Рішення № 137003139, 01.06.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/17726/25

Провадження № 2-о/357/47/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Цукуров В.П.,

секретар судового засідання Чайка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в місті Біла Церква Київської області заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», Третя білоцерківська державна нотаріальна контора Київської області, про встановлення факту, що має юридичне значення

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст заяви.

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 (далі «Заявник»), в інтересах якої діє її представник, звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», Третя білоцерківська державна нотаріальна контора Київської області, про встановлення факту (далі «Заінтересована особа»).

В обґрунтування позовних вимог посилається на наступні обставини.

Заявник є власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Київської області 29.04.1994, зареєстровано в реєстрі за №2-1774.

Відповідно до ст.128 ЦК УРСР, який діяв з 18.07.1963 року до 01.01.2004 року, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.243 ЦК УРСР, за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Звернувшись до нотаріуса з питань відчуження вказаного житлового будинку, Заявнику стало відомо, що на разі це зробити не можливо, оскільки, згідно з отриманою інформаційною довідкою за №437396482 від 29.07.2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до даних з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , накладено обтяження у вигляді заборони (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 1273688; зареєстровано: 02.09.2004 14:57:06 за №1273688, реєстратором: Білоцерківська районна державна нотаріальна контора, 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Павлюченко, 65-А, (04563) 5-15-87; підстава обтяження: повідомлення, б/н, 11.01.1991, Ощадбанк м. Біла Церква; власник: ОСОБА_2 ; додаткові дані: архівний номер: 4055067KIEV472, архівна дата: 20.08.2001 11:09, дата виникнення: 11.01.1991, № реєстра: 6, внутр. №BE01933529F22A2C572A, комментарий: 24 стор БЦ.

До цього моменту Заявник не знала про наявність накладеної заборони на її житловий будинок.

Указана заборона була накладена на підставі повідомлення Ощадбанку м. Біла Церква від 11.01.1991 року, а власником житлового будинку Заявник стала 29.04.1994 року і в п.4 договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Київської області 29.04.1994 року, зареєстровано в реєстрі за №2-1774, зазначено, що «житловий будинок до цього часу нікому не проданий, не подарований, не заставлений, в спорі і під забороною не перебуває».

Указана заборона на підставі повідомлення Ощадбанку м. Біла Церква від 11.01.1991 року була зареєстрована Білоцерківською районною державною нотаріальною конторою 02.09.2004 року без врахування актуальний відомостей щодо об`єкта обтяження (станом на 2004 рік власником житлового будинку вказано зовсім іншу особу, яка ним не була ОСОБА_2 ) та без підтвердження дійсності самої заборони станом на 2004 рік.

Оскільки архівні документи Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області (колишня назва Білоцерківська районна державна нотаріальна контора Київської області) щодо накладення заборон за 2004 рік були передані на зберігання до Київського обласного державного нотаріального архіву, на його адресу Заявницею була направлена заява про надання належним чином завірених копій документів, на підставі яких Білоцерківською районною державною нотаріальною конторою було зареєстровано вищевказану заборону на нерухоме майно. Відповідно до інформації з офіційного сайту Укрпошти, дана заява була отримана Київським обласним державним нотаріальним архівом 08.08.2025 року, проте на даний час відповіді так і не надійшло .

Крім того, з 1994 року і по даний час до Заявник ні від кого не отримував ніяких майнових претензій щодо житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідь на адвокатський запит, Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 23.09.2025 року повідомив, що згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що відсутні виконавчі провадження на виконанні, боржником за якими є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 2 Постанови ВРУ від 20.03.1991 року «Про порядок введення в дію ЗУ «Про банки і банківську діяльність», було оголошено власністю України Український Республіканський банк Держбанку СРСР, Український Республіканський банк державного комерційного промислово будівельного банку «Укрпромбудбанк», Український Республіканський Банк Ощадного банку СРСР, Український республіканський банк Зовнішекономбанку СРСР з їх мережею, обчислювальним центрами, усіма активами, пасивами. Наказом Українського Республіканського банку від 02.01.1992 за №2-К у відповідності з Статутом, зареєстрованим Національним банком України 31.12.1991 за №4, Український Республіканський банк Ощадного банку СРСР, з підзвітною йому інфраструктурою установ та організацій, перетворено в Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України) постанова Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року у справі №2/112.

Крім того, пряма вказівка на безпосереднє правонаступництво банківських установ міститься в постановах КМУ від 09.01.2008 року №1 «Про виплату в 2008 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов`язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР», від 23.04.2012 року №346 «Про виплату в 2012 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, та в облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов`язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР» (пункти 1).

Зі статуту Державного спеціалізованого комерційного Ощадного банку України, зареєстрованого НБУ 31 грудня 1991 року відомо, що Державний спеціалізований комерційний Ощадбанк України (Ощадбанк України), створений відповідно до Закону України від 20 березня 1991 року «Про банки та банківську діяльність» і входить в банківську систему України.

Постановою КМУ від 21.05.1999 року за №876 «Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України» на виконання розпорядження Президента України від 20.05.1999 року за №106 та з метою удосконалення структури і організації управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України, створення умов для більш ефективної реалізації державою прав власника вирішено перетворити Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України) у відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України». Установлено, що Банк є правонаступником прав і обов`язків Ощадбанку. 02 червня 2011 року внесено зміни до Статуту Банку, якими слово «відкрите» змінено на «публічне».

Постановою КМУ від 05.06.2019 року №568 «Питання акціонерного товариства Державний ощадний банк України» затверджено статут такого банку, згідно якого цей банк є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком 31.12.1991 за № 4.

З вищенаведеного слідує, що Акціонерного товариства «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, який перетворено 31 грудня 1991 року з Українського Республіканського банку Ощадного банку СРСР, в інтересах якого і накладено заборону.

Тому Заявник звернулася з відповідними заявами до Акціонерного товариства «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», на які була надана відповідь, що у зв`язку із закінченням встановлених строків зберігання банком документів, у Акціонерного товариства «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» відсутня можливість подати нотаріусу первинні документи (вони не збереглися: граничний строк зберігання документів після виконання умов договору 5 років), які б свідчили про виконання зобов`язання та дали б можливість зняти заборону та припинити обтяження в ДРРП на вказане нерухоме майно шляхом звернення до нотаріуса. Крім того, Акціонерне товариство «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» не зазначає, що на даний час є невиконані зобов`язання Заявника перед банком, та що банк має до Заявника майнові претензії, в тому числі і майнові претензії на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Це свідчить про те, що між Акціонерним товариством «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» та Заявником не має спірних питань щодо зняття вказаної заборони на її житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, вказані вище обставини дають підставу стверджувати, що наявність в реєстрі інформації про чинну заборону на вказане нерухоме майно із зазначенням іншого власника цього майна, є наслідком того, що після виконання своїх зобов`язань попереднім власником житлового будинку - ОСОБА_2 , не було вчинено відповідних дій щодо своєчасного зняття вказаної заборони, або було допущено помилку в даних (а саме в адресі) вказаного об`єкта обтяження, власником якого є Заявник.

Таким чином, оскільки на даний момент в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про обтяження на вказаний будинок, але підстав для цього не має і спору з цього питання також не має, то ця обставина порушує право Заявника, як власника, вільно розпоряджатися належним їй нерухомим майном. Доцільності й необхідності продовження дії обтяження зазначеного вище нерухомого майна не має. До того ж, при знятті вказаної заборони не будуть порушені права інших осіб. Тому у Заявника виникла необхідність в судовому порядку встановити факт припинення заборони на нерухоме майно, зняти заборону відчуження нерухомого майна та припинити обтяження на нерухоме майно із вилученням відповідного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За таких умов Заявник просить суд встановити факт припинення обтяження на нерухоме майно, а саме заборони (архівний запис, реєстраційний номер обтяження: 1273688, зареєстровано 02.09.2004), зняти вказану заборону та припинити обтяження на нерухоме майно із вилученням відповідного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме щодо житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рух справи.

03.11.2025 року ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. Витребувано у Київського обласного державного нотаріального архіву належним чином завірені копії документів, на підставі яких Третьою білоцерківською державною нотаріальною конторою Київської області (колишня назва Білоцерківська районна державна нотаріальна контора Київської області) було зареєстровано заборону на нерухоме майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 1273688; зареєстровано: 02.09.2004 14:57:06 за №1273688, реєстратором: Білоцерківська районна державна нотаріальна контора, 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Павліченко, 65-А; підстава обтяження: повідомлення, б/н, 11.01.1991, Ощадбанк м. Біла Церква; власник: ОСОБА_2 ; додаткові дані: архівний номер: 4055067KIEV472, архівна дата: 20.08.2001 11:09, дата виникнення: 11.01.1991, № реєстра: 6, внутр. №BE01933529F22A2C572A (а.с. 35-36).

26.11.2025 року до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від Акціонерного товариства «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» надійшли пояснення, у яких зазначено наступне. У АТ «Ощадбанк» відсутня інформація та документи щодо підстав накладення заборони на майно, що належить ОСОБА_1 , як розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .Також матеріали справи не містять вищезгаданого повідомлення б/н, на підставі якого Білоцерківською районною державною нотаріальною конторою здійснено спірну заборону. Обтяження №1273688, яке зареєстроване 02.09.2004 року, підставою виникнення якого зазначено повідомлення б/н, виданого 11.01.1991 року Білоцерківською районною державною нотаріальною конторою, на об`єкт обтяження, який розташований за адресою: вул. Голубина (в реєстрі Голубинна), буд. 4, с. Чупира, Білоцерківський район, Київська область зареєстровано по спливу багатьох років від дати виникнення підстави обтяження, зазначених у відповідних записах.

Із наведеного слідує, що у 2004 році реєстрацію оскаржуваного обтяження (заборони) нерухомого майна здійснено не у відповідності до вимог ч. 2 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в день отримання відповідних документів місцевим органом державної реєстрації прав), оскільки реєстрація обтяження не могла бути зумовлена повідомленнями б/н, виданого 11.01.1991 року Білоцерківською районною державною нотаріальною конторою, яке зазначається як підстава обтяження.

Більше того, у 2004 році АТ «Ощадбанк» не звертався до Білоцерківської районної державної нотаріальної контори із заявами про державну реєстрацію обтяжень вказаного майна.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року №1952-IV із змінами та доповненнями (далі Закон № 1952-IV).

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 2 Закону №1952-IV реєстраційна дія державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав. Відповідно до Закону №1952-IV скасування заборони є функція державного реєстратора. АТ «Ощадбанк», як юридична особа, створений 31.12.1991 року відповідно до Закону України від 20.03.1991 року «Про банки і банківські діяльність» у формі Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України».

21.05.1999 року відповідно до постанови КМУ № 876 Банк перетворений у Відкрите акціонерне товариство «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», скорочена назва ВАТ «Ощадбанк».

Згідно з постановою КМУ від 06.04.2011 року №505 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2003 року №261, ВАТ «Ощадбанк» змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», скорочена назва АТ «Ощадбанк».

Постановою КМУ № 568 від 05.06.2019 року затверджено зміни до Статуту АТ «Ощадбанк», якими, зокрема, змінено повне найменування Банку з Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» на Акціонерне товариство «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ».

Реєстрація змін до Статуту Банку проведена 18.07.2019 року Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією за №1070150387016740. Постановою КМУ № 958 від 27.08.2022 року статут АТ «Ощадбанк» затверджено в новій (чинній на дату подачі пояснень) редакції.

Із Відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що датою первинної державної реєстрації створення АТ «Ощадбанк» є 31.12.1991 року, тобто після передумов, які стали підставою для внесення обтяження, про які вказує Заявник, а тому АТ «Ощадбанк» не може нести будь-яку відповідальність по зобов`язанням, які виникли та мали місце 11.01.1991 року.

Станом на дату надання повідомлення б/н від 11.01.1991 року не існувало як АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», так і юридичних осіб, правонаступником прав і обов`язків яких є Банк, оскільки, як зазначалося вище, відповідно до пункту 3 розділу Загальні положення Статуту АТ «Ощадбанк», останній є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком 31.12.1991 року за № 4, а тому АТ «Ощадбанк» не може бути відповідати за зобов`язаннями, стороною яких не був (а.с. 39-42).

04.12.2025 року до канцелярії суду засобами електронного зв`язку від представника Заявника надійшли письмові пояснення, у яких останній зазначив, що згідно з отриманою інформаційною довідкою за №437396482 від 29.07.2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до даних з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, обтяження у вигляді заборони (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 1273688, яке накладене на підставі повідомлення Ощадбанку м. Біла Церква від 11.01.1991 року було зареєстроване Білоцерківською районною державною нотаріальною конторою 02.09.2004 року без врахування актуальний відомостей щодо об`єкта обтяження (станом на 2004 рік власником житлового будинку вказано зовсім іншу особу, яка ним не була ОСОБА_2 ) та без підтвердження дійсності самої заборони станом на 2004 рік. Виходячи з положення чинного на момент накладення обтяження законодавства, заборона накладалася державним нотаріусом, зокрема за повідомленням банку, і реєструвалася в паперовому Реєстри для реєстрації заборон відчуження жилих будинків (частин будинків), а також арештів, накладених на будинки судовими і слідчими органами (п.2.25 Додатку №6 до п.5.1 Інструкції по діловодству в державних нотаріальних конторах Української РСР) (а.с. 61-64).

Судові засідання у даній справі неодноразово відкладалися у зв`язку з невиконанням Київським обласним державним нотаріальним архівом ухвали суду від 03.11.2025 року та ненадання до суду витребуваних судом документів.

03.04.2026 року до канцелярії суду від Київського обласного державного нотаріального архіву на виконання ухвали суду надійшли копії наступних документів: повідомлення «Сбербанк 211», на підставі якого було накладено заборону на майно гр. ОСОБА_2 ; сторінок з Реєстру для реєстрації заборон Білоцерківської районної державної нотаріальної контори, де міститься запис про накладення заборони щодо гр. ОСОБА_2 ; сторінок з Алфавітної книги до реєстру заборон Білоцерківської районної державної нотаріальної контори, де міститься запис про накладення заборони щодо гр. ОСОБА_2 (а.с. 76-81).

21.05.2026 року у судове засідання Заявник не з`явилася, до канцелярії суду представник Заявника подав заяву про розгляд даної справи без його участі, вимоги заяви про встановлення факту, що має юридичне значення підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити (а.с. 83).

У всі призначені по справі судові засідання представники Заінтересованих осіб не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник Акціонерного товариства «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» подав до суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 42).

Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Заявник є власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Київської області 29.04.1994, зареєстровано в реєстрі за №2-1774 (а.с. 20-22).

Згідно з інформаційною довідкою за №437396482 від 29.07.2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до даних з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , накладено обтяження у вигляді заборони (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 1273688; зареєстровано: 02.09.2004 14:57:06 за №1273688, реєстратором: Білоцерківська районна державна нотаріальна контора, 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Павлюченко, 65-А, (04563) 5-15-87; підстава обтяження: повідомлення, б/н, 11.01.1991, Ощадбанк м. Біла Церква; власник: ОСОБА_2 ; додаткові дані: архівний номер: 4055067KIEV472, архівна дата: 20.08.2001 11:09, дата виникнення: 11.01.1991, № реєстра: 6, внутр. №BE01933529F22A2C572A, комментарий: 24 стор БЦ (а.с. 23).

Відповідно до повідомлення «Сбербанк 211» (повідомлення про видачу позики №19139 від 20.11.1990 року), на підставі якого було накладено заборону на майно ОСОБА_2 , останній Ощадбанком 211 було видано позику в розмірі 4000 карбованців на капітальний ремонт житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , довідка виконкому Чупирянської сільської ради №180 від 10.10.1990 року (а.с. 81).

У матеріалах справи наявні копії сторінок з Реєстру для реєстрації заборон Білоцерківської районної державної нотаріальної контори та сторінок з Алфавітної книги до реєстру заборон Білоцерківської районної державної нотаріальної контори, де міститься запис про накладення заборони щодо ОСОБА_2 (а.с. 77-78, 79-80).

У відповідь на адвокатський запит, Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 23.09.2025 року повідомив, що згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що відсутні виконавчі провадження на виконанні, боржником за якими є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 (а.с. 17).

Заявник звернулася з заявою до Акціонерного товариства «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», на яку їй була надана відповідь, що у зв`язку із закінченням встановлених строків зберігання банком документів, у Акціонерного товариства «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» відсутня можливість подати нотаріусу первинні документи (вони не збереглися: граничний строк зберігання документів після виконання умов договору 5 років), які б свідчили про виконання зобов`язання та дали б можливість зняти заборону та припинити обтяження в ДРРП на вказане нерухоме майно шляхом звернення до нотаріуса. Крім того, Акціонерне товариство «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» не зазначає, що на даний час є невиконані зобов`язання Заявника перед банком, та що банк має до Заявника майнові претензії, в тому числі і майнові претензії на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18-19).

Вирішуючи дану справу суд керується наступними нормами процесуального та матеріального права України.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У той же час, в рішенні у справі «Буланов і Купчик проти України» від 09.12.2010 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й в рішенні у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011 року та інших рішення Суду.

У свою чергу національне законодавство України встановлює наступне.

Згідно з ч.1 ст.234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 256 ЦПК України).

Згідно з п. 9 ч.1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: накладають та знімають заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно, а також у випадках, встановлених законодавством, рухомого майна.

Відповідно до ч.3 ст.55 Закону України «Про нотаріат» при посвідченні договорів про відчуження або заставу житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості, транспортних засобів перевіряється відсутність будь-якої заборони відчуження або арешту майна. А за їхньої наявності, відповідно до п.1 ч.1 ст.49 ЗУ Закону України «Про нотаріат» нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, оскільки це суперечить законодавству України.

Згідно з ст.74 Закону України «Про нотаріат» до повноважень нотаріуса віднесено зняття заборони відчуження нерухомого майна у зв`язку із: повідомленням кредитора (позикодавця) про погашення позики (кредиту); припиненням, розірванням іпотечного договору, договору застави, ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору, іншого договору, на підставі якого було накладено заборону відчуження; рішенням суду.

Відповідно до абз.3 ч.5 ст.3, п.4 ч.1 ст.4, п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

Згідно з п. 5,6 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставами для відмови в державній реєстрації прав є, зокрема, наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили.

За правилами ч.1 ст.31-2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень одночасно із вчиненням такої нотаріальної дії, проводиться нотаріусом, яким вчинено відповідну нотаріальну дію, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 31-2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація припинення обтяження речових прав у результаті зняття нотаріусом заборони на відчуження нерухомого майна відповідно до Закону України «Про нотаріат» проводиться нотаріусом, яким знято відповідну заборону на відчуження нерухомого майна, одночасно з її зняттям.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення прав мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст.13 цього міжнародно-правового акту повинні бути забезпеченні можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у ст.41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Арешт майна боржника та заборона його відчуження під час здійснення виконавчого провадження мають тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками триваючого (чинного) виконавчого провадження.

Нормативна неврегульованість порядку захисту права, яке очевидно безпідставно обмежується, не може виправдовувати відмову в його захисті. Перекладення тягаря такого недоліку законодавства на особу, котра потерпає від втручання у право власності, гарантоване Конвенцією і Конституцією України, є неприпустимим. Зволікання з наданням ефективного засобу юридичного захисту тягне погіршення правового становища особи, котра зазнає негативних наслідків від перешкод у отриманні реальної можливості її виправлення, і перебуває у стані невизначеності непередбачувано тривалий час.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених позовних вимог з урахуванням обраного особою способу захисту права.

При цьому суд враховує, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 3, 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Висновки суду.

Судом встановлено, та учасниками справи не оспорювалося, що Заявник є власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Київської області 29.04.1994, зареєстровано в реєстрі за №2-1774 (а.с. 20-22).

Згідно з інформаційною довідкою за №437396482 від 29.07.2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до даних з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , накладено обтяження у вигляді заборони (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 1273688; зареєстровано: 02.09.2004 14:57:06 за №1273688, реєстратором: Білоцерківська районна державна нотаріальна контора, 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Павлюченко, 65-А, (04563) 5-15-87; підстава обтяження: повідомлення, б/н, 11.01.1991, Ощадбанк м. Біла Церква; власник: ОСОБА_2 ; додаткові дані: архівний номер: 4055067KIEV472, архівна дата: 20.08.2001 11:09, дата виникнення: 11.01.1991, № реєстра: 6, внутр. №BE01933529F22A2C572A, комментарий: 24 стор БЦ (а.с. 23).

Відповідно до повідомлення «Сбербанк 211» (повідомлення про видачу позики №19139 від 20.11.1990 року), на підставі якого було накладено заборону на майно ОСОБА_2 , останній Ощадбанком 211 було видано позику в розмірі 4000 карбованців на капітальний ремонт житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , довідка виконкому Чупирянської сільської ради №180 від 10.10.1990 року (а.с. 81).

У матеріалах справи наявні копії сторінок з Реєстру для реєстрації заборон Білоцерківської районної державної нотаріальної контори та сторінок з Алфавітної книги до реєстру заборон Білоцерківської районної державної нотаріальної контори, де міститься запис про накладення заборони щодо ОСОБА_2 (а.с. 77-78, 79-80).

У відповідь на адвокатський запит, Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 23.09.2025 року повідомив, що згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що відсутні виконавчі провадження на виконанні, боржником за якими є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 (а.с. 17).

Заявник звернулася з заявою до Акціонерного товариства «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», на яку їй була надана відповідь, що у зв`язку із закінченням встановлених строків зберігання банком документів, у Акціонерного товариства «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» відсутня можливість подати нотаріусу первинні документи (вони не збереглися: граничний строк зберігання документів після виконання умов договору 5 років), які б свідчили про виконання зобов`язання та дали б можливість зняти заборону та припинити обтяження в ДРРП на вказане нерухоме майно шляхом звернення до нотаріуса. Крім того, Акціонерне товариство «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» не зазначає, що на даний час є невиконані зобов`язання Заявника перед банком, та що банк має до Заявника майнові претензії, в тому числі і майнові претензії на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18-19).

У 2004 році АТ «Ощадбанк» не звертався до Білоцерківської районної державної нотаріальної контори із заявами про державну реєстрацію обтяжень вказаного майна.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV із змінами та доповненнями.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 2 Закону №1952-IV реєстраційна дія державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав. Відповідно до Закону №1952-IV скасування заборони є функція державного реєстратора.

АТ «Ощадбанк», як юридична особа, створений 31.12.1991 року відповідно до Закону України від 20.03.1991 року «Про банки і банківські діяльність» у формі Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України».

21.05.1999 року відповідно до постанови КМУ № 876 Банк перетворений у Відкрите акціонерне товариство «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», скорочена назва ВАТ «Ощадбанк». Згідно постанови КМУ від 06.04.2011 року №505 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2003 року №261, ВАТ «Ощадбанк» змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», скорочена назва АТ «Ощадбанк».

Постановою КМУ № 568 від 05.06.2019 року затверджено зміни до Статуту АТ «Ощадбанк», якими, зокрема, змінено повне найменування Банку з Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» на Акціонерне товариство «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ».

Реєстрація змін до Статуту Банку проведена 18.07.2019 року Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією за №1070150387016740. Постановою КМУ № 958 від 27.08.2022 року статут АТ «Ощадбанк» затверджено в новій (чинній на дату подачі пояснень) редакції.

Із Відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що датою первинної державної реєстрації створення АТ «Ощадбанк» є 31.12.1991 року, тобто після передумов, які стали підставою для внесення обтяження, про які вказує Заявник, а тому АТ «Ощадбанк» не може нести будь-яку відповідальність по зобов`язанням, які виникли та мали місце 11.01.1991 року.

Станом на дату надання повідомлення б/н від 11.01.1991 року не існувало як АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», так і юридичних осіб, правонаступником прав і обов`язків яких є Банк, оскільки, як зазначалося вище, відповідно до пункту 3 розділу Загальні положення Статуту АТ «Ощадбанк», останній є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком 31.12.1991 року за № 4, в тому АТ «Ощадбанк» не може бути відповідати за зобов`язаннями, стороною яких не був.

Таким чином, оскільки на даний момент в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про обтяження на вказаний будинок, але підстав для цього не має і спору з цього питання також не має, то ця обставина порушує право Заявника, як власника, вільно розпоряджатися належним їй нерухомим майном. Доцільності й необхідності продовження дії обтяження зазначеного вище нерухомого майна судом не встановлено.

Таким чином, надані Заявником докази у своїй сукупності підтверджують вказані нею обставини.

Суд приходить до висновку про те, що заяву необхідно задовольнити, оскільки вона обґрунтована, а її доводи не спростовані та підтверджені належним, достовірними та допустимими доказами.

Судовий збір.

За привалами ч.7 ст.294 ЦПК України «Порядок розгляду справ окремого провадження» при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом. Оскільки Заявник у даній справі від сплати судового збору не звільнена, будь-яка експертиза за ініціативою суду не призначалася, то правові підстави для віднесення судового збору на рахунок держави відсутні.

Резолютивна частина.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.4, 10, 81, 264, 265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», Третя білоцерківська державна нотаріальна контора Київської області, про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт, а саме припинення обтяження на нерухоме майно, а саме заборони (архівний запис, реєстраційний номер обтяження: 1273688, зареєстровано 02.09.2004), зняти вказану заборону та припинити обтяження на нерухоме майно із вилученням відповідного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме щодо житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати залишити за заявником.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Заінтересовані особи:

Акціонерне товариство «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», місцезнаходження: вулиця Госпітальна, будинок 12-Г, місто Київ, 01001. Код за ЄДРПОУ: 00032129.

Третя білоцерківська державна нотаріальна контора Київської області, місцезнаходження: вулиця Павліченко, будинок 65-А, місто Біла Церква, Київська область, 09107. Код за ЄДРПОУ: 05466039.

Повне судове рішення складено та підписано 01.06.2026 року.

Суддя В. П. Цукуров