Рішення № 13700490, 27.01.2011, Господарський суд Чернігівської області

27.01.11

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел. 77-99-18

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

25 січня 2011р. справа №14/169/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбар»,

вул.Генерала Корчагіна,4, м. Ніжин, 16600

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юта»,

вул.Нова,2-Д, м. Корюківка

Про стягнення 119 295грн. 85коп.

                                                   Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Коростиленко Ю.О. юрист-консультант довіреність від 01.10.10р.

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 98000грн.00коп. за поставлені нафтопродукти згідно договору №15 від 08.06.10р., 5039грн.46коп. пені, 16256грн.39коп. відсотків за користування чужими коштами згідно п.5.3 договору.

Представник позивача в судовому засіданні 12.01.11р. надав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого в реєстрі значиться Товариство з обмеженою відповідальністю «Юта», ідентифікаційний код 32230904, місцезнаходження м. Корюківка, вул.Нова,2Д.

          Позивач в письмовому повідомленні від 11.01.2011р. вих.№2/к повідомляє, що відсотки за користування чужими коштами та пеня за прострочення платежів нараховані на суму заборгованості ТОВ «ЮТА»перед ТОВ «КОМБАР»за договором поставки нафтопродуктів №15 від 08.06.10р. за період з 16.08.10р. по 07.12.10р.

          В письмовому поясненні від 11.01.2011р. вих.№1/к позивач повідомляє, що в прохальній частині позовної заяви було посилання на договір позики, що є технічною помилкою, допущеною при наборі тексту позовної заяви з макету.

          Від відповідача надійшло клопотання від 24.01.11р., в якому визнав заборгованість перед позивачем в сумі 98000грн., просив відмовити в решті позовних вимог на підставі ухвали господарського суду від 21.0.11р. по справі №16/102б та просив розглядати справу буз участі представника у зв’язку з його хворобою.

          Представник позивача в судовому засіданні не заперечував проти розгляду справи без участі представника відповідача. Приймаючи до уваги, що явка в судове засідання представника відповідача не визнавалася обов’язковою, суд задовольнив клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, вислухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічна норма міститься і в ч.1 ст.265 Господарського кодексу України.

08.06.10р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки нафтопродуктів №15. Відповідно до п.1.1. договору постачальник (позивач по справі) зобов’язується передати у власність покупця, а покупець (відповідач по справі) прийняти та оплатити нафтопродукти у відповідності з умовами договору і додатковими угодами до нього. Відповідно до п. 1.2 номенклатура, кількість, ціна за товар визначаються сторонами у видатковій та товарно-транспортній документації. Умови поставки, порядок розрахунків визначається в додаткових угодах до договору.

Згідно п.1.5 договору загальна вартість і кількість товару, який поставляється по даному договору, визначається згідно додаткових угод.

09.06.10р. сторони підписали Додаткову угоду №1 до договору поставки нафтопродуктів №15 від 08.06.10р., в якій визначили, що постачальник зобов’язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити нафтопродукти, а саме дизельне паливо у кількості 5640л, на суму 33840,00грн., умови оплати –відстрочка платежу до 25.07.10р.

22.06.10р. сторони підписали Додаткову угоду №2 до договору поставки нафтопродуктів №15 від 08.06.10р., в якій визначили, що постачальник зобов’язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити нафтопродукти, а саме бензин А-76 у кількості 5640л, бензин А-95 у кількості 5640л на загальну суму 74448,00грн., умови оплати –відстрочка платежу до 25.07.10р.

01.07.10р. сторони підписали Додаткову угоду №3 до договору поставки нафтопродуктів №15 від 08.06.10р., в якій визначили, що постачальник зобов’язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити нафтопродукти, а саме бензин А-76 у кількості 11280л, бензин А-95 у кількості 11280л на загальну суму 150024,00грн., умови оплати –відстрочка платежу до 25.07.10р.

06.07.10р. сторони підписали Додаткову угоду №4 до договору поставки нафтопродуктів №15 від 08.06.10р., в якій визначили, що постачальник зобов’язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити нафтопродукти, а саме дизельне паливо у кількості 11280л, на суму 69936,00грн., умови оплати –відстрочка платежу до 25.07.10р.

29.07.10р. сторони підписали Додаткову угоду №5 до договору поставки нафтопродуктів №15 від 08.06.10р., в якій визначили, що постачальник зобов’язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити нафтопродукти, а саме бензин А-76 у кількості 5640л, бензин А-95 у кількості 5640л на загальну суму 75576,00грн., умови оплати –відстрочка платежу на 12 банківських днів.

30.07.10р. сторони підписали Додаткову угоду №6 до договору поставки нафтопродуктів №15 від 08.06.10р., в якій визначили, що постачальник зобов’язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити нафтопродукти, а саме бензин А-76 у кількості 5640л, бензин А-95 у кількості 5640л на загальну суму 75576,00грн., умови оплати –відстрочка платежу на 11 банківських днів.

31.07.10р. сторони підписали Додаткову угоду №7 до договору поставки нафтопродуктів №15 від 08.06.10р., в якій визначили, що постачальник зобов’язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити нафтопродукти, а саме дизельне паливо у кількості 11280л, на суму 71628,00грн., умови оплати –відстрочка платежу на 10 банківських днів.

У п.2.5 договору сторони обумовили, що зобов’язання постачальника по поставці товару в межах договору виникають після підписання сторонами відповідної додаткової угоди до даного договору.

Як вбачається із матеріалів справи, наведених позивачем розрахунків заборгованості, останній на виконання умов договору №15 від 08.06.2010р. та додаткових угод №5, 6, 7 до договору поставив відповідачу нафтопродукти згідно накладних №731 від 29.07.10р. на суму 75576,00грн., №732 від 30.07.10р. на суму 75576,00грн., №740 від 31.07.10р. на суму 71628,00грн. відповідно, а всього на суму 222780,00грн.

Факт отримання відповідачем нафтопродуктів підтверджується вказаними накладними, довіреністю №157 від 29.07.10р. та визнається відповідачем.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.3.2 договору покупець здійснює оплату вартості товару на основі рахунку-фактури, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 10 банківських днів. Строки оплати за поставлений по договору товар можуть бути додатково узгоджені сторонами шляхом підписання відповідних додаткових угод до договору.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем оформлені відповідачу для оплати за товар рахунки-фактури №651 від 29.07.10р. на суму 151152,00грн., №660 від 31.07.10р. на суму 71628,00грн.

Приймаючи до уваги, що сторонами в додаткових угодах до договору узгоджені строки оплати за поставлений товар, суд доходить висновку, що відповідач повинен був розрахуватися: по 16.08.10р. включно за отриманий товар по накладній №731 від 29.07.10р. на суму 75576,00грн. згідно додаткової угоди №5 від 29.07.10р. та по накладній №732 від 30.07.10р. на суму 75576,00грн. згідно додаткової угоди №6 від 30.07.10р.; по 13.08.10р. включно за отриманий товар по накладній №740 від 31.07.10р. на суму 71628,00грн. згідно додаткової угоди №7 від 31.07.10р.

Подані позивачем виписки по рахунку та двосторонній акт звірки розрахунків за період з 29.07.10р. по 27.12.10р., який складений між сторонами, підписаний та скріплений їх печатками, свідчать про часткову у сумі 124780,00грн. оплату відповідачем за отриманий товар по накладним №731 від 29.07.10р., №732 від 30.07.10р. та №740 від 31.07.10р.

З огляду на викладене, заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 98000,00грн., що підтверджується матеріалами справи та підтверджується відповідачем.

Відповідно до ст.22 ч.5 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Згідно з ст.78 ч.5 цього Кодексу у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 98000,00грн. , при цьому його дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, заборгованість в сумі 98000,00грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України –штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

У пункті 5.2 договору сторони встановили, що у випадку неоплати або несвоєчасної оплати за товар покупець повинен виплатити постачальнику пеню, яка нараховується за кожний день прострочки із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент такої прострочки від суми неоплаченого в строк товару. Нарахування штрафних санкцій за прострочку виконання зобов’язань по оплаті товару припиняється через 12 місяців від дня, коли дане зобов’язання повинно бути виконано.

          Позивач просить стягнути з відповідача 5039,46грн. пені за період з 16.08.10р. по 07.12.10р., яка нарахована на суму заборгованості відповідача, яка рахувалася за останнім після кожної проведеної оплати за поставлений товар по видатковим накладним № 731 від 29.07.10р., №732 від 30.07.10р. та №740 від 31.07.10р.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 4975,27грн. В решті стягнення пені позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки при нарахуванні пені позивачем не враховано, що прострочка виконання відповідачем зобов’язання по оплаті товару отриманого по накладним №731 від 29.07.10р. на суму 75576,00грн. та №732 від 30.07.10р. на суму 75576,00грн. виникла з 17.08.10р., так як відповідно до додаткових угод №5 та №6 до договору відповідач повинен був розрахуватися по 16.08.10р. включно.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, у п.5.3 договору сторони встановили, що крім штрафних санкцій, передбачених п.5.2 договору, покупець зобов’язаний оплатити постачальнику за порушення грошового зобов’язання, в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 50% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за кожний день прострочки оплати, за весь період користування грошовими коштами, які підлягають оплаті постачальнику.

Із змісту п.5.3 договору вбачається, що сторони відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України встановили інший розмір процентів, а саме 50% річних, ніж передбачено у статті 625 Цивільного кодексу України.

Позивач просить сягнути з відповідача 16256,39грн. відсотків за користування чужими коштами згідно п.5.3 договору за період з 16.08.10р. по 07.12.10р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування чужими коштами підлягають задоволенню частково у сумі 16049,34грн. В решті стягнення відсотків позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки при їх нарахуванні позивачем не враховано, що прострочка виконання відповідачем зобов’язання по оплаті товару отриманого по накладним №731 від 29.07.10р. на суму 75576,00грн. та №732 від 30.07.10р. на суму 75576,00грн. виникла з 17.08.10р., так як відповідно до додаткових угод №5 та №6 до договору відповідач повинен був розрахуватися - по 16.08.10р. включно.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача проти стягнення пені та відсотків, з огляду на те, що заявлені позивачем до стягнення суми пені та відсотків нараховані за період з 16.08.10р. по 07.12.10р., тобто до винесення господарським судом Чернігівської області ухвали від 21.01.11р. у справі №16/102б про порушення провадження у справі про банкрутство.

Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов’язання по оплаті товару не виконав, вимоги в частині стягнення боргу у сумі 98000,00грн.визнав, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення боргу в сумі 98000,00грн., пені в сумі 4975,27грн., відсотків за користування чужими коштами в сумі 16049,34грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв’язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов’язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 1190,25грн. та 235,46грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

Як свідчать матеріали справи, позивачем при визначенні ціни позову у розмірі 119295,85грн. платіжними дорученнями №245 від 03.12.10р. та № 251 від 06.12.10р., оригінали яких знаходяться в матеріалах справи №14/169/16 (а.с.9,10), сплачено в доход державного бюджету державне мито в сумі 1185,92грн. та 26,00грн. відповідно, а всього 1211,92грн., в той час як необхідно було сплатити 1192,96грн. Приймаючи до уваги, що позивачем сплачено державне мито у більшому розмірі ніж передбачено Декретом Кабінету Міністрів України №7-93 «Про державне мито» та відповідно до ст.47 Господарського процесуального кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Комбар»підлягає поверненню з державного бюджету державне мито в сумі 18грн.96коп.

Керуючись ст.193, 216, 217, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625, 627, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юта»(вул.Нова,2-Д, м. Корюківка, р/р 26002009518 в «Полікомбанк»м. Чернігів, МФО 353100, код 32230904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбар»(вул.Генерала Корчагіна,4, м. Ніжин, р/р 26006301837446 в філії ПАТ ПІБ м. Ніжин, МФО 353434, код 36697760) 98000грн.00коп. боргу, 4975грн.27коп. пені, 16049грн.34коп. відсотків за користування чужими коштами, 1190грн.25коп. державного мита, 235грн.46коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Комбар»(вул.Генерала Корчагіна,4, м. Ніжин, р/р 26006301837446 в філії ПАТ ПІБ м. Ніжин, МФО 353434, код 36697760) з державного бюджету рахунок №31111095700002 в ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, символ звітності 095, код платежу 22090200, код 22825965 державне мито в сумі 18грн. 96коп., яке сплачене згідно платіжного доручення №251 від 06.12.10р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №14/169/16 господарського суду Чернігівської області.

Це рішення є підставою для повернення державного мита з державного бюджету.

Суддя Н.Ю.Книш

Повний текст рішення складно 27.01.2011р.