Ухвала суду № 136994663, 29.05.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/2021/26

Провадження № 2/442/1200/2026

УХВАЛА

Іменем України

29 травня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі головуючого судді Коваля Р.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

В провадженні судді перебуває вказана цивільна справа №442/2021/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 14.04.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та роз`яснено право відповідача надати відзив на позов, право позивача подати відповідь на відзив та право відповідача подати заперечення на відповідь на відзив.

15.05.2026 від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки він перебуває на військовій службі у Збройних Силах України, у військовій частині НОМЕР_1 на посаді головного сержанта взводу.

Посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України просить зупинити розгляд вказаної цивільної справи до припинення перебування у складі ЗСУ.

Суд, дослідивши матеріали, які додані до клопотання про зупинення провадження у справі, дійшов висновку про таке.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.

Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.

Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.

У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов`язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 2 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.

Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Водночас приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не пов`язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.

З моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.

Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.

Разом з тим системне тлумачення пункту 2 частини першої статті 251 та статті 254 ЦПК України дозволяє зробити висновок про те, що підставами для поновлення зупиненого на підставі цієї процесуальної норми права провадження у справі можуть бути: припинення, у тому числі призупинення, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні; припинення воєнного стану в Україні, навіть якщо відповідні особи продовжують військову службу у певній військовій частині, якщо тільки ця військова частина не залишається переведеною на воєнний стан через запровадження / збереження цього стану для певної території України або не залучена до проведення антитерористичної операції.

Зазначені висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного суду від 12.11.2025р. (справа №754/947/22).

Відповідачем на підтвердження факту перебування на службі в ЗСУ надано копію військового квитка серія НОМЕР_2 , згідно якого ОСОБА_1 з 12.03.2026 проходить військову службу, на даний час з 16.07.2025 зарахований до військової частини НОМЕР_1 .

Крім того, на запит суду від 11.05.2026 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 надано відповідь №7536 від 19.05.2026 про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв"язку з тим, що був призваний ІНФОРМАЦІЯ_4 12.03.2022 на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у військову частину НОМЕР_3 .

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Збройних Силах України.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період діє в Україні з 24 лютого 2022 року, після оприлюднення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» та неодноразово був продовжений. Станом на момент прийняття цієї ухвали воєнний стан не скасований та проводиться загальна мобілізація.

Отже, відповідно до діючого законодавства, маються обумовлені в законодавстві підстави для зупинення розгляду справи.

А тому, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. ст. 251, 258-260, 353, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі №442/2021/26 задовольнити.

Провадження у справі №№442/2021/26 (провадження №2/442/1200/2026) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - зупинити до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.

Зобов`язати ОСОБА_1 повідомити суд про звільнення його з військової служби протягом п`яти днів з моменту такого звільнення.

Зобов`язати сторони невідкладно повідомити суд про наявність підстав для поновлення провадження у справі.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складений 29 травня 2026 року.

Суддя Роман КОВАЛЬ