Ухвала суду № 137003764, 25.05.2026, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 940/448/23

Провадження № 4-с/378/2/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В. ,

за участю секретаря: Горбаченко А.О.,

скаржника: ОСОБА_1 ,

її представника: ОСОБА_2 ,

представника боржника -

ОСОБА_3 : ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Ставище Київської області справу за скаргою ОСОБА_1 , боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_3 , про визнання протиправною бездіяльність старшого державного виконавця та державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаною скаргою звернулася ОСОБА_1 , посилаючись на те, що в провадженні Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 75371998 від 16.08.2024 р. з примусового виконання виконавчого листа №940/448/23 від 18.03.2025 р., виданого Володарським районним судом Київської області. Батько дитини ОСОБА_3 , навмисне і зухвало ігнорує рішення суду, яке зобов`язує його забезпечити законні зустрічі матері з донькою відповідно до чітко встановленого графіку. Він не тільки не виконує покладених на нього обов`язків, але й свідомо перешкоджає нормальному спілкуванню дитини з матір`ю. Ця поведінка не має жодного виправдання і свідчить про зловмисний намір позбавити матір права бути присутньою у житті своєї дитини. На 21 липня 2025 року повинні були бути призначені чергові виконавчі дії, які передбачають передачу матері дитини на період визначений судовим рішенням. Проте 16 липня 2025 року боржник подав до державного виконавця клопотання про відкладення виконання дій, посилаючись на своє нібито службове відрядження в період з 21 по 30 липня. У відповідь ОСОБА_1 подала обґрунтовану заяву, в якій заперечила проти такого відкладення. Вона вказала, що надана боржником причина не є об`єктивною і поважною для невиконання рішення суду, оскільки організація передачі дитини могла бути забезпечена через інших осіб, уповноважених ним, що прямо відповідає практиці виконання подібних судових рішень. Відрядження самого боржника не унеможливлює передачу дитини матері а отже не звільняє його від обов`язку забезпечити виконання судового рішення. На жаль, державний виконавець, попри очевидну безпідставність, доводів боржника, не виніс постанову про відкладення виконавчих дій, не здійснив перевірку заявлених підстав, не вжив жодних заходів реагування. Окрім того, державний виконавець повинен був з`ясувати, чи дійсно відрядження унеможливлює виконання рішення суду, зокрема передачу дитини іншими особами, які могли бути уповноважені боржником. Таке з`ясування передбачене як змістом виконавчого провадження, так і судовою практикою в справах, що стосуються прав дитини. Водночас, виконавець обмежився лише прийняттям інформації від боржника, фактично ухваливши мовчазне рішення на його користь, чим порушив баланс інтересів сторін і допустив подальше перешкоджання виконанню судового рішення. Бездіяльність проявилася також у відсутності фіксації факту невиконання судового рішення 21.07.2025 року. Хоча виконавець був належним чином повідомлений про те, що дитина передана не буде, акт про невиконання не складено, жодних дій не вчинено, штраф не накладено. Загалом, поведінка виконавця не відповідає ні змісту його повноважень, ні покладеним на нього завданням. Вона створює ситуацію повного правового вакууму, в якій судове рішення втрачає силу через відсутність дієвого механізму його реалізації. І найгірше - від цього страждає дитина, позбавлена можливості спілкуватися з матір`ю згідно з визначеним судом графіком.

Скаржник просить визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтун Владислави-Марії Сергіївни та державного виконавця Данилюк Ольги Борисівни, у виконавчому провадженні №75371998 щодо невжиття заходів реагування на невиконання боржником рішення суду та зобов`язати державних виконавців вжити відповідних заходів для виконання рішення суду, встановити судовий контроль за виконанням ухвали суду та стягнути судові витрати.

Скаржник ОСОБА_1 , її представник адвокат Чокля Є.Ю. в судовому засіданні підтвердили обставини, що викладені у скарзі, заявлені у скарзі вимоги підтримали, просять їх задовольнити.

Боржник ОСОБА_3 до суду не з`явився, подав свої письмові заперечення на скаргу (т. 1 а. с. 173 - 194), в яких зазначає, що скаржник в скарзі обмежилася виключно своїми особистими припущеннями та емоційними висловлюваннями, не підтриманими жодними належними та допустимими доказами, як того вимагає закон. Дана скарга подана з явними ознаками зловживання процесуальними правами, що є притаманним для стягувача. Враховуючи змістовну та формальну невідповідність скарги вимогам ЦПК України, а також відсутність у скарзі належних доказів обгрунтованих вимог, вважає за необхідне наполягати на відмові у задоволенні скарги ОСОБА_1 ..

Представник боржника ОСОБА_3 - адвокат Сербінова А.А. в судовому засіданні підтримала доводи боржника, викладені в його письмових запереченнях, в задоволенні скарги просить відмовити.

Представник Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до суду не прибув, направив відзив на скаргу (т. 1 а. с. 94 - 98), в якому просить розгляд справи проводити без його участі та відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі, з тих підстав, що старшим державним виконавцем відділу ДВС Ковтун В-М. С. здійснюються всі передбачені законом заходи спрямовані на повне, своєчасне та ефективне виконання судового рішення. Стягувачем здійснено втручання в акт державного виконавця, попри наголошення останнього про неможливість такого втручання. Так, на виконанні Дарницького відділу ДВС перебуває виконавче провадження №75371998 з примусового виконання виконавчого листа Володарського районного суду Київської області №940/448/23 від 18.03.2024 року щодо зобов`язання батька ОСОБА_3 забезпечити надання дитини ОСОБА_5 для зустрічей дитини з матір`ю ОСОБА_1 у встановлений судом графік побачень. На підставі Постанови Київського апеляційного суду від 18.03.2024 року, резолютивною частиною якого визначено: тимчасово до набрання законної сили рішенням руду визначення місця проживання дитини, забезпечити позов шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без присутності батька ОСОБА_3 та будь-яких інших осіб, з 10-00 години кожного першого понеділка місяця по 10-00 годину кожного другого понеділка місяця та з 10-00 години кожного третього понеділка місяця по 10-00 годину кожного четвертого понеділка місяця безперервно за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано ОСОБА_3 забезпечити надання дитини ОСОБА_5 для зустрічей з матір`ю у встановлений судом графік побачень. 31.07.2025 року до Дарницького відділу ДВС надійшов оригінал виконавчого листа Володарського районного суду Київської області №940/448/23 від 18.03.2024 року. Після надходження вказаного оригіналу виконавчого документу державним виконавцем організовано подальше примусове виконання. За умови небажання дитини спілкуватись з матір`ю не вбачається належної результативності проведення виконавчих дій за відсутності участі психолога (експерта, спеціаліста), оскільки виконати рішення суду без добровільного бажання дитини є фактично неможливим, з огляду на те, що постійно фіксується її небажання зустрічатися із стягувачем, яка повсякчас залучає до виконавчих дій сторонніх осіб, які перебувають в квартирі АДРЕСА_2 , а також вдається до викликів поліції за відсутності такої необхідності. Оскільки сама дитина не бажає спілкуватись із стягувачем, на сьогодні відсутні підстави застосування штрафних санкцій відносно ОСОБА_3 (боржника). Саме дитина ОСОБА_5 відмовляється спілкуватись із матір`ю, а остання, в свою чергу, згоди на роботу з психологом не надає, вимогу державного виконавця від 10.09.2025 року не виконує. Натомість, стягувач від організації такого спілкування профільним та кваліфікованим спеціалістом відмовляється. Старшим державним виконавцем Ковтун В-М. Сергіївною скеровано ряд запитів до державних установ та організацій щодо залучення відповідного спеціаліста до роботи из дитиною в межах виконавчого провадження, і тільки Дніпровський центр соціальних служб у м. Києві повідомив про наявність такого спеціаліста, який може проводити соціальну роботу з дитиною, проте за умови згоди двох батьків дитини. 24 вересня 2025 року боржник повідомив про надання ним згоди на таку роботу, стягувач же своєї згоди не надала й до сьогодні. Подальше проведення перевірки виконання рішення суду без залучення психолога є недоречним та нерезультативним, з огляду на вочевидь відвертий супротив дитини ОСОБА_5 від спілкування із стягувачем протягом всього періоду виконавчого провадження. Державним виконавцем повторно направлено запит до Дніпровського центру соціальних служб у м. Києві щодо інформації про можливість їхнього будь-якого залучення, на що 22.10.2025 року надійшла відповідь про те, що психологічна робота з дітьми проводиться виключно за згодою обох батьків.

Суд, розглянувши вказану скаргу, заслухавши доводи сторін виконавчого провадження та їх представників, враховуючи відзив на скаргу представника державної виконавчої служби, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.

На виконанні Дарницького відділу ДВС перебуває виконавче провадження №75371998 з примусового виконання виконавчого листа Володарського районного суду Київської області №940/448/23 від 18.03.2024 року щодо зобов`язання батька ОСОБА_3 забезпечити надання дитини ОСОБА_5 для зустрічей дитини з матір`ю ОСОБА_1 у встановлений судом графік побачень. На підставі Постанови Київського апеляційного суду від 18.03.2024 року, резолютивною частиною якого визначено: тимчасово до набрання законної сили рішенням руду визначення місця проживання дитини, забезпечити позов шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без присутності батька ОСОБА_3 та будь-яких інших осіб, з 10-00 години кожного першого понеділка місяця по 10-00 годину кожного другого понеділка місяця та з 10-00 години кожного третього понеділка місяця по 10-00 годину кожного четвертого понеділка місяця безперервно за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано ОСОБА_3 забезпечити надання дитини ОСОБА_5 для зустрічей з матір`ю у встановлений судом графік побачень (т. 1 а. с. 197 - 198, т. 2 а. с. 106 - 107).

Відповідно до копії рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 17.07. 2023 року №161 рекомендовано ОСОБА_3 звернутись до психолога з запитом про надання рекомендацій щодо налагодження позитивного ставлення дитини ОСОБА_5 до її матері ОСОБА_1 , рекомендувати батькам дотримуватись рекомендацій психолога (т. 3 а. с. 19 зв. 20).

Постановою заступника начальника Дарницького відділу ДВС від 16.08.2024 року відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом (т. 2 а. с. 116).

14.03.2025р. старшим державним виконавцем відділу ДВС Ковтун В.-М.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки згідно актів державного виконавця, а саме: акту державного виконавця від 27 вересня 2024 року, 07 жовтня 2024 року, 04 листопада 2024 року, 02 грудня 2024 року, 20 січня 2025 року, 03 березня 2025 року, боржника ОСОБА_3 зобов`язано забезпечити надання дитини стягувачу.

Відповідно до постанови про перевірку законності виконавчого провадження від 20.06.2025р. дії старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтун В.-М.С. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №75371998 від 14.03.2025р. визнано такими, що вчинені з порушенням вимог пункту 9 частини 1 статті 39, статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №75371998 від 14.03.2025р. винесену старшим державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Ковтун В.-М.С. (т. 3 а. с. 43 зв. - 46 зв. ).

23.06.2025р. державним виконавцем, керуючись статтею 41 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, яку направлено сторонам виконавчого провадження та до Володарського районного суду Київської області для повернення оригіналу виконавчого документа до відділу ДВС (т. 1 а. с. 195 зв. - 196, т. 3 а. с. 47).

31.07.2025р. до відділу ДВС надійшов оригінал виконавчого листа Володарського районного суду Київської області №940/448/23 від 18.03.2024 року. Після надходження оригіналу виконавчого документа державним виконавцем організовано подальше примусове виконання (т. 3 а. с. 76 зв. - 78).

Таким чином, станом на 21.07.2025 року, про які йдеться в скарзі, виконавчий документ не був пред`явлений (повернутий) до Дарницького відділу ДВС на виконання.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі скасування постанови про закінчення виконавчого провадження воно відновлюється, а стягувач зобов`язаний пред`явити виконавчий документ у місячний строк з дня отримання постанови про відновлення.

Аналогічна вимога міститься у пункті 11 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень (наказ Мін`юсту № 512/5), згідно з якою після відновлення провадження виконавець здійснює заходи виконання лише після пред`явлення виконавчого документа. Пред`явлення оригіналу виконавчого листа є обов`язковою умовою для вчинення виконавчих дій після відновлення провадження, оскільки саме оригінал є підставою для здійснення примусового виконання (статті 3, 18, 26 Закону «Про виконавче провадження»). Відсутність оригіналу виключає можливість вчинення дій виконавцем, а копія, навіть якщо вона перебувала в матеріалах провадження раніше, не замінює оригінал після відновлення.

Вимоги щодо фіксації невиконання, застосування штрафу за ст. 75 Закону та повідомлення до поліції також не підлягають задоволенню, оскільки ці заходи можливі лише за наявності активного виконавчого провадження з пред`явленим оригіналом документа.

Згідно статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Права та обов`язки виконавців передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 447-1 ЦПК України cторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12?197гс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.».

У постанові від 22 квітня 2020 року у справі №641/7824/18 (провадження № 6110355св19) Верховний Суд зазначив, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.».

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження №612417сво19)).

В ході проведення виконавчих дій виявлено наявність стійкого конфлікту між сторонами виконавчого провадження, виконавчі дії супроводжуються галасом, виясненням відносин між сторонами при дитині, залученням сторонніх осіб без повідомлення державного виконавця, неправдивих викликів працівників поліції та ігнорування вимог державного виконавця.

Положеннями статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, серед іншого, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, суд враховує, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено жодного механізму, порядку, методики чи комплексної стратегічної моделі виконання рішень, що були покладені на державного виконавця всупереч установленим межам повноважень, функціональному призначенню та чітко визначеним законом обов`язкам. Тобто такі дії не входять до повноважень державного виконавця, адже останній зобов`язаний діяти виключно на підставі Закону України «Про виконавчого проведення» не перевищуючи наданих законом владних повноважень.

Разом з тим, державним виконавцем здійснюється перевірка виконання рішення суду на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень. Старшим державним виконавцем Відділу Ковтун В.-М.С., як державним виконавцем, здійснюються всі передбачені законом заходи, спрямовані на повне, своєчасне та ефективне виконання судового рішення.

Згідно п. 7 Розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, - у разі якщо боржник не виконує рішення у зв`язку з відмовою дитини контактувати зі стягувачем, державний виконавець в установленому порядку залучає представників органів опіки та піклування, експерта або спеціаліста (психолога) для виявлення та/ або підтвердження причин такої відмови.

Оскільки в ході проведення виконавчих дій виявлено наявність небажання дитини спілкуватись з матір`ю, відділом ДВС вживаються всі можливі заходи та вирішується питання про залучення спеціаліста (психолога) до участі у виконавчому провадженні, а саме направляються запити до Дарницького районного в місті Києві центру соціальних служб, Міського центру дитини та ВО КМР КМДА Службі у справах дітей, згідно отриманих відповідей - до повноважень вищевказаних установ не входить бути залученими до проведення виконавчих дій та для оцінки психоемоційного стану дитини.

До відділу ДВС надійшла відповідь від Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб на звернення боржника щодо можливості проведення соціальної роботи з дитиною, згідно якої психологічна робота з дітьми проводиться виключно за згодою обох батьків.

Зважаючи на вищевказане, для подальшого проведення виконавчих дій та усунення перешкоди для спілкування дитини з матір`ю, а саме небажання дитини, вбачається за необхідне сторонам виконавчого провадження звернутись до Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб з письмовою згодою на залучення спеціаліста.

У зв`язку із чим, 10 вересня 2025 року старшим державним виконавцем відділу Ковтун В.-М.С. скеровано боржнику та стягувачу вимогу виконавця щодо надання письмової згоди до Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб на проведення психологічної роботи з дитиною.

24 вересня 2025 року, боржник повідомив про надання ним згоди на таку роботу, стягувач своєї згоди не надала, питання щодо залучення психолога до проведення виконавчих дій залишається невирішеним, подальше проведення перевірки виконання рішення суду без залучення психолога є недоречним та нерезультативним, з огляду на вочевидь відвертий супротив дитини ОСОБА_5 від спілкування з стягувачем ОСОБА_1 протягом всього періоду виконавчого провадження.

Враховуючи встановлені у справі обставини, норми матеріального права, судом під час розгляду справи не встановлено дій боржника щодо перешкоджання матері спілкуватися з дитиною, проте неможливість виконання судового рішення щодо спілкування дитини з матір`ю, обумовлена небажанням дитини з нею спілкуватися (відсутність контакту дитини з матір`ю), що може бути усунуто шляхом залучення психолога з метою проведення соціальної та психологічної роботи з дитиною та батьками, а доводи скарги є необґрунтованими.

Судом не встановлено, що державний виконавець діяв не у спосіб та не в межах повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Державний виконавець вживає всіх можливих дій з метою виконання судового рішення та забезпечення прав стягувача на побачення та спілкування з дитиною, а відтак суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зазначеної скарги стягувача у виконавчому провадженні №75371998.

Керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 19, 68, 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 1, 18, 26, 39, 41, 64-1, 71, 75 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2, 18, 141, 258, 259, 260, 268, 447-1, 450, 451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 , боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_3 , про визнання протиправною бездіяльність старшого державного виконавця та державного виконавця Дарницького відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 01 червня 2026 року.

Суддя Р. В. Гуртовенко