Рішення № 137003957, 01.06.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/4094/25

Номер провадження 2/404/2021/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького в складі:

головуючого судді Іванової Н.Ю.

при секретарі - Коцюбі Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» звернувся до Подільського районного суду міста Кропивницького з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив суд стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитним договором № 6861 від 14 березня 2024 року у розмірі 70 875 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 14 березня 2024 року між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та відповідачем було укладено кредитний договір №6861. Внаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором у відповідача виникла заборгованість за кредитом у розмірі 70 875 грн. Представник позивача просив стягнути з відповідача на користь товариства вказану суму заборгованості, а також судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Кропивницького від 04 липня 2025 року цивільну справу передано на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Фортечного районного суду міста Кропивницького.

Ухвалою судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 30 липня 2025 року прийнято до розгляду матеріали справи, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Заочним рішенням Фортечного районного суду міста Кропивницького від 28 жовтня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором № 6861 від 14 березня 2024 року у розмірі 70 875 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

22 квітня 2026 року ухвалою суду заочне рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 28 жовтня 2025 року скасовано, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

До суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача, адвоката Побережної І.В. Вказано, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» відповідач визнає частково, а саме заборгованість у сумі 7000,00 грн. тіло кредиту, решту позовних вимог відповідач не визнає, так як вони є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до укладеного кредитного договору № 6861 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» та відповідачем, остання отримала кредит у розмірі 7000,00 гривень, строком на 365 календарних днів.

Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою. П. 1.3. Кредитного договору визначено, що Процентна ставка за користування Кредитом становить - 2.5% від суми Кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 912.50%) користування Кредитом.

Згідно з Детальним розрахунком заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за Кредитним договором № 6861, наданим позивачем, останній здійснював нарахування відсотків наступним чином: щодня з 14 березня 2024 року по 14 березня 2025 року 175,00 грн. (за процентною ставкою 2,50%).

Проте, відповідач не погоджується із вищезазначеним розрахунком в частині нарахування відсотків за користування кредитом.

Вказано, що оскільки спірний договір був укладений між позивачем та відповідачем 14 березня 2024 року, тобто після набрання законної сили Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», то і позивач не мав законних підстав визначати у договорі розмір стандартної процентної ставки у день у розмірі 2,50%, так як такі умови договору суперечать статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» і до договору, що укладений після 24 грудня 2023 року не можна застосовувати перехідні положення щодо тимчасових днів з обмеженими відсотковими ставками.

Отже, умови договору щодо встановлення денної процентної ставки мають відповідати ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» , яка вступила в дію з 24 грудня 2023 року.

В той же час, якби позивач дотримався вимог законодавства і встановив у кредитному договорі розмір процентної ставки, яка відповідає умовам статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», а саме 1% на день, то розрахунок заборгованості мав би бути здійснений зовсім інакше, із застосуванням максимально допустимої денної процентної ставки у розмірі 1 %, а не 1,25 % чи 2,50 %, як це фактично було зроблено позивачем.

З урахуванням наведеного, щоденний розмір процентів при сумі кредиту 7000,00 грн. мав би становити: 7000,00 грн. * 1 % = 70,00 грн. на день. Тому за період з 14 березня 2024 по 17 травня 2024 (включно), замість нарахованих позивачем 175,00 грн. на день, підлягало нарахуванню лише 70,00 грн. на день: 65 днів * 70,00 грн. = 4550 грн. Отже, у разі застосування максимально допустимої денної процентної ставки у розмірі 1 %, загальна сума процентів за період користування кредитом з 14 березня 2024 по 17 травня 2024 (включно) мала би становити 4550,00 грн., а не суми, нараховані позивачем із застосуванням щоденної процентної ставки - 2,50 %, що є значно менше, ніж заявлено позивачем.

Позивач не виконав вимогу закону та не привів умови кредитного договору у відповідність до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» в частині нарахування процентів та, як вбачається з відомостей про щоденні нарахування та погашення (розрахунок заборгованості), долученого позивачем - нараховував їх за денною процентною ставкою 2,50% в день протягом поточного періоду, що суперечить вищенаведеним нормам чинного законодавства.

Таким чином, у задоволені позовних в частині стягнення відсотків по кредиту у розмірі 63875,00 грн. необхідно відмовити, застосувавши наслідки нікчемного правочину.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 29 жовтня 2022 року ОСОБА_2 уклав шлюб із ОСОБА_3 .

Відповідно до посвідчення офіцера НОМЕР_2 ОСОБА_2 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України.

Відповідно до п. 1.3 розділу I Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міноборони від 10.04.2009 № 170, посвідчення офіцера - документ, який підтверджує статус військовослужбовця.

Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_3 від 23 вересня 2023 року ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, посвідчення безтермінове.

Оскільки відповідач є дружиною військовослужбовця, кредит їй надано не для цілей придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, то їй, починаючи з 18 травня 2024 року не повинні були нараховуватися проценти за кредитним договором, оскільки на неї поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

04 травня 2026 року до суду від представника відповідача надійшла заява про зменшення розміру витрат товариства на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

05 травня 2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Вказано, що зміни до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині надання пільг дружинам (чоловікам) військовослужбовців набули чинності 18 травня 2024 р.

До відзиву не долучено довідку форми № 12, тому неможливо встановити чи чоловік відповідача приймав участь в бойових діях чи в період кредитування та нарахування заборгованості за кредитним договором.

У межах строку кредитування відповідач зобов`язаний сплачувати позивачу проценти. Відповідач має обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, однак в порушення зобов`язань не сплачує її. Відповідач своєчасно не сплатив нараховані відсотки відповідно до Графіку платежів, в зв`язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, що має відображення у розрахунку заборгованості, порушує умови кредитного договору, не виконує взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується на дату укладення кредитного договору, є фіксованою та не змінюється протягом строку дії кредитного договору. В укладеному кредитному договорі між відповідачем та первісним кредитором встановлено фіксовану процентну ставку за користування кредитом.

У разі внесення змін до кредитного договору в частині складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту), необхідно здійснювати розрахунок денної процентної ставки з урахуванням вимог Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки, визначеного на день внесення таких змін до кредитного договору. Зміни до кредитного договору, що укладений з відповідачем, не вносились (додаткові договори щодо продовження строку дії та інших умов не укладались), то відповідно правових підстав для перерахунку денної процентної ставки немає.

Зі змісту укладеного кредитного договору вбачається, що сторони погодили строк кредитування, розмір відсотків та порядок їх сплати. Також договір містить інформацію про реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Підписавши кредитний договір, позичальник погодився з усіма його умовами, зокрема, й щодо сплати процентів, розмір яких визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору.

Відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із кредитодавцем, якщо дійсно вважав встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливим.

Представник позивача до суду не з`явився, попередньо надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

В зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи дійшов до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 14 березня 2024 року між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та відповідачем укладено кредитний договір № 6861 про надання кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в сумі 7 000 грн. строком на 365 днів, шляхом переказу на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912,5 % річних).

Кредитний договір був підписаний електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором та кредитні кошти перераховано на карту відповідача.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит)позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Положеннями Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із частиною 3 статті 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону №675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення статті 12 Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом установлено, що відповідачем укладено кредитний договір з ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та отримано грошові кошти на умовах, узгоджених сторонами договору.

Однак, відповідач не виконала свої зобов`язання за вказаним кредитним договором, внаслідок чого у неї виникла заборгованість, яка становить 70 875 грн. та складається з заборгованість за кредитом в розмірі 7 000 грн. та 63 875 грн. заборгованості за нарахованими процентами за період з 14 березня 2024 року по 14 березня 2025 року.

Факт отримання вищевказаних грошових коштів відповідачем визнається та додатковому доведенню не потребує.

Спірний договір був укладений між позивачем та відповідачем 14 березня 2024 року, тобто після набрання законної сили Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тому позивач не мав законних підстав визначати у договорі розмір стандартної процентної ставки у день у розмірі 2,50%, так як такі умови договору суперечать статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» і до договору, що укладений після 24 грудня 2023 року не можна застосовувати перехідні положення щодо тимчасових днів з обмеженими відсотковими ставками.

Отже, умови договору щодо встановлення денної процентної ставки мають відповідати ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», яка вступила в дію з 24 грудня 2023 року.

Позивач не виконав вимогу закону та не привів умови кредитного договору у відповідність до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» в частині нарахування процентів та, як вбачається з відомостей про щоденні нарахування та погашення (розрахунок заборгованості), долученого позивачем - нараховував їх за денною процентною ставкою 2,50% в день протягом поточного періоду, що суперечить нормам чинного законодавства.

Суд вважає слушними доводи представника відповідача, що при розрахунку заборгованості за кредитом, позивачем не враховано ряд правових норм. Зокрема, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей та встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту.

У статті 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Таким чином, станом на час вирішення справи судом, відповідач є таким, що на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей». З огляду на це до відповідача не може бути застосовано штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також наявні підстави для звільнення від обов`язку щодо сплати процентів за користування кредитом.

На підставі викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають частковому задоволенню.

З відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором, у розмірі 7 000 грн. яка складається зі заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Також, представник позивача просив відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідача клопотав про зменшення витрат на правничу допомогу.

У зв`язку із тим, що позовні вимоги ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» підлягають частковому задоволенню, тому і витрати понесені на професійну правничу допомогу підлягають компенсації пропорційно задоволеним вимогам у сумі 988 грн.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі пропорційній частині задоволених позовних вимог, що складає 239,33 грн.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором № 6861 від 14 березня 2024 року у розмірі 7 000 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 239,33 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 988 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ», ЄДРПОУ 40076206, місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська,буд.2, прим. 04.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст судового рішення складено 01.06.2026 року.

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Н. Ю. Іванова