Ухвала суду № 137003548, 01.06.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9992/26

Провадження №2-а/369/243/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Лапченко О.М., перевіривши адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції, третя особа - поліцейський 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Черкаській області ДПП капрал поліції Вахна Владислав Олександрович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

встановив:

адвокат Ткачук В.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом, згідно якого просить суд визнати причини пропуску ОСОБА_2 строку на звернення до суду з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7128440 від 03.05.2026 року поважними та поновити цей строк. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовано не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7128440 від «03» травня 2026 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП - визнати протиправною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

Дослідивши матеріали позовної заяви доходжу до висновку, що матеріали адміністративної справи підлягають направленню за підсудністю до іншого суду для розгляду по суті з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам, як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтею 25 КАС України визначено підсудність справ за вибором позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох визначених у законі судів.

Тобто, законодавець передбачив можливу альтернативну підсудність розгляду окремих категорій справ і наділив правом вибору звернення до суду виключно позивача.

Позивач у позовній заяві зазначає, що зареєстроване місце його проживання знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка є тимчасово окупованою територією. Як адресу для листування вказано: АДРЕСА_2 .

До матеріалів справи також долучено довідку в.о. голови правління ОСББ «Кошова 79, 81», відповідно до якої ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи з 2019 року і по теперішній час.

Крім того, судом на підставі частини шостої статті 171 КАС України з метою перевірки підсудності було сформовано запит до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо обліку внутрішньо переміщених осіб. З отриманої інформації вбачається, що ОСОБА_1 перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 ; дата зняття з обліку 18.05.2024 року.

Таким чином, з урахуванням наведених відомостей, позивач при зверненні до суду керувався правилами альтернативної підсудності та подав позов за місцем свого фактичного проживання.

Проте суд зазначає, що відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.

Порядок реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів, встановлюються Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 (далі - Правила).

У пункті 4 вказаного Порядку в чинній редакції передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що фізична особа може мати декілька місць проживання або перебування. Водночас чинним законодавством передбачено обов`язок щодо реєстрації (декларування) місця проживання (перебування), яка здійснюється лише за однією адресою, обраною особою на власний розсуд.

Реєстрація (декларування) місця проживання (перебування) у встановленому законом порядку має істотне значення для реалізації окремих прав особи, зокрема при визначенні суду, якому підсудна відповідна справа.

Частина перша статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України імперативно встановлює, що територіальна юрисдикція (підсудність) визначається за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Зазначене положення процесуального закону спрямоване на запобігання зловживанню процесуальними правами під час визначення підсудності справ.

Таким чином, норми КАС України передбачають врахування виключно зареєстрованого місця проживання особи, тоді як її фактичне місце проживання не має правового значення для вирішення питання територіальної підсудності.

Інший підхід, за якого для визначення компетентного суду враховувалася б фактична адреса проживання особи, призводив би до правової невизначеності при здійсненні процесуальних дій, оскільки фактичне місце проживання може неодноразово змінюватися, а особа може мати декілька таких місць одночасно. Натомість зареєстрованим може бути лише одне місце проживання.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21.

Суд зазначає, що звернення позивача з позовом до суду за місцем його фактичного перебування не відповідає вимогам статті 25 КАС України.

При цьому суд враховує, що відповідно до статті 25 КАС України право вибору суду у випадках альтернативної підсудності належить виключно позивачу. Закон не наділяє суд повноваженнями самостійно обирати підсудність справи замість позивача або визначати її поза межами правил, встановлених статтями 25 та 30 КАС України.

До повноважень суду належить перевірка правильності визначення підсудності позивачем під час подання позову, зокрема дотримання вимог статей 22, 2528 КАС України. Лише у разі встановлення помилки суд має право та обов`язок усунути її шляхом передачі справи до належного суду відповідно до вимог процесуального закону.

Згідно з відомостями Єдиного державного демографічного реєстру, зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 .

Отже, суд виходить із того, що позивач реалізував своє право на звернення до суду за правилами альтернативної підсудності, передбаченими процесуальним законом. Водночас судом не встановлено підстав для розгляду цієї справи Києво-Святошинським районним судом Київської області відповідно до частини першої статті 25 КАС України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (ч.1 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

За змістом частини 5 статті 171 КАС України, яка регламентує питання відкриття провадження у справі, в разі встановлення судом, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 29 КАС України.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Оскільки місце реєстрації позивача знаходиться за межами територіальної юрисдикції Києво-Святошинського районного суду Київської області, позовну заяву слід передати на розгляд за підсудністю до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області.

Керуючись ст. 25, п. 2 ч. 1 ст. 29, ч. 5 ст. 171 КАС України, суддя, -

постановив:

матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції, третя особа - поліцейський 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Черкаській області ДПП капрал поліції Вахна Владислав Олександрович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення передати для розгляду за підсудністю до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - Лапченко О.М.

01.06.2026 року