Рішення № 13699634, 07.02.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.11                                                                                 Справа № 8/280

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕКС", м. Підгородне Дніпропетровської області,

до Відкритого акціонерного товариства "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання", м. Сєвєродонецьк Луганської області, -

про стягнення 2831246 грн. 02 коп.,

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Хухрянській І.В.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Кравченко О.М. –представник, - довіреність №1 від 05.01.11 року;

від відповідача - представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

встановив:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар у сумі 2241604,02 грн., інфляційні нарахування за період з 04.12.09 року по 10.11.10 року у сумі 263503,78 грн., 3% річних за той же період у сумі 62752,87 грн., пеню за період: з 04.12.09 року по 09.03.10 року –у сумі 22717,46 грн.; за період з 10.12.09 року по 09.06.10 року –у сумі 75036,53 грн.; за період з 29.12.09 року по 28.06.10 року у сумі 112598,53 грн. та за період з 02.02.10 року по 02.08.10 року у сумі 53032,82 грн., - а разом пеню у сумі 263385,34 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання №09/11, укладеного між сторонами 09.11.09 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 09.12.10 року до 23.12.10 року; з 23.12.10 року до 13.01.11 року; з 13.01.11 року до 24.01.11 року та з 24.01.11 року до 07.02.11 року –з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази, а також за клопотанням відповідача.

Ухвалою суду від 13.01.11 року на підставі заяви відповідача в силу частини 3 ст. 69 ГПК України термін розгляд у справи був продовжений на 15 днів –до 08.02.11 року.

До початку судового засідання 07.02.11 року позивач подав клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.96; 119 та ін.), у т.ч. документальним підтвердженням факту вручення оператором поштового зв’язку уповноваженій особі відповідача: 13.12.10 року –ухвали про порушення провадження у справі та призначення її до слухання (а.с.71); 28.12.10 року (а.с.86) та 27.01.11 року - ухвал суду про відкладення її розгляду.

За таких обставин суд вважає, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання.

Позивач наполягає на вирішенні спору по суті у цьому судовому засіданні, посилаючись на те, що відповідач свідомо вводить суд в оману щодо, наче б то, ведення ним переговорів з позивачем про врегулювання спору, - такі переговори після подання позову до суду не велися та не ведуться.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, а також те, що термін розгляду справи, встановлений ч.3 ст. 69 ГПК України, добігає кінця 08.02.11 року, що унеможливлює її подальше відкладення, керуючись ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,36,43,69 та 75 ГПК України, - суд вважає, що спір підлягає вирішенню по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.          

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

09.11.09 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір постачання №09/11, відповідно до якого постачальник зобов’язується передати (поставити) у встановлений строк товар (металопрокат з нержавіючих марок сталі) у власність покупця, а останній зобов’язується прийняти його та сплатити вартість на умовах, визначених договором (пункти 1.1-1.2).

Кількість товару, ціна за одиницю товару асортимент вказуються у специфікації, яка є невід’ємною частиною цього договору та складається на підставі письмової заявки покупця (п.2.1).

Право власності на товар переходить під час його передачі покупцеві (п.2.5).

Форма оплати: безготівкова (п.3.1); покупець зобов’язаний здійснити оплату вартості отриманого товару відповідно до умов, викладених у специфікації (п.3.2).

У випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення (п.7.1); у випадку неналежного виконання умов договору винна сторона повинна відшкодувати іншій стороні спричинені збитки (п.7.3).

Договір укладено на термін до 31.12.10 року (п.9.1) (а.с.10-12; 13-16).

На підтвердження факту ви конання умов договору зі свого боку позивач надав до справи наступні документальні підтвердження факту поставки товару на загальну суму 3004129,03 грн.:

специфікації з №1 по №4 до вищезгаданого договору, кожна з яких містить вимогу про оплату товару не пізніше 20-ти календарних днів після його отримання (а.с.13-16);

видаткові накладні: №РН-291013 від 13.11.09 року на суму 28634,00 грн.; №РН-291016 від 13.11.09 року на суму 289632,00 грн.; №РН-291015 від 13.11.09 року на суму 124300,00 грн.; №РН-291014 від 13.11.09 року на суму 91800,00 грн.; №РН-291018 від 19.11.09 року на суму 849408,00 грн.; №РН-09121 від 08.12.09 року на суму 1101540,16 грн.; та ін. (а.с.17-19;21-23;25);

довіреності: №1112 від 16.11.09 року на ім’я Чумака Є.Л.; №1187 від 07.12.09 року на ім’я Водолазького П.С.; №3 від 11.01.10 року на ім’я Божка П.І. (а.с.20;24;80).

Позивач стверджує, що відповідач частково –на суму 762525,00 грн. –сплатив вартість отриманого товару. що підтверджується наданими до справи платіжними документами (а.с.26-30).

Відповідач шляхом підписання акту взаємозвірки стану розрахунків за договором на 01.07.10 року визнав факт наявності у нього основного боргу за отриманий товар у сумі 2241604,02 грн. (а.с.31).

З урахуванням того, що відповідач не вжив заходів до сплати вищезгаданого залишку боргу, позивач, керуючись умовами договору та чинним законодавством, нарахував на нього:

інфляційні нарахування за період з 04.12.09 року по 10.11.10 року у сумі 263503,78 грн.,

3% річних за той же період у сумі 62752,87 грн.,

пеню за період: з 04.12.09 року по 09.03.10 року –у сумі 22717,46 грн.; за період з 10.12.09 року по 09.06.10 року –у сумі 75036,53 грн.; за період з 29.12.09 року по 28.06.10 року у сумі 112598,53 грн. та за період з 02.02.10 року по 02.08.10 року у сумі 53032,82 грн., - а разом пеню у сумі 263385,34 грн., - які просить стягнути з відповідача.

Останній позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов’язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару (дизельне пальне).

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі –ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

          Позивач дотримався усіх перелічених вимог закону та умов договору при визначенні суми пені.

          При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

          Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України, судові витрати покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

Позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, документально довів, що за отримання правової допомоги у зв’язку зі звернення до господарського суду Луганської області з цим позовом він сплатив адвокату Бахтігозіній О.А. 1000,00 грн. (а.с.22-24), які просить стягнути з відповідача.

Згідно ст. 44 ГПК України ця вимога підлягає задоволенню.

          На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,691 та 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36, 43,44, 47-1,49,75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання", ідентифікаційний код 04643841, яке знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5 Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕКС", ідентифікаційний код 32196738, яке знаходиться за адресою: місто Підгородне, вул. Центральна, 25 Дніпропетровського району Дніпропетровської області, - основний борг у сумі 2241604 (два мільйони двісті сорок одна тисяча шістсот чотири) грн. 02 коп., інфляційні нарахування у сумі 263503 (двісті шістдесят три тисячі п’ятсот три) грн. 78 коп., 3% річних у сумі 62752 (шістдесят дві тисячі сімсот п’ятдесят дві) грн. 87 коп., пеню у сумі 263385 (двісті шістдесят три тисячі триста вісімдесят п’ять) грн. 34 коп., а також витрати: по сплаті державного мита у сумі 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 07.02.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 09 лютого 2011 року.

Суддя                                                   А.П.Середа