Рішення № 137003902, 01.06.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

01.06.2026

ЄУН 389/2127/25

Провадження №2/389/582/25

Рішення

іменем України

01 червня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Тарасенко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в місті Знам`янка Кіровоградської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про відібрання малолітньої дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

за участю: представника позивача Кісс В.Ю., відповідачки ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 ,

встановив:

Виконавчий комітет Знам`янської міської ради Кіровоградської області, як орган опіки та піклування, звернувся до суду з позовом, в якому просив відібрати малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 без позбавлення їх батьківських прав, а також стягнути з них на користь закладу або особи, де буде утримуватись ОСОБА_3 , аліменти.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив наступне. Малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на первинному обліку служби у справах дітей виконавчого комітету Знам?янської міської ради з 09.12.2022, як дитина, позбавлена батьківського піклування. Дитину було влаштовано до сім`ї патронатного вихователя. Малолітній ОСОБА_4 був взятий на облік дітей, які можуть бути усиновлені, так як мав правові підстави для усиновлення мати визнана недієздатною; відомості про батька записані відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України. Відповідно до направлення для знайомства з дитиною від 25.06.23024 №100, ОСОБА_1 та ОСОБА_1 в присутності спеціаліста служби у справах дітей та прийомних батьків познайомилися та встановили контакт з ОСОБА_4 . Виконавчий комітет як орган опіки та піклування Знам?янської міської ради надав згоду на усиновлення дитини. Подружжя було ознайомлено з правами і обов`язками кандидатів в усиновлювачі та з правовими наслідками усиновлення. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були обізнані з правовими підставами усиновлення ОСОБА_4 , зі станом його здоров`я та родинною історією дитини. Подружжю було запропоновано провести додаткове медичне обстеження дитини, але вони не виявили бажання його проводити. Відповідно до висновку про стан здоров`я, фізичний і розумовий розвиток дитини від 14.02.2024, ОСОБА_4 був здоровим.

Рішенням Знам?янського міськрайонного суду від 06.08.2024 у справі ЄУН 389/2372/24 (провадження №2-о/389/117/24) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано усиновлювачами малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаним рішенням внесено зміни до актового запису про народження дитини, а саме записано батьком усиновленої дитини ОСОБА_2 , матір`ю усиновленої дитини ОСОБА_1 , прізвище дитини змінено з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », ім`я дитини змінено з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », по батькові дитини змінено з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 ».

Відповідно до п.104 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою КМУ від 8 жовтня 2008 року №905, служба у справах дітей за місцем проживання усиновлювачів щороку протягом перших трьох років після усиновлення дитини перевіряє умови її проживання та виховання, а в подальшому - один раз на три роки до досягнення дитиною вісімнадцяти років. Перевірка проводиться зі збереженням таємниці усиновлення. За результатами перевірки складається звіт, в якому зазначаються відомості про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дитини, стосунки в родині. Так, 10.12.2024 службою у справах дітей складено звіт про умови проживання та виховання усиновленої дитини, згідно з яким, на момент перевірки умови проживання задовільні, у дитини є ліжко, шафа для одягу, одяг, взуття, іграшки. Зі слів матері ОСОБА_1 , ОСОБА_8 проходить адаптацію в родині, називає усиновлювачів татом та мамою, але між дітьми, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , відносини не складаються, часто виникають сварки, під час яких ОСОБА_11 фізично ображає ОСОБА_8 . На момент складання звіту ОСОБА_8 перебував вдома через отриману травму - закритий перелом лівої плечової кістки зі зміщенням, внаслідок чого дитина перенесла операцію. Як пояснила мати, ОСОБА_8 впав дома, граючись з дітьми.

Надалі, в січні 2025 року ОСОБА_12 зателефонувала до служби і повідомила, що її почав хвилювати психоемоційний стан дитини. Їй була надана консультація звернутися до фахового спеціаліста. Згідно з консультативним висновком спеціаліста (дитячого невролога) від 09.01.2025, дитині встановлений діагноз ММД, невроз дитячого віку та надані рекомендації щодо подальшого обстеження та лікування. При повторному зверненні до фахового спеціаліста (консультативний висновок спеціаліста від 25.02.2025) до встановленого раніше діагноза додався новий нічні жахи. За рекомендаціями лікаря призначена консультація дитячого психіатра та прийом ліків.

Періодично ОСОБА_1 телефонувала до служби у справах дітей та повідомляла, що між нею та чоловіком, який тривалий час перебував в зоні бойових дій, почалися непорозуміння, вони часто сваряться, а це впливає на мікроклімат в родині. Між дітьми, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , стосунки не покращилися, ОСОБА_11 продовжує ображати ОСОБА_8 через ревнощі до мами. Всі ці обставини призвели до того, що в неї погіршився психоемоційний стан, вона морально виснажилася та втомилася.

У зв`язку з нестабільною емоційною ситуацією в родині ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 працівниками служби здійснений виїзд в сім`ю. Під час обстеження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували вдома. ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , були у баби (матері ОСОБА_14 ?ї), ОСОБА_8 перебував вдома (грався на подвір`ї). На щоці дитини був синець. З пояснень матері, діти продовжують конфліктувати та битися. Також розповіла, що на даний момент між нею та чоловіком відбулося примирення та налагодження стосунків.

ОСОБА_1 02.05.2025 з`явилася до служби у справах дітей разом з ОСОБА_8 . У дитини на обличчі буди синці, які з пояснень матері наніс син ОСОБА_11 . Крім того пояснила, що вони з чоловіком знову посварилися та разом не проживають, діти продовжують конфліктувати між собою, вона втомилася та потребує стабілізації психоемоційного стану. Під час візитів ОСОБА_1 до служби у справах дітей та в телефонних розмовах з нею працівниками служби неодноразово наголошувалось про необхідність звернення до сімейного психолога для надання емоційної підтримки та психологічної допомоги у вирішенні проблеми, яка склалася в родині.

Надалі, 19.05.2025 ОСОБА_12 прийшла до служби у справах дітей разом з ОСОБА_3 . Повідомила, що вони з чоловіком перебувають в процесі розлучення, пояснюючи це тим, що після повернення його із зони бойових дій, сімейне життя не складається. На даний час проживають окремо. Між дітьми стосунки також не покращилися, вони постійно сваряться через ревнощі до матері. Проведені нею бесіди з дітьми не допомогли налагодити стосунки між ними. До того ж стан здоров`я ОСОБА_8 потребує постійного контролю. Через відсутність допомоги зі сторони чоловіка їй складно робити це самостійно. Вона не в змозі займатися вихованням малолітнього ОСОБА_8 і залишила його з працівниками служби.

Того ж дня працівниками служби був здійснений виїзд за місцем проживання батька ОСОБА_2 для повідомлення його про ситуацію, що склалася. Вдома його не було, тому в телефонному режимі ОСОБА_10 було запрошено до служби у справах дітей. Наступного дня він з`явився до служби. В ході розмови з`ясувалося, що дружина не розповіла йому, що самостійно привела ОСОБА_8 до служби у справах дітей, а надіслала смс - повідомлення про те, що дитину було відібрано службою у справах дітей. ОСОБА_15 заявив про бажання повернути та виховувати ОСОБА_8 та про свої наміри щодо звернення за послугами адвоката з даного питання.

Так, 19.05.2025 малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштовано до прийомної сім?ї ОСОБА_16 , де дитина перебуває і до цього часу.

Для більш детального вивчення ситуації, яка склалася в сім`ї усиновлювачів, працівниками служби були зроблені запити до ЗДО №4«Ромашка», який відвідувала дитина та КНП «Знам?янський центр первинної медико-санітарної допомоги» Знам?янської міської ради.

Відповідно до листа ЗДО №4 «Ромашка» №17 від 22.05.2025, ОСОБА_17 був зарахований до закладу з 16.09.2024, відвідував його нерегулярно. Довготривало перебував на лікарняному після травми, потім по хворобі. В листопаді 2024 року на обличчі у ОСОБА_8 були виявлені синці. Під час розмови адміністрації закладу та практичного психолога з батьком та матір`ю дитини, батьки заперечували насилля в родині та жалілися на проблему адаптації між дітьми в родині.

Відповідно до листа КНП «Знам?янський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Знам?янської міської ради №373 від 27.05.2025, під час звернень до педіатра Знам?янської АЗПСМ за довідкою для відвідування ЗДО, факти тілесних ушкоджень не фіксувалися. Синці на обличчі та спині ОСОБА_8 мати пояснювала іграми та бійками між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 .

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулося 03.06.2025, розглянута ситуація, яка склалася в сім?ї ОСОБА_6 . Під час комісії ОСОБА_6 підтвердили, що проживають окремо. ОСОБА_15 повідомив, що якщо повернуть ОСОБА_8 , то в нього з`явиться мотивація повернутися в родину. Дар?я пояснила, що вона емоційно виснажена та звернулася за допомогою до психолога для налагодження свого психоемоційного стану. Підтвердила, що не має бажання проживати разом з ОСОБА_10 через те, що не відчуває від нього підтримки у вихованні дітей, і ОСОБА_8 буде краще проживати в іншій родині, яка зможе приділяти йому достатньо уваги, турботи та батьківської любові.

З огляду на викладене, діючи в інтересах та на захист прав і свобод дитини, позивач вважає за доцільне відібрати малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_1 , та батька ОСОБА_2 , без позбавлення їх батьківських прав та стягнення з них аліментів на утримання дитини.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Крім того зазначила, що всі дії вчинені службою в інтересах та на захист прав дитини. Батьки не вчинили жодних дій, спрямованих на повернення дитини в сім`ю. Батько дитини ОСОБА_2 , хоч і виявив бажання повернути дитину в сім`ю та здійснювати його виховання, однак жодних дій, які б свідчили про його бажання піклуватися та виховувати ОСОБА_3 , останнім не вчинено. Вказала, що служба не зверталася до органів Національної поліції щодо неналежного виконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських обов`язків стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 .

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, свої заперечення щодо позову обґрунтувала наступним. Коли вони усиновили ОСОБА_8 та забрали його до себе в сім`ю, він був без емоційний, не говорив. Надалі він перестав спати, ходив по ночам, кричав, що його б`є ОСОБА_18 . ОСОБА_8 не спав, не розмовляв, постійно плакав. Вона телефонувала в сім`ю ОСОБА_16 , щоб дізнатися як поводив себе ОСОБА_8 у них, на що їй повідомили, що жодних проблем з ним не було. Зазначила, що їй дійсно було відомо про можливі спадкові проблеми зі здоров`ям ОСОБА_8 , однак вона довірилася висновку про його стан здоров`я, наданому службою. Згодом між дітьми почалися конфлікти, а саме між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , які відбувалися на фоні ревнощів. Вона неодноразово проводила бесіди з дітьми, однак вони не давали позитивних результатів. Надалі, 13.10.2024 з зони бойових дій повернувся її чоловік та згодом між ними почали відбуватися постійні сварки. У зв`язку з напруженими відносинами в сім`ї її емоційний стан погіршився, вона була виснажена. Вказала, що вона всіма засобами намагалася вирішити питання з адаптацією ОСОБА_8 , постійно зверталася до служби за допомогою, на що їй рекомендували звернутися до спеціалістів. Вона зверталася до дитячого невролога та ОСОБА_8 було встановлено діагноз ММД, невроз дитячого віку та надані рекомендації щодо подальшого обстеження та лікування. Звернувшись повторно до лікаря, до встановленого раніше діагнозу, додався новий - нічні жахи. Вказала, що вона виконувала всі рекомендації спеціаліста, однак змін у поведінці ОСОБА_8 не було. Вона була емоційно виснажена, оскільки допомоги та підтримки з боку чоловіка на той час не отримувала. Зазначила, що у зв`язку з нестабільним емоційним станом вона привела ОСОБА_8 до служби, оскільки через тиск, який чинили на неї, вважала, що йому буде краще в іншій сім`ї, що було найбільшою її помилкою. Після того, як ОСОБА_8 передали сім`ї ОСОБА_16 , вона неодноразово намагалася зустрітися з дитиною, однак їй постійно відмовляли, обґрунтовуючи відмову тим, що вона погана мати і не думає про емоційний стан дитини. Два рази їй вдалося зустрітися з ОСОБА_8 , однак під час зустріч їй не давали нормально поспілкуватися з сином та налагодити з ним контакт. Їй було лише рекомендовано звернутися до сімейного психолога з метою налагодити відносини в сім`ї. Вони з чоловіком пройшли курс терапії у сімейного психолога, пропрацювали проблеми, у зв`язку з якими у них були непорозуміння. Зазначила, що вона хоче повернути ОСОБА_8 в сім`ю. Наразі у них добрі взаємовідносини. Старші діти чекають та сумують за ним. Вони з чоловіком створили всі необхідні умови для належного життя ОСОБА_8 , бажають турбуватися про нього та любити його.

ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначив, що він взагалі не розуміє на якій підставі у нього відібрали дитину. Жодних заяв до служби він не писав. На той момент, коли ОСОБА_19 привела дитину до служби, вони разом не проживали. Від неї йому стало відомо, що ОСОБА_8 забрала служба. Приїхавши на наступний день до служби у справах дітей, йому не сказали де знаходиться ОСОБА_8 , а лише повідомили, що дитина йому не потрібна. На засіданні комісії було озвучено про необхідність припинення спілкування з дитиною заради її інтересів, побачення з ОСОБА_8 травмуватимуть його. Також йому було рекомендовано звернутися до психолога для стабілізації його емоційного стану та налагодження відносин в сім`ї. Зазначив, що вони з дружиною пройшли лікування та наразі відносини між ними налагодилися. Він хоче повернути ОСОБА_8 в сім`ю, надати йому турботу і любов та створити умови для адаптації дитини в сім`ї без шкоди для його емоційного стану.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу та свідків, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Рішенням виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області №332 від 14.12.2022, малолітньому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Рішенням виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області №333 від 14.12.2022, новонародженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на 3 місяці, а саме з 02.01.2023 по 02.04.2023 включно, влаштовано в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_20 .

Згідно з рішенням виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області №257 від 07.07.2023, надано згоду на усиновлення малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Надалі, рішенням виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області №9 від 25.01.2024, створено патронатну сім`ю на базі родини ОСОБА_21 та ОСОБА_22 та влаштовано до неї з 01.02.2024 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 02.07.2024, останні виявили бажання усиновити малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з висновку про стан здоров`я, фізичний і розумовий розвиток дитини №73 від 14.02.2024, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатом проведеного медичного обстеження фаховими спеціалістами є здоровим.

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06.08.2024, у справі ЄУН 389/2372/24 (провадження №2-о/389/117/24), визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця міста Знам`янки Кіровоградської області, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженку міста Знам`янка Кіровоградської області усиновлювачами малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вказаним рішенням, внесено до актового запису про народження №1150, складеного 08 грудня 2022 року Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) відповідні зміни, а саме записано батьком усиновленої дитини ОСОБА_2 , матір`ю усиновленої дитини ОСОБА_1 ; прізвище дитини змінено з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », ім`я дитини змінено з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », по батькові дитини змінено з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 ».

Як вбачається зі звіту про умови проживання та виховання усиновленої дитини, складеного начальником служби у справах дітей 10.12.2024, умови проживання для дитини задовільні, у кімнаті є ліжко, шафа для одягу, телевізор та іграшки. Дитина здорова (загальний стан). Напередодні отримав травму через падіння з ліжка та переніс операцію. Фізичний та розумовий розвиток дитини відповідає віку. Дитина ускладнено проходить адаптацію в сім`ї. Батьків називає мама і тато, але між дітьми є конфліктні ситуації. Відвідує заклад дошкільної освіти №4 «Ромашка».

Відповідно до консультативних висновків спеціаліста (дитячого невролога) від 09.01.2025 та від 25.02.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: ММД, невроз дитячого віку, нічні жахи та надані рекомендації щодо подальшого обстеження та лікування.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 14.04.2025, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 умови проживання задовільні. В будинку газове опалення, в наявності достатній запас продуктів харчування, побутова техніка, меблі, постільна білизна, посуд, тощо. Дохід сім`ї складає приблизно 60 000 грн на місяць. Між дітьми відбуваються конфлікти. Батькам рекомендовано звернутися до сімейного психолога.

ОСОБА_1 19.05.2025 звернулася до начальника служби у справах дітей з заявою, в якій повідомила, що вони з чоловіком перебувають в процесі розлучення, пояснюючи це тим, що після повернення його із зони бойових дій, сімейне життя не складається. На даний час проживають окремо. Між дітьми стосунки також не покращилися, вони постійно сваряться через ревнощі до матері. Проведені нею бесіди з дітьми не допомогли налагодити стосунки між ними. До того ж стан здоров`я ОСОБА_8 потребує постійного контролю. Через відсутність допомоги зі сторони чоловіка їй складно робити це самостійно. Вона не в змозі займатися вихованням малолітнього ОСОБА_8 і вважає, що йому краще буде проживати в іншій родині.

Як вбачається з відповіді директора ЗДО №4 «Ромашка» №17 від 22.05.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахований до ЗДО з 16.09.2024, садочок відвідував нерегулярно. Довготривало перебував на лікарняному після травми, потім по хворобі. В листопаді місяці, після виявлення синців у ОСОБА_8 , психологом та директором проведена розмова з батьками, в ході якої, вони заперечували насилля в родині, однак жалілись на проблему адаптації між дітьми в родині. Складність адаптації пояснювали бійками з боку ОСОБА_23 по відношенню до ОСОБА_8 .

З відповіді директора КНП «Знам?янський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Знам?янської міської ради №373 від 27.05.2025 вбачається, що під час звернення до педіатра Знам`янської АЗПМС за довідкою в дитячий садок матері ОСОБА_1 02.05.2025 факти тілесних ушкоджень не фіксувались. На обличчі та спині малолітнього ОСОБА_3 були синці (3-4 денного терміну), які мати пояснила грою з малолітнім сином ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який іноді ОСОБА_25 . Матері рекомендовано звернутися в орган опіки, куди вона звернулась в цей же день.

Згідно з витягом з протоколу №9 засідання комісії з питань захисту прав дитини від 03.06.2025, членами комісії прийнято рішення в інтересах та на захист прав і свобод дитини, порушити клопотання перед виконавчим комітетом Знам`янської міської ради про надання висновку про доцільність відібрання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері, ОСОБА_1 , та батька, ОСОБА_2 , без позбавлення їх батьківських прав та стягнення з них аліментів на утримання дитини.

Згідно з висновком виконавчого комітету Знам`янської міської ради в особі органу опіки та піклування від 16.06.2025 №01-40/283/1, орган опіки та піклування, з метою соціального захисту малолітнього ОСОБА_3 , діючи в інтересах та на захист прав і свобод дитини, вважає за доцільне відібрати малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері, ОСОБА_1 , та батька, ОСОБА_2 , без позбавлення їх батьківських прав та стягнення з них аліментів на утримання дитини.

Як вбачається з психологічної довідки від 18.06.2025, у ході психологічного обстеження ОСОБА_1 , у неї виявлено ознаки: помірної емоційної виснаженості; втрату апетиту та знижений енергетичний тонус; апатичний стан, низьку мотивацію до повсякденної активності; емоційну нестабільність, часту плаксивість; ознаки реакції на затяжний стрес. Її стан відповідає психоемоційному виснаженню на тлі тривалого стресового навантаження. Це не є психічним розладом, а є реактивним функціональним станом, що потребує психологічної підтримки, відновлення стабільного режиму, опори на безпечне середовище та м`яку соціальну адаптацію. У зв`язку з викладеним, їй надано наступні рекомендації, а саме: психологічне супроводження ( індивідуальні консультації 1 раз на тиждень); дотримання стабільного розпорядку дня, зниження психоемоційних навантажень; консультації психіатра.

З психологічної довідки на ОСОБА_2 від 18.06.2025, вбачається наступне. Він перебував у зоні бойових дій. За час проходження військової служби, пережив значне психоемоційне та фізичне виснаження та тлі травматичних подій, таких як втрата побратимів, потужні обстріли, постійна загроза життю. Після повернення з фронту, виявляються такі ознаки психологічного дистресу: порушення сну, зокрема повторювані нічні кошмари, пов`язані з бойовими діями; гостра реакція на тригери (різкі звуки, запахи, вібрації), що асоціюються з фронтовим досвідом; емоційна нестабільність (прояви агресії, емоційна нестабільність); астенічний стан (відсутність енергії для повсякденних справ, зниження ініціативності); відчуття відчуження від цивільного життя, дезадаптація, прагнення повернутися в зону бойових дій, де було відчуття контролю і «сенсу». Його стан відповідає постстресовій реакції, пов`язаній з пережитими бойовими травматичними подіями. За результатом обстеження йому надано наступні рекомендації: психотерапевтична підтримка робота з фахівцем (психологом/психотерапевтом з досвідом роботи з ветеранами 1 рпз на тиждень); консультація з психіатром щодо медикаментозної підтримки; участь у групах підтримки ветеранів, реінтеграційні програми; забезпечення стабільного, передбачуваного побуту, з мінімізацією тригерних чинників; толерантне та підтримувальне ставлення з боку оточення, без примусу до «нормальності».

Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні пояснила, що вона працює практичним психологом ЗДО №2 «Пролісом». Зазначила, що з жовтня 2025 року ОСОБА_8 відвідує ясельну групу «Карапузи». На початку він плакав, ховався, однак зазначила, що така поведінка для дитини у його віці є нормальною, оскільки це період адаптації на новому місці. Сім`я ОСОБА_16 зверталася до неї, як до спеціаліста, оскільки ОСОБА_8 погано спав та кричав уночі, на що вона їм порадила звернутися до фахового спеціаліста, оскільки вона не може пояснити, з чим саме пов`язана така його поведінка. Наразі, ОСОБА_8 комунікабельний, розвинений відповідно до свого віку.

Допитана в якості свідка ОСОБА_22 надала суду пояснення, згідно з якими, після того, як ОСОБА_8 повернули в їх патронатну сім`ю, останній вісім ночей не спав, кричав, був наляканим. Звернувшись до спеціаліста, дитині призначили заспокійливе. Наразі, дитина відчуває любов і захист. Зазначила, що ОСОБА_19 телефонувала їй один раз, жодних дій, спрямованих на встановлення контакту з дитиною, за час його перебування у них в сім`ї, з боку сім`ї ОСОБА_6 не було. ОСОБА_19 приходила до дитини два рази, приносила йому смаколики. При зустрічах ОСОБА_8 неохоче йшов з нею на контакт, ховався. Вважає, що у ОСОБА_27 та ОСОБА_10 відсутній зв`язок з дитиною. Зазначила, що батьки ОСОБА_8 за весь час його перебування у неї в сім`ї не турбувалися про його фінансове забезпечення (навіть під час проведення операції з видалення пластини), не вітали його зі святами. ОСОБА_8 розповідав їй, що діти ( ОСОБА_7 і ОСОБА_11 ) ображають. Вказала, що про сім`ю ОСОБА_6 він наразі не згадує та повертатися в їх родину не бажає.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_21 надав суду аналогічні покази.

Так, відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї; ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

У частинах першій, другій та четвертій статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 6 та 7 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про відібрання дитини від обох батьків без позбавлення їх батьківських прав, позивач, як на підставу порушення прав малолітнього ОСОБА_8 , посилався на загальні положення ч.1 ст.170 СК України, не конкретизуючи, які ж саме встановлені законом випадки стали підставою для подання цього позову.

Водночас, вказаною вище нормою Закону визначені випадки, за яких суд може постановити рішення про відібрання дитини, а саме у випадках: - ухилення матері, батька від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; - жорстокого поводження з дитиною; - коли мати, батько є хронічними алкоголіками або наркоманами; - коли вони вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у ч.1 ст.170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

Разом з тим суд вважає, що позивачем в цій справі не доведено підстав для застосування положень ч.1 ст.170 СК України. Фактів невиконання або неналежного виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також того, що їх поведінка стосовно сина є негативною та несе загрозу для його життя, здоров`я і морального виховання, судом не встановлено.

Так, згідно зі ст.207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

В контексті положень про усиновлення та батьківства усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька (матері) стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов`язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися її вихованням та розвитком таким чином і в такому обсязі, які в мінімальному значенні закріплені у законодавстві та визначаються загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання у звичайних побутових обставинах.

Завдання інституту усиновлення полягає у формуванні стабільних та гармонійних умов життя усиновленої дитини, тому стабільними, незмінними повинні бути насамперед самі відносини, які виникли внаслідок факту усиновлення. Припинення таких відносин може тяжко травмувати дитину та істотно відобразитися на її інтересах.

Як встановлено судом з наданих доказів, зокрема і протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини №9 від 03.06.2025, підставою для відібрання дитини від обох батьків стала заява матері дитини від 19.05.2025, в якій вона повідомила про неможливість в подальшому займатися вихованням ОСОБА_8 у зв`язку зі складними сімейними обставинами, важким психоемоційним станом та незадовільним станом здоров`я дитини. Одночасно з написанням цієї заяви відповідачка залишила ОСОБА_8 в службі у справах дітей.

Водночас, представники служби у справах дітей, діючи всупереч п.31 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини №866 від 24.09.2008, достовірно знаючи, що станом на час залишення відповідачкою дитини та написання відповідної заяви вона та чоловік проживали окремо, не здійснили жодних заходів, спрямованих на передання дитини батькові, який не відмовлявся від виховання дитини та виконання покладених на нього батьківських обов`язків, або іншим близьким родичам, про наявність яких службі у справах дітей було відомо.

У свою чергу, дитина в той же день тимчасово була влаштована до прийомної сім`ї, в якій залишається і наразі. При цьому, як слідує з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини №9, на наступний день батько дитини був повідомлений про ситуацію, що склалася, та заявив про бажання повернути дитину. Такі ж доводи ним були висловлені і під час засідання комісії з питань захисту прав дитини.

Причин, за яких службою у справі дітей не вирішувалося питання щодо передачі дитини іншим родичам, а одразу влаштовано до прийомної сім`ї, позивачем не наведено і таких судом не встановлено.

Підстави відібрання дитини від батька позивачем взагалі не обгрунтовані, в судовому засіданні не були доведені, докази цьому в справі відсутні.

Також судом встановлено, що до моменту залишення дитини відповідачка неодноразово зверталася до служби у справах дітей з проханням про допомогу, оскільки адаптація дитини в родині проходила важко, він не спав, плакав, між ним та її рідними дітьми час від часу виникали конфлікти, з боку чоловіка відсутня допомога, у зв`язку з чим вона була емоційно виснажена, потребувала підтримки та стабілізації прихоемоційного стану.

Проте, представники служби у справах дітей, будучи обізнаними про існуючу в родині проблему, лише рекомендували відповідачці звернутися до фахових спеціалістів та сімейного психолога для врегулювання конфлікту. Жодних дій, зокрема таких як надання соціального супроводу, проведення бесід зі спеціалістами для виявлення проблеми, тощо, спрямованих на підтримку сім`ї у кризовій ситуації та налагодження відносин між дітьми та батьками, службою не вчинялися. Доказів того, що мати дитини відмовилася співпрацювати із соціальними службами, суду не надано.

Також судом враховується, що після влаштування дитини в прийомну сім`ю, представники служби не спостерігали за сім`єю відповідачів, не намагалися порадити дорослим заходи, які необхідно вжити для покращення їхнього становища та для возз`єднання сім`ї, для підтримання контактів між ними та Матвієм. Натомість, як встановлено судом з пояснень відповідачів, вони неодноразово намагалися зустрітися з дитиною, однак їм постійно відмовляли, а при двох зустрічах була відсутня можливість налагодити контакт. Доказів протилежного суду не надано і такі доводи позивачем не були спростовані.

Суд зауважує, що батьки, від яких відібрана дитина, не втрачають щодо неї прав та обов`язків, вони надалі залишаються носіями обов`язку щодо виховання дитини, мають право на особисте її виховання та спілкування.

Проте та обставина, що дитина передана іншій особі або закладу, означає, що саме їх напрямок та умови виховання одержали перевагу над тим, що здатні створити батьки, й з цим напрямком батьки повинні будуть узгоджувати свою поведінку, що може унеможливити або принаймні буде створювати перешкоди у налагодженні стосунків сина з батьками.

Як вже зазначалося вище, Європейський суд з прав людини наголошує на необхідності з`ясування, зокрема, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. Той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням соціальним консультуванням.

Також, за обставинами цієї справи, позивачем не доведено, що відповідачі недбало ставилися до здоров`я дитини, його дошкільної освіти, морального виховання та соціального розвитку.

Відповідачі, в міру своїх на той час можливостей, виконували свої батьківські обов`язки щодо дитини, а саме: піклувалися про його розвиток, спілкувалися з ним, проводили з дитиною бесіди, забезпечували необхідне харчування, його дошкільне навчання, забезпечували одягом та необхідними особистими речами, за викликами вихователів одразу ж з`являлися до садочка, разом з дитиною відвідували невролога. Негативних характеристик на відповідачів не надано, фактів невиконання ними батьківських обов`язків не зафіксовано, до відібрання дитини ними були створені належні умови для його проживання.

Відповідно до правової позиції, сформульованої у постанові Верховного Суду від 13.08.2025 у справі №369/8018/23, суд перевіряє наявність підстав для відібрання дитини без позбавлення батьківських прав саме на час ухвалення рішення, і якщо суд дійде висновку, що обставини для відібрання дитини на час ухвалення рішення відпали, він відмовляє у задоволенні позову, однак така відмова не свідчить автоматично про незаконність чи необґрунтованість рішення органу опіки і піклування про негайне відібрання дитини.

Судом встановлено та визнавалося сторонами, що між відповідачкою та дитиною склалися насправді складні стосунки внаслідок її тимчасового важкого психоемоційного стану, зумовленого вихованням трьох малолітніх дітей та відсутності допомоги з боку чоловіка. Однак під час розгляду справи відповідачка визнала, що залишення дитини було її великою помилкою, яку вона зрозуміла одразу. Важкість психологічного стану та емоційної виснаженості обох батьків було підтверджено висновками психолога, до якого вони самостійно звернулися після залишення відповідачкою дитини.

Суд враховує, що зазначені вище обставини суттєво змінилися, відповідачі примирилися, проживають разом, протягом всього майже річного розгляду цієї справи з`являлися у кожне судове засідання, бажають повернути дитину і надалі виконувати батьківські обов`язки, мають любов до свого сина і демонструють своїм ставленням дійсне бажання жити з дитиною та опікуватися ним, поведінка та стан відповідачки покращилися, вона зробила для себе відповідні висновки. Зазначене свідчить про усвідомлення відповідачами необхідності належного виконання своїх батьківських обов`язків, та, більш того, з наданих ними пояснень слідує, що наразі вони ведуть активну роботу над усуненням тих обставин, які призвели до відібрання у них дитини.

Суд вважає, що сам факт звернення позивача до суду з позовом до відповідачів про відібрання дитини та тимчасове його влаштування в іншій сім`ї, є достатнім стимулюючим заходом щодо спонукання відповідачів змінити ставлення до ситуації, що скалалася, до виховання дитини та необхідності піклування про нього. Позивачем не надано суду доказів того, що виправити дану ситуацію можливо лише шляхом застосування такої крайньої міри як відібрання дітей у батьків.

У правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання слід вирішувати в контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Відібрання дітей від батьків або одного з них без позбавлення батьківських прав має бути наслідком невиконання батьківських обов`язків або їх неналежного виконання, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я та морального виховання.

Враховуючи вік дитини та обставини, за яких він увійшов в сім`ю відповідачів, суд вважає, що найкращим для малолітнього ОСОБА_8 буде його проживання з батьками, і його відібрання, при встановлених під час судового розгляду конкретних обставинах, не буде відповідати інтересам дитини.

Приймаючи таке рішення, суд також враховує факт недоведеності позивачем підстав, за яких дитину було відібрано від батька, недоведеності умисного ухилення з боку відповідачів від виконання своїх обов`язків з виховання дитини та обставин, що залишення дитини у батьків буде небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

З огляду на викладене та порівнюючи вагомість тих обставин, на які, як на підставу для відібрання дитини, посилався позивач, і вагомість психологічного аспекту відібрання, враховуючи особи та поведінку відповідачів, суд наразі не вбачає підстав для відібрання малолітнього ОСОБА_8 та вважає, що таке відібрання не відповідатиме його інтересам, на підставі чого відсутні підстави для задоволення позову.

Так само, не підлягає задоволенню і вимога позивача про стягнення з відповідачів аліментів, оскільки зазначена вимога є похідною від попередньої вимоги про відібрання дитини.

У зв`язку із залишенням позову без задоволення, а також враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, тому судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.7, 155, 164, 170, 180, 181, 182 СК України, ст.89, 141, 263-265, 273, 430 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позовної заяви виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про відібрання малолітньої дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: виконавчий комітет Знам`янської міської ради Кіровоградської області в особі органу опіки та піклування, місце знаходження: вул.Михайла Грушевського,19, м.Знам`янка Кіровоградської області, 27400, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04055191.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.В. Савельєва