Рішення № 136995178, 29.05.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/8371/25

Провадження № 2/466/616/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

« 29 » травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої-судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н. Л.

учасники справи:

секретар ГУРАШ М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів,

в с т а н о в и в :

08 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - Позивач) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовує тим, що 19 лютого 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі Первісний кредитор) та Відповідачем укладено кредитний договір №134821358 (далі Кредитний договір) на суму 18 000,00 грн. у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Згідно умов Кредитного договору Первісний кредитор виконав свій обов`язок та 19.02.2021 перерахував Відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 18 000,00 грн. на банківську карту № 4731-21XX-XXXX-9141 Відповідача, яку Відповідач вказав у Заявці при укладенні Кредитного договору.

У подальшому право вимоги до Відповідача відступалось на підставі низки договорів факторингу, зокрема згідно договору, укладеного 04 червня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем, Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Згідно з умовами Кредитного договору Відповідач зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором.

Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 82 220,33 грн, яка складається з: 17 999,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 64 221,33 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом; 0,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

З огляду на зазначене вище, просить суд стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №134821358 від 19.02.2021 у розмірі 82 220,33 грн. (17 999,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 64 221,33 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом;) та судові витрати у розмірі 9 422,40 грн. (2 422,40 грн. судового збору та 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 11 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

16 жовтня 2025 року Відповідач подав відзив на позовну заяву. У відзиві визнав, що кредитне зобов`язання виникло на підставі Кредитного договору, укладеного 19 лютого 2021 року, а також те, що ним здійснювалися платежі за цим договором, останній з яких здійснено 17.06.2021. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, застосувавши позовну давність за заявою Відповідача відповідно до ст. 267 ЦК України. Крім цього, вказував на незаконність та неспівмірність нарахованих відсотків за кредитним договором, просив визнати недійсним перехід права вимоги за договорами факторингу, визнати Позивача неналежною стороною у справі. Судові витрати просив залишити за Позивачем.

Як на підстави своїх заперечень посилався на те, що договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 було укладено до моменту укладення Кредитного договору №134821358 від 19.02.2021, а передача права вимоги, яке ще не виникло, суперечить суті договору факторингу, оскільки фактор не може набувати того, чого в кредитора ще не існувало. Також зазначає, що у разі відсутності повідомлення про відступлення права вимоги, боржник не зобов`язаний виконувати зобов`язання перед новим кредитором. Крім цього, вважає нарахування відсотків за кредитним договором неспівмірними, необґрунтованими та такими, що суперечать принципам справедливості, добросовісності та розумності і тому підлягають зменшенню.

20 жовтня 2025 року Позивач через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подав відповідь на відзив. У відповіді на відзив зазначив, що алгоритм нарахування відсотків повністю узгоджується з умовами кредитного договору, деталізував аргументи щодо переходу права вимоги за договорами факторингу. Крім цього, вказував, що коли боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

21 жовтня 2025 року на адресу суду від Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, аргументи в яких зводяться до аргументів, викладених у відзиві від 16 жовтня 2025 року.

22 жовтня 2025 року Позивач через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подав додаткові пояснення у справі, де, крім іншого, зазначив, що оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, Позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України, а тому строк позовної давності щодо повернення коштів на момент подачі позовної заяви не закінчився.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі …якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.

Суд, дослідивши подані докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, дійшов висновку про часткове задоволення позову, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що 19.02.2021 року між Первісним кредитором та Відповідачем укладено кредитний договір № 134821358 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, одноразового ідентифікатора MNV9W44Z, згідно з умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит на суму 18 000,00 грн строком на 28 днів від дати отримання кредиту на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Сторони погодили, що встановлений в п.1.2 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена (п. 1.3 Кредитного договору)

За користування кредитом протягом дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

-виключно на період строку визначеного в п.1.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 182,50 процентів річних, що становить 0,50 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;

-за умови продовження дисконтного періоду, на умовах п.1.3 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в.1.2 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 451,74 процентів річних, що становить 1,24 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п.1.4.2 Кредитного договору);

-у випадку користування кредитом з боку Позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.

З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 ЦК України сторони домовилися, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.3 цього договору. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду, виключно за умови, якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору (пункт 1.4.3 Кредитного договору).

Пунктом 1.7.1 кредитного договору визначено, що зобов`язання з повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

З наступного дня після закінчення дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів від суми кредиту за кожен день користування ним (пункт 1.7.2 Кредитного договору).

Також сторони договору обумовили, що невід`ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику, до укладення договору. Уклавши цей договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua. (пункт 4.1 Кредитного договору).

Строк дії договору обчислюється із моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання Кредиту визначеного в п.1.2 Договору. Строк дії договору може бути продовжено із урахуванням умов продовження строку надання Кредиту передбачених п.1.3 та п.1.7 договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дій договору діють до повного їх виконання. (пункт 4.2 Кредитного договору).

Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2 договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України. (п. 4.3 Кредитного договору).

Відповідно до платіжного доручення від 19.02.2021 року та довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу 18 000,00 гривень згідно договору №134821358 на банківську карту № НОМЕР_1 хх-хххх-9141.

Отримання Відповідачем кредитних коштів також підтверджується повідомленням АТ КБ «Приватбанк» від 28.02.2026 та випискою з поточного рахунку, які свідчать про те, що на ім`я Відповідача (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано банківську картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) та 19.02.2021 відбулось зарахування 18 000,00 гривень.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 уклали договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого Первісний кредитор відступає (передає) за плату, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у відповідних реєстрах прав вимоги.

В подальшому Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Пунктом 1.2 Договору факторингу № 28/1118-01 визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій в договорі.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги №147 від 17.08.2021 року за Договором факторингу №28/1118/01 від 28.11.2018, станом на 31.12.2021 Фактором здійснено повну оплату суми фінансування за передачу прав вимог за Реєстром прав вимоги №147 від 17.08.2021 року за Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018.

Відповідно до витягу з реєстру боржників №147 від 17.08.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 до ТОВ «Таліон Плюс», зокрема, перейшло право вимоги за договором №134821358, позичальником за яким є Відповідач у розмірі 58 120,49 грн. Заборгованість складається з: 17 999,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 40 210,49 грн. - заборгованість по відсотках.

ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» 05.08.2020 уклали Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого, ТОВ «Таліон плюс» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором. Термін дії договору продовжувався додатковими угодами №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022.

Пунктом 4.1 Кредитного договору передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій в договорі.

Відповідно до платіжної інструкції №4097 від 30.05.2023 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» : перераховано ТОВ «Таліон Плюс» кошти в рахунок оплати за відступлення права вимоги згідно Реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023р. та Договору факторингу №05/082001 від 05.08.2020 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників №9 від 30.05.2023 до договору про відступлення прав вимог 05/0820-01 до «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», зокрема, перейшло право вимоги за договором №134821358, позичальником за яким є Відповідач у розмірі 82 220,33 грн. Заборгованість складається з: 17 999,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 64 221,33 грн. - заборгованість по відсотках.

ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та Позивач 04.06.2025 року уклали Договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до п.1.2 Договору факторингу перехід від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до Позивача Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Оскільки сторони визначили саме такий порядок переходу права вимоги, то підписаний реєстр прав вимоги є достатнім доказом переходу права вимоги від клієнта до фактора.

Відповідно до акту приймання передачі реєстру боржників від 04.06.2025 за Договором факторингу № 04/06/25-Ю від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача за договором №134821358 від 19.02.2021.

На підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» згідно Договору факторингу Позивачем надані Платіжні інструкції: №467 від 10.06.2025 (дата виконання 10.06.2025), №469 від 11.06.2025 (дата виконання 11.06.2025) та №470 від 11.06.2025 (дата виконання 11.06.2025), №478 від 19.06.2025 (дата виконання 19.06.2025), №478 від 19.06.2025 (дата виконання 19.06.2025), №479 від 19.06.2025 (від 19.06.2025).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимог 05/0820-01 до Позивача, зокрема, перейшло право вимоги за договором №134821358, позичальником за яким є Відповідач у розмірі 82 220,33 грн. Заборгованість складається з: 17 999,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 64 221,33 грн. - заборгованість по відсотках.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» заборгованість Відповідача за кредитним договором №134821358 від 19.02.2021 становить 58 120 грн., з яких 17 999,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 40 210.49 грн. заборгованість по відсотках. Відповідачем на погашення заборгованості було сплачено: 19.03.2021 - 2520,00грн., 18.04.2021 - 6696,00грн., 19.05.2021 - 5458,00грн., 19.05.2021 - 5458,00грн., 17.06.2021 - 3237,00 грн., що разом становить 17 911,00 грн.

Відповідні суми сплачені Відповідачем протягом Пільгового періоду та Відповідач визнав, що сплачувались вони для погашення процентів і продовження Дисконтного періоду у порядку, визначеному п. 1.3 Договору.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованість Відповідача за кредитним договором №134821358 від 19.02.2021 становить 82 220,33 грн., з яких 17 999,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 64 221,33 грн. заборгованість по відсотках. Заборгованість по відсотках збільшилась, оскільки ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» нараховувало відсотки відповідно до п. 1.7.2 кредитного договору №134821358 від 19.02.2021. Відповідач для погашення заборгованості жодних коштів ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» не сплачував.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №134821358 від 19.02.2021 року (складена ТОВ «Юніт Капітал») загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, станом на 25.06.2025 року, за Кредитним договором, становить 82 220,33 грн. і складається з:17 999,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 64 221,33 грн. - заборгованість по відсотках.

Розглядаючи даний спір, враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності, суд робить висновок про відсутність підстав для застосування позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду. Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності. Під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року. В умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану (постанова ВП ВС від 02.07.2025у справі №903/602/24)

Водночас, Законом від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» виключено з Цивільного кодексу України п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення», яким закріплювалося зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦК України, на період дії правового режиму воєнного стану.

Вказаний закон набрав чинності 04.09.2025, тому саме з цієї дати відновлено обчислення позовної давності.

Зважаючи на те, що Позивач звернувся до суду з позовом 08.09.2025, а перебіг позовної давності розпочався 04.09.2025, немає підстав для застосування позовної давності.

Правовідносини факторингу регулюються нормами ст.1077-1083 ЦК України

Відповідач у заявах по суті посилається на те, що перший договір факторингу і, відповідно, наступні договори факторингу є недійсними внаслідок неможливості передачі права вимоги, яке виникне в майбутньому. Також зазначає, що позов пред`явлений неналежним позивачем, а тому у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.

ВС зауважує, що: допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

Майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом. (див. постанову ВС у справі №727/2790/25 від 07.01.2026)

Судом встановлено, що сторонами відповідних договорів факторингу дотримані вимоги щодо порядку переходу прав вимоги. За кожним договором клієнти надали факторам фінансування на виконання таких договорів.

Отже, доводи Відповідача щодо недійсності договорів факторингу внаслідок неможливості передачі права вимоги, яке виникне в майбутньому, є необґрунтованими.

ТзОВ «Юніт Капітал» є належним позивачем у справі.

Суд відхиляє доводи відповідача у заявах по суті справи що у разі неповідомлення боржника про відступлення права вимоги, боржник не зобов`язаний виконувати будь-які зобов`язання перед новим кредитором.

За змістом припису ст. 516 ЦК України боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі (див. постанову ВС у справі №667/11010/14-ц від 06.02.2019).

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов`язання на користь первісного чи інших кредиторів, яким передавалось право вимоги за договорами факторингу.

Щодо зобов`язань відповідача за кредитним договором №134821358 від 19.02.2021, такий був укладений у електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у відповідності до вимог законодавства, з врахуванням особливостей, визначених Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідач факт укладення кредитного договору №134821358 від 19.02.2021 не заперечує.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.

У ч.3 ст.6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто ч.3 ст.6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

У ст.627 ЦК України зазначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їх відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їх вибором, а не тією нормою, яка регулює їх відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі ст.625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови) (див. п. 109-115 постанови ВП ВС у справі №910/4518/16 від 05.04.2023).

Крім цього, КЦС ВС у постанові від 19.12.2019 по справі №646/10179/16-ц вказав на те, що нарахування підвищеної процентної ставки не є збільшенням розміру плати за користування кредитом, оскільки є мірою відповідальності за прострочення виконання кредитного зобов`язання.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в пунктах 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року в справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача по тілу кредиту становить 17 999,00 грн. Ця заборгованість підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем визначено розмір відсотків в сумі 64 221,33грн., однак суд не може погодитися з таким розрахунком, оскільки строк кредитування визначено тривалістю 28 днів, відсоткова ставка складає 1,70% в день, отже розмір відсотків за строк кредитування складає 8 568,00 грн.

Саме таку суму відсотків слід стягнути з відповідача.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. Права та інтереси позивача у цих правовідносинах забезпечені ч 2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за Договором №134821358 від 19.02.2021 в загальному розмірі 26 568,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов до наступного висновку

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подані копія Договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025 року, Протокол погодження вартості послуг, Додаткову Угоду № 25770505430 до Договору про надання правничої допомоги від 05.06.2025, Акт прийому-передачі від 25.06.2025 на суму 7 000,00грн.

При вирішенні питання про стягнення витрат за правничу допомогу суд враховує незначну складність справи, типовість правовідносин у спорі, обсяг наданої правничої допомоги адвокатом та дійшов висновку щодо часткового стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000грн.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 5, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 6, 205, 257,516, 536, 610, 625, 627, 639, 1048, 1077, 1078, 1082 ЦК України, ст. ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (0124, м.Київ, вул. Рогнідинська, 4А, офіс 10, ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за Договором №134821358 від 19.02.2021 в розмірі 26 568,00 грн., з яких сума кредиту 18 000,00грн., сума процентів за користування кредитом 8 568,00 грн., а також 4 000,00 грн. витрат на правничу допомогу та 2422,40 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Н. Л. Луців-Шумська