Рішення № 137001154, 14.05.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/2291/26

Номер провадження2/205/2973/26

Єдиний унікальний номер № 205/2291/25

Провадження № 2/205/2973/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання Пєтіної К.М., розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Юніт Капітал» 20.02.2025 року звернулось до Новокодацького районного суду міста Дніпра з вищезазначеним позовом, у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 630641839 від 30.03.2021 року в розмірі 71 998,17 грн. та судові витрати по справі.

Позов мотивований тим, що 30.03.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 630641839 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором становить 71 998,17 грн., яка складається з: 18 509,91 грн. заборгованості по кредиту; 53 488,26 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, протягом дії якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 30.03.2021 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 140 від 29.06.2021 року. На підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 30.03.2021 року перейшло до нового фактора, що підтверджено витягом з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 року. 04.06.2025 року ТОВ «Юніт Капітал» згідно договору факторингу № 04/06/25-Ю, укладеного з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 630641839 від 30.03.2021 року.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 25 лютого 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач у відзиві на позов та запереченнях просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивач не надає належних та допустимих доказів, що підтверджують факт укладання договору, перерахування коштів та наявність заборгованості у заявленому розмірі. Відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Акт прийому-передачі реєстру боржників наданий лише за одним договором факторингу, а не трьома. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу на кожному етапі відступлення прав вимоги. На момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 року та договору факторингу від 05.08.2020 року боргові зобов`язання відповідача за кредитним договором № 630641839 від 30.03.2021 року ще не існували, відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором. Розрахунки заборгованості свідчать про те, що визначений розмір до стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою за кредитним договором включає період, який виходить за межі строку кредитування. Як вбачається з договору № 630641839 від 30.03.2021 року кредит надається строком на 30 днів з 30.03.2021 року. Відповідно, кредитор мав нараховувати відсотки лише протягом 30 днів, як передбачено кредитним договором. Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору не мав перевищувати 2 609,91 грн., виходячи з розрахунку: 18 510 грн. (тіло кредиту) х 0,47 % (процентна ставка) х 30 днів (строк позики). Витрати на професійну правничу допомогу є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Крім того, відповідач відноситься до категорії осіб, які мають пільги, встановлені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за контрактом в військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 1398 від 23.02.2026 року.

Представник позивача у відповіді на відзив та додаткових поясненнях просив позов задовольнити, посилаючись на те, що нарахування відсотків здійснювалось з 30.03.2021 року по 26.08.2021 року, тобто поза межами несення відповідачем військової служби. Відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з договором на сайті Товариства в особистому кабінеті. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Позивач дійсно підтвердив факт укладання кредитного № 630641839 від 30.03.2021 року договору та наявність заборгованості у боржника. Позивачем доведено факт виконання зобов`язання первинного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та перерахування на рахунок відповідача суми в розмірі 18 510,00 грн. Відповідачем жодних доказів, що спростовують вимоги позивача або докази неотримання кредитних коштів не надано. Сторони виконали умови договору факторингу № 28/1118-01 належним чином, зокрема: підписали договір факторингу № 28/1118-01; уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу. Таким чином, право вимоги перейшло від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже Право вимоги до Відповідача перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 29.06.2021 року, тобто після укладання кредитного договору № 630641839 від 30.03.2021 року. Відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. Позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи. Висновок відповідача про відсутність переходу права вимоги є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та його передачі за договором факторингу. Реєстри можуть бути укладені в будь-який момент чинності договорів факторингу, а перехід права вимоги відбувається в день підписання кожного з реєстрів. На підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом з позовною заявою долучено Акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року. Оскільки в договорах факторингу чітко визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання Реєстру прав вимог або Реєстру боржників та Акту прийому-передачі реєстру позивач належним чином довів факт переходу права вимоги. Кредитний договір є правомірним,

оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний. Враховуючи порушення відповідачем зазначених норм матеріального права, що регулюють договірні зобов`язання, та умов договору в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. У позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст. 1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст. 625 ЦК України).

Представник позивача у відповіді на відзив просив позов задовольнити, посилаючись на те, що строк позовної давності позивачем пропущено не було, оскільки він вважається продовженим на строк дії в Україні воєнного стану.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, письмово просив розглядати справу без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, письмово просив розглядати справу без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 30.03.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 630641839 у електронній формі з використанням електронного підпису, за умовами якого відповідачу в кредит надані грошові кошти у розмір 18 510,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності. Строк дії договору 30 днів; процентна ставка 439,85 % річних (а.с. 39-41).

Згідно довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»: заявка на кредит подана 30.03.2021 року о 12:20; сума кредиту 18 510,00 грн.; строк кредитування 30 днів; процентна ставка 1,70 % в день. Акцепт оферти позичальником підписано одноразовим ідентифікатором MNV78С4F, який відправлено позичальнику 30.03.2021 року о 12:27:47 на номер телефону НОМЕР_2 та введено позичальником 30.03.2021 року о 12:20:21 (а.с. 22-23).

За змістом заявки на отримання грошових коштів в кредит від 30.03.2021 року зазначено інформацію про позичальника ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Покровським РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області 15.11.2011 року, РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , номер карти № НОМЕР_5 (а.с. 27).

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» вчинено договір факторингу від 28.11.2018 року № 28/1118-01 (а.с. 85-89).

Згідно з п. 1.3 Договору факторингу право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до п. 1.5. договору факторингу, реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.

Пунктом 4.1 вищевказаного договору передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.

Згідно з п. 8.2 договору строк цього договору закінчується 28 листопада 2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Після чого 31.12.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу від 28.11.2018 року № 28/1118-01, якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року (а.с. 91-95).

Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3 договору під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Положеннями пункту 1.5 договору встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.

Згідно з п. 2.1 розділу 2 договору факторингу клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 8.2. строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду від 31.12.2021 року № 27, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2022 року (а.с. 96).

Крім того, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду від 31.12.2022 року № 31, відповідно до умов якої продовжено строк дії договору до 31.12.2023 року (а.с. 96).

31.12.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 32, якою продовжено строк дії договору факторингу від 28.11.2018 року № 28/1118-01 до 31.12.2024 року.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 29.06.2021 року № 140 до договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» факторингу від 28.11.2018 року № 28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 суму 47 305,83 грн. (а.с. 82-84).

Згідно акту звірки від 31.12.2021 року взаємних розрахунків зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги № 140 від 29.06.2021 року за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, сторони підтверджують, що станом на 31.12.2021 року фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за реєстром прав вимоги № 140 від 29.06.2021 року за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (а.с. 80).

05.08.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01 (а.с. 74-78).

Згідно із витягом з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 року до договору факторингу, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» від 05.08.2023 року № 05/0820-01 набуло право вимоги до ОСОБА_1 на суму 71 998,17 грн. (а.с. 71-73).

Відповідно до платіжної інструкції від 31.08.2023 року № 4586 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» здійснено оплату за відступлення прав вимоги згідно реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 року та договору факторингу від 05.08.2023 року № 05/0820-01 (а.с. 70).

04.06.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу від № 04/06/25-Ю (а.с. 64-68).

За змістом витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 04.06.2025 року № 04/06/25-Ю, укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал», позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 на суму 71 998,17 грн. (а.с. 61-63).

Згідно платіжних інструкцій № 468 від 10.06.2025 року, № 470 від 11.06.2025 року, № 479 від 19.06.2025 року та № 483 від 25.06.2025 року здійснено оплату фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу від 04.06.2025 року № 04/06/25-Ю (а.с. 56-59).

Відповідно до розрахунків заборгованості, складених ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором № 630641839 від 30.03.2021 року, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором становить 71 998,17 грн., яка складається з: 18 509,91 грн. заборгованості по кредиту; 53 488,26 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а.с. 51-55).

Положеннями ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положеннями статей 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 630641839 у електронній формі з використанням електронного підпису.

Зазначений правочин вчинено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Стороною відповідача не надано доказів щодо не укладання відповідного кредитного договору в електронній формі, а вказаний факт підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, тому факт укладення між первісним кредитором і відповідачем кредитного вищевказаного кредитного договору є доведеним.

Крім того, з відповіді АТ КБ «Приватбанк» від 10.03.2026 року та виписки за договором б/н за період 30.03.2021-04.04.2021 вбачається, що на ім`я відповідача в банку емітовано картку № НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ). По рахунку НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ) було здійснено зарахування коштів на суму 18 510,00 грн. 30.03.2021 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, погодженому сторонами, а стороною відповідача не спростовано невиконання обов`язку щодо повернення грошових коштів у встановлені кредитним договором строки у повному обсязі.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Суд зазначає, що укладання договорів факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс», між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та «Юніт Капітал» до виникнення кредитних правовідносин з ОСОБА_1 не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договори факторингу були чинними. При цьому, права вимоги за кредитним договором за кредитним договором № № 630641839 від 30.03.2021 року були передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», згодом ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»», а в подальшому позивачу ТОВ «Юніт Капітал» на підставі реєстрів, які оформлені належним чином.

При цьому, відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників зі сплати суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Враховуючи викладене, стороною позивача доведено факт відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», згодом ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»», і відповідно до ТОВ «Юніт Капітал».

До позовної заяви додано відповідні реєстри прав вимоги та акт прийому-передачі реєстру боржників, які є належними доказами на підтвердження відступлення права вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «Юніт Капітал».

Представник позивача посилається на те, що за умовами кредитного договору та обставинами справи існувало два періоди нарахування процентів, а саме: за користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України визначеному договором; за користування кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і за весь час прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12-ц.

Згідно із ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Отже, принцип змагальності сторін визначений законом і він передбачає, що кожна сторона повинна довести перед судом обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У кожної із сторін не має процесуальних переваг в доведенні своїх вимог і заперечень.

Щодо посилання відповідача на п. 15 ст. 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд зазначає наступне.

ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за контрактом в військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 з 01.06.2024 року, що підтверджується довідкою № 1398 від 23.02.2026 року.

Відповідно п. 15 ст. 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Проте нарахування відсотків здійснювалось позивачем не в період несення відповідачем військової служби, тобто позивачем не було порушено п. 15 ст. 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Судом встановлено, що 30.03.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 630641839.

Сторони погодили, що встановлений в пункті 1.3 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

Як встановлено судом з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором встановлено, що відповідачем здійснювалась оплата 02.05.2021 року 3 281,91 грн.

Тобто, відповідачем продовження дисконтного періоду на умовах визначених кредитним договором здійснено не було, оскільки оплата відбулась не в межах, визначених п. 1.3 кредитного договору.

Отже, строк виконання зобов`язання у повному обсязі настав саме 29.04.2021 року.

Відповідно до вищевказаного розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 29.06.2021 року загальна сума заборгованості з урахуванням тіла кредиту та непогашених відсотків за кредитом становить 47 305,83 грн.

Враховуючи, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, то суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з урахуванням нарахованих відсотків у розмірі 17 838,09 грн. (21 120,00 грн. 3 281,91 грн. = 17 838,09 грн.), яка була нарахована в межах строку кредитування до 29.04.2021 року включно.

Вимога кредитора щодо стягнення процентів за користування кредитом за період, що виходить за межі строку кредитування, не узгоджуються з нормами матеріального права, а відтак не дає підстав для висновку про порушене право як первісного, так і нового кредитора в цій частині вимог.

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості за відсотками, які нараховані поза межами строку кредитування (з 02.05.2021 року по 26.08.2021 року), а тому в цій частині слід відмовити.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню лише у розмірі 17 838,09 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 УПК України суд виходить із наступного.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Верховний Суд у своїй постанові від 03.05.2018 року у справі № 372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених позивачем витрат за надання професійної правничої допомоги надано: договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025 року, який укладений між ТОВ «Юніт Капітал» і АБ «Тараненко та партнери», в особі керуючого бюро адвоката Тараненка А.І., який діє на підставі статуту; свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю № 4956 від 24.04.2012 року; довіреність від ТОВ «Юніт Капітал» від 05.06.2025 року; ордер на надання правничої допомоги Серії АА № 1587120 від 05.06.2025 року; додаткову угоду № 25770550687 від 05.06.2025 року до договору надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025 року щодо представництва інтересів ТОВ «Юніт Капітал» у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_3 ; актом приймання-передачі наданих послуг від 25.06.2025 року, яким визначено вартість години роботи адвоката, детальним переліком проведеної роботи з кількістю витраченого на надану правову допомогу часу, на загальну суму 7 000,00 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 2 334,47 грн., з яких:

600,17 грн. судовий збір (17 838,09 грн. х 2 422,40 грн. / 71 998,17 грн.);

1 734,30 грн. витрати на правничу допомогу (17 838,09 грн. х 7 000,00 грн. / 71 998,17 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 6, 15-16, 251-252, 509, 525-526, 530, 625-626, 628, 631, 633, 1048, 1050, 1054-1055, 1077-1078 ЦК України, ст. ст. 3, 11-12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 12-13, 19, 81, 133, 137, 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 258-259, 263-266, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (43541163, місцезнаходження: м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літ. А, офіс 10) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 630641839 від 30.03.2021 року в розмірі 17 838,09 грн., з яких: 17 838,09 грн. заборгованість по тілу кредиту.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати в розмірі 2 334,47 грн., з яких: 600,17 грн. судовий збір, 1 734,30 грн. витрати на правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Басова