Вирок № 137000694, 01.06.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року Соборний районний суд міста Дніпра

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

з секретарем: ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соборного районного суду міста Дніпра матеріали кримінального провадження № 201/2562/26 (пр. № 1-кп/201/315/2026), відомості про яке 25 листопада 2025 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025000000003147, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Лошкарівка, Нікопольського району, Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, одруженого, не працевлаштованого, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 3 Конституції України, передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Статтею 29 Конституції України, гарантується, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Пунктами 1-8 Постанови Верховної Ради України від 07 червня 1992 року № 2471- XII «Про право власності на окремі види майна» визначено види майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України. До таких видів майна, зокрема, віднесено зброю, боєприпаси.

Пунктами 1-4, 9 Положення по дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 та п.п. 2.8, 8.1, 8.2, 8.9 Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів» затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 року № 622, визначено, що придбання, зберігання та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів здійснюється лише на підставі спеціальних дозволів.

Однак, у порушення вищевказаних нормативно-правових актів України ОСОБА_4 вирішив вчинити кримінальне правопорушення, пов`язане із незаконним придбанням та зберіганням вогнепальної зброї та бойових припасів.

Так, ОСОБА_4 у порушення постанови Верховної Ради України від 07 червня 1992 № 2471-ХII «Про право власності на окремі види майна», п.п. 1-4, 9, 15 Положення по дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, п.п. 2.8, 8.1, 8.2, 8.9 Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматично, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 року № 622» (далі - Інструкція), у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 22 липня 2025 року, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, направлених проти громадської безпеки в частині захисту життя та здоров`я людей від негативного впливу руйнуючого характеру вогнепальної зброї, бойових припасів в результаті їх неконтрольованого обігу, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи незаконно, без передбаченого законом дозволу, діючи в порушення вимог Інструкції, у невстановлений час, але не пізніше 22 липня 2025 року, при невстановлених обставинах придбав та зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вогнепальну зброю та бойові припаси, а саме: саморобний нарізний короткоствольний вогнепальний пістолет калібру 7,62х25TT, 2 (два) магазина до пістолетів Токарева калібру 7,62х25TT, 93 (дев`яносто три) бойових пістолетних патронів, калібру 7,62х25 ТТ з кулями зі свинцевим осереддям, тим самим вчинив незаконне придбання та зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

22 липня 2025 року, в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , працівниками поліції виявлено та вилучено вказану вище вогнепальну зброю, після чого протиправну діяльність ОСОБА_4 було припинено.

Умисні дії ОСОБА_4 виразились у незаконному придбанні та зберіганні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі та підтвердив фактичні обставини щодо вчиненого ним діяння та викладених у обвинувальному акті.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини кримінального провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам кримінального провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив проводити судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у придбанні та зберіганні вогнепальної зброї та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

При визначенні виду та розміру покарання, суд виходить зі ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, вину визнав у повному обсязі та щиро розкаявся у скоєному, при цьому, ці обставини на підставі ст. 66 КК України, суд відносить до таких, що пом`якшують його покарання. Обтяжуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_4 обставин, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, однак, зі звільненням останнього від відбування покарання з випробувальним терміном, в порядку передбаченому ст. 75 КК України та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, його конкретним обставинам і наслідкам, даним про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який вину визнав у повному обсязі і щиро розкаявся у скоєному, а також обставинам, що пом`якшують покарання обвинуваченого і відсутності таких, що його обтяжують, сукупність яких з вищенаведеними даними, які враховувались при призначенні покарання, свідчить про недоцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, пов`язаного з реальним його відбуттям, при цьому, призначення такого покарання є необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також буде відповідати загальним засадам призначення покарання, передбаченими ст. 65 КК України, та принципам справедливості, достатності і співрозмірності.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта у цьому кримінальному провадженні.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374-376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення, а також виконає покладені на нього обов`язки у виді: періодичного з`явлення для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомлення уповноваженого органу з питань пробації про зміну місця проживання, роботи і навчання.

Стягнути зі ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз у розмірі 47 678,61 (сорок сім тисяч шістсот сімдесят вісім) гривень 61 копійка.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.

Головуючий - суддя: ОСОБА_1