Ухвала суду № 136994702, 01.06.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 461/2306/26

УХВАЛА

01 червня 2026 року суддя Залізничного районного суду міста Львова Кирилюк А. І., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Рух справи.

Представника позивача ТОВ «Іннова-Нова» - Андрущенко М. В., 31.03.2026 року (вх. № 10348) звернувся у Галицький районного суду міста Львова (документ сформований у системі «Електронний суд» від 31.03.2026 року) з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій просить суд:

-стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості за договором позики у розмірі 20 440 грн 00 коп.;

-стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2026 року визначено головуючого суддю Галицького районного суду м. Львова Мисько Х. М.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 01.04.2026 року цивільну справу передано на розгляд до Залізничного районного суду міста Львова за територіальною підсудністю.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2026 року визначено головуючого суддю Залізничного районного суду м. Львова Кирилюка А. І.

Вивчивши матеріали позовної заяви про стягнення заборгованості, суд дійшов наступних висновків.

Мотиви та висновки суду.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Разом з тим, виходячи з приписів ст. 55, 129 Конституції України застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

У розумінні наведеного, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку норм ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

За змістом ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 58 ЦПК України).

Згідно п. 1 ч. 1, 3 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Так, суд звертає увагу на те, що позовна заява подана у Залізничний районний суд м. Львова через систему «Електронний суд» 26.12.2025 року (представником позивача вказано, який підписав позовну заяву).

Як вбачається із позовної заяви така подана до суду та підписана представником позивача адвокатом Андрущенко М. В. На підтвердження повноважень адвоката Андрущенко М. В. щодо звернення до суду від ТОВ «Іннова-Нова» суду надано копію ордеру про надання правничої допомоги АН № 1906706 від 02.03.2026 року, копію договору № 06-05/2025 про надання правничої допомоги від 06.05.2025 року. До матеріалів справи також долучено виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Іннова-Нова», сформовану станом на 10.09.2025 року.

Так, суд звертає увагу на те, що згідно договору про надання правничої допомоги № 06-05/2025 від 06.05.2025 року вбачається, що такий укладено між ТОВ «Іннова Фінанс» в особі директора Дмитрієва В. Ю., який діє на підставі статуту та адвокатом Андрущенком М. В.

Окрім цього, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка сформована станом на 10.09.2025 року, вбачається, що керівником ТОВ «Іннова-Нова» є Іващенко І. В.

Враховуючи наведене, матеріали справи не містять доказів того, що адвокат Андрущенко М. В. уповноважений діяти в інтересах ТОВ «Іннова-Нова», керівником якого є Іващенко І. В., оскільки долучений до матеріалів справи договір № 06-05/2025 про надання правничої допомоги від 06.05.2025 року укладений з ТОВ «Іннова Фінанс», директором якого є Дмитрієв В. Ю.

Разом з тим, суд звертає увагу, що п. 7.1 Договору № 06-05/2025 про надання правничої допомоги від 06.05.2025 року зазначено, що «Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками (за наявності) і діє до 31 грудня 2025 року».

За таких обставин суд дійшов висновку, що договір від 06.05.2025 року не може бути прийнятий як належний та допустимий доказ підтвердження повноважень адвоката Андрущенко М. В. діяти в інтересах товариства, оскільки цей договір укладено особою, повноваження якої належним чином не підтверджені та є недійсним.

Згідно з підпунктом 12.4 пункту 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 року № 41 (в редакції відповідно до рішення Ради адвокатів України № 118 від 17.11.2020 року), ордер має містити назву органу, у якому надається правнича допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правничої допомоги, зокрема в графі «Назва органу, в якому надається правнича допомога».

Як убачається з ордеру серії АН № 1906706 від 02.03.2026 року в графі «Назва органу, в якому надається правнича допомога» - дослівно викладено як «Галицький районний суд м. Львова».

Отже, в ордері на надання правничої допомоги має бути зазначено конкретна назва такого органу, зокрема суду, за захистом в який звернулася особа.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/23346/16 від 14.03.2018 року, чітка та передбачувана вимога ст. 131-2 Конституції України щодо належного представництва особи в суді є складовою частиною забезпечення ефективного захисту процесуальних прав кваліфікованою особою, функціонування системи правосуддя, відповідає гарантованому ст. 59 Конституції України праву на професійну правничу допомогу та не є обмеженням права на доступ до суду. Та дійшла висновку, що у разі відсутності довіреності з вичерпним переліком повноважень, правомочність адвоката як представника щодо підписання документів від імені свого довірителя, повинна підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно наданих йому повноважень чи шляхом окремого визначення такої дії у договорі.

У постанові від 05.08.2022 року у справі № 441/2317/21 (провадження № 61-3748 св 22) Верховний Суд дійшов висновку, що не надання адвокатом суду належних документів на підтвердження повноважень на підписання позовної заяви та звернення з позовною заявою до суду від імені та в інтересах позивача є підставою для повернення позовної заяви особі, яка її подала відповідно до положення п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

Суд наголошує, що згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Так, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04.12.1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21.10.2010 року).

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадку, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або посадове становище якої не вказано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у адвоката Андрущенка М. В. відсутні повноваження діяти в інтересах позивача ТОВ «Іннова-Нова» станом на час звернення з позовом до суду, а тому подана позовна заява підлягає поверненню особі, яка її подала.

Відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На підставі наведеного та керуючись ст. 19, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суд

постановив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - вважати неподаною та повернути заявнику разом з усіма доданими до неї документами.

Копію заяви залишити в суді (ч. 6 ст. 185 ЦПК України).

Роз`яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із такою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (ч. 7 ст. 185 ЦПК України).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Ухвала набирає законної сили з моменту їх підписання (ч. 2 ст. 261 ЦПК України).

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: