Рішення № 137004509, 01.06.2026, Козельщинський районний суд Полтавської області

Справа № 533/300/26

Провадження № 2/533/335/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кругловецького Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

01 квітня 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» через систему «Електронний суд» звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просив суд:

- стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 07.08.2025-1000001223 від 07.08.2025 у розмірі 21690 гривні 00 коп.;

- судові витрати покласти на відповідача.

У позовній заяві позивач просив розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Розгляд даної справи проводити за відсутності представника позивача. Повідомив, що докази понесених судових витрат на оплату правничої допомоги будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

Процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 07 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судовий розгляд справи на 01 червня 2026 року (а.с. 40-41).

Цією ж ухвалою суду запропоновано позивачеві ТОВ «Споживчий центр» протягом 20 днів з дня отримання ухвали надати до суду докази на підтвердження власних позовних вимог, зокрема факту видачі кредиту відповідачу (виписку за банківським рахунком, докази належності платіжної банківської картки тощо). Копії доказів заздалегідь направити відповідачу, а докази направлення - надати суду.

16.04.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» подано клопотання про витребування доказів від АТ КБ «Приватбанк» інформацію (а.с. 49-50).

16 квітня 2026 року відповідач ОСОБА_1 через канцелярію суду подав заяву, у якій повідомив, що кредитні кошти у сумі 4500,00 грн від позивача отримав, тому визнає та не заперечує проти стягнення з нього тіла кредиту та комісії (а.с.46).

Зважаючи на визнання відповідачем факту отримання кредиту суд не вбачає підстав для витребовування від АТ КБ «Приватбанк» додаткової інформації на підтвердження факту отримання відповідачем кредиту та у задоволенні клопотання позивача відмовляє.

У судове засідання 01.06.2026 позивач ТОВ «Споживчий центр», належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, явку представника не забезпечив, у позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання (а.с. 44-45).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Аргументи сторін

Позиція позивача (а.с. 3-11)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір (оферти) № 07.08.2025-10001223, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 4500,00 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 07.08.2025, строком на 217 днів.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання виконав у повному обсязі.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 31.03.2026, утворилась заборгованість у розмірі 21690,00 грн, що складається зі заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4500,00 грн, по процентам - 6975,00 грн, по комісії - 405,00 грн, по додатковій комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 810,00 грн, по відсоткам, нарахованим по ст. 625 ЦК України, - 9000,00 грн.

Позивач зазначив, що своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії та неустойки у разі їх наявності, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Окрім того, позивач зазначав, що Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до Закону України "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення відсотків за 625 ст. ЦК України є правомірною, з огляду також на те, ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, а тому має перевагу над Цивільним кодексом України яка регулює лише загальні питання щодо правових та організаційних засад споживчого кредитування.

Кредитний договір з відповідачем був укладений після набрання чинності змін до Закону України "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення відсотків за 625 ст. ЦК України є правомірною, з огляду також на те, ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, а тому має перевагу над Цивільним кодексом України яка регулює лише загальні питання щодо правових та організаційних засад споживчого кредитування.

Позивач зазначив, що відповідачем під час укладання кредитного договору пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

При нормативному обґрунтуванні позову позивач посилався на статті 11, 509, 534, 536, 610, 625, 629, 1048, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, статті 13, 19, 60, 174, 175, 280 Цивільного процесуального кодексу України, статті 1, 8, 9, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статті 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 10, 37 Закону України «Про платіжні послуги», статті 1, 14 Закону України «Про електронну ідентифікацію та довірчі послуги», статті 60,62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Постанову Правління Національного банку України № 705 від 05.11.2014, Постанову Правління Національного банку України №164 від 29.07.2022, рішення Конституційного Суду України № 5-р(ІІ)/2020 від 18 червня 2020 року та висновки Верховного Суду у справі № 363/834/17 (постанова суду від 13 липня 2022 року), у справі № 127/33824/19 (постанова суду від 07 жовтня 2020 року), у справі № 404/502/18 (постанова суду від 23 березня 2020 року), у справі № 732/670/19 (постанова суду від 09 вересня 2020 року), у справі № 234/7159/20 (постанова від 10 червня 2021 року), у справі № 234/7297/20 (постанова від 12 серпня 2022 року), у справі № 640/7029/19 (постанова від 09 лютого 2023 року).

Позиція відповідача (а.с.46)

Відповідач ОСОБА_1 подав заяву, у якій повідомив, що кредитні кошти у сумі 4500,00 грн від позивача отримав, тому визнає та не заперечує проти стягнення з нього тіла кредиту та комісії. Також повідомив, що є військовослужбовцем з 23.03.2023, а тому нараховані позивачем проценти є безпідставними та такими, що не підлягають стягненню відповідно до законодавства України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), заявки кредитного договору № 07.08.2025-100001223 (кредитної лінії), яка є невід`ємною частиною пропозиції оферти, та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) кредитного договору № 07.08.2025-100001223 (кредитної лінії), умови яких є аналогічними за змістом, вбачається, що 07.08.2025 об 13 годині 38 хвилин між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір № 07.08.2025-100001223 (а.с. 12-18).

Зі заявки вбачається, що позичальником є ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ; реквізитами належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами є НОМЕР_2 .

Відповідно до умов договору, зазначених у заявці: дата надання/видачі кредиту - 07.08.2025 (п. 1); сума кредиту - 4500,00 грн (п. 2); строк, на який надається кредит - 217 днів з дати його надання (п. 3); дата повернення (виплати) кредиту - 11.03.2026 (п. 4).

Згідно з п. 6 заявки процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі - «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 7 заявки процентна ставка "економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

У п. 8 заявки зазначено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі - "комісія за надання", "комісія"; економічна сутність - плата за надання кредиту) - 9 % від суми кредиту та дорівнює 405 грн 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів.

Згідно з п. 9 заявки комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі - "комісія за обслуговування", "комісія") - 405 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно з графіком платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

У п. 14 заявки встановлено графік платежів.

Відповідно до п. 17 заявки сторони домовились, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000 % річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (по тексту даного договору - "проценти річних"). Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло до закінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання. Базою нарахування вказаних процентів є сума простроченого грошового зобов`язання, зокрема, сума прострочених кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором). проценти річних не нараховуються на прострочені раніше нараховані проценти річних. При цьому сторони домовились, що у випадку, якщо розмір процентів річних, нарахованих за один день прострочення, перевищує 67,50 грн, за даним договором застосовується спеціальна договірна умова по зменшенню процентів річних за відповідний день, а саме розмір річних, які нараховуються за відповідний день, становить 67,50 грн. Також сторони домовились, що проценти річних не нараховуються, якщо сума простроченого грошового зобов`язання є меншою, ніж 100,00 грн. Сторони домовились, що кредитодавець має право вільно здійснювати своє право на застосування та отримання процентів річних, зазначених в даному пункті, як щодо повних сум процентів річних, так і щодо їх частин, як застосовуючи їх (повністю або частково), так і не застосовуючи, що є лише реалізацією кредитодавцем його права і не є зміною умов договору. Сукупна сума процентів річних та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання його зобов`язань (якщо такі встановлені договором) на підставі даного договору, не може перевищувати максимальне обмеження цієї суми, встановленої законом.

У відповідності до п.19 заявки спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.

Також зі заявки вбачається, що відповідач підтвердив, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену в частинах 1, 5 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (він ознайомився з нею за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/rozkritta-informacii), паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України "Про споживче кредитування".

Даний електронний кредитний договір, частиною якого є відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), укладається у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідач погодився, що він однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 07.08.2025-100001223 від 07.08.2025, з яким попередньо уважно ознайомився. Також відповідач погодився, що акцептовані ним умови кредитного договору містяться у вказаній заявці та оферті, а також вказуються нижче.

Договір підписаний відповідачем (позичальником) за допомогою одноразового ідентифікатора Е813, надісланого на його фінансовий номер телефону НОМЕР_3 .

Відповідно до п. 2.1 пропозиції електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому законом України «Про електронну комерцію».

Позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті (п. 2.3.2).

Згідно з п. 3.3.5 пропозиції строк, на який надається кредит: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Пропозиція укладення кредитного договору (оферти) підписана відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора Е813.

У інформаційному повідомленні позичальника ОСОБА_1 , що є додатком до кредитного договору № 07.08.2025-10001223 (кредитної лінії) від 07.08.2025, яке підписано 07.08.2025 відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора Е813, зазначені такі анкетні дані: контактний номер телефону - НОМЕР_3 ; додаткові дані клієнта, близькі особи клієнта (а.с. 18).

З довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» вбачається, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» повідомило ТОВ «Споживчий центр», що відповідно до договору № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта, а саме: 07.08.2025 13:38:34 на суму 4500,00 грн, номер картки НОМЕР_4 , номер транзакції в системі iPay.ua - 826061413, призначення платежу: видача за договором кредиту № 07.08.2025-100001223 (а.с. 19).

Відповідно до інформації, отриманої через BankID, відповідач ОСОБА_1 належним чином ідентифікований через систему BankID (а.с. 28).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 07.08.2025-100001223 від 07.08.2025 заборгованість відповідача становить 21690,00 грн, у тому числі заборгованість за основним боргом - 4500,00 грн, проценти - 6975,00 грн; комісії -1215,00 грн та проценти за ст. 625 ЦК України - 9000, 00 грн. Проценти за користування кредитом нараховані за період з 07.08.2025 по 11.03.2026, тобто за 217 днів (а.с. 25-27).

Відповідно до копії довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.04.2026 солдат ОСОБА_1 з 23.03.2023 призваний на військову службу під час мобілізації на направлений для проходження військової служби до військової частини (а.с. 47).

Застосовані судом норми права

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ЦК України - ЦКУ).

Згідно зі ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 641 ЦКУ пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

За ст. 642 ЦКУ відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Відповідно до ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦКУ).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Так, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію електронні документи (повідомлення), електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (610 ЦКУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2022 р. N 2120-IX. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Пунктом 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

З матеріалів справи вбачається, що 07.08.2025 між позивачем ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір (оферту) № 07.08.2025-100001223, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 4500,00 грн.

Договір було укладено в електронній формі, що згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.

Відповідач факт укладення кредитного договору та факт отримання кредиту у сумі 4500,00 грн визнав, про що подав письмову заяву. Такі обставини у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню, так як суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до умов кредитного договору його сторонами врегульовано основні істотні умови кредитування, у тому числі: загальну суму кредиту; строк, на який надається кредит; порядок повернення кредиту (кількість та розмір платежів, періодичність внесення (графік платежів), проценти за користування кредитом, комісія тощо.

Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачені договором.

Доказів проведення повного розрахунку за отриманим кредитом матеріали справи не містять. Відповідач таких доказів не надав.

Отже, відповідач умови кредитного договору порушив та у строки, встановлені умовами кредитного договору, не здійснив вчасне та повне повернення кредиту, нарахованих процентів та комісії.

Здійснюючи перевірку розрахунку заборгованості за кредитним договором суд висновує таке.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за основним боргом - 4500,00 грн; проценти за користування кредитом - 6975,00 грн; комісію - 1215,00 грн; проценти, нараховані за ст. 625 ЦК України - 9000,00 грн.

Заборгованість за тілом кредиту у сумі 4500,00 грн відповідає розміру кредиту, визначеному умовами кредитного договору (п. 2).

Відповідає умовам договору (п. 8, 9) й пред`явлена до стягнення комісія у сумі 1215,00 грн.

Відповідач суму заборгованості за тілом кредиту та за комісіями визнав.

Отже суд уважає, що позовні вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту (4500,00) та за комісіями (1215,00 грн) є підставними, обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню.

Щодо аргументу відповідача про безпідставне нарахування позивачем процентів суд зазначає таке.

У кредитному договорі було встановлено строк користування кредитом - 217 днів з дати його надання.

Нарахування процентів за користування кредитними коштами відбувалося протягом 217 днів, що вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Проценти за користування кредитом нараховані за ставками, визначеними у договорі, - 1 % (п. 6) та 0,5 % (п. 7). Щоденна сума процентів нарахована за правомірне користування кредитом цілком відповідає умовам кредитного договору, а саме з 07.08.2025 по 07.11.2025 позивачем нараховано відсотки з розрахунку 1 % за один день користування кредитом (4500,00 х 1 % = 45,00 грн) та з 08.11.2025 по 11.03.2026 з розрахунку 0,5 % за один день користування кредитом (4500,00 х 0,5 % = 22,50 грн).

Отже, нарахування процентів за користування кредитними коштами у сумі 6975,00 грн відбувалося відповідно до умов договору.

Разом з тим, відповідач є військовослужбовцем, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається. Відповідач мав та має статус військовослужбовця як станом на дату укладення кредитного договору, так і станом на дату ухвалення рішення у даній справі.

Кредитний договір між сторонами укладено 07.08.2025. Нарахування процентів за користування кредитом, як було встановлено судом, здійснювалися позивачем з дати видачі кредиту до 11.03.2026.

Отже відповідачу як військовослужбовцю, призваному на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, проценти за користування кредитом у відповідності до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не повинні нараховуватися.

З цих підстав позовні вимоги позивача у частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у сумі 6975 гривень 00 коп. суд відхиляє та у задоволенні позовної заяви у цій частині відмовляє.

Щодо нарахування процентів за порушення грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України суд зазначає таке.

Верховний Суд у справі № 183/7850/22 (постанова від 31.01.2024) зробив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких:

«Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:

- на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22);

- на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).».

Суд уважає, що розрахунок заборгованості, виконаний позивачем, не у повній мірі відповідає вимогам закону та уважає, що положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цілком застосовні й до даного спору.

У період нарахування позивачем процентів за порушення грошового зобов`язання за кредитним договором на підставі ст. 625 ЦК України діє військовий стан на території України.

Отже, суд висновує, що відповідач на підставі пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) відповідачем зобов`язань за кредитним договором.

Сума процентів, нарахованих за ст. 625 ЦК України, у розмірі 9000,00 грн нараховувалася позивачем неправомірно. Така сума процентів підлягала списанню позивачем, а обов`язок відповідача по сплаті процентів, визначених ч. 2 ст. 625 ЦК України, припиняється без його виконання. Відповідно, у задоволенні вимог в цій частині суд відмовляє за безпідставністю.

Посилання позивача на Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким були внесені зміни до Закону України "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень, є помилковим, оскільки, як уже зазначено вище судом тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюють свою дію і на договір про споживчий кредит. Саме лише виключення відповідних норм зі спеціального закону не надає дозвіл кредиторам здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів за порушення грошового зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит, за прострочення виконання зобов`язань, як помилково уважав позивач.

Підсумовуючи все викладене вище суд уважає такими, що є доведеними, обґрунтованими та підставними позовні вимоги у частині стягнення позивачем з відповідача заборгованості за кредитним договором № 07.08.2025-100001223 у сумі 5715,00 грн, у тому числі: заборгованість по тілу кредиту - 4500,00 грн; заборгованість за комісією -1215,00 грн.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за процентами за правомірне користування кредитом у сумі 6975,00 грн та за процентами, нарахованими на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, у сумі 9000,00 грн суд відмовляє за безпідставністю.

Розподіл судових витрат

Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 2662,40 грн (а.с. 1, 2).

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково (26,35 % від ціни позову), суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме - 701,01 грн (2662,40 х 26,35 % = 701,01).

Керуючись статтями 12, 13, 76-82, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-281 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором від 07.08.2025 № 07.08.2025-100001223 у розмірі 5715 гривень 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог на суму 15975 гривень 00 копійок - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 701 гривні 01 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133 А, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код юридичної особи: 37356833; електронна пошта: info@sdrosni.com; тел.: 0630731405).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;тел.: НОМЕР_3 ).

Повне рішення складено та підписано суддею 01.06.2026.

Суддя В.П. Козир