Ухвала суду № 137001732, 28.05.2026, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 404/4678/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року місто Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 (дистанційно)

захисника адвоката ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6 (дистанційно)

захисника адвоката ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8 (дистанційно)

захисника адвоката ОСОБА_9 (дистанційно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Коростень клопотання прокурора матеріали кримінального провадження № 42025122010000146 за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 332, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 114-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

До Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 за ч.3 ст. 332, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 114-1 КК України.

Обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на досудовому слідстві було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою термін якого закінчується 30.05.2026 року.

Обвинуваченому ОСОБА_8 на досудовому слідстві було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 999240 грн., яка підозрюваним внесена. В подальшому ухвалою слідчого судді від 11.02.2026 розмір застави зменшено до 499620 грн.

Ухвалою суду від 25.05.2026 року дане кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання.

Прокурором подано письмові клопотання про продовження відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відносно ОСОБА_8 продовжити строк обов`язків передбачених запобіжним заходом у вигляді застави.

В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав раніше подані письмові клопотання про продовження запобіжних заходів застосованих до обвинувачених, оскільки такі закінчуються 30.05.2026 року, обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України є і надалі, а більш м`який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні заперечував щодо клопотання прокурора про продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченго адвокат ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував, вказав, що ризики на які вказує прокурор в клопотанні відсутні, зазначив, що обвинувачений має місце проживання, соціальні зв`язки, раніше не судимий. Наведені ризики, які були на досудовому слідстві відпали. ОСОБА_4 має міцні соціальні зв`язки, має на утриманні трьох неповнолітніх дтей, доглядає свою маму, позитивно характеризується, тому просив суд змінити обвинуваченому запобіжний захід не пов`язаний з обмеженням волі.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечив щодо продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Адвокат ОСОБА_7 в задоволенні клопотання про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просив відмовити та застосувати до нього більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі.

Також, в матеріалах справи міститься письмове клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу застосованого відносно ОСОБА_6 з тримання під вартою на домашній арешт в певний період доби. В клопотанні зазначено, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, має виключно позитивну характеристику за місцем проживання, доглядає за бабусею, займається приватними перевезеннями. Окрім цього, з 2023 по 2025 перебував в лавах ЗСУ куди пішов добровольцем приховавши під час проходження ВЛК свій стан здоров`я, так як є інвалідом дитинства по зору з 2012 року. 10 разів перебував безпосередньо в зоні бойових дій. В подальшому саме з цієї причини був демобілізований та на даний час потребує постійного лікування з проходженням МСЄК для визначення групи інвалідності. Його роль та фактична участь при вчинені даного кримінального правопорушення полягає у його залученні в перевезенні невідомих йому осіб під час виконання невідомого йому плану в якості водія. При цьому плату він нарахував згідно тарифу на перевезення. Водночас, ОСОБА_6 свою можливу участь та провину не заперечував на досудовому слідстві, не заперечує зараз та не перешкоджав слідству. А тому вважає, що більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілком забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 ..

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 не заперечували продовжити строк обов`язків передбачених запобіжним заходом у вигляді застави.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів обвинуваченим у відповідності до ч.3 ст.331 КПК України, прийшов наступного висновку.

Згідно статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно вимог ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання, суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

За практикою Європейського Суду з прав людини, визначати, чи розумно й надалі залишати обвинуваченого під вартою, необхідно на підставі особливостей кожної конкретної справи. Тримання під вартою в певній справі може бути виправданим тоді, коли наявні конкретні ознаки того, що вимога захисту публічних інтересів важить більше попри презумпцію не винуватості, ніж правило поваги до особистої свободи.

У відповідності до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

За змістом ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред`явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, строк покарання за санкцією яких передбачає позбавлення волі строком до дев`яти років.

При вирішенні клопотань прокурора суд враховує існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачені перебуваючи на свободі можуть переховуватися від суду, оскільки обвинувачуються у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, що об`єктивно свідчить про наявність ризику того, що останні з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, можуть вдатися до таких дій.

Суд вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Крім того, продовжує існувати ризик того, що обвинувачені зможуть незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки наразі ще не розпочався судовий розгляд, свідки обвинувачення ще не допитані, що не виключає можливості обвинувачених їх схилити до зміни раніше наданих показів.

Також суд враховує, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.

Таким чином, оцінюючи в сукупності обставини, які визначені ст.178 КПК України, судом враховується: що ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні двох тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України, вчинених за попередньою змовою групою осіб, та за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дев`яти років, при цьому, однин з інкримінованих обвинуваченій злочинів є злочином проти основ національної безпеки України, кримінальні правопорушення вчинене у період дії воєнного стану, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого, суд приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під варто та не знаходить підстав для застосування до них іншого запобіжного заходу, не пов`язаного із позбавленням волі, в тому числі домашнього арешту.

Судом не встановлено, що більш м`який запобіжний захід зможе запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

За таких обставин суд вважає, що інший більш м`який запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання покладених на обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 процесуальних обов`язків, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні та переховування від суду.

Таким чином, суд вважає, що наведені прокурором у судовому засіданні підстави застосування до обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, на час підготовчого засідання сторонами не надано будь-яких доказів зменшення ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, або зміни обставини, передбачених статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України, які існували під час застосування запобіжного заходу до обвинувачених.

Відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

За правилами встановленими частиною четвертою статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що вищевказаний перелік випадків, коли суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Пунктом 2 та 3 частини п`ятої статті 182 КПК України передбачено що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вже зазначалося, відповідно до частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених названим Кодексом.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК)

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

Вчинення з корисливих мотивів злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, наслідком якого є ухилення осіб від виконання обов`язку захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України в період дії воєнного стану, суд встановлює, як виключний випадок, коли застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та приходить до висновку, за необхідне визначити обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_6 розмір застави в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно, що становить 499200 гривень.

Суд також, приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку обов`язків передбачених запобіжним заходом у вигляді застави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 177, 181, 183, 199, 314, 315, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора задоволити.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів - до 26 липня 2026 року ( включно).

Визначити суму застави у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно, що становить 499200 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26278626; Банк отримувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA678201720355249002000000277, у разі внесення якої звільнити ОСОБА_6 , з-під варти.

Роз`яснити обвинуваченому, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі.

В разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язки, передбачені ст.194 ч.5 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою;

- не відлучатися за межі України без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, або суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками, експертами у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Термін дії ухвали та обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 26.07.2026 року.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів - до 26 липня 2026 року ( включно).

Визначити суму застави у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно, що становить 499200 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26278626; Банк отримувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA678201720355249002000000277, у разі внесення якої звільнити ОСОБА_4 , з-під варти.

Роз`яснити обвинуваченому, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі.

В разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст.194 ч.5 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою;

- не відлучатися за межі України без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, або суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками, експертами у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Термін дії ухвали та обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 26.07.2026 року.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк обов`язків передбачених запобіжним заходом у вигляді застави, терміном на 2 місяці до 26.07.2026 року, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою;

- не відлучатися за межі України без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, або суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками, експертами у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали направити до Державної установи ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор".

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, в частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 5-ми днів з дня її оголошення (отримання обвинуваченими копії ухвали).

Суддя ОСОБА_1