Ухвала суду № 137002845, 28.05.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10001/26

Провадження № 1-кс/344/4062/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження за №62026140150000073 від 07.02.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 410 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернулася з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого покликалася на те, що П`ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026140150000073 від 07.02.2026 за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, а також за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України.

Слідчим у клопотанні зазначено, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_7 спільно з військовослужбовцем тієї ж військової частини ОСОБА_4 , особою із числа колишніх військовослужбовців ОСОБА_8 організували незаконний збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу з метою особистого збагачення.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 20 лютого 2026 року, ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем, усвідомлюючи, що вказані предмети є вогнепальною зброєю, за попередньою змовою із ОСОБА_7 , реалізуючи спільний злочинний умисел, без передбаченого законом дозволу, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та місці, придбав 5 (п`ять) автоматів Калашникова із порожніми магазинами та 18 (вісімнадцятьма) набоями до нього, 2 (два) пістолети Макарова із 4 (чотирма) порожніми магазинами та 7 (сімома) набоями до них, які перенесли до невстановленого досудовим розслідуванням місця, після чого здійснювали їх носіння та зберігання без передбаченого законом дозволу з метою їх подальшого збуту та одержання за це протиправної вигоди.

У подальшому, 20 лютого 2026 року ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою власного, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 протиправного збагачення, з їх відома та згоди, підшукав жителя міста Івано-Франківська громадянина ОСОБА_9

З метою реалізації спільного злочинного умислу, ОСОБА_7 , переслідуючи спільний із ОСОБА_4 та ОСОБА_8 корисливий мотив та мету протиправного збагачення, 23.02.2026 збув йому 1 (один) автомат Калашникова із порожнім магазином та 18 (вісімнадцятьма) набоями до нього, 1 (один) пістолет Макарова із двома порожніми магазинами та 7 (сімома) набоями до нього, за що одержав від ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 2100 (дві тисячі сто) доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 23.02.2026 становить 90 876,87 грн, для подальшого їх розподілу між ним та ОСОБА_4 .

У подальшому, 26.02.2026 ОСОБА_4 з метою реалізації спільного із ОСОБА_7 злочинного умислу, спрямованого на збут вогнепальної зброї та отримання за це протиправної вигоди, приблизно о 09 год 00 хв, перебуваючи на вул. Чорновола у м. Івано-Франківську, переніс та передав йому два автомати Калашникова, які попередньо зберігав у невстановленому досудовим розслідуванням місці та 26 лютого 2026 року, приблизно о 10 год. 25 хв., ОСОБА_7 , під час зустрічі із ОСОБА_10 , збув йому два автомати «Калашникова», отримавши за це від останнього грошові кошти у сумі 2000 (дві тисячі) доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 26.02.2026 становить 86 482,6 грн. для їх подальшого розподілу між ним та ОСОБА_4 .

Крім цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 02.03.2026, ОСОБА_4 , діючи умисно та повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_7 , придбав три автомати «Калашникова» із порожніми магазинами, після чого здійснювали їх носіння та зберігання без передбаченого законом дозволу з метою їх подальшого збуту та одержання за це протиправної вигоди.

Надалі, 02 березня 2026 року о 20 год. 37 хв., ОСОБА_7 , діючи умисно та повторно, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 , усвідомлюючи супільно-небезпечний характер свого діяння, з корисливих мотивів, з метою власного та ОСОБА_4 протиправного збагачення, з відома та згоди останнього, зустрівся із ОСОБА_9 на території торгового центру «Комфі», що по вул. Мазепи у м. Івано-Франківську, де збув йому три автомати «Калашникова» із порожніми магазинами до них, за що отримав від останнього грошові кошти у сумі 3000 (три тисячі) доларів США, що з гідно з курсом НБУ становить 129 298,80 грн. для їх подальшого розподілу між ним та ОСОБА_4 .

Крім цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 20.03.2026, ОСОБА_4 , діючи умисно та повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_7 , придбав шість автоматів Калашникова із п`ятьма порожніми магазинами до них, один пістолет Макарова із двома порожніми магазинами до нього та один корпус осколкової гранати типу Ф-1 із запалом до нього, після чого здійснювали їх носіння та зберігання без передбаченого законом дозволу з метою їх подальшого збуту та одержання за це протиправної вигоди.

Надалі, 20 березня 2026 року о 11 год. 45 хв., ОСОБА_7 , діючи умисно та повторно, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 , усвідомлюючи супільно-небезпечний характер свого діяння, з корисливих мотивів, з метою власного та ОСОБА_4 протиправного збагачення, з відома та згоди останнього, зустрівся із ОСОБА_9 на території зони паркування, що на перехресті вулиць Хіміків та Тихого у місті Калуш Івано-Франківської області, де збув йому шість автоматів Калашникова із п`ятьма порожніми магазинами до них, один пістолет Макарова із двома порожніми магазинами до нього та один корпус осколкової гранати типу Ф-1 із запалом до нього, за що отримав від останнього грошові кошти у сумі 3000 (три тисячі) доларів США, що з гідно з курсом НБУ становить 131 885,10 грн. для їх подальшого розподілу між ним та ОСОБА_4 . Водночас, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_9 про необхідність передачі йому ще 4100 доларів США за придбану зброю та вибухові пристрої при наступній зустрічі.

Слідчим у клопотанні вказано, що таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у придбанні, носінні, зберіганні та збуті вогнепальної зброї та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України.

Разом з тим, за результатом проведення обшуку 03.04.2026 у військовій частині НОМЕР_1 Західного ОТО НГУ 03.04.2026 слідчим П`ятого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, на складі озброєння виявлено відсутність значної кількості вогнепальної зброї, серед якої автомати Калашникова та пістолети Макарова, серії та номера яких відповідають тим, які були збуті ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_4 , що підтверджується протоколом проведення обшуку військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та матеріалами виконаного доручення УСБУ в Івано-Франківській області із протоколами добровільної видачі від 26.02.2026 та 02.03.2026, листом УКР ГУ НП в Івано-Франківській області із протоколом огляду та вручення грошових коштів та протоколом добровільної видачі від 20.03.2026, що стало підставою ініціювання проведення позачергової інвентаризації військового майна військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатом проведення якої вирішуватиметься питання додаткової кваліфікації дій ОСОБА_4 та ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 410 КК України, що є особливо тяжким злочином.

03 квітня 2026 військовослужбовцю ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України та затримано у порядку, передбаченому ст. 615 Кримінального процесуального кодексу України.

Органом досудового розслідування зазначено, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: матеріалами виконаного доручення УСБУ в Івано-Франківській області із протоколами добровільної видачі від 26.02.2026 та 02.03.2026, листом УКР ГУ НП в Івано-Франківській області із протоколом огляду та вручення грошових коштів та протоколом добровільної видачі від 20.03.2026, протоколами допитів у якості свідка ОСОБА_9 , протоколами допитів підозрюваного ОСОБА_4 , розсекреченими матеріалами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

04 квітня 2026 року ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 3 328 000 (три мільйони триста двадцять вісім тисяч) гривень. Строк дії запобіжного заходу завершується 01 червня 2026.

Постановою керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до 3 місяців, тобто до 03 липня 2026.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, максимальне покарання згідно санкції статті сім років позбавлення волі. Разом з тим, вирішується питання про вручення підозрюваному повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4. ст. 410 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років, що є особливо тяжким злочином.

На думку сторони обвинувачення, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та визначеним законодавством ризикам виникла необхідність в продовженні застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 7 років, а у разі вирішення питання про вручення підозрюваному повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4. ст. 410 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років, що є особливо тяжким злочином, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.

Також слід враховувати те, ОСОБА_4 є діючим військовослужбовцем та працівником правоохоронного органу, проживає у прикордонній області, володіє широким колом зв`язків серед працівників правоохоронних органів, обізнаний із методами та засобами діяльності правоохоронних органів, та навиками поводження у пересічній місцевості, чим може скористатись для незаконного перетину Державного кордону України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується тим, що на даний час закінчено проведення позапланової інвентаризації у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в результаті якої виявлено значну нестачу вогнепальної зброї та бойових припасів, в тому числі але не виключно й тих, які були придбані ОСОБА_4 та збуті ОСОБА_7 . ОСОБА_9 , у зв`язку із чим на даний час існує ризик переховування чи знищення тієї частини зброї, нестачу якої встановлено у військовій частині, однак яка не була предметом збуту в межах кримінального провадження.

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування;

- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, яким відомі обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також інших осіб які разом з ним здійснювали носіння, зберігання та збут вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу для узгодження із ними свої показань.

Крім цього, існує обґрунтований ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадження шляхом вчинення стосовно них насильницьких дій. Даний ризик є реальним, оскільки, діючи спільно з ОСОБА_7 , в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій зафіксовано, як під час однієї із розмов останній хвалився ОСОБА_9 про те, що вбивав людей на війні і надалі готовий їх вбивати, в тому числі й цивільних, та робити це за гроші.

- вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний вчинив носіння, зберігання та збут вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб неодноразово з корисливих мотивів та з метою протиправного збагачення, що у свою чергу свідчить про можливість повторного вчинення кримінального правопорушення.

Також враховуючи те, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, останній з метою ухилення від кримінальної відповідальності може самовільно залишити військову частину, чим вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України.

Як зазначено стороною обвинувачення, вищевказані ризики, які існували на момент обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовжують існувати по даний час. Будь-які обставини, які б вказували на їх зменшення відсутні.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 завершується 01 червня 2026, однак завершити досудове розслідування до закінчення зазначеного строку неможливо внаслідок особливої складності провадження, необхідності здійснення процесуальних дій, проведення яких потребує додаткового часу, з метою отримання додаткових доказів задля повного, всебічного і неупередженого з`ясування обставин вчиненого кримінального правопорушення, а саме:

- опрацювати акт про результати позапланової повної інвентаризації майна служби озброєння військової частини НОМЕР_1 Західного ОТО НГУ від 20.05.2026, яку було ініційовано після виявлення значної нестачі вогнепальної зброї та бойових припасів в результаті проведення обшуку у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- отримати висновки експертів за результатом проведення судових експертизи за спеціальністю 3.1 «Балістичне дослідження вогнепальної зброї та бойових припасів до неї» щодо об`єктів, які були вилучені у ході проведення обшуків 03.04.2026;

- допитати в якості підозрюваного ОСОБА_7 ;

- визначити остаточну правову кваліфікацію кримінального правопорушення;

- вручити підозрюваним повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру;

- здійснити відкриття матеріалів кримінального провадження та надати стороні захисту достатній строк для ознайомлення з ними;

- виконати вимоги ст. 290 КПК України;

- скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів кримінального провадження.

Строк, необхідний для проведення слідчих, процесуальних дій, проведення яких заплановано у кримінальному провадженні, становить не менше 1 місяця у зв`язку із складністю кримінального правопорушення.

Обставинами, які перешкоджали завершити вказані слідчі (розшукові) та процесуальні дії у двомісячний строк є складність кримінального провадження, необхідність проведення значного обсягу слідчих (розшукових) та процесуальних дій, вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, а також тривалий час проведення позапланової інвентаризації військового майна військової частини НОМЕР_1 Західного ОТО НГУ та значної кількості судових експертиз.

Здійснення вказаних слідчих (розшукових) і процесуальних дій під час досудового розслідування має суттєве значення для всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення та об`єктивного судового розгляду, дотримання основних засад кримінального провадження, зокрема верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо.

На думку сторони обвинувачення, беручи до уваги вищевикладене, враховуючи неможливість застосування щодо ОСОБА_4 інший запобіжний захід, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному ОСОБА_4 , а саме позбавлення волі на строк від трьох до семи років, а також те, що ОСОБА_4 може переховуватись від органу досудового розслідування, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, які передбачені у ст. 194 КПК України, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчиненню іншого кримінального правопорушення чи продовженню кримінального правопорушення, у якому підозрюється, що зазначено у пунктах 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий за погодженням із прокурором звернувся із даним клопотанням до слідчого судді.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити.

В судовому засіданні підозрюваний та його захисник заперечили проти задоволення клопотання, просили застосувати більш м`який запобіжний захід, у випадку задоволення клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просили зменшити раніше визначений розмір застави.

Заслухавши прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 6 ст. 199 КПК України, у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

В той же час згідно з ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

03 квітня 2026 військовослужбовцю ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України та затримано у порядку, передбаченому ст. 615 Кримінального процесуального кодексу України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: матеріалами виконаного доручення УСБУ в Івано-Франківській області із протоколами добровільної видачі від 26.02.2026 та 02.03.2026, листом УКР ГУ НП в Івано-Франківській області із протоколом огляду та вручення грошових коштів та протоколом добровільної видачі від 20.03.2026, протоколами допитів у якості свідка ОСОБА_9 , протоколами допитів підозрюваного ОСОБА_4 , розсекреченими матеріалами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Згідно з нормами ст. ст. 219, 294 - 295 КПК України строк досудового розслідування кримінального провадження (кримінального правопорушення) обчислюється з дня повідомлення особі про підозру.

04 квітня 2026 року ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 3 328 000 (три мільйони триста двадцять вісім тисяч) гривень. Строк дії запобіжного заходу завершується 01 червня 2026 року.

Постановою керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до 3 місяців, тобто до 03 липня 2026 року.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 завершується 01 червня 2026, однак завершити досудове розслідування до закінчення зазначеного строку неможливо внаслідок особливої складності провадження, необхідності здійснення процесуальних дій, проведення яких потребує додаткового часу, з метою отримання додаткових доказів задля повного, всебічного і неупередженого з`ясування обставин вчиненого кримінального правопорушення, а саме:

- опрацювати акт про результати позапланової повної інвентаризації майна служби озброєння військової частини НОМЕР_1 Західного ОТО НГУ від 20.05.2026, яку було ініційовано після виявлення значної нестачі вогнепальної зброї та бойових припасів в результаті проведення обшуку у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- отримати висновки експертів за результатом проведення судових експертизи за спеціальністю 3.1 «Балістичне дослідження вогнепальної зброї та бойових припасів до неї» щодо об`єктів, які були вилучені у ході проведення обшуків 03.04.2026;

- допитати в якості підозрюваного ОСОБА_7 ;

- визначити остаточну правову кваліфікацію кримінального правопорушення;

- вручити підозрюваним повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру;

- здійснити відкриття матеріалів кримінального провадження та надати стороні захисту достатній строк для ознайомлення з ними;

- виконати вимоги ст. 290 КПК України;

- скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів кримінального провадження.

Як зазначено слідчим в клопотанні, обставини, що перешкоджали здійсненню вищезазначених процесуальних дій раніше, це складність кримінального провадження, необхідність проведення значного обсягу слідчих (розшукових) та процесуальних дій, вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, а також тривалий час проведення позапланової інвентаризації військового майна військової частини НОМЕР_1 Західного ОТО НГУ та значної кількості судових експертиз. Здійснення вказаних слідчих (розшукових) і процесуальних дій під час досудового розслідування має суттєве значення для всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення та об`єктивного судового розгляду, дотримання основних засад кримінального провадження, зокрема верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , у відповідності до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.

Відповідно до ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з`ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.

Так, відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри продовжують мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування відповідною сукупністю матеріалів кримінального провадження, перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до інкримінованих йому злочинів.

Обставин безпідставного тривалого розслідування, невиправдано тривалого тримання під вартою слідчим суддею не встановлено.

В той же час 01.06.2026 року закінчується строк дії застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підстав для зміни чи скасування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає, оскільки злочини у вчиненні яких він підозрюється у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

У зв`язку з цим у органу досудового розслідування виникла необхідність у продовженні строку тримання підозрюваного під вартою, з приводу чого і подано клопотання.

В той же час, як того вимагає ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з`ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.

Відповідно до частини першої-другої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Виходячи із приписів статті 184 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов`язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду.

Даний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, є реальним, оскільки, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 7 років, та усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення вказаних кримінальних правопорушень, що загрожує у разі визнання його винною, останній матиме можливість змінити місце проживання без повідомлення слідчого чи прокурора, переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, ОСОБА_4 є діючим військовослужбовцем та працівником правоохоронного органу, проживає у прикордонній області, володіє широким колом зв`язків серед працівників правоохоронних органів, обізнаний із методами та засобами діяльності правоохоронних органів, та навиками поводження у пересічній місцевості, чим може скористатись для незаконного перетину Державного кордону України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

При оцінці наявності ризику, передбаченого у пункті 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя враховує можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює, що санкція статті передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі та до нього може бути застосовано такий вид покарання у разі доведення його вини. Даний ризик підтверджується тим, що тяжкість інкримінованих правопорушень та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі у разі доведення його вини вже самі по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі за межі території України.

Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного та характером і тяжкістю злочину, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Ризик, передбачений у пункті 2 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки на даний час закінчено проведення позапланової інвентаризації у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в результаті якої виявлено значну нестачу вогнепальної зброї та бойових припасів, в тому числі але не виключно й тих, які були придбані ОСОБА_4 та збуті ОСОБА_7 . ОСОБА_9 , у зв`язку із чим на даний час існує ризик переховування чи знищення тієї частини зброї, нестачу якої встановлено у військовій частині, однак яка не була предметом збуту в межах кримінального провадження.

Ризик незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.

Ризик, передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки ОСОБА_4 , відомі повні анкетні дані осіб, причетних до вчинення вказаних злочинів та які могли бути безпосередніми очевидцями означених злочинів, після чого він матиме можливість, шляхом вмовляння, погроз, впливати на їх показання, що в свою чергу може зашкодити проведенню досудового розслідування. Окрім цього, у даному кримінальному провадженні наявна велика кількість осіб, щодо яких триває перевірка причетності до вчинення даних та інших злочинів та з якими контактував безпосередньо чи опосередковано підозрюваний, які в подальшому можуть дати викривальні покази щодо нього.

Також, оцінюючи можливість впливу на свідків та інших підозрюваних, слідчий суддя виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від учасників кримінального провадження, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша-друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

За таких обставин ризик впливу на свідків та інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на свідків та інших підозрюваних з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.

З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, існує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Даний ризик, передбачений у пункту 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування;

Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Даний ризик, передбачений у пункту 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки ОСОБА_4 , підозрюється у носінні, зберіганні та збуту вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб неодноразово з корисливих мотивів та з метою протиправного збагачення, що у свою чергу свідчить про можливість повторного вчинення кримінального правопорушення. Крім того ОСОБА_4 є військовослужбовцем, у зв`язку із чим останній з метою ухилення від кримінальної відповідальності може самовільно залишити військову частину, чим вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України.

Разом з тим, в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, які не зменшилися, та які дають певні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування та те, що 01 червня 2026 року закінчується строк дії застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу, з огляду на те, що прокурором доведено наявність ризиків, які існують та не зменшилися, слідчий суддя, вирішуючи дане клопотання, також враховує вагомість наявних доказів про підозру у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров`я та майновий стан, у взаємозв`язку з іншими вищевказаними обставинами, вважає, що вони не дають достатніх підстав для застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

В поданому клопотанні та в судовому засіданні органом досудового розслідування обґрунтовано неможливість застосування щодо підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу на даному етапі досудового розслідування, враховуючи конкретні його обставини.

Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255 - 3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114 - 2, 258-258 - 6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 - 1 Кримінального кодексу України.

Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо визначення чи не визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя враховує всі вище перелічені обставини, а також відношення самого підозрюваного до інкримінованих йому дій, його вік, стан здоров`я, наявність соціальних зв`язків.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 за інкримінований злочин (ч.2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України), характер та обставини його вчинення.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, які інкримінується підозрюваному ОСОБА_4 , вважаю за необхідне зменшити раніше визначений розмір застави до 600 (шестисот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 1 996 800,00 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі, за висновком слідчого судді, є межею помірності для нього, і ризик втрати такого розміру застави може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, слідчий суддя відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України, та які було покладено на підозрюваного попередньою ухвалою слідчого судді про застосування запобіжного заходу.

Отже, зважаючи на викладене, враховуючи все вищезазначене в сукупності, слідчий суддя вважає за необхідне в рамках даного кримінального провадження визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, вважаю за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 02 липня 2026 року включно з визначеним розміром застави у межах 600 (шестисот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 1 996 800,00 грн.

керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 02 липня 2026 року включно.

Тримання під вартою ОСОБА_4 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Розмір застави визначити в межах 600 (шестисот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 1 996 800,00 грн., яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 на строк до 02 липня 2026 року включно обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- не відлучатися за межі військової частини НОМЕР_1 НГУ без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця служби;

- утримуватися від спілкування із свідками сторони обвинувачення, у тому числі ОСОБА_9 та іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

та роз`яснити, що в разі невиконання таких обов`язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 01.06.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_11