Рішення № 13699813, 04.02.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2011 р.

Справа № 5002-11/4839-2010-9/271-10-5235

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «САТУРН СЕРВИС»;

До відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «АРІЯ ВИН»;

про стягнення 19506,81 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Литвинюк М.С. (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 08.12.2010р. за вх. №10299 Товариство з обмеженою відповідальністю «САТУРН СЕРВИС»(далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІЯ ВИН»та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люмус Нова»(далі –Відповідачі) в сумі 19 506,81 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.11.2010р. було виключено з числа відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Люмус Нова».

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.11.2010 р. у справі № 5002-11/4839-2010 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „САТУРН СЕРВИС” до Товариства з обмеженою відповідальністю „АРІЯ ВИН” про стягнення 19 506,81 грн. було передано за підсудністю до господарського суду Одеської області.

Ухвалою суду від 10.12.2010р. справу прийнято до провадження суддею Меденцевим П.А. та присвоєно справі № 5002-11/4839-2010-9/271-10-5235.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судових засіданнях не з’являвся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

15.03.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „САТУРН СЕРВИС” та Товариством з обмеженою відповідальністю „АРІЯ ВИН” в особі Відокремленого структурного підрозділу „АРІЯ ВИН Львів” був укладений договір купівлі-продажу № 15/0309, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю „САТУРН СЕРВИС”, як постачальник, зобов’язалося передати Товариству з обмеженою відповідальністю „АРІЯ ВИН”, як покупцю продукцію в асортименті згідно накладних документів, а покупець прийняв па себе зобов'язання прийняти та оплатити отриману ним продукцію.

У виконання своїх зобов'язань за договором позивач на користь відповідача, згідно видаткових накладних від 16.03.2009 р. № РНК!-00105; та від 18.06.2009 р. № РНК!-00279, поставив алкогольну продукцію на суму 47 230,62 грн.

Пунктом 4.2 договору сторони встановили, що оплата кожної партії продукції має здійснюватися покупцем протягом 31 календарного дня з дня її поставки.

Фактично вартість продукції, отриманої Товариством з обмеженою відповідальністю „АРІЯ ВИН”, в порушення п. 4.2 договору, оплачена відповідачем не в повному обсязі, а лише в сумі 31 855 грн, що підтверджується відповідними банківськими виписками. Таким чином, сума боргу Товариства з обмеженою відповідальністю „АРІЯ ВИН” за поставлену продукцію становить 15 375,62 грн.

Згідно з розрахунком позовних вимог, пеня за час прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті продукції, станом на момент пред'явлення позову складає 2 284,66 гри.

Сума, на яку збільшилася заборгованість відповідача у зв'язку з інфляцією, в період прострочення, становить 1 264,09 грн. Сума відсотків за неправомірне користування грошовими коштами дорівнює 582,44 грн.

Отже, усього сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „АРІЯ ВИН” перед Товариством з обмеженою відповідальністю „САТУРН СЕРВИС” складає 19 506,81 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов’язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким, продавець-позивач (постачальник) зобов’язався передати покупцеві-відповідачу товар, який буде власністю покупця, який зобов’язався приймати та оплачувати вартість товару, в порядку та на умовах викладених в договорі.

Позивач належним чином слідував виконанню умов договору, та передав відповідачу продукцію у розмірі 1 620 шт. на загальну суму 47 230,62 грн., що підтверджується відповідними накладними (№РНК!-00105 від 16.03.2009р., та №РНК!-00279 від 18.06.2009р.), завірені копії яких додаються до даної позовної заяви, та перелік разом із зазначенням кількості та вартості товару.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, із вищевстановлених обставин справи випливає, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов’язання щодо розрахунку з позивачем за переданий товар, сплативши лише частину боргу в сумі 31 855 грн., що підтверджується довідками з банку: №95 від 26.05.2009р., №115 від 24.06.2009р., №121 від 03.07.2009р., №136 від 24.07.2009р., №137 від 27.07.2009р., №192 від 14.10.2009р., №211 від 11.11.2009р., №6 від 14.01.2010р., внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість в сумі 15 375,62 грн. При цьому жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, які спростовують наявність цього боргу відповідач до суду не надав.

Відповідно до частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару; товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до переданий покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Як наявно вбачається з наданих матеріалів товар був переданий позивачем, але не сплачений відповідачем у строки передбачені договором купівлі-продажу товару.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір 3% річних, що нараховані відповідачу становить 582,44 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Розрахунок інфляційних витрат по заборгованості за поставлений товар, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір інфляційних витрат, що нарахований відповідачу в період з 20.07.2009р. –13.10.2009р., з 14.10.2009р. –10.11.2009р., з 11.11.2009р. –13.01.2010р., з 14.01.2009р. –31.07.2010р., становить 1 264,09 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір пені, що нарахований відповідачу становить 2 284,66 грн., оцінений господарським судом та встановлено, його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь–які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІЯ ВИН»(68500, Одеська область, Тарутинський район, смт. Тарутине, вул. Панасенка, буд. 1, А; код ЄДРПОУ 31851793, р/р 26007301008793 в ЛФ ВАТ «ВТБ Банк», МФО 385316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САТУРН СЕРВИС»(95040, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 7, код ЄДРПОУ 22247385, р/р 2600351 в ф-л «ПУМБ»м. Севастополь, МФО 308092) суму боргу у розмірі 15 375,62 грн., три відсотки річних –582,44 грн., індекс інфляції –1 264,09 грн., пеню –2 284,66 грн., 195,07 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 07 лютого 2011 року.