Рішення № 137000753, 01.06.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/12399/25

2/212/968/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Дехти Р.В., за участю секретаря судового засідання Попик С.Д., порядку ч.2 ст.247 ЦПК України за відсутності учасників справи та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до БАХМУТСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ; третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Покровського районного суду міста Кривого Рогу з позовом до Бахмутської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 в якому просить суд:

- визнати за ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , а саме житловий будинок А1 загальною площею 33,5 кв.м., житловою площею 21.2 кв.м., літню кухню літера «Б», тамбур-б, погріб літера «В», вбиральня літера «Г», в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

- визнати за ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , право власності на 3/4 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 31,25 кв.м, в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який є її батьком та третьої особи ОСОБА_2 ..

Згідно заповіту, який було посвідчено 06 березня 2001 року державним нотаріусом Першої артемівської державної нотаріальної контори все своє майно, яке буде належати йому на момент смерті покійний заповів своїй доньці ОСОБА_1 .

20 червня 2020 року за заявою позивачки було заведено спадкову справу Першою бахмутською державною нотаріальною конторою, номер у Спадковому реєстрі 65997377, номер у нотаріуса 270/2020.

З 24 лютого 2022 року м. Бахмут Донецької області було включено до територій на який активно ведуться бойові дії та на даний час перебуває під контролем збройних сил російської федерації. До 24 лютого 2022 року позивачка не встигла отримати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно.

Позивачка зазначає про те, що у відповідності до абзацу першого підпункту 2.11 пункту 2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5, якщо спадщина була відкрита на окремих територіях України до початку їх тимчасової окупації, введення воєнного стану та щодо якої спадкова справа була зареєстрована у Спадковому реєстрі, але не була закінчена, внаслідок знищення спадкової справи або відсутності доступу до місця її зберігання у зв`язку з тимчасовою окупацією чи веденням бойових дій, будь-який (будь-яка) приватний нотаріус (державна нотаріальна контора), до якого (якої) звернувся спадкоємець для завершення спадкування, продовжує провадження такої спадкової справи на підставі відповідної заяви спадкоємця.

З метою подальшого реалізації свого права позивачка звернулася до Першої уманської державної нотаріальної контори та державним нотаріусом було змінено місце зберігання спадкової справи та було продовжено ведення спадкової справи.

Разом з тим, свідоцтва про право на спадщину так і не змогла отримати, оскільки 20 вересня 2025 року нотаріусом видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з неможливістю встановити повне коло спадкоємців, а також не подано належних документів що підтверджують належність майна спадкодавцю, зокрема в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відсутні відомості про реєстрацію нерухомого майна (житлового будинку) за спадкодавцем. Також у позивачки відсутній оригінал правовстановлюючого документу на квартиру, а зберіглося лише свідоцтво про право на спадщину на будинок.

Вказує, що після смерті батька залишилася спадщина, яка складається з:

-житлового будинок загальною площею 33,5 м.кв , житловою площею 21,2 м.кв. з господарськими спорудами та побудовами по АДРЕСА_1 , що належав померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину від 06 березня 2001 року;

-частин квартири АДРЕСА_2 , яка належала померлому на підставі договору дарування від 07 грудня 2004 року.

Зазначає, що у зв`язку з неможливістю оформити спадщину через органи нотаріату змушена звернутися до суду.

Ухвалою суду від 03.11.2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання по справі.

Ухвалою суду від 03.04.2026 витребувано з Першої уманської державної нотаріальної контори копію матеріалів спадкової справи, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 01.05.2026 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивачка та її представник Кушнеренко Т.В. не з`явились, при цьому, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності та просили задовольнити в повному обсязі позовні вимоги.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності та не заперечували проти позовних вимог.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причина неявки суду не відома.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З огляду на вищевикладене, суд розглядає справу в порядку статті 211 ЦПК України за наявними в ній доказами.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками в свідоцтві про народження записані батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

04 листопада 1995 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_3 був власником нерухомого майна, яке на даний час ні на кого іншого не оформлено, а саме:

-житлового будинок загальною площею 33,5 м.кв , житловою площею 21,2 м.кв. з господарськими спорудами та побудовами по АДРЕСА_1 , що належав померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину від 06 березня 2001 року, право власності підтверджується довідкою КП «Бахмутське БТІ» від 18 березня 2026 року за №03/48, в якій зазначено, що станом на 01.01.2013 року дане домоволодіння зареєстровано за ОСОБА_3 , а також інформаційною довідкою від 24.10.2025 року № 449125959, яка зазначає про те, що відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, щодо житлового будинку по АДРЕСА_1 відсутні, що свідчить про те, що з 01.01.2013 року будинок нікому не відчужувався;

-частин квартири АДРЕСА_2 , яка належала померлому на підставі договору дарування від 07 грудня 2004 року, право власності на яку підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.10.2025 року № 449126793, яка зазначає про те, що частини квартири АДРЕСА_3 зареєстровано на даний час за ОСОБА_3 на підставі договору дарування №7198 від 07.12.2004 року В.М.Дубровський, приватний нотаріус Артемівського нотаріального округу.

З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 6063518 від 20.06.2020 року встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 заведена Першою бахмутською державною нотаріальною конторою.

Судом встановлено, що свідоцтво про право на спадщину позивачка отримати не встигла, оскільки з 24 лютого 2022 року м. Бахмут Донецької області було включено до територій на який активно ведуться бойові дії та на даний час перебуває під контролем збройних сил російської федерації.

Ведення спадкової справи було продовжено державним нотаріусом Першої уманської державної нотаріальної контори, про що свідчить витяг №82613123 від 20.09.2025 року.

Також на адресу суду надійшли матеріали спадкової справи, з якої встановлено, що заповіт, копія якого долучена до матеріалів справи не скасовано та не відмінено.

Що стосується встановлення кола спадкоємців, то судом встановлено, що окрім ОСОБА_7 та ОСОБА_8 дітей у ОСОБА_3 більше не було, дружина його померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповіддю Уманського відділу державної реєстрації актів цивільного стану на адвокатський запит підтверджено, що інших дітей окрім ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у померлого не було, як і не було укладено повторно шлюбу після смерті дружини, в тому числі відомості було перевірено по Державному реєстру актів цивільного стану. Таким чином, дані документи підтверджують, що спадкоємців є дві особи, але слід прийняти до уваги той факт, що на ОСОБА_1 батьком було складено заповіт, сестра в свою чергу заяву на вступ у спадщину не подавала. Крім того слід зазначити, що відомості, які б свідчили право ОСОБА_11 на обов`язкову частку у спадщині відсутні.

Судом в судовому засіданні встановлено, що постановою Державного нотаріуса Першої уманської державної нотаріальної контори Кревець Г.В. від 19.09.2025 року, відмовлено ОСОБА_1 у видачі на її ім`я свідоцтв право на спадщину за законом на спадкове майно, після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства та захисту права, повинен сприяти учасникам цивільних правовідносин, які звернулися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у реалізації ними цих прав, у тому числі і спадкових (ст.ст. 15, 16 ЦК України) .

Зі змісту ч.2 ст.16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Разом з тим, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки, положення Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України № 6-20цс11 від 21.05.2012р., який ухваленою за результатом розгляду заяви про перегляд судового рішення.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Згідно зі ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як слідує зі ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 ЦК України.

Відповідно до ст.1261 ЦК України в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Крім того, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за захистом своїх прав за правилами позовного провадження в межах вирішення цивільно-правового спору.

Статтею ст.328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 5 ст.1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду в п. 23 постанови від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-753\0\4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (пункт 3.1. умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі квартири, житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,133, 141, 258-259, 263-265,279, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до БАХМУТСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ; третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , а саме житловий будинок А1 загальною площею 33,5 кв.м., житловою площею 21.2 кв.м., літню кухню літера «Б», тамбур-б, погріб літера «В», вбиральня літера «Г», в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , право власності на 3/4 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 31,25 кв.м, в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено 01 червня 2026 року.

Суддя: Р. В. Дехта