Ухвала суду № 137002858, 01.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10212/26

Провадження № 1-кс/344/4153/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання Начальник відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42025090000000107 від 19.09.2025 за ч. 3 ст. 368 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся із вказаним клопотанням, в обґрунтування якого покликалася на те, що Івано-Франківською обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42025090000000107 від 19.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Прокурором в клопотанні вказано, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 , обіймаючи посаду першого заступника директора Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради головного архітектора міста Івано-Франківська, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, організував системний механізм, пов`язаний із вимаганням та подальшим отриманням неправомірної вигоди у фізичних осіб, а також суб`єктів підприємницької діяльності за видачу довільних документів у сфері містобудування.

Як вказано прокурором в клопотанні, з метою реалізації вищевказаного умислу, ОСОБА_6 вступив у злочинну змову із директором комунального виробничого підприємства «Архітектурно-планувальне бюро-ІФ» ОСОБА_4 , а також іншими на цей час невстановленими досудовим розслідуванням особами. При цьому, ОСОБА_4 виконував роль пособника у вчиненні злочину, до функцій якого входило спілкування та проведення зустрічей із особами, які мали намір отримати документи у сфері містобудування, висунення їм вимог про необхідність передачі для уповноважених осіб грошових коштів за отримання позитивних управлінських рішень, створення у них переконання, що без передачі грошових коштів отримати необхідні дозвільні документи неможливо, передача від ОСОБА_6 та інших невстановлених на цей час осіб інформації стосовно строків та розміру неправомірної вигоди, яку необхідно надати. Таким чином ОСОБА_4 сприяв вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також приховуванню кримінального правопорушення, в тому числі сприяв вжиттю заходів конспірації іншими співучасниками.

На виконання спільного умислу та реалізуючи злочинний план, діючи за попередньою змовою групою осіб, у точно невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 02.10.2025, ОСОБА_6 спільно із ОСОБА_4 , а також іншими невстановленими на цей час особами вирішили отримати неправомірну вигоду від ряду осіб за видачу довільних документів у сфері містобудування.

Прокурором в клопотанні зазначено, що 02.10.2025 близько 12:30 год ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 9, обговорили спільний план стосовно вимагання та отримання неправомірної вигоди за прийняття позитивних рішень щодо видачі будівельних паспортів забудови трьох земельних ділянок з кадастровими номерами 2610192001:25:004:1729, 2610192001:25:004:1727 та 2610192001:25:004:1725.

Після цього ОСОБА_4 зателефонував до ОСОБА_7 та повідомив про необхідність зустрічі. В подальшому, 02.10.2025 близько 12:35 год ОСОБА_4 неподалік вул. Незалежності, 9 в м. Івано-Франківську зустрівся із ОСОБА_7 та вказав, що для прийняття рішення про видачу дозвільних документів їй необхідно передати неправомірну вигоду в розмірі 10 тисяч доларів США.

Разом з тим, ОСОБА_7 повідомила ОСОБА_4 , що зазначена ним сума неправомірної вигоди є дуже високою і у неї відсутні грошові кошти у такому розмірі, а також просила зменшити суму неправомірної вигоди до 8 тисяч доларів США. В той же час ОСОБА_4 вказав, що зменшення суми неправомірної вигоди є неможливим і їй в обов`язковому порядку потрібно не пізніше наступного дня принести йому 10 тисяч доларів США, інакше буде прийнято негативне рішення.

В подальшому ОСОБА_4 , повернувшись у приміщення за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 9, де із застосуванням заходів конспірації повідомив ОСОБА_6 про його зустріч із ОСОБА_7 , яка сказала про відсутність у неї достатньої суми для надання їм неправомірної вигоди, однак, він наполіг та наказав їй шукати повну суму.

Окрім цього, 02 жовтня 2025 року близько 12:30 год ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 9, обговорили спільний план стосовно вимагання та отримання неправомірної вигоди за прийняття позитивних рішень щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови ТОВ «Арс-Кераміка» земельної ділянки на вул. Промисловій в м. Івано-Франківську.

В подальшому, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та іншими невстановленими на цей час досудовим розслідуванням особами було погоджено включення питання розгляду звернення представника суб`єкта господарювання про надання вихідних даних містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва до порядку денного виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Після цього в період з 02.10.2025 по 14.10.2025 (більш точний час не встановлений), ОСОБА_6 та ОСОБА_4 узгодили суму неправомірної вигоди, яку мали намір отримати від представника ТОВ «Арс-Кераміка» в сумі 3 тис. доларів США.

14 жовтня 2025 року приблизно о 11:07 год ОСОБА_4 , перебуваючи в службовому кабінеті за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 9, зустрівся із ОСОБА_8 , який є представником ТОВ «Арс-Кераміка», якому повідомив, що для прийняття позитивного рішення про видачу йому містобудівних умов і обмежень нового будівництва побутової будівлі на вул. Промисловій у м. Івано-Франківську, потрібно надати неправомірну вигоду в розмірі 5 тисяч доларів США.

При цьому ОСОБА_4 усвідомлював, що із іншими співучасниками було узгоджено отримання неправомірної вигоди в розмірі 3 тисяч доларів США, однак, маючи намір отримати додаткову вигоду в розмірі 2 тисяч доларів США, ним було повідомлено ОСОБА_8 про розмір неправомірної вигоди у відповідно більшому розмірі.

Після цього 14.10.2025 приблизно о 11:35 год ОСОБА_4 зайшов в кабінет ОСОБА_6 , який знаходиться за тією ж адресою та проінформував, що ним було висунуто вимогу ОСОБА_8 щодо необхідності надання неправомірної вигоди за видачу містобудівних умов і обмежень і він пішов узгоджувати вказане питання із керівництвом підприємства.

Окрім цього, 02.10.2025 близько 11:00 год. ОСОБА_4 , перебуваючи в службовому кабінеті, що за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 9, зустрівся із представником ТОВ «АТРІУМ-БУД» ОСОБА_9 , якого запевнив, що питання прийняття рішення щодо видачі містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки на вул. Польовій, поруч буд. № 10 у м. Івано-Франківську включене до порядку денного виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. Разом з тим ОСОБА_4 повідомив, що для нього головним є питання здійснення оплати, однак ні він, ні ОСОБА_6 це не вирішує, а тому він його додатково повідомить.

02 жовтня 2025 року близько 12:30 год ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 9, обговорили спільний план стосовно вимагання та отримання неправомірної вигоди за прийняття позитивних рішень щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови ТОВ «Атріум-буд» земельних ділянок на вул. Польовій у м. Івано-Франківську.

В подальшому, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та іншими невстановленими на цей час досудовим розслідуванням особами було погоджено включення питання розгляду звернення представника суб`єкта господарювання про надання вихідних даних містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва до порядку денного виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

03 жовтня 2025 року рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 1092, пункт 1.3, вирішено надати вихідні дані містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва Товариству з обмеженою відповідальністю «АТРІУМ-БУД» для нового будівництва складських і побутових приміщень на вул. Польовій, поруч буд. № 10 у м. Івано-Франківську (кадастрові номери земельних ділянок: 2610100000:20:007:0213, 2610100000:20:007:0241).

08 жовтня 2025 року приблизно о 15:03 год. ОСОБА_4 , перебуваючи із ОСОБА_6 в службовому кабінеті, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 9, поцікавився чи уже прийнято рішення про надання вихідних даних містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва ТОВ «АТРІУМ-БУД» та чи відбулись реєстраційні процедури. Також ОСОБА_4 попросив ОСОБА_6 узгодити суму неправомірної вигоди, яку ОСОБА_9 повинен їм передати.

10 жовтня 2025 року ОСОБА_4 повторно попросив ОСОБА_6 назвати суму неправомірної вигоди, яку ОСОБА_9 повинен передати.

В подальшому у період з 10 по 13 жовтня 2025 року ОСОБА_6 , діючи в змові із ОСОБА_4 та іншими на цей час невстановленими особами, узгодив розмір неправомірної вигоди - 7 тисяч доларів США, які ОСОБА_9 повинен їм передати за видачу дозвільних документів у сфері містобудування.

13 жовтня 2025 року о 15:34 год ОСОБА_4 , виконуючи функцію посередника в схемі вимагання та отримання неправомірної вигоди, зателефонував до ОСОБА_9 , якому повідомив про необхідність зустрічі з ним, оскільки у нього є інформація стосовно суми неправомірної вигоди, яку потрібно передати.

14 жовтня 2025 року о 10:20 год ОСОБА_4 , перебуваючи в службовому кабінеті за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 9, зустрівся із ОСОБА_9 , якому повідомив, що для прийняття позитивного рішення про видачу йому містобудівних умов і обмежень потрібно надати неправомірну вигоду в розмірі 8 тисяч доларів США.

При цьому ОСОБА_4 усвідомлював, що із іншими співучасниками було узгоджено отримання неправомірної вигоди в розмірі 7 тисяч доларів США, однак, маючи намір отримати додаткову вигоду в розмірі 1 тисячі доларів США, ним було повідомлено ОСОБА_9 про розмір неправомірної вигоди у відповідно більшому розмірі.

15 жовтня 2025 року в телефонній розмові ОСОБА_9 попросив ОСОБА_4 зменшити розмір неправомірної вигоди з 8 до 7 тисяч доларів США, однак, йому було відмовлено.

16 жовтня 2025 року приблизно 09:14 год ОСОБА_4 , перебуваючи спільно із ОСОБА_6 за невстановленою на цей час адресою, повідомив йому, що ОСОБА_9 хотів зменшити розмір неправомірної вигоди із 7 до 6 тисяч доларів США, на що він категорично відмовив.

16 жовтня 2025 року зареєстровано містобудівні умови та обмеження № 129-31.2.1-01, назва об`єкта «Нове будівництво складських і побутових приміщень на вул. Польовій, поруч буд. № 10 у м. Івано-Франківську (кадастрові номери зем. ділянки 2610100000:20:007:0213, 2610100000:20:007:0241)»; посадова особа органу, що видав документ ОСОБА_6 .

В подальшому, 20.10.2025 приблизно 08:45 год ОСОБА_4 , виконуючи роль пособника, перебуваючи в своєму службовому кабінеті, що за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 9, повідомив ОСОБА_9 , що питання видачі містобудівних умов та обмежень уже вирішено і він зможе може їх отримати, після чого ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду в розмірі 8 тисяч доларів США за прийняття позитивного рішення щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови ТОВ «Атріум-буд» земельних ділянок на вул. Польовій у м. Івано-Франківську.

Як зазначено прокурором в клопотанні, ОСОБА_10 , обіймаючи посаду начальника Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, організував системний механізм, пов`язаний із вимаганням та подальшим отриманням неправомірної вигоди у фізичних осіб, а також суб`єктів підприємницької діяльності за видачу довільних документів у сфері містобудування.

З метою реалізації вищевказаного умислу, ОСОБА_10 вступив у злочинну змову із директором комунального виробничого підприємства «Архітектурно-планувальне бюро-ІФ» ОСОБА_4 , а також іншими на цей час невстановленими досудовим розслідуванням особами.

При цьому, ОСОБА_4 виконував роль пособника у вчиненні злочину, до функцій якого входило спілкування та проведення зустрічей із особами, які мали намір отримати документи у сфері будівництва, висунення їм вимог про необхідність передачі для уповноважених осіб грошових коштів за отримання позитивних управлінських рішень, створення у них переконання, що без передачі грошових коштів отримати необхідні дозвільні документи неможливо, передача від ОСОБА_10 та інших невстановлених на цей час осіб інформації стосовно строків та розміру неправомірної вигоди, яку необхідно надати.

Таким чином ОСОБА_4 сприяв вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також приховуванню кримінального правопорушення, в тому числі сприяв вжиттю заходів конспірації іншими співучасниками.

На виконання спільного умислу та реалізуючи злочинний план, діючи за попередньою змовою групою осіб, 24.12.2025 приблизно о 12:15 год. ОСОБА_4 , перебуваючи в службовому кабінеті за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 9, зустрівся із представником ТОВ «АТРІУМ-БУД» ОСОБА_9 , якому повідомив, що він повинен буде надати неправомірну вигоду за прийняття рішення про реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт з будівництва складських і побутових приміщень на вул. Польовій, поруч буд. № 10 у м. Івано-Франківську.

16 лютого 2026 року приблизно о 12:10 год., ОСОБА_4 , перебуваючи в службовому кабінеті за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 9, зустрівся із представником ТОВ «АТРІУМ-БУД» ОСОБА_9 , якому повідомив, що він повинен буде надати неправомірну вигоду за прийняття рішення про реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт за вищевказаною адресою в розмірі 3 тисячі доларів США в розрахунку 5 доларів США за кожен з 575 метрів квадратних забудови складських приміщень, що становить 2875 доларів США, а також додаткову вигоду для нього (125 доларів США).

При цьому ОСОБА_4 повідомив, що вказану суму неправомірної вигоди необхідно передати безпосередньо йому, після чого він надасть вказані кошти ОСОБА_10 .

В подальшому, 27.02.2026 приблизно о 10:10 год. ОСОБА_4 , виконуючи роль пособника, перебуваючи в своєму службовому кабінеті, що за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 9, отримав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду в розмірі 3 тисяч доларів США за прийняття позитивного рішення про реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт на земельних ділянках на вул. Польовій у м. Івано-Франківську.

04 березня 2026 року приблизно о 09:00 год. ОСОБА_10 зустрівся із ОСОБА_4 в приміщенні Івано-Франківської міської ради, що за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, в ході чого ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_9 погодився на всі умови і для початку будівництва потрібно ще почекати декілька днів. В ході цієї ж розмови між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 обговорено можливість реєстрації ТОВ «Атріум-Буд» об`єкта незавершеного будівництва та подальшого викупу земельної ділянки.

12 березня 2026 року приблизно о 09:40 год. ОСОБА_10 у кав`ярні «КІМВО», що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 10а, зустрівся із ОСОБА_4 , від якого отримав частину неправомірної вигоди, попередньо отриману від ОСОБА_9 .

Після цього 13.03.2026 в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (далі ЄДЕССБ) було зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ІФ051260227956, назва об`єкта «Нове будівництво складських і побутових приміщень на вул. Польовій, поруч буд. №10 у м. Івано-Франківську».

Прокурором в клопотанні зазначено, що 26.05.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст.615 КПК України, час фактичного затримання 15:41 год. 26.05.2026.

26.05.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Довге Тисменицького р-ну, Івано-Франківської обл., проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину України, повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

Повідомлена ОСОБА_4 підозра у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, підтверджується здобутими доказами, а саме:

- рапортом оперативного співробітника СБУ № 60/5/1/1-934 від 18.09.2025 про виявлення кримінального правопорушення;

- заявою ОСОБА_9 від 16.09.2025;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 24.09.2025;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 17.02.2026, з якого вбачається, що під час спілкування в службовому кабінеті із ОСОБА_4 останній повідомив йому про те, що для реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт необхідно передати ОСОБА_10 неправомірну вигоду в розмірі 3000 доларів США;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 11.03.2026, з якого вбачається, що 27.02.2026 ним було передано 3000 доларів США ОСОБА_4 для подальшої передачі ОСОБА_10 за прийняття рішення про реєстрацію повідомлення про початок будівельних робіт;

- протоколом за результатами проведення НСРД від 02.10.2025 №60/5/1/1-5618т, яким зафіксовано погодження ОСОБА_4 із першим заступником мера міста питання, які включати на розгляд виконкому, узгодження ОСОБА_4 та ОСОБА_6 щодо погодження включення питання на розгляд виконкому, вимагання неправомірної вигоди, обговорення зазначених питань із ОСОБА_6 ;

- протоколом за результатами проведення НСРД від 28.02.2026 № 60/5/1/1-920т, з якого вбачається, що ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду в розмірі 3000 доларів США для ОСОБА_10 за прийняття рішення про реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт по вул. Польовій, а також отримав відповідні подальші вказівки;

- протоколом за результатами проведення НСРД від 16.02.2026 № 60/5/1/1-675т, з якого вбачається, що ОСОБА_4 здійснює вимагання неправомірної вигоди в ОСОБА_9 за прийняття рішення про реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт по вул. Польовій;

- протоколом за результатами проведення НСРД від 14.10.2025 №60/5/1/1-5827т, яким зафіксований факт вимагання неправомірної вигоди в ОСОБА_8 ;

- протоколом за результатами проведення НСРД від 20.10.2025 №60/5/1/1-5915т, яким зафіксовано факт отримання неправомірної вигоди в ОСОБА_9 ;

- іншими матеріалами кримінального провадження № 42025090000000107 від 19.09.2025.

На думку сторони обвинувачення, доцільність обрання підозрюваному найсуворішого запобіжного заходу пов`язана з тим, що ОСОБА_4 у воєнний стан обґрунтовано підозрюється у вчиненні 4 епізодів кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, який є тяжким злочином у розумінні ст. 12 КК України, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Стороною обвинувачення в клопотанні вказано, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_4 може ухилятися від органу досудового розслідування та суду, оскільки злочин, який інкримінується останньому, є тяжким, та передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, та будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує за інкримінований йому злочин для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Разом з цим, ОСОБА_4 в умовах воєнного стану може змінити місце свого проживання, безперешкодно покинути державу та виїхати закордон.

Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, виражається у тому, що ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Так, в ході розслідування досліджуються й інші факти вимагання та отримання ОСОБА_4 в групі з іншими особами неправомірної вигоди від суб`єктів господарської діяльності, забудовників та інших осіб за прийняття рішень щодо видачі документів дозвільного характеру.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, виражається у тому, що отримавши частину матеріалів досудового розслідування, ОСОБА_4 володіє інформацією стосовно частини свідків у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим останній, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на вказаних осіб, яким відомі обставини вчинення вищевказаного кримінального правопорушення з метою примушування їх до дачі завідомо неправдивих показів або відмови від їх надання, що негативно вплине на хід судового розгляду в цілому.

Водночас, як зазначено вище, в ході розслідування досліджуються й інші факти вимагання та отримання ОСОБА_4 неправомірної вигоди від суб`єктів господарської діяльності, забудовників та інших осіб за прийняття рішень щодо видачі документів дозвільного характеру. Відтак, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про такі факти, зможе впливати й на інших осіб з метою надання неправдивих показів органу досудового розслідування.

Наявні матеріали розслідування свідчать про те, що ОСОБА_4 до своєї протиправної діяльності міг залучити й інших осіб, зокрема, підпорядкованих працівників, правомірність дій яких досліджується в ході проведення розслідування.

Відтак, перебуваючи на волі, ОСОБА_4 , користуючись своїми владними повноваженнями, зможе здійснювати вплив на підпорядкованих працівників з метою дачі неправдивих показів органу досудового розслідування в його інтересах.

Крім цього на думку сторони обвинувачення у випадку застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, призведе до забезпечення конспірації злочинної діяльності шляхом надання порад та вказівок стосовно показань свідків у вказаному кримінальному провадженні.

Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, полягає у тому, що зухвалість вищевказаного кримінального правопорушення свідчить про відсутність у підозрюваного достатніх моральних принципів та дає підстави вважати, що ОСОБА_4 , розуміючи невідворотність покарання за вчинені ним діяння, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, полягає в тому, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, пов`язаного із вимаганням та одержанням неправомірної вигоди з використанням наданої йому влади чи службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Стороною обвинувачення в клопотанні зазначено, що наявні матеріали свідчать не лише про отримання неправомірної вигоди, але й системність дій ОСОБА_4 спільно з іншими особами, які фактично блокують цілу будівельну галузь у регіоні, створюючи у суб`єктів господарювання розуміння невідворотної необхідності надання неправомірної вигоди високо посадовцям, тому не виключено, що ОСОБА_4 , який на цей час підозрюється у вчиненні 4 епізодів злочину, може продовжити злочинну діяльність. Останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема продовжити отримувати неправомірну вигоду від інших осіб.

На думку сторони обвинувачення, таким чином є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 .

Як зазначено прокурором в клопотанні, на цей час є достатні підстави вважати, що застава у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, оскільки ОСОБА_4 та члени його сім`ї мають значні доходи, велику кількість об`єктів нерухомого майна та автомобілів.

Вказана інформація підтверджується офіційними витягами з реєстру речових прав на нерухоме майно, а також офіційно поданою ОСОБА_4 декларацією про особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2025 рік.

Крім того прокурор зазначає, що у ОСОБА_4 наявні:

- земельна ділянка, кадастровий номер: 2610190501:10:001:0046, площа 0.1883 га;

- земельна ділянка, кадастровий номер: 2610190501:09:005:0338, площа 0.208 га;

- домоволодіння за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, с. Вовчинець, вулиця Затишна, будинок 18;

- крамниці 1-го поверху: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, с.Вовчинець, вулиця Симоненка Василя, будинок 33а;

- квартира, двохкімнатна: АДРЕСА_2 . Загальна площа (кв.м): 63,2;

- квартира, двохкімнатна: АДРЕСА_3 . Загальна площа (кв.м): 63,9;

- квартира, двохкімнатна: АДРЕСА_4 . Загальна площа (кв.м): 63,8;

- квартира, двохкімнатна: АДРЕСА_5 . Загальна площа (кв.м): 63,7.

У дружини ОСОБА_4 ОСОБА_11 наявні наступні об`єкти нерухомого майна:

- земельна ділянка, кадастровий номер: 2610100000:12:001:0334, площа (га): 0.0533;

- квартира, двохкімнатна: АДРЕСА_6 . Загальна площа (кв.м): 63,0;

- квартира, двохкімнатна: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, с.Вовчинець, вулиця Симоненка Василя, будинок 45, квартира 3. Загальна площа (кв.м): 68,0;

- квартира, двохкімнатна, загальна площа (кв.м): 63.2. Адреса: АДРЕСА_2 ;

- квартира, однокімнатна: АДРЕСА_7 . Загальна площа (кв.м): 42,5;

- квартира, двохкімнатна: АДРЕСА_8 . Загальна площа (кв.м): 60,1;

- квартира, двохкімнатна: АДРЕСА_9 . Загальна площа (кв.м): 59,7;

- крамниця №3: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, с. Вовчинець, вулиця Симоненка Василя, будинок 45.

Крім того прокурор вказує, що ОСОБА_4 має у власності автомобіль MERCEDES-BENZ E 300, номерний знак НОМЕР_1 .

На думку сторони обвинувачення, вказане свідчить, що у ОСОБА_4 наявні значні фінансові активи, а тому застава в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн є явно недостатньою для забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків.

З урахуванням майнового стану ОСОБА_4 та членів його сім`ї, вважаю що застава в розмірі 10 000 000 гривень буде цілком відповідати майновому та сімейному стану підозрюваного, зможе достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірною для нього, у зв`язку із чим прокурор звернувся до слідчого судді із даним клопотанням.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених в ньому, просив клопотання задовольнити та застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання, просили застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час, у випадку, якщо слідчий суддя дійде висновку до задоволення клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили визначити співмірний розмір застави.

Заслухавши прокурора, підозрюваного, його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У відповідності до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як встановлено слідчим суддею, 26.05.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст.615 КПК України.

26.05.2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Довге Тисменицького р-ну, Івано-Франківської обл., проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину України, повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Слідчий суддя зауважує, що зміст матеріалів кримінального провадження, які додано до клопотання, свідчить про те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, які містяться у матеріалах справи, а саме:

- рапортом оперативного співробітника СБУ № 60/5/1/1-934 від 18.09.2025 про виявлення кримінального правопорушення;

- заявою ОСОБА_9 від 16.09.2025;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 24.09.2025;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 17.02.2026, з якого вбачається, що під час спілкування в службовому кабінеті із ОСОБА_4 останній повідомив йому про те, що для реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт необхідно передати ОСОБА_10 неправомірну вигоду в розмірі 3000 доларів США;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 11.03.2026, з якого вбачається, що 27.02.2026 ним було передано 3000 доларів США ОСОБА_4 для подальшої передачі ОСОБА_10 за прийняття рішення про реєстрацію повідомлення про початок будівельних робіт;

- протоколом за результатами проведення НСРД від 02.10.2025 №60/5/1/1-5618т, яким зафіксовано погодження ОСОБА_4 із першим заступником мера міста питання, які включати на розгляд виконкому, узгодження ОСОБА_4 та ОСОБА_6 щодо погодження включення питання на розгляд виконкому, вимагання неправомірної вигоди, обговорення зазначених питань із ОСОБА_6 ;

- протоколом за результатами проведення НСРД від 28.02.2026 № 60/5/1/1-920т, з якого вбачається, що ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду в розмірі 3000 доларів США для ОСОБА_10 за прийняття рішення про реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт по вул. Польовій, а також отримав відповідні подальші вказівки;

- протоколом за результатами проведення НСРД від 16.02.2026 № 60/5/1/1-675т, з якого вбачається, що ОСОБА_4 здійснює вимагання неправомірної вигоди в ОСОБА_9 за прийняття рішення про реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт по вул. Польовій;

- протоколом за результатами проведення НСРД від 14.10.2025 №60/5/1/1-5827т, яким зафіксований факт вимагання неправомірної вигоди в ОСОБА_8 ;

- протоколом за результатами проведення НСРД від 20.10.2025 №60/5/1/1-5915т, яким зафіксовано факт отримання неправомірної вигоди в ОСОБА_9 ;

іншими матеріалами кримінального провадження № 42025090000000107 від 19.09.2025.

Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування певною сукупністю матеріалів кримінального провадження, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні підстави для висновку про можливу причетність ОСОБА_4 до злочину передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Відповідно до частини першої-другої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Виходячи із приписів статті 184 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов`язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду.

Даний ризик є реальним, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину передбаченому ч. 3 ст. 368 КК України, оскільки злочин, який інкримінується останньому, є тяжким, та передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, у зв`язку із чим, підозрюваний ОСОБА_4 , розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

При оцінці наявності ризику, передбаченого у пункті 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя враховує можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочинів вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі за межі території України.

Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного та характером і тяжкістю злочину, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Ризик, передбачений у пункті 2 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки в ході розслідування досліджуються й інші факти вимагання та отримання ОСОБА_4 в групі з іншими особами неправомірної вигоди від суб`єктів господарської діяльності, забудовників та інших осіб за прийняття рішень щодо видачі документів дозвільного характеру, у зв`язку із чим ОСОБА_4 матиме можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Ризик незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.

Ризик, передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 володіє інформацією стосовно частини свідків у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим останній, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на вказаних осіб, яким відомі обставини вчинення вищевказаного кримінального правопорушення з метою примушування їх до дачі завідомо неправдивих показів або відмови від їх надання, що негативно вплине на хід судового розгляду в цілому.

Крім того в ході розслідування досліджуються й інші факти вимагання та отримання ОСОБА_4 неправомірної вигоди від суб`єктів господарської діяльності, забудовників та інших осіб за прийняття рішень щодо видачі документів дозвільного характеру. Відтак, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про такі факти, зможе впливати й на інших осіб з метою надання неправдивих показів органу досудового розслідування.

Також, оцінюючи можливість впливу на свідків та інших підозрюваних,слідчий суддя виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від учасників кримінального провадження, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша-друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

За таких обставин ризик впливу на свідків та інших підозрюваних, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на свідків та інших підозрюваних з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.

З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших підозрюваних, передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, існує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Даний ризик, передбачений у пункті 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, як і його реальність, прокурором не доведено, оскільки прокурором не наведено якими саме способами підозрюваний ОСОБА_4 намагатиметься уникнути відповідальності за підозрою у вчиненні злочину передбаченому ч.3 ст. 368 КК України.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.

Даний ризик, передбачений у пунктом 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, пов`язаного із вимаганням та одержанням неправомірної вигоди з використанням наданої йому влади чи службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, як зазначено прокурором наявні матеріали свідчать не лише про отримання неправомірної вигоди, але й системність дій ОСОБА_4 спільно з іншими особами, які фактично блокують цілу будівельну галузь у регіоні, створюючи у суб`єктів господарювання розуміння невідворотної необхідності надання неправомірної вигоди високопосадовцям., ОСОБА_12 , на цей час підозрюється у вчиненні 4 епізодів злочину, у зв`язку із чим останній матиме можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема продовжити отримувати неправомірну вигоду від інших осіб.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором частково доведено існування зазначених у клопотанні ризиків.

В ході розгляду клопотання стороною захисту не спростовано існування ризиків, на які покликається прокурор у поданому клопотанні, і слідчий суддя вважає такі ризики наявними.

Всі висловлені в судовому засіданні доводи захисту не дають достатніх підстав слідчому судді вважати доведеним відсутність встановлених ризиків, і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором доведено, що в даному кримінальному провадженні, враховуючи конкретні його обставини та інкриміновану ОСОБА_4 участь у кримінальному правопорушенні, наслідки даного правопорушення, його характер, щодо підозрюваного неможливим є застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання тим ризикам, існування яких доведено в судовому засіданні.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Так, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави визначається у таких межах:

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Крім того, ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Отже, підставою для призначення застави у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно, тобто виходу за межі максимального розміру застави для тяжких чи особливо тяжких злочинів, є наявність обставин, які свідчать, що застава у зазначених у ч. 5 ст. 182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків.

При цьому, слідчий суддя особливо наголошує, що повноваження щодо визначення розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, яке визначається при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належить виключно слідчому судді, а не прокурору чи слідчому.

Так, згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України саме слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Натомість слідчий та прокурор не позбавлені можливості доводити конкретний фінансовий стан підозрюваного, таким чином сприяючи у визначенні слідчим суддею помірного розміру застави у конкретних правовідносинах.

В рамках розгляду даної справи орган досудового розслідування у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, яку пропонує визначити в розмірі 10 000 000 грн. (тобто 3 004,81 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), що майже у 38 рази перевищує максимальний розмір застави для тяжкого злочину.

В обгрунтування виключності випадку посилається на та те, що кримінальне правопорушення відноситься до тяжких злочинів пов`язаних із корупцією, вчинених умисно та з корисливих мотивів. Крім того посилається на те що у підозрюваного ОСОБА_4 наявні значні фінансові активи.

Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя, звертаючи увагу на те, що відповідно до вимог процесуального закону таке повноваження щодо визначення конкретного розміру застави є виключною дискрецією сааме слідчого судді, враховує практику Європейського суду з прав людини щодо визначення слідчими суддями національних судів розміру застави.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України» (Заява № 23312/15) Суд зазначив:

25. «Застосовані загальні принципи щодо обґрунтування тримання підозрюваного під вартою та визначення розміру застави наведені в рішеннях у справах «Корбан проти України» (Korban v. Ukraine), заява № 26744/16, пункти 154-157, від 04 липня 2019 року), та «Мангурас проти Іспанії» [ВП] (Mangouras v. Spain), заява № 12050/04, пункти 78-81, ЄСПЛ 2010). Зокрема, гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (див. рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява № 54335/14, пункт 70, від 22 травня 2018 року). Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред`явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (див. рішення у справі «Хрістова проти Болгарії» (Hristova v. Bulgaria), заява № 60859/00, пункт 111, від 07 грудня 2006 року).

26. Нездійснення національними судами оцінки спроможності заявника сплатити необхідну суму може призвести до встановлення порушення Судом. Однак обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинен сумлінно надати достатню інформацію, яку можна перевірити у випадку необхідності, про розмір застави, який має бути встановлений (див. рішення у справах «Тошев проти Болгарії» (Toshev v. Bulgaria), заява № 56308/00, пункт 68, від 10 серпня 2006 року, та «Іванчук проти Польщі» (Iwanczuk v. Poland), заява № 25196/94, пункт 66, від 15 листопада 2011 року)».

У пунктах 31-32 даного рішення ЄСПЛ дійшов наступного висновку:

«Суд зауважує, що розмір застави, встановлений районним судом, у 125 разів перевищував максимальний розмір, який міг бути визначений для виду злочину, в якому обвинувачувалася заявниця (див. пункт 6). У зв`язку з цим Суд зазначає, що, хоча національне законодавство дозволяло суду у «виключних випадках» встановлювати більші розміри застави (див. пункт 19), таке рішення мало передбачати ретельний аналіз обставин справи для обґрунтування її «виключного» характеру.

32. За цих обставин, посилаючись на наведені принципи практики (див. пункти 25 і 26), Суд вважає, що, зосереджуючись на розмірі шкоди, як стверджувалося, завданої заявницею, не здійснивши ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі її спроможність сплатити визначений розмір застави, і відсутність задовільного пояснення, чому застава була визначена у такому надзвичайно великому розмірі, національні суди не дотрималися зобов`язання навести відповідне та достатнє обґрунтування для своїх рішень про визначення розміру застави, як вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції. Отже, було порушено це положення».

В судовому засідання підозрюваний пояснив, що розмір його щомісячної заробітної плати становить в середньому 25 000 30 000,00 грн. Він проживає разом з дружиною-пенсіонеркою.

Крім того, слідчий суддя враховує, що, як підтвержується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у власності підозрюваного та його дружини перебуває 13 об`єктів нерухомого майна (домоволодіння та 12 квартир), три земельні ділянки. У власності підозрюваного перебуває автомобіль 2015 року випуску.

У 2025 році підозрюваним та його дружиною задекларовано 999 899,00 грн. доходу (https://public.nazk.gov.ua/documents/4f3d8c61-868b-4d98-86fa-d5d8667c99ef).

Разом з тим, конкретних критеріїв, за допомогою яких сформовано суму застави, яку просить прокурор, та як вона співвідноситься з реальними активами підозрюваного не наведено.

Основним критерієм визначення розміру застави є принцип помірності, тобто можливість конкретного розміру застави гарантувати дотримання конкретним підозрюваним його процесуальних обов`язків у кримінальному провадженні та не перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження. Розмір застави не може бути прихованим триманням особи під вартою.

ЄСПЛ у справах Mangouras v. Spain та Bojilov v. Bulgaria наголосив, що застава не повинна мати карального характеру. Встановлення суми, яку підозрюваний об`єктивно не може сплатити, є порушенням права на свободу за статтею 5 Конвенції.

Відтак, вирішуючи питання щодо визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя враховує відношення самого підозрюваного до інкримінованих йому дій, його майновий стан, стан здоров`я, сімейний стан, а тому вважає за необхідне в рамках даного кримінального провадження визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, при визначенні розміру якого враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, та те, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави оцінюється слідчим суддею залежно від особи підозрюваного, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, наявність корупційного елементу, майновий стан підозрюваного, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному ОСОБА_4 , вважаю за необхідне вважати випадок виключним та вийти за межі максимально встановленого розміру застави для тяжких злочинів (що становить 266 240,00 грн.) визначити заставу в межах 1502,4 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 5 000 000 гривень 00 коп., оскільки внесення застави саме в такому розмірі, за висновком слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, та відповідає майновому стану підозрюваного ОСОБА_4 .

Окрім цього, слідчий суддя відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.

Саме такий запобіжний захід, як зазначено вище, буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк до 23 липня 2026 року включно.

Взяти підозрюваного ОСОБА_4 під варту в залі суду, а тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань №12.

Розмір застави визначити в межах 1502,4 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 5 000 000 гривень 00 коп., яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

- не відлучатися за межі Івано-Франківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з усіма свідками, підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_13 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 01.06.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_14