОВ «ЗАК» про те, що він не бажає поновлювати дію договору оренди землі після його закінчення 20.08.2025, просив орендаря утриматись від вчинення дій, які б перешкоджали йому відразу після закінчення строку дії договору використовувати належну йому на праві власності земельну ділянку. При цьому, ОСОБА_1 в даному листі наголошував, що фактичне використання орендарем земельної ділянки після закінчення строку дії договору буде ним трактуватися, як самовільне заволодіння земельною ділянкою. Вказаний лист отриманий орендарем ТОВ "ЗАК" 02.05.2025. Вказана позиція орендодавця в подальшому не змінювалася, згаданий лист не відкликався, а тому відмова від продовження орендних правовідносин залишалася чинною в тому числі й на момент закінчення дії договору оренди землі.

Таким чином, позивач (орендар), пропонуючи листом від 22.04.2025 (надісланим 03.05.2025) орендодавцю ОСОБА_1 укласти додаткову угоду про поновлення дії договору оренди землі, не міг не знати чіткої і категоричної позиції орендодавця з цього приводу, а значить, будучи повідомленим про небажання продовжувати з ним правовідносини оренди, намагався створити формальний привід для подальшого поновлення договору оренди землі в судовому порядку. Дії орендаря щодо створення формальних «зачіпок» для поновлення договору оренди землі в примусовому порядку в той час, коли орендодавець офіційно, однозначно, чітко і категорично повідомив його про небажання продовжувати орендні відносини, є очевидно недобросовісною поведінкою орендаря, прикладом всупереч вимогам листа ОСОБА_1 від 01.04.2025 продовжував реалізацію схеми із нав`язування орендодавцю правовідносин оренди. Тому ті методи, які використовує позивач для примусового поновлення договору оренди на тих самих умовах, на той самий строк, суперечать принципу добросовісності, містять ознаки зловживання правом, суперечать принципу свободи договору, позбавляють орендодавця можливості реалізовувати власні цивільні права, вільно і на власний розсуд, нав`язують орендодавцю зобов`язання, що протирічить засадам добросовісності. Намагання колишнього орендаря нав`язати орендодавцю проти його волі поновлення договору оренди землі є також виявом недобросовісної конкуренції відносно інших агровиробників, зокрема і відносно ПП «Сіагрус». Разом з тим, представник відповідача заперечує щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., вважає, що заявлена сума витрат неспівмірна зі складністю справи для позивача. Враховуючи викладене, просить відмовити ТОВ «ЗАК» у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідач ОСОБА_1 згідно поданої 29.01.2026 заяви зазначив, що заявлених позовних вимог ТОВ «ЗАК» не визнає, відзив ПП «Сіагрус» підтримує в повному обсязі та просить відмовити ТОВ «ЗАК» у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою суду від 06.10.2025 вказана позовна заява була залишена без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків.

На виконання вимог вказаної ухвали 13.10.2025 через канцелярію суду надійшла заява про її виконання.

Ухвалою суду від 20.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

28.10.2025 від представника відповідача ТОВ "Сіагрус" надійшов відзив на позовну заяву.

29.01.2026 відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву, згідно якої не визнає позовні вимоги ТОВ «ЗАК».

Ухвалою суду від 29.01.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

В судове засідання, призначене на 25.05.2026, з`явився представник відповідача ПП «Сіагрус».

Представник позивача ТОВ "Західна агровиробнича компанія" в судовому засіданні 03.03.2026 підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позові. Не заперечувала, що ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ЗАК» із листом про небажання поновлювати дію договору оренди раніше, ніж отримав лист від позивача щодо наміру продовжити дію договору оренди, однак зазначила, що за приписами ст.33 ЗУ «Про оренду землі» передбачено надання відповіді на лист-повідомлення після отримання листа-повідомлення орендодавцем, вважає, що звернення ОСОБА_1 з даним листом було передчасним. Окрім того, аналізуючи судову практику, яка зараз існує, вважає, що відмова власника земельної ділянки не може бути підставою для розірвання договірних орендних відносин, оскільки договір між сторонами вже укладено, і сторони повинні дотримуватися його умов та неухильно виконувати. Вважає, що лише сама відмова орендодавця не є підставою та законним способом розірвання договору оренди, що підтверджує і норма абз.9 ст.33 ЗУ «Про оренду землі», де законодавець передбачив можливість оскарження такої відмови.

На призначену дату, 25.05.2026, представник позивача ТОВ "Західна агровиробнича компанія" в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про дату, місце та час розгляду справи.

За приписами ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

В судовому засіданні представник відповідача ПП «Сіагрус» повністю підтримав свою позицію щодо обставин справи, викладену у відзиві на позов, тобто відповідач позовні вимог не визнає. Зазначив, що орендодавець ОСОБА_1 завчасно, шляхом надсилання листа від 01.04.2025, повідомив ТОВ «ЗАК» про намір не продовжувати договір оренди землі після його закінчення 20.08.2025, який ТОВ «ЗАК» отримав 02.05.2025. У відповідь ТОВ «ЗАК» листом від 22.04.2025 (надісланим 03.05.2025) пропонує орендодавцю ОСОБА_1 укласти додаткову угоду про поновлення дії договору оренди землі, точно вже знаючи чітку і категоричну позицію орендодавця з цього приводу, а значить, будучи повідомленим про небажання продовжувати з ним правовідносини оренди, намагався створити формальний привід для подальшого поновлення договору оренди землі в судовому порядку, тому зявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 25.05.2026, не з`явився, згідно раніше поданої заяви просив розгляд справи проводити у його відсутність та відмовити у задоволення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Датою ухвалення рішення у даній справі є 01.06.2026, тобто дата складання повного тексту рішення.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вислухавши сторони, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідне для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Зі змісту статті 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Судом досліджуються представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилалися сторони, інших суду не представлено.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

З досліджених судом доказів встановлено, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 22.02.2006 Дубенською державною районною адміністрацією, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5621688500:10:008:0078, яка розташована на території Стовпецької сільської ради Дубенського району, Рівненської області (а.с.12).

15.04.2014 ОСОБА_1 та ТОВ «Райз Захід» уклали Договір оренди землі № б/н, строком дії на 5 років. Пізніше, згідно Додаткової угоди № б/н від 20.08.2018 до договору оренди землі №б/н від 15.04.2014 визначено нового орендаря: ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та внесено зміни до Договору(земельна ділянка площею 2.8961 га, згідно витягу ДЗК площа складає: 2.8961 га, кадастровий номер земельної ділянки 5621688500:10:008:0078), право оренди за яким зареєстроване відповідно до вимог чинного на момент укладення договору законодавства України у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право: 53008603, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав (індексний номер витягу 359047570).

Згідно п.4.1. сторони внесли зміни у договір оренди землі, зокрема в п.8 вказаного вище договору, а саме: «договір укладено строком на 7 (сім) років, сплив якого починається з моменту укладання додаткової угоди до договору оренди землі, але в будь-якому випадку дана додаткова угода та право оренди на підставі її є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію» (а.с.11, 14-19)

Згідно долучених до матеріалів справи платіжних інструкцій за 2021-2025 роки, ОСОБА_1 отримував від відповідача орендну плату по договору оренди землі від 15.04.2014 в наступних розмірах: за 2021 рік - 6489,65 грн., за 2022 рік - 6489,65 грн., за 2023 рік - 6287,28 грн., за 2024 рік - 202,37 грн. та 6287,28 грн., за 2025 рік - 533,34 грн. (а.с.24-26).

Згідно довідки від 23.09.2025 за вих. №5217 наданої ТОВ «ЗАК» вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5621688500:10:008:0078, що знаходиться в межах поля №491-11668, перебуває у користуванні підприємства та засіяна сільськогосподарською культурою - кукурудза на зерно під урожай 2025 року (а.с.13).

Маючи намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди землі, 15.04.2015 ТОВ «Західна агровиробнича компанія» надіслало орендодавцю 03.05.2025 лист-повідомлення за вих. №2832 від 22.04.2025 про намір продовжити дію договору оренди землі від 15.04.2015. До вказаного листа було долучено додаткову угоду від 22.04.2025, в якій запропоновано: 1.1 Доповнити розділ_____ "Строк дії Договору»: ___ Даний Договір поновлюється на той самий строк і на тих самих умовах. Жодних заяв, заперечень щодо не поновлення цього договору сторони не мають та ними не направлялись; 1.2. доповнити розділ_____ "Умови використання земельної ділянки" новим пунктом: Поновлення Договору оренди. Договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах в разі відсутності заяви однієї зі Сторін цього Договору про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення Договору. Вчинення інших дій Сторонами Договору для його поновлення не вимагається. Даний лист-повідомлення та додаткову угоду було направлено ОСОБА_1 поштовим відправленням, що підтверджується описом вкладення в лист укрпошти 0505298288464, адресований орендодавцю та вручено одержувачу 14.05.2025 згідно трекінгу укрпошти (а.с.20, 22-23,32).

Водночас, орендодавець ОСОБА_1 листом від 01.04.2025 завчасно повідомив ТОВ «ЗАК» про те, що він не бажає поновлювати дію договору оренди землі після його закінчення 20.08.2025, зокрема, просив орендаря утриматись від вчинення дій, які б перешкоджали йому відразу після закінчення строку дії договору використовувати належну йому на праві власності земельну ділянку. При цьому, ОСОБА_1 в даному листі наголошував, що фактичне використання орендарем земельної ділянки після закінчення строку дії Договору буде трактуватися, як самовільне заволодіння земельною ділянкою. Вказаний лист був надісланий рекомендованим поштовим відправленням і отриманий орендарем 02.05.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №3560201726278 (а.с.68-69).

Згідно доповідної записки економіста ПП «Сіпгрус» Павлової В.В. вбачається, що згідно з попередньою домовленістю з ОСОБА_1 , 30.04.2025 відправляла лист-повідомлення ТОВ «ЗАК» про небажання орендодавця ОСОБА_1 продовжувати дію договору оренди земельної ділянки з ТОВ «ЗАК» (а.с.70).

На підставі листа-повідомлення ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав 21.08.2025 було внесено запис про припинення права оренди земельної ділянки площею 2,8961 га, яке виникло згідно Договору оренди від 15.04.2015, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав (індексний номер витягу 440660962) (а.с.132).

20.08.2025 ОСОБА_1 та ПП «Сіагрус» уклали договір оренди земельної ділянки площею 2,8961 га, кадастровий номер 5621688500:10:008:0078, яка розташована на території Стовпецької сільської ради Дубенського району, Рівненської області. Право оренди на дану земельну ділянку зареєстровано ПП «Сіагрус» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.08.2025, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав, (індексний номер витягу 440660962), номер запису про право оренди: 61217784 (а.с. 71-72,133).

Таким чином, оскільки між ТОВ "Західна агровиробнича компанія" та ОСОБА_1 не було досягнуто домовленості щодо поновлення договору оренди землі №б/н від 15.04.2015 (доповненого додатковою угодою від 20.08.2018), строк якого закінчився 20.08.2025, тому відповідач ОСОБА_1 з власного волевиявлення 20.08.2025 уклав договір оренди землі з іншим орендарем ПП «Сіагрус».

Звертаючись з позовом до суду, ТОВ "Західна агровиробнича компанія" посилається на те, що дії ОСОБА_1 не відповідають умовам договору оренди землі, положенням земельного законодавства та порушують переважне право позивача на поновлення оренди землі.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду.

За змістом ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися чужою земельною ділянкою, яка належить особі на праві приватної власності, можливо на праві оренди, підставою для якої є відповідний договір оренди.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

В силу вимог ч.ч.1-3 та ч.ч. 5-6 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Як визначено в ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Правові підстави переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк визначені статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, відповідно до приписів ч. 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. Під час укладення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті).

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передання земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті).

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ст.33 Закону України "Про оренду землі", є "автоматичною" пролонгацією орендних правовідносин.

При цьому реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою (частини друга-п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі") процедури, так і наявності волевиявлення сторін.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 902/619/17, від 27 червня 2019 року в справі № 923/925/18.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Однак суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має грунтуватися на засадах розумності та справедливості. Під добросовісністю мається на увазі, що сторони зобов`язані, здійснюючи свої права, не зловживати ними, не порушувати прав іншої сторони та інших осіб.

Зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004 визначено, що добросовісність, як загальноправовий принцип, є одним з критеріїв для визначення того, чи є будь-який інтерес «охоронюваний законом», тобто самостійним об`єктом судового захисту. Таким чином, при розгляді судових спорів суди зобов`язані аналізувати питання про те, чи спрямований інтерес позивача на задоволення таких потреб, які не суперечать принципу добросовісності.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем була дотримана встановлена законодавством та Договором процедура поновлення Договору оренди землі від 15.04.2014, який доповнений додатковою угодою від 20.08.2018 і переукладено на 7 років (п. 8 Договору) з моменту укладення додаткової угоди. Відповідно до п. 35 Договору його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено,

З урахуванням положень ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", сторони в Додатковій угоді від 20.08.2018 погодили, що договір укладено строком на 7 (сім) років, сплив якого починається з моменту укладання додаткової угоди до договору оренди землі, але в будь-якому випадку дана Додаткова угода та право оренди на підставі її є чинним до моменту закінчення збирання врожаю Орендарем. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендаря про намір продовжити його дію. Враховуючи, що строк дії вказного Договору спливав 20.08.2025, повідомлення про намір продовжити дію Договору оренди позивач направив 03.05.2025, тобто у межах строку визначеного договором. Однак, орендодавець ОСОБА_1 на цей момент вже здійснив свій вибір нового орендаря, а попереднього орендаря ТОВ "ЗАК" завчасно повідомив про небажання продовжувати орендні правовідносини з ним. Відтак, твердження позивача, що поскільки орендодавець ОСОБА_1 після отримання повідомлення не заперечив проти продовження договору оренди землі від на новий строк, то на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі» це нібито слід розцінювати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, суд залишає поза увагою і зазначає наступне.

Судом встановлено, орендодавець ОСОБА_1 листом від 01.04.2025 завчасно повідомив ТОВ «ЗАК» про те, що він не бажає поновлювати дію договору оренди землі після його закінчення 20.08.2025. У вказаному листі орендодавець ОСОБА_1 просив орендаря утриматись від вчинення дій, які б перешкоджали йому відразу після закінчення строку дії Договору використовувати належну йому на праві власності земельну ділянку. При цьому, ОСОБА_1 в даному листі наголошував, що фактичне використання орендарем земельної ділянки після закінчення строку дії Договору буде трактуватися як самовільне заволодіння земельною ділянкою. В такому випадку, незалежно від стану ділянки, наявності в ній насіння чи інших сільськогосподарських культур, ін. залишає за собою право приступати до використання земельної ділянки без додаткового інформування підприємства, будь-які ризики та збитки нестиме підприємство. Вказана позиція орендодавця в подальшому не змінювалася, згаданий лист не відкликався, а тому відмова від продовження орендних правовідносин залишалася чинною в тому числі й на момент закінчення дії договору оренди землі.

Зазначене чітко та послідовно підтверджує безпідставність тверджень позивача щодо порушення його прав, оскільки ОСОБА_1 повідомив позивача про небажання поновлювати, продовжувати, переукладати, укладати в новій редакції договір оренди землі або в будь-який інший спосіб надавати йому право користування належною йому земельною ділянкою. Тобто, з наведеного вбачається відсутність волевиявлення орендодавця за договором на його поновлення. Дії ж орендаря щодо створення формального приводу для поновлення договору оренди землі в примусовому порядку в той час, коли орендодавець офіційно, однозначно, чітко і категорично повідомив його про небажання продовжувати орендні відносини, тобто точно знаючи чітку і категоричну позицію орендодавця з цього приводу, є очевидно недобросовісною поведінкою орендаря, прикладом всупереч вимогам листа ОСОБА_1 від 01.04.2025 продовжував реалізацію схеми із нав`язування орендодавцю правовідносин оренди. Відтак, суд вважає, що вчинення позивачем дій, спрямованих для примусового поновлення договору оренди на тих самих умовах, та на той самий строк, суперечать принципу добросовісності, містять ознаки зловживання правом, суперечать принципу свободи договору, позбавляють орендодавця можливості реалізовувати власні цивільні права вільно і на власний розсуд, нав`язують орендодавцю зобов`язання, що протирічить засадам добросовісності. Окрім того, намагання колишнього орендаря нав`язати орендодавцю проти його волі поновлення договору оренди землі є також виявом недобросовісної конкуренції відносно інших агровиробників, зокрема і відносно ПП «Сіагрус».

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності є непорушним. Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї, визначено: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном".

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, крім іншого, свобода договору.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ст.203 ч.3 ЦК України).

Аналізуючи вищевказане, суд дійшов переконання, що для реалізації переважного права необхідна наявність двох складових в їх сукупності - дотримання встановленої законом процедури та наявності волевиявлення сторін.

В даному випадку волевиявлення відповідача ОСОБА_1 на поновлення договору оренди землі відсутнє.

Водночас, наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" виключає можливість визнання поновленим попереднього договору в обраний позивачем спосіб.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21.01.2020 у справі №379/1354/18, від 25.03.2020 у справі 379/1439/18, від 15.02.2023 у справі №399/295/11, від 15.05.2023 у справі №693/137/22.

Також Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Такий висновок викладений у постановах Верховного суду від 28.05.2024 у справі №604/648/23, від 12.04.2024 у справі №131/970/23.

Крім того, направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 січня 2025 року в справі № 604/646/23 (провадження № 61-1814св24).

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За приписами статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

В ході судового розгляду не встановлено наявність у позивача суб`єктивного матеріального права та охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, зокрема, щодо порушення переважного права ТОВ "Західна агровиробнича компанія", оскільки ОСОБА_1 , будучи орендодавцем, завчасно визначився, що буде шукати нового орендаря і чітко у встановленому законом та договором порядку заявив діючому орендарю, що він не бажає мати з ним справу, не бажає поновлювати дію договору оренди землі, і що їхній договір оренди землі закінчується 20.08.2025. Тому в даній ситуації орендодавець не потребував жодних повідомлень від орендаря щодо бажання поновити договір оренди, оскільки він уже чітко визначився із майбутньою долею їхнього договору і однозначно заявив про це орендарю, тобто в законному порядку вказав на відсутність наміру продовжувати договірні відносини з оренди землі з позивачем, що беззаперечно свідчить про відсутність його волевиявлення на поновлення договору оренди землі чи укладення його на новий строк з позивачем, що є законним правом відповідача-орендодавця, як власника земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 777 ЦК України умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймана на укладення договору припиняється.

Враховуючи наведене, суд вважає, що орендар намагається в примусовому порядку поновити дію договору оренди на тих самих умовах, від яких орендодавець чітко і категорично відмовився ще у листі-повідомленні від 01.04.2025.

Таким чином, з позиції норм ст. 777 ЦК України переважне право наймача на укладення договору припинилося, а право на автоматичне його поновлення даною статтею загалі не передбачено.

Отже, встановивши відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на продовження договору оренди землі, суд, врахувавши положення ст. 33 Закону України "Про оренду землі", дійшов до висновку про те, що переважне право ТОВ "Західна агровиробнича компанія" на укладення з ОСОБА_1 договору оренди землі на новий строк є припиненим і не підлягає захисту.

Водночас суд зауважує, що укладення ОСОБА_1 нового договору оренди землі з іншим орендатором ПП «Сіагрус» не порушує переважне право ТОВ "Західна агровиробнича компанія", оскільки дія попереднього договору оренди землі закінчилася.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Проаналізувавши матеріали справи, вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивач належними та допустимими доказами не підтвердив наявність у нього порушеного переважного права на укладення договору оренди землі, тому дана позовна вимога задоволенню не підлягає. Інші ж вимоги заявлені позивачем, є похідними від встановлення права на укладення договору на новий строк, а тому також не можуть бути задоволені у зв`язку з відсутністю підстав задовольняти вимогу про визнання укладеною додаткову угоду до договору. В підсумку, позовні вимоги ТОВ «ЗАК» задоволенню не підлягають.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, тому підстав для розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 76, 81, 83, 89, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Сіагрус» про визнання укладеною додаткової угоди, визнання відсутнім права оренди у нового орендаря - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його підписання.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 01.06.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», місце знаходження: провулок Центральний, 1, м. Дубно, Дубенського району, Рівненської області, код ЄДРПОУ - 41099127.

Представник позивача: адвокат Ряснянська Інна Сергіївна, РНОКПП НОМЕР_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Приватне підприємство «Сіагрус», місцезнаходження: вул.Шевченка, буд.51, с.Стовпець, Дубенський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ - 31000849.

Представник відповідача: адвокат Боржецький Олександр Леонідович, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3

Суддя О.М.Томілін